Холодна війна

Після, закінчення Другої світової війни сталінське керівництво Радянського Союзу сподівалося встановити свій контроль у країнах, звільнених Радянською армією, привести до влади комуністичні уряди і в такий спосіб створити навколо себе зону з дружніх І залежних від СРСР держав. Своєю чергою, керівні діячі США за підтримки уряду Великої Британії прагнули не допустити переходу країн Центральної та Швденно-Східної Європи під контроль Радянського Союзу і не дозволити поширення комуністичного тоталітаризму на нові території.

Широке оприлюднення думка про необхідність боротьби проти міжнародного комунізму знайшла в промові колишнього прем'єр-міністра Великої Британії В. Черчшіля, з якою він виступив 5 березня 1946 р. у Вестмінстерському коледжі м. Фултон штату Міссурі (США) в присутності президента Трумена. Стверджуючи, що СРСР відокремив Східну Європу від усього світу "залізною завісою", Черчилль запропонував створити для боротьби проти СРСР і комунізму "асоціацію народів, котрі розмовляють англійською мовою", яка володіла б ядерною збросю і могла б розраховувати на військову перевагу над Радянським Союзом. Ця промова вважається початком "холодної війни".

Своєю чергою, Радянський Союз взяв активну участь у розпалі "холодної війни". Він почав провадити активний зовнішньополітнчиий курс, розширювати зону свого впливу на сусідні держави, незважаючи на інтереси народів цих країн і світову громадську думку.

Тому можна погодитися зі словами американського історика Артура Шлесінджера-молодшого:

"Холодна війна... була результатом не якогось рішення, а наслідком дилеми, перед якою опинилися сторони. Кожна сторона 'відчувала непереборне бажання провадити саме ту політику, яку інша ніяк не могла розглядати інакше, як загрозу принципам влаштування світу. Потіч кожна сторона відчула настійну потребу розпочати оборонні заходи. Так, росіяни не бачили іншого вибору, крім зміцнення свосї безпеки у Східній Європі. Американці, які вважали, що це всього лише перший крок у напрямку до Західної Європи, прореагували заявою про свої інтереси в зоні, яку росіяни вважали дуже важливою для своєї безпеки...

Кожна сторона жагуче вірила, що майбутня міжнародна стабільність залежить від успіху її вчасної концепції світового порядку ".

Отже, "холодна війна" мала як внутрішні, так і зовнішні причини.

Внутрішні причини:1) зростання впливу військовиків на внутрішньо- та зовнішньополітичний курс СРСР та США:2) мілітаризація за роки другої світової війни економіки (створення військово-промислового комплексу), суспільних інститутів і масової свідомості;3) пошук зовнішньополітичного "ворога" як засіб консолідації суспільства.

До зовнішніх причин належать: 1) перетворення СРСР і США на наддержави і виникнення між ними гострих протиріч із питань повоєнного устрою світу;2) встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи і протидія цьому процесу з боку США;3) боротьба за "сфери впливу" між СРСР і США в різних регіонах світу.

"Холодна війна" стала новим виявом основної тенденції світового розвитку у XX ст. — боротьби між демократією і тоталітаризмом.Вона знайшла своє втілення в: активній участі в регіональних конфліктах, установленні економічних блокад, обмежень, гонці ракетно-ядерних і космічних озброєнь, боротьбі розвідувальних служб, ідеологічних диверсіях, глобальному військовому протистоянні, стратегії взаємного ядерного залякування тощо.Хронологічно "холодну війну" можна переділити на два основні періоди: 1) 1946-1975 рр.; 2) 1979 — кінець 80-х рр."Холодна війна" вилилась у протистояння військово-політичних блоків у Європі та інших регіонах світу.

Першою серйозною сутичкою в Європі стала "берлінська криза". Вона виникла 1948 р. після введення у західній частині Німеччини нової грошової одиниці. Радянська сторона розцінила цю акцію як крок, що веде до розколу країни.

