Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Суспільно-політичні процеси в Україні у другій половині 1980-х-на початку 1990-х рр.

Читайте также:
  1. Адвокатська таємниця в контексті судово-правової реформи в Україні.
  2. Аматорство та професійне театральне мистецтво в сучасній Україні.
  3. Бідність в Україні
  4. Білоруські землі у ІХ- першій половині XVI ст.
  5. В ІІ ПОЛОВИНІ 50-Х – І ПОЛОВИНІ 60-Х РР. ХХ СТ.
  6. В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ.
  7. Види та процеси пам’яті

Листопад 1982 р. – смерть Л.Брежнєва. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Ю.Андропов. Починається боротьба за укріплення дисципліни, боротьба з корупцією. Лютий 1984 р. – смерть Ю.Андропова. Генеральним секретарем ЦК КПРС стає К.Черненко. Березень 1985 р. – смерть К.Черненка. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова. Квітень 1985 р. – початок курсу на перебудову радянського суспільства. Перебудова в СРСР – це курс, проголошений М.Горбачовим після приходу в 1985 р. до влади в СРСР, що передбачав реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової), демократизацію суспільства і гласність в управлінні державою, відкритість зовнішньої політики, зближення з Заходом, відмову від силових методів розв’язання міжнародних проблем. Травень 1985 р. – постанова ЦК КПРС «Про боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом».

Чинники У міжнародній сфері: - реальна загроза відставання від країн Заходу;- загострення міжблокового протистояння, гонка озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі;- участь у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат.

У політичній сфері: - підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчудження народу від владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних;- ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до невиправданої концентрації влади, зловживання нею, обмеження демократичних засад;- узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою;- максимальне обмеження самостійності, одержавлення громадських організацій, що блокувало розбудову та розвиток громадянського суспільства;- обмеження гласності й інформованості суспільства, що не давало змоги громадянам об’єктивно оцінювати суспільні процеси, здійснювати діалог з владою, гальмувало формування політичної свідомості

У соціально-економічній сфері: - затухаючий економічний розвиток, падіння основних економічних показників, що призвело до прогресуючої втрати економічних позицій СРСР на міжнародній арені та загострення соціально-економічних проблем всередині держави (уповільнення темпів зростання реальних доходів населення; загострення житлової проблеми; падіння рівня охорони здоров’я тощо);- розростання бюрократичного апарату;- деформування структури розміщення продуктивних сил, що ускладнювало економічне управління, погіршувало екологічну ситуацію, загострювало протиріччя між регіонами;- зрівнялівка в оплаті праці;- поглиблення кризи організації праці, яке мало наслідком необґрунтовані фінансові витрати, розбазарювання сировини, нераціональне використання робочої сили тощо;- фізичне і моральне старіння основних виробничих фондів, що унеможливлювало технологічний процес, зумовлювало низький рівень продуктивності праці, погіршення якості та конкурентоспроможності продукції на світових ринках;- загострення екологічних проблем, яке призвело до стрімкого зростання техногенного навантаження на природу;- спрощений підхід до вирішення національного питання, що накопичувало міжетнічні протиріччя;- ускладнення демографічної ситуації, що знаходило свій вияв у процесах депопуляції (зниженні природного приросту), старінні населення, деформованій структурі робочої сили.

У духовній сфері: - встановлення ідеологічного диктату в гуманітарній сфері, що деформував духовний розвиток суспільства, обмежував доступ до надбань світової культури;- блокування розвитку релігії, яке було суттєвим порушенням прав людини;- посилення процесу русифікації, що гальмувало розвиток мов народів СРСР, пригнічувало національні культури та національну свідомість.

Широкомасштабні суспільно-політичні зміни уможливлювали такі чинники: - міжнародна розрядка 70-х років, Гельсінський процес надали імпульсу міждержавним контактам, започаткували обмін ідеями, що ставили під сумнів засади комуністичного будівництва, чим суттєво підривали ідейну монолітність радянського суспільства;- прихід до влади в Радянському Союзі нової політичної команди на чолі з М.Горбачовим, що створило потенційну можливість розпочати реформи «згори»;- накопичення суспільством певного досвіду реформ (реформи М. Хрущова, О. Косигіна тощо), що озброювало правлячу еліту навичками масштабного суспільного реформування;- дисидентський рух, який концентрував та організовував опозиційні сили, зберігав прогресивні суспільні ідеали, був стрижнем широкої народної опозиції, що в перспективі могла стати гарантом незворотності реформаційного курсу, каталізатором радикальних суспільних змін;

- наростання в країні невдоволення існуючими порядками, моральна готовність частини суспільства до реформ.

ХІД ПОДІЙ ПЕРЕБУДОВИ

1985 – 1988 рр. Період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови: - прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни (квітень 1985 р.);

Політичне прискорення – це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТР, реорганізацію управлінської структури, спроби вирішити традиційні соціальні проблеми: житлову, продовольчу тощо. - реформа М. Рижкова та Л.Абалкіна (червень 1987 р.) – запровадження принципу трьох «С» – самоокупність, самостійність, самофінансування (запровадження елементів ринкової економіки);- перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури.

