Читайте также:
|
|
Політ ситуація, що склалася напр. XIVст. на Балканах, якнайкраще сприяла агресивним замірам турків. Болгарія,остаточно розпалася в 1363р. на три окремі держави — Тирновську, Відинську й Добруджу. Відсутність у їхніх правителів прагнення до об'єднання країни робила Болгарію закономірною жертвою османського завоювання.Відцентрові тенденції поширювалися й у Сербії. Царювання Стефана Душана (1331—1355), стало "бабиним літом" середньовічної Сербії. Його наступник — Урош (1355-1371) —ледве ніс на собі тягар державних справ і не спромігся зберегти єдності країни. Своєрідністю позначався у цей період внутрішній розвиток Хорватії. На 1102р. Хорватія перебувала в унії з Угорщиною. Дуалістичний х-р Угорсько-Хорватського королівства мав гарантувати його слов'янській половині досить широку внутрішню автономію. Незважаючи на те, що наприк.XIII-XIV ст. королівська влада ослабла, а могутність магнатів зросла, Угорсько-Хорватське королівство напередодні осман вторгнення на Балкани виявило більшу внутр згуртованість, аніж Болгарія і Сербія.Самостійна Боснійська д-ва утвор на поч XII ст. Вона вела тривалу боротьбу з угорськими феодалами, які намагалися її підкорити. Т.ч., війни між балканськими країнами поряд із феодальними суперечками в кожній із них полегшували завдання турецьким завойовникам.
Незалежне князівство турків-османів утв. наприк. XIII ст. у пн-зх.частині Малої Азії. Ім'я його творця — князя Османа — дало назву цій державі, площа якої швидко зростала. Розпад Сельджуцького султанату, до складу якого спочатку входило Османське князівство, й ослаблення колись потужної Візантії, відкрили новому еміратові шлях до територіальних загарбань. До 1331 р. османи захопили всі візантійські володіння в Малій Азії. Виникла реальна загроза їхнього вторгнення на Балкани.Турецьке військо було значно могутнішим за феодальні ополчення пд. слов'ян. Головною його ударною силою виступала легка кіннота. Вона рухалася окремими, близько розташованими колонами, кожна з яких складалася з численних лав. Османський кіннотник користувався у бою як шаблею, так і луком. Поряд з легкою кіннотою в османів існувала й важка кавалерія.Збройна перевага турків виявилася вже в перших сутичках із сербами й болгарами. У др.чв. XIV ст. османи обмежувались окремими наскоками на балканські д-ви, але з 1352 р. вони перейшли до завоювань. На європ. березі протоки Дарданелли турки захопили важливі опорні пункти — Цимпе і Галліполі. Було перегорнуто першу стор. в історії загарбання Балканського п-ва.У ході цього завоювання балканські д-ви неодноразово створювали союзи, спрямовані проти турків, або ж вступали у змови із самими турками, виступаючи проти недавніх союзників. Така двоїста політика лише збільшувала шанси турків на успіх.За султана, Мурада І (1362-1389) натиск османів посилився. У 1363р. вони захопили Адріанополь (Мурад І зробив його своєю столицею), наступного року — Стару Загору й Пловдив. Успіхи султана так збентежили християнський світ, що папа закликав візантійців, угорців та савойців до хрестового походу проти турків. Ці воєнні дії не завдали османам великої шкоди, зате призвели до подальшого ослаблення Болгарії
