Читайте также:
|
За роки перебування на посту очільниці уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію «залізної леді»: у її Кабінеті всю роботу було побудовано на чіткій ієрархічності, підзвітності й високій особистій відповідальності; вона була яскравою захисницею монетаризму, обмеження діяльності профспілок суворими рамками законів.
Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою тверду політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.
Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків, чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.
Характер політичного лідерства взагалі й жіночого зокрема формується під впливом багатьох факторів, сполука яких дає конкретні стилі політичного лідерства. Серед інших, таких, наприклад, як економічний, адміністративно-територіальний фактор, слід особливо виділити як найважливіші, для формування характеру жіночого політичного лідерства — історичний фактор, конкретну ситуацію, у якій доводиться діяти лідеру, і вплив особистих якостей.
Щодо першого фактора особливо важливою є історія взаємин суспільства і держави, рівень розвитку політичної культури, активності мас, політичні та сімейні традиції. Велика Британія у цьому сенсі є класичним прикладом політичної культури, з яким прийнято порівнювати інші країни демократичної орієнтації.
Кажучи про історичний фактор, також необхідно особливо підкреслити значення сімейних традицій та взагалі вплив родини у формуванні характеру політичного лідера. Саме в родині людина прилучається (чи не прилучається) до політики, у ній формуються вихідні орієнтації, у тому числі становище жінки в родині визначає ставлення її членів до участі жінок у політиці.
Більшість біографів Маргарет Тетчер відзначають особливу роль батька дівчинки, суспільна діяльність якого безсумнівно вплинула на подальший вибір її професії (попри те, що первинно вона здобула іншу освіту й була активною не тільки у галузі політики) і політичну орієнтацію на консерватизм. У родині Маргарет були прищеплені такі якості, як працьовитість, завзятість і великий ступінь самозречення в роботі, що потім виділялися як основні характеристики, що позначилися в ході її діяльності.
На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.
Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.
Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».
Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона просто викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин з кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.
Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості і тощо. У той час, як для жіночого стилю властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка у політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими, хоча останнім часом спостерігається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.
Відповідно до своїх поглядів на політику та економіку, Тетчер виступала за зменшення рівня впливу держави на економіку, підтримку вільного ринку і підприємництва. Вона намагалась припинити, як їй здавалось, надмірне втручання держави в економіку, і домагалась цього шляхом приватизації державних підприємств і муніципального житла.[10] Після правління Джеймса Каллагана, уряд дійшов висновку, що кейнсіанський підхід до керування попитом провалився, Тетчер відчувала, що економіка не самозбалансувалась і потребу в нових фіскальних програмах, зосереджених на інфляції.[11] Вона почала економічні реформи з підвищення процентної ставки для уповільнення зростання грошової маси та уповільнення, у такий спосіб, інфляції.[12] Було зменшено бюджет[13] та скорочено видатки на громадські програми, зокрема, на охорону здоров'я, освіту і будівництво житла.[10] Вона також запровадила обмеження на друк грошей і законами обмежила діяльність профспілок.[10]
Профспілки [ред. • ред. код]
Тетчер вважала за потрібне обмежити вплив профспілок, звинувативши їхніх лідерів у підриві парламентської демократії та економічного поступу через паралізуючі страйки.[14] Декілька профспілок розпочали страйки у відповідь на законодавчі ініціативи обмеження їхньої влади, але їхній спротив, зрештою, було подолано.[15] Лише 39% членів профспілок віддали свої голоси за Лейбористів на загальних виборах 1983 року.[16] За твердженням Бі-Бі-Сі, Тетчер «вдалося зруйнувати вплив профспілок, що формувався й існував протягом майже цілого покоління.»[17]
Прем'єрство Тетчер стало найтривалішим у XX столітті.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 404 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Столітня війна та її наслідки. | | | П'ята республіка у Франції. Внутрішня та зовнішня політика Шарля де Голля. |