У вересні 1989 р. главою ЦК КПУ В. Івашко. - початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензура, реабілітація політв’язнів тощо).Проте реформи проводилися непослідовно. У результаті замість очікуваного результату розпочалося падіння економіки, інфляція і т.п.

1988 – 1991 рр. Період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

- ХІХ партійна конференція (червень 1988 р.) – ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність. Гласність – політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва і активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.

- проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради (1990 р.);- погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер – натуральний обмін, низька продуктивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13% тощо);- прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.); Безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства.

АВАРІЯ НА ЧАЕС26 квітня 1986 р. – аварія на ЧАЕС. Загинуло 7 тис. ліквідаторів, 60 тис. стали інвалідами, 100 тис. померли. Листопад 1988 р. – масовий протест у Києві присвячений екологічним проблемам 30-ти кілометрова зона – непридатна для прожиття територія. Серпень 1990 р. – постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи із захисту

 

№ 32 державотворчі процеси називається процес формування і становлення основних інститутів влади, їх конституційне оформлення, визначення національних інтересів.

РОЗГОРТАННЯ НАЦОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В УКРАЇНІ - зростання суспільно-політичної активності населення 1988 р. (мітинги, пікети);- 1988 р. відновлення роботи Української Гельсінської Спілки (УГС на основі Української Гельсінської Групи);- виникнення нових громадських організацій (Товариство української мови ім.. Т.Г.Шевченка, історико-просвітницьке товариство «Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщина»…)- надання автономії Криму в результаті референдуму 1991 р.;- відродження Української греко-католицької церкви (1990 р.), Української автокефальної православної церкви (1990 р.);- страйк шахтарів у липні 1989 р., робітничий страйк у Донбасі у листопаді 1989 р.;- у вересні 1989 р. створений Народний Рух України (НРУ), який очолив І.Драч. Основні засади НРУ: демократизація суспільства, досягнення суверенітету України, економічна самостійність…- у жовтні 1989 р. – Верховна Рада УРСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР»;

Формування багатопартійної системи 1990 р. – початок формування багатопартійної системи (плюралізм – множина) після вилучення статті про керівну роль КПРС із Конституції СРСР та УРСР. Політичний плюралізм – свобода діяльності політичних партій, багатопартійність. Квітень 1990 р. – створення першої політичної партії – Української республіканської партії (УРП) на базі УГС. Лідер – Л.Лук’яненко. 1990 – 1991 рр. – виникнення понад 20 опозиційних партій (Демократична партія України(ДемПУ), Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Соціал-демократична партія України (СДПУ)) 1990 р. – криза КПУ (масовий вихід з її лав, оформлення в середині партії Демократичної платформи, яка ставила за мету демократизацію партії). У 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі. У результаті Демократичний блок отримав 111 мандатів із 442. 16 липня 1990 р. – прийняття Декларації про державний суверенітет України Суверенітет – верховенство та незалежність влади у внутрішніх та зовнішніх питаннях. Декларація – проголошення. 5 липня 1991 р. прийняття Закону про заснування в Україні посади Президента.

Спроби збереження федерації радянських республік 1 жовтня 1990 р. – страйк у декількох регіонах України, 2 жовтня 1990 р. – початок голодування студентів, 11 жовтня 1990 р. – початок масового студентського страйку 17 жовтня 1990 р. – постанова Верховної Ради УРСР про проведення референдуму щодо довіри парламенту.

Референдум 17 березня 1991 р. щодо збереження СРСР. Більшість висловила згоду збереження СРСР на засадах Декларації про державний суверенітет України. Референдум – прийняття того чи іншого політичного рішення безпосередньо народом. 19 серпня 1991 р. відбувся серпневий заколот (путч) щодо відновлення старих порядків у СРСР. Путч очолили віце-президент СРСР Г.Янаєв, прем’єр-міністр СРСР В.Павлов, міністр внутрішніх справ СРСР Б.Пуго, міністр оборони Д.Язов. Влада перейшла до Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС). Був оголошений надзвичайний стан в окремих регіонах СРСР. 22 серпня 1991 р. – поразка путчу. 24 серпня 1991 р. – проголошення незалежності України.24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР на позачерговій сесії прийняла Акт проголошення незалежності України. 30 серпня 1991 р. по звинуваченню в організації державного перевороту («путча») була заборонена Комуністична партія України (КПУ). На її основі виникла Соціалістична партія України (СПУ), яку очолив О. Мороз. КПУ була поновлена у 1993 р. Очолив КПУ П.Симоненко. 1 грудня 1991 р.на підтримку Акта проголошення незалежності України був проведений референдум. 90,31% проголосувало за незалежність України. 1 грудня 1991 р. були проведені вибори Президента України. Переміг Л.Кравчук (61,59%). Головним конкурентом Л.Кравчука на виборах був В.Чорновіл.

