Політика радянського уряду у 1917-1921рр

1917—1920 pp. рад. влада в Укр. встановлювалася тричі: І — у січні — квітні 1918 p., ІІ — у січні — липні 1919 p., ІІІ — з грудня 1919 р. І лише на початку 1920 р. остаточно утвердилася й трималася до 1990 р.8 лютого (26 січня) 1918 р. – більшовицькі війська М.Муравйова захопили Київ. Керівники УНР переїхали у Житомир.

ПЕРША СПРОБА ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ (ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ) В УКРАЇНІ: - знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади;- створення робітничо-селянської армії України – Червоного козацтва;- націоналізація великих підприємств, робітничий контроль за виробництвом;- вивезення хліба з України в Росію; - ліквідація української грошової системи;- політика розчленування України на регіональні республіки: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську, Донську;- Червоний терор.Націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі, підприємств або цілих галузей народного господарства. Червоний терор – репресії більшовиків щодо всіх, хто не підтримував їх політику.

3 березня 1918 р. радянський більшовицький уряд Росії підписав Брест-Литовський мирний договір із Четверним союзом:

- Україна визнавалася самостійною; - радянський уряд зобов’язувався розпочати мирні переговори з урядом УНР.

7-19 березня 1918 р. – ІІ Всеукраїнський з’їзд рад у Катеринославі оголосив Україну самостійною радянською республікою, закликав до відновлення радянської влади.

Березень-квітень 1918 р. – німецько-австро-угорські війська зайняли майже всю Україну, радянська влада в Україні була повалена, натомість в Україні перебувала 450 тисячна армія австрійців, німців та угорців.

ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ У 1919 р.

6 січня 1919 р. була утворена Українська соціалістична радянська республіка (УСРР).

10 березня 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад прийняв Конституцію УСРР, у якій проголошувалося розбудова соціалізму в Україні. Владу в УСРР мали: Всеукраїнський з’їзд рад, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК, очолив Г.Петровський), Раднарком (РНК, очолив Х.Раковський).

Політика «воєнного комунізму» «Воєнний комунізм» – це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму. Сільське господарство - продрозкладка (вилучення надлишків продовольства);

- державна монополія на хліб;- формування продзагонів для вилучення продовольства у селян.

промисловість - націоналізація підприємств;- встановлення державного контролю над виробництвом;- загальна трудова повинність;- мілітаризація (для військових потреб) праці.

Торгівля та фінанси - заборона вільної торгівлі;- спроба ліквідації грошової системи і перехід до прямого товарообміну;

- встановлення твердих цін на товари;- запровадження карткової системи;- скасування платні за комунальні послуги.

Політична сфера - запровадження диктатури пролетаріату;- репресії проти «класових ворогів»;- «червоний терор».

Наслідки «воєнного комунізму»: - економічна криза;- погіршення умов життя народу;- розгортання повстанського руху проти більшовиків. Зокрема, у травні 1919 р. в українських степах розгорнувся антибільшовицький повстанський селянський рух на чолі з отаманом М.Григор’євим.

ВТРЕТЄ ВСТАНОВЛЕННЯ ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ В УКРАЇНІ 16 грудня 1919 р. Київ знову зайняли більшовики, УГА увійшла до складу Червоної армії. Добровольча армія А.Денікіна відступила в Крим.

Більшовики створили Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком) – тимчасовий вищий законодавчий та виконавчий орган на чолі з Г.Петровським. З часом відновлено ВУЦВК та РНК України. Створено комітети незаможних селян (комнезамів), які стали опорою радянської влади на селі. Було формально визнано незалежність УСРР від Росії, відмова від русифікації. Але більшовики відновили політику «воєнного комунізму», що призвело до невдоволення українського населення.

РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1920-1921 рр. 25 квітня 1920 р.– початок наступу польсько-українських військ проти більшовиків в Україні.

6 травня 1920 р.– вступ польсько-українських військ до Києва.

Польська влада в Україні:- відновлення поміщицької влади на землю- створення польського адміністративного апарату

- репресії щодо українського населення- вороже ставлення українського населення до окупаційної влади- розгортання партизанської боротьби- підтримка населення контрнаступу Червоної армії

14-26 травня 1920 р. – початок контрнаступу Червоної армії проти проти поляків

12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовиками

Липень 1920 р. – радянська армія прогнала поляків з України й почала просуватися територією Польщі. В Україні вчетверте і остаточно була встановлена радянська влада більшовиків.

Серпень-вересень 1920 р. – наступ польських військ, у результаті якого Червона армія залишала Польщу та західну Україну.

12 жовтня 1920 р. – підписання перемир’я поляків та більшовиків. «Лінія Керзона» – умовна демаркаційна лінія (східний кордон Польщі, запропонована міністром закордонних справ Великобританії Дж. Керзоном як можливий кордон перемир’я у війні між більшовицькою Росією і Польською республікою під час польсько-радянської війни.

18 березня 1921 р. – укладання Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР (більшовицькою Росією) та УСРР

Умови Ризького договору: - анулювання Варшавського договору між Польщею та УНР- визнання Польщею УСРР- передача Польщі західноукраїнських земель- забезпечення умов для національно-культурного розвитку росіянам, українцям та білорусам у Польщі

У листопаді 1921 р. відбувся Другий зимовий похід військ УНР на чолі з Г.Тютюнником з метою об’єднати українські військові загони і підняти повстання проти більшовиків. Це була остання спроба військ УНР відновити владу в Україні. НЕВДАЛО.

РОЗГРОМ ВІЙСЬК П.ВРАНГЕЛЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В КРИМУ

3 квітня 1920 р. головнокомандувачем Добровольчої армії після А. Денікіна став майор П.Врангель.

10 вересня 1920 р. відбулася зустріч представників УНР із П.Врангелем з метою спільних дій проти більшовиків. Але

У листопаді 1920 р. Червона армія остаточно звільнила Крим від військ П.Врангеля. Радянська влада була встановлена в Криму.

МАХНОВСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ Махновський рух (махновщина) – селянський рух 1918-1921 рр. в Україні (переважно на Катеринославщині), очолюваний Нестором Махно (батько Махно). Махновці сповідували анархічні ідеї. Анархізм – ідейно-теоретична та соціально-політична течія, в основі якої – заперечення державного управління суспільством. Анархісти вважали, що життя селян можливе на основі селянських общин без державного управління.

Літо-осінь 1918 р. – селянські повстання проти влади гетьмана П.Скоропадського, які очолив Н.Махно.

1919 р. – боротьба махновців разом із Червоною армією проти Директорії, а потім боротьба з білогвардійцями армії А.Денікіна. Далі н. Махно розриває з більшовиками, чинить спробу побудувати свою республіку (Гуляйполе) на основі анархічної ідеології.

Восени 1920 р. – підписання Старобільської угоди, згідно з якою Н.Махно об’явив припинити боротьбу проти більшовиків. Початок спільної боротьби махновців та більшовиків проти П.Врангеля.

Наприкінці 1920 р. радянська Червона армія остаточно розгромила махновський рух.

Дата добавления: 2015-08-21