Загарбання турками Фракії загрожувало всій пд-зх частині Балканського п-ва. У 1371 р. на річці Мариці, поблизу селища Черномена (Чирмена), турки розбили сербських правителів Македонії — братів Вукашина і Углеша. Частина сербських феодалів поквапилася після цього визнати себе васалами султана. Так учинив і болгар. цар Іван Шишман, який втратив у боротьбі з османами низку міст, у тому числі й Софію.Однак незабаром серби і болгари вирішили забути про цю васальну присягу. Сербський князь Лазар уклав союз із боснійським баном Твртко й залучив до нього болгарських феодалів. У 1387 р. союзники завдали туркам поразки в битві поблизу Плочника. Але цей локальний успіх пд. слов'ян не зупинив подальшого просування османів на Балканах. Розправившись з болгарами, турки вдерлися в Сербію. Сербське військо князя Лазаря і боснійські загони воєводи Влатко Вуковича заступили їм шлях на Косовому полі. Тут, поблизу Приштини, 15 червня 1389 р. сталася вирішальна битва сербів і босняків з армією Мурада І. Турки мали чисельну перевагу, проте бій розпочався зовсім не так, як замислив султан. Слов. загони спершу досягли тимчасового успіху. Важку кінноту союзників не змогли зупинити ані загони яничар, ані широкі траншеї, викопані ними напередодні. Відчутні втрати османів на фронті поєднувалися з не менш відчутними втратами в їхньому запіллі. У розпалі бою один із сербських командирів — Милош Обілич — під виглядом перебіжчика пробрався до турецького табору. В султанському наметі він, несподівано для охорони, вихопив кинджал, яким смертельно поранив Мурада І. І хоча звістку про смерть султана спочатку вдалося приховати від військ, вона незабаром спричинила у стані турків сум'яття. Обидва сини султана раптом почали сперечатися один з одним за владу. Переможцем із цієї сутички вийшов молодший брат Баязид. Убивши свого брата Якуба, він очолив турецьке військо, яке вже оговталося після перших невдач. Турки перейшли в контрнаступ.
Незважаючи на поразку сербів і боснійців, успіх турків не був повним. їхні втрати виявились надто великими, а смерть султана і його старшого сина загрожувала внутр. консолідації Османської д-ви. Разом з тілами загиблих у Косовській битві серби ще не поховали останні надії на незалежність. І все ж сербські феодали зрушені були визнати себе васалами султана, а вдові князя Лазаря довелося випровадити свою доньку до султанського гарему.Поразка Сербії наблизила остаточну втрату Болгарією незалежності. Дізнавшися, що Іван Шишман має намір укласти союз із угорцями, Баязид І у 1393 р. обложив Тирново. Облога тривала три місяці. Його захисники виявили надзвичайну стійкість. У місті лютував голод, однак усі пропозиції про здачу обложені відхиляли. Лише за допомогою зрадника турки вдерлися до Тирнова. Городян жорстоко покарали за опір. Частину з них убили, частину вигнали, а частину обернули на рабів. Івана Шишмана турки полонили в м. Нікополі. У1395р. османи завоювали Добруджу. Всі ці території увійшли до складу Османської д-ви. З болгарських земель примарну самостійність зберігало тільки Відинське царство, що вважалося васалом султана. Після того, як військо угорських хрестоносців розпочало воєнні дії проти турків, цар Іван Срацимир зважився зректися васальної залежності. Розрахунки царя виявилися помилковими: хрестоносці не здолали османів. У вересні 1396р. вони зазнали поразки під Нікополем. Цей розгром вирішив долю останнього осередку болгарської державності. У покарання за зраду Івана Срацимира турки оволоділи Відином, а самого царя полонили. На 5 століть болгарські землі опинилися під владою османів.Тепер на Балканах залишалися осколки лише двох непідвладних туркам держав — Сербії та Візантії. їхню загибель відстрочило вторгнення до Малої Азії монгольських військ Тімура (Тамерлана). У 1402 р. османів розбили поблизу Анкари, а Баязид І потрапив у монгол полон. Зі скрутного становища Порти намагались скористатися її сербські васали. Серби зблизилися з Візантією, а князь Стефан Лазаревич (1389— 1427) дістав від візантійського імператора титул деспота. Цей титул дав найменування Сербській д-ві, яка в п.п.XV ст. називалася идеспотовиною,у.