РОЗПАД СРСР 7 грудня 1991 р. відбулася зустріч лідерів Білорусії (С.Шушкевич), Росії (Б.Єльцин), України (Л.Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій Пущі (Білорусія). 8 грудня 1991 р. – офіційна констатація розпаду СРСР, підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 20 грудня 1991 р. – заява Верховної Ради України з уточненням, що СНД є об’єднанням незалежних держав. 21 грудня 1991 р. – підписання в Алма-Аті Декларації про утворення СНД керівниками незалежних Росії, України, Білорусії, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизії, Туркменії, Узбекистану, Таджикистану.

Основні засади СНД: - збереження територіальної цілісності держав;- співпраця з питань формування єдиного економічного простору, митної політики, екологічної безпеки, боротьби з організованою злочинністю тощо;- право кожної держави на власні збройні сили на базі збройних сил колишнього СРСР.

ПЕРШІ ДЕРЖАВОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ Глава держави - Президент.Голова виконавчої влади – Кабінет міністрів України.Єдиний орган законодавчої влади – Верховна Рада України.Голова судової влади – Верховний Суд. 8 жовтня 1991 р. – закон «Про громадянство України». 4 листопада 1991 р. – закон «Про державний кордон України». 6 грудня 1991 р. – закон «Про збройні сили України». У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку України: Державний герб (тризуб), Державний прапор (синьо-жовтий), Державний гімн (музика М.Вербицького до національного гімну "Ще не вмерла Україна").

Практично з нуля створено такі інститути, як Національний банк України, посольства та консульства, експортно-імпортні організації, Українську фондову біржуПочаток січня 1992 р. – введення в обіг власної грошової одиниці – купонів агаторазового використання. З 1 вересня 1996 р. – введення в обіг української національної валюти - гривні. Січень-лютий 1992 р. – затвердження державної символіки України: Державний герб (малий) – тризуб, Державний прапор – синьо-жовтий, Державний гімн – музика В.Вербицького, слова П.Чубинського (слова були затверджені 6 березня 2003 р.) Також були створені Національний банк України, СБУ, Українська фондова біржа, посольства, консульства… Будівництво власних Збройних сил на основі закону "Про збройні сили України" від 6 грудня 1991 р. і прийнятої 19 жовтня 1993 р. воєнної доктрини України. Воєнна доктрина базується на без'ядерному статусі України, принципі розумної достатності і відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником. Це і визначає шляхи подальшого воєнного будівництва в Україні.Створення правоохоронного органу - Служби безпеки України (СБУ), компетенція якого полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки.Проблеми початкового етапу державотворення - непідготовленість українського суспільства;- відсутність чіткої концепції державотворення;- незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади;- виникнення великої кількості партій без чітких політичних засад та великої підтримки населення;- тісний зв'язок економіки України з народногосподарським комплексом колишнього СРСР.

Основними державотворчими подіями йпроцесами в незалежній Україні є:• заміна назви «Українська Радянська Соціалістична Республіка» на назву держави «Україна» (закон від 17 вересня 1991 р.);• визначення правового статусу населення законом від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України»: громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти прийняття українського громадянства;• прийняття закону «Про Державний кордон України» (4 листопада 1991 р.), яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину;• прийняття Верховною Радою «Декларації прав національностей України» (1 листопада 1991 р.), у якій підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права;• формування Збройних сил на основі закону «Про збройні сили України» (6 грудня 1991 р.) і воєнної доктрини України (19 жовтня 1993 р.), яка базується на без’ядерному і позаблоковому статусі України, принципі розумної достатності озброєння, відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником; • створення Служби безпеки України (СБУ), компетенція якої полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки;• затвердження Верховною Радою державної символіки України (січень—лютий 1992 р.): Державний Герб (тризуб), Державний Прапор (синьо-жовтий), Державний Гімн (музика Михайла Вербицького (1815—1870 рр.) до національного гімну «Ще не вмерла Україна...», текст Павла Чубинського (1853—1884 рр.);• створення Національного банку України, Української фондової біржі, посольств і консульств, експортно-імпортних організацій;• формування трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, відповідних владних інститутів;• формування багатопартійної системи;• розробка й прийняття нині діючої Конституції України (1996 р.)


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 450 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Україна в роки Першої світової війни | Місце і роль Центральної ради в Українській революції 1917-1921 рр. | Скоропадський | Політика радянського уряду у 1917-1921рр | Західноукраїнська Народна Республіка:внутрішня і зовнішня політика | Нова економічна політика та її здійснення в Україні | Соціально-економічні та суспільно-політичні перетворення УРСР в к20-п 30рр | Входження західноукраїнських земель до складу УРСР | Україна у Другій світовій війні | ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Соціально-економічний розвиток України в другій половині 1960-х-першій половині 1980-х рр.| Символіка

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)