Скориставшись із того, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені конкретні зобов'язання СРСР із забезпечення транспортним зв'язком західних секторів міста, 24 червня 1948 р. Радянський Союз перекрив транспортні артерії Західного Берліна і Західної Німеччини. Фактично було встановлено блокаду Західного Берліна. Блокада тривала "324 дні — з 24 червня 1948 р. до 12 травня 1949 р., коли на конференції в Нью-Йорку колишні союзники домовилися про компромісні умовк її скасування.У тяжкі дні "берлінської кризи" постачання двохмільйонного міста всім необхідним перебрала англо-американська авіація. Було встановлено "повітряний міст", яким мешканці Західного Берліна отримували продовольство, медикаменти, паливо, машини та інші товари.

Війна в Кореї. Міжнародна напруженість зростала, "холодна війна" кілька разів перетворювалася на "гарячу". У 1950—1953 рр. розгорнулися бойові дії на Корейському півострові.З 1948 р. тут існували дві держави: Республіка Корея зі столицею в Сеулі та Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) зі столицею у Пхеньяні. Збройний конфлікт між двома державами розпочався 25.червня 1950 р. нападом військ КНДР на Республіку Корея. Армія останньої виявилася небоєздатною і почала відступати. Майже вся територія Південної Кореї була зайнята військами КНДР. Коли Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, в якій засудила агресію КНДР, війська США та деяких інших країн у вересні 1950 р. вступили у війну, а наприкінці жовтня, захопивши Пхеньян, вийшли до китайського кордону. На допомогу КНДР прийшов північний сусід — Китай. 26 листопада 1 млн китайських "добровольців" за підтримки радянських танків та авіації перейшов у наступ і змусив американців відступити. Радянські льотчики під командуванням І. Кожедуба прикривали небо.ЗО листопада 1950 р. президент Трумен заявив, що США готові використати всі військові засоби аж до ядерної зброї. Вперше виникла небезпека переростання локального конфлікту в ядерну війну. І все ж здоровий глузд ВИЯВИВСЯ СИЛЬНІШИМ од військових і політичних амбіцій. Наприкінці 1950 р. фронт стабілізувався в районі 38-ї паралелі. Два роки тривала позиційна війна. У 1953 р. було підписано перемир'я, яке зафіксувало існування двох держав на Корейському півострові.

Берлінська стіна. Але "холодна війна" тривала ще понад 20 років, її символом стала Берлінська стіна, побудована протягом однієї ночі проти 13 серпня 1961 р., яка переділила Берлін на Західний і Східний. Реакція США на цю акцію була надзвичайно різкою. Американське, командування почало перекидати додаткові частини на територію ФРН і Західного Берліна. 27 жовтня американські танки було підтягнуто до контрольно-пропускного пункту на Фрід-ріхштрассе, навпроти них на відстані 200 м зупинилися радянські танки. Цілу добу тривало протистояння. Нарешті, керівники обох держав віддали наказ своїм військам відійти від кордону. Напружена ситуація в місті зберігалася до укладення 3 серпня 1971 р. чотиристоронньої угоди щодо Західного Берліна. Отже, "холодна війна" неодноразово ставила світ на межу глобальної ядерної війни.

Карибська криза. Ще одна серйозна загроза світові виникла 1962 р. під час Карибської кризи.США різко негативно поставилися до революції на Кубі. У 1961 р. вони підтримали висадження контрреволюційних груп на територію Куби. Ф. Кастро звернувся по допомогу до СРСР. Радянське керівництво вирішило розмістити на острові ядерні ракети середнього радіуса дії. Довідавшись про це, президент Дж. Кеннеді оголосив про встановлення з 22 жовтня 1962 р. морської блокади Куби і про огляд усіх радянських кораблів, які пливли до острова. Водночас радянські та американські війська було приведено у стан бойової готовністі. Ніколи раніше небезпека ядерної війни не була настільки реальною, як у ті дні. Кеннеді проігнорував другого листа І прийняв угоду про ненапад, запропонований у першому. Саме на основі цього 28 жовтня Хрущов погодився вивести ракети".