Новий етап осман експансії розпочався у 1453 р., коли султан Мехмед II оволодів Константинополем. Падіння Візанї імп докорінно змінило ситуацію в Пд-Сх Європі. Османи більше не бажали рахуватися з напівзалежним статусом Сербії. У найближчі роки турки декілька разів вторгалися на її територію. Здолавши опір героя сербського народу воєводи Ніколи Скобалича, турки до 1459 р. підкорили Сербську деспотовину. Самостійність Сербії було остаточно ліквідовано. Тоді ж турки зробили спробу захопити Зету (Чорногорію), її територію поділили між собою Осм імп і Венеція. Антитурецька боротьба 25 років. Тільки в 1496р. Чорногорію остаточно завоювали османи.Кілька десятиліть турки намагалися загарбати Боснію. Спочатку вони лише втручалися у змагання місцевих феодалів за верховну владу. В ході цієї боротьби одна частина боснійської знаті спиралася на підтримку османів, інша шукала союзу з Угорщиною. На союз із Угорщиною сподівалися й останні боснійські королі, котрі правили у 1421—1463 рр. — Тертко II, Стефан Томаш І, Стефан Томашевич. їхнім наймогутнішим противником виступав південнобоснійський феодал Степан Вук-чич Косач. За допомоги турків він домігся у 1448р. самостійності від цн боснійського уряду, а його новий титул ("герцог святого Сави ") дав Пд Боснії нову назву — Герцеговина.Загарбання турками Константинополя збентежило боснійську знать. Заручившися підтримкою папи Римського, король Стефан Томашевич відмовився сплачувати османам данину. У відповідь на це Мехмед ІІ у 1463р. рушив з військом на Боснію. Найважливіше місто Бобовац здалося туркам без бою. Незабаром у полон потрапив і сам боснійський король, якому за наказом султана відтяли голову. Така сама доля спіткала й багатьох воєвод. Трохи більше місяця знадобилося туркам, щоб остаточно підкорити Боснію, і майже стільки ж — угорцям, щоб відбити у турків два північнобоснійські міста — Яйце і Сребрениця.
Ці останні осередки сербської державності існували до поч XVI ст. Падінням у 1528р. Сребрениці завершилося загарбання турками Сербії.Осм. іго протрималося на більшості пд.слов. земель до 1878р. Турецькі завоювання буквально вимостили трупами підкорених народів Балканс. п-в. Десятки тисяч людей загинули від осм зброї, інші перетворилися на рабів, стали біженцями, зубожіли. Скорочення к-сті населення супроводжувалося занепадом с/г, ремесла, торгівлі. Релігійні відмінності переможців і переможених надавали турецькому пануванню особливо деспотичного х-ру.Всі ці негативні риси османського ярма зовсім не згладжувалися внутрішнім громадянським миром, який прийшов на зміну колишнім чварам слов'янських феодалів. Активна зн політика Порти [1] найзгубнішим чином позначалася на становищі балкан народів — й історія Осм імп ще довго писалася слов кров 'ю.Адмін й соц. структуру Осман д-ви докладно описує "Кануннаме. Цей звід законів, виданий за розпорядженням Мехмеда II у 1476 р., закріплював панівне становище турецької людності імперії.
Єдиної с-ми управління на загарбаних землях не існувало. Місцеві умови, особливості с-них відносин, ступінь розвитку економіки, ландшафт регіонів, їхня близькість чи віддаленість від столиці імперії (Стамбула) істотно впливали на особливості адмін устрою. Наприклад, на територію Болгарії, завойовану раніше за інші пд.слов. країни, яка до того ж межувала з власне турецькими володіннями, поширювалися загально османські закони. Нею керували турецькі чиновники. Водночас на окраїнах імперії, наприклад у Чорногорії, де зберігалися пережитки первіснообщинного ладу, тривалий час діяло широке внутр самоврядування
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 475 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Варварські королівства в середні віки | | | Економічний розвиток країн Зх.Європи у ХУІ-п.п.ХУІІ ст.: нові тенденції на рубежі епох. |