Проблеми роззброєння були в центрі уваги світової громадськості, зокрема сесій Генеральної Асамблеї ООН у 50—60-х рр. Так XIV сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1959 р. ухвалила резолюцію на підтримку ідеї загального і повного роззброєння, однак в умовах "холодної війни" ця резолюція мала декларативний характер.Першим реальним кроком на шляху роззброєння став Московський договір про заборону ядерних випробувань, у трьох середовищах: у повітрі, під водою та в космосі, підписаний 5 серпня 1963 р. головами урядів СРСР, США, Великої Британії — трьох тодішніх ядерних держав. Переговори, що передували підписанню договору, йшли важко. Каменем спотикання було питання про контроль. Нарешті, всі погодилися, що вибухи в трьох сферах можна контролювати національними засобами без міжнародного контролю. Тільки підземні ядерні вибухи було дозволено, але надалі відповідні переговори було проведено й щодо них. На жаль, Франція й Китай, які створили свої ядерні арсенали пізніше, не приєдналися до договору 1963 р. і продовжували випробування в атмосфері. Проте Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї мав велике значення, позаяк був першою конкретною угодою з обмеження гонки озброєнь. Згодом до Московського договору приєдналося понад 130 держав світу. У 1963 р. Генеральна Асамблея ООН закріпила своїм рішенням радянсько-американську домовленість "не розміщувати в космічному просторі будь-які об'єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення"Карибська криза. 1 січня 1959 на Кубі перемогла революція, на чолі якої стояв 32 --річний партизанський вождь Фідель Кастро. Новий уряд початокрішучу боротьбу з американським впливом на острові. Немає потреби говорити,що Радянський Союз повністю підтримав Кубинську революцію. Проте влада Гавани серйозно побоювалися військового вторгнення США. У травні 1962 р. Микита Хрущов висунув несподівану ідею - розмістити на острові радянські ядерніракети. Такий крок він жартівливо пояснював тим, що імперіалістам «требазапустити їжака у штани». Після деяких роздумів Куба відповіла згодоюна радянську пропозицію, і влітку 1962 р. на острів було відправлено 42ракети з ядерними боєголовками і бомбардувальники, здатні нести ядернібомби. Перекидання ракет проводилася в суворій таємниці, проте вже ввересні керівництво США запідозрило недобре. 4 вересня президент Джон Кеннеді заявив, що США в жодному разі не потерплять радянських ядернихракет в 150 км від свого берега. У відповідь Хрущов запевнив Кеннеді, щоніяких радянських ракет або ядерних зарядів на Кубі немає і не буде. 14 жовтня американський літак-розвідник сфотографував з повітрястартові майданчики для ракет. В обстановці суворої секретності керівництво

США почало обговорювати відповідні заходи. 22 жовтня президент Кеннеді звернувсяпо радіо і телебаченню до американського народу. Він повідомив, що на Кубівиявлені радянські ракети, і зажадав від СРСР негайно видалити їх.

Кеннеді оголосив, що США починають військово-морську блокаду Куби. 24 жовтняна прохання СРСР терміново зібрався Рада Безпеки ООН. Радянський Союзпродовжував наполегливо заперечувати наявність на Кубі ядерних ракет. Обстановка в

Карибському морі все більш розпалювалася. На Кубі рухалося два десятки радянськихкораблів. Американські суду отримали наказ зупинити їх, якщо буде потрібно Вогнем. Правда до морських битв справа не дійшла. Хрущов наказавдекільком радянським кораблям зупинитися на лінії блокади. З 23 жовтня між Москвою і Вашингтоном почався обмін офіційнимилистами. У перших посланнях М. Хрущов з обуренням називав дії США. президент США прийняв рішення через дві доби почати бомбардуваннярадянських ракетних баз і військову атаку на острів. Проте в неділю, 28 жовтня, радянське керівництво вирішило прийнятиамериканські умови. Рішення прибрати з Куби ракети було прийнято безузгодження з кубинським керівництвом. Можливо, так вчинили навмисно,оскільки Фідель Кастро категорично заперечував проти видалення ракет. Міжнародна напруженість почала швидко спадати після 28 жовтня. Радянський Союз вивіз з Куби свої ракети і бомбардувальники. 20 листопада СШАзняли морську блокаду острова. Карибська криза мирно завершився.

В'єтнамська війна. В'єтнамська війна почалася з інциденту в Тонкінській затоці, під часякого суду берегової охорони ДРВ обстріляли американські есмінці,що надавали вогневу підтримку урядовим військам Південного В'єтнаму вїхній боротьбі з партизанами. Після цього все таємне стало явним і конфліктрозвивався за вже звичним зразком. Одна з наддержав вступила у війнувідкрито, а друга робила все від неї залежне, щоб воювати було «Скучно». Війна яку в США уявляли собі легкою прогулянкоювиявилася кошмаром Америки. Антивоєнні демонстрації потрясли країну. Молодь повстала проти безглуздої бойні. У 1975 році США визнали заблаго оголосити, що вони «виконали свою місію» та приступити до евакуаціїсвого військового контингенту. Ця війна сильно потрясла все Американськесуспільство і привела до великих реформ. Післявоєнна криза продовжуваласябільше 10 років. Важко сказати чим би він закінчився не подвернісь підруку...

Афганської кризи. У квітні 1978 р. в Афганістані стався переворот, пізніше названий Квітневої революцією. До влади прийшли афганські комуністи - Народно -демократична партія Афганістану (НДПА). Уряд очолив письменник Нур Мухаммед Таракі. Проте вже через кілька місяців всередині правлячоїпартії розгорілася гостра боротьба. У серпні 1979 р. спалахнулопротиборство між двома вождями партії - Таракі і Аміном. 16 вересня Таракі усунули з посади, виключили з партії і взяли під варту. Незабаром вінпомер - за офіційним повідомленням, «від хвилювань». Ці подіївикликали невдоволення в Москві, хоча зовні все залишалося як раніше. Засудження викликали що почалися в Афганістані масові «чистки» та розстріли впартійному середовищі. І так як вони нагадали радянських керівників китайську «Культурну революцію», виникали побоювання, що Амін може порвати з СРСР ізблизитися з Китаєм. Амін неодноразово просив про введення в Афганістанрадянських військ для зміцнення революційної влади. Нарешті, 12 грудня 1979 радянське керівництво прийняло рішення виконати його прохання, але прице прибрати самого Аміна. Радянські війська були введені в Афганістан, Амінбув убитий вибухом гранати під час штурму президентського палацу. Тепер радянськігазети називали його «агентом ЦРУ», писали про «кривавої натисканні Аміна і йогопоплічників». На Заході введення радянських військ в Афганістан викликав бурхливі протести. Зновою силою спалахнула «холодна війна». 14 січня 1980 Генеральна Асамблея ООН зажадала виведення «іноземних військ» з Афганістану. За цейрішення голосувало 104 держави.

Тим часом у самому Афганістані почало посилюватися збройнеопір радянським військам. Проти них боролися вже, звичайно, неприхильники Аміна, а супротивники революційної влади взагалі. Радянськадрук перший час стверджувала, що ніяких боїв в Афганістані немає, що тампанують мир і спокій. Проте війна не вщухала, і коли це стало ясно, в

СРСР визнали, що в республіці «бешкетують бандити». Війна в Афганістані не припинялася більше дев'яти років.... У ході військовихдій загинуло більше мільйона афганців. Радянські війська, за офіційнимиданими, втратили вбитими 14453 людини.

У червні 1987 р. були зроблені перші, поки символічні кроки довстановлення миру. Нове Кабульське уряд запропонував повстанцям.У квітні 1988 р. Радянський Союз підписав у Женеві угоду про виведення військ з Афганістану. 15 травня війська почалийти. Дев'ять місяців по тому, 15 лютого 1989 р., Афганістан покинувостанній радянський солдат. Для Радянського Союзу в цей день афганськавійна закінчилася.

Невелика розрядка в протистоянні сталася в 70-і роки. Вінцем їїстало Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Країни-учасницірадилися два роки, і в 1975 році в Хельсінкі ці країни підписали

Заключний акт наради. З боку СРСР його скріпив Леонід Брежнєв. Цей документ узаконив післявоєнний поділ Європи, чого й домагався СРСР. Уобмін на цю поступку Заходу, Радянський Союз зобов'язався поважати правалюдини. Незадовго до цього, в липні 1975 року, відбувся знаменитий радянсько -американський спільний політ на космічних кораблях «Союз» і «Аполлон». У СРСР припинили глушити західні радіопередачі. Здавалося, епоха «холодноївійни»назавжди відійшла в минуле. Проте в грудні 1979 року радянськівійська вступили в Афганістан - почався ще один період «холодної війни». Відносини між Заходом і Сходом досягли точки замерзання, коли зарішенням радянського керівництва був збитий південнокорейський літак з мирнимипасажирами на борту, який опинився в повітряному просторі СРСР. Післяцієї події президент США Рональд Рейган назвав СРСР «імперією зла іцентром зла». Тільки до 1987 року відносини між Сходом і Заходом зновупочали поступово поліпшуватися. У 1988-89 роках з початком перебудови в радянській політиці відбулисярізкі зміни. У листопаді 1989 року припинила своє існування Берлінська стіна. 1 липня 1991 відбувся розпуск Варшавського Договору. Соціалістичний табір розпався. У ряді країн - його колишніх членів --відбулися демократичні революції, які не тільки не засуджувалися, алепідтримувалися СРСР. Радянський Союз відмовився також і від розширення своговпливу в країнах третього світу. Такий різкий поворот в радянськійзовнішній політиці на Заході пов'язують з ім'ям президента СРСР Михайла Горбачова.

Останньою віхою "холодної війни" вважають демонтаж Берлінської стіни. ТеТобто, можна говорити про її підсумки. Але це мабуть найважче. Напевно,підсумки «холодної війни» підведе історія, її справжні результати буде видночерез десятиліття. Зараз ми не є об'єктивними. З одного боку, є чималолюдей, які вважають, що «холодна війна» не закінчилася, а перейшла внаступну фазу, з іншого боку, багато хто схильний розглядати її підсумки якпочаток нового протистояння. Що поганого у «холодній війні»? Перш за все,напевно, балансування на межі війни. Сторони звичайно не воювали, але такгрунтовно до неї готувалися, що здавалося вона може початися в будь -момент. Всі події та явища у світі, у світі розглядалися як хороші іпогані, то що вигідно одній із сторін (в цьому вони мало відрізнялися один віддруга) було добре, все інше - погано. Цілі покоління людей виростализ деформованої психікою, яка виражалася в неадекватному сприйняттянавколишнього світу.

Але ця війна принесла з собою і багато позитивних результатів. Ну во -перше, тому, що вона була не гарячою, тобто в досить тривалийперіод не дивлячись на дуже сильні суперечності сторони змогли з'ясувативідносини не прибігаючи до сили зброї, по-друге, вона вперше змусилапротилежні сторони вести переговори і вносити певні правилаігри в саме протистояння (ціла система договорів щодо обмеження гонкиозброєнь тому доказ); гонка озброєнь, як явище, малабезумовний знак мінус. Вона несла величезні матеріальні ресурси, але як ібудь-яке явище мала і зворотний бік. У даному випадку можна говорити про

«Золоту добу» природничих наук, без бурхливого розвитку яких ні про якугонці озброєнь не можна було б і думати.

Дата добавления: 2015-08-21