Нормандське завоювання Англії та його наслідки. Книга «Страшного суду».

Норманське завоювання Англії (англ. Norman conquest of England) — похід норманів на чолі з герцогом Нормандії Вільгельмом на Англію у 1066 році та її завоювання. Почалася з вторгнення до Королівства Англія військами Вільгельма і його перемоги в битві при Гастінгсі. Це дало норманам контроль над Англією, який міцно утвердився протягом найближчих декількох років.

Нормандське завоювання стало поворотною подією в історії Англії з кількох причин. По-перше, воно усунуло місцевий правлячий клас, замінивши його іноземною, франкомовною монархією,аристократією та церковною ієрархією. Це, у свою чергу, призвело до утворення англійської мовита започаткувало сучасне розуміння англійської культури. Французьке походження правителів зменшило скандинавський вплив, тісніше пов'язало Англію з континентальною Європою і заклало основу для суперництва з Францією, яке тривало з перервами протягом багатьох століть. Також завоювання мало важливі наслідки для всіх Британських островів, проклавши шлях до подальших нормандських завоювань в Уельсі та Ірландії, а також широкого проникнення до складу верхівки суспільства Шотландії нормандської аристократії, що супроводжувалось поширенням континентальних видів державних установ і культурних факторів.

До Нормандії в період до 1066 року переселились багато вікінгів. У 911 році французький правитель з династії Каролінгів Карл Простий дозволив групі вікінгів та їхньому ватажкові на ім'я Ролло влаштуватися в північній Франції в рамках Договору Сен-Клер-сюр-Епт. Карл сподівався таким чином покласти край нападам вікінгів, що зпустошували узбережжя Франції в той час. В обмін, вікінги-переселенці мали забезпечувати захист берегів від нападників.

Заселення виявилося успішним і вікінги в регіоні стали відомі під назвою «нормани» тобто «північні», від чого і походить назва Нормандія. Нормани швидко адаптувалися до культури корінних народів, відмовились від паганства і перейшли у християнство. Вони стали розмовляти місцевою мовою Ойл, додавши до неї можливостей віддавньоісландської, таким чином утворилась нормандська мова. Подальше їхнє влиття до місцевої культури відбувалось переважно через змішані шлюби.

Навесні 1066 року Гарольдів брат Тостіг Годвінсон, що ворогував на той час із Гарольдом, здійснив рейд на південносхіде узбережжя Англії. Флот для рейду він набрав уФландрії, пізніше до нього долучились кораблі з Оркнейських островів. Флот Гарольда змусив Тостіга пересунутись на північ, де він атакував східну Англію таЛінкольншир. Напад було відбито братами Едвіном графом Мерсійським та Моркаром графом Нортумбрійським. Покинутий більшістю послідовників, Тостіг відступив до Шотландії, де й провів літо збираючи нові сили.

Король Норвегії Гаральд вторгнувся до північної Англії на початку вересня з флотом із більш ніж 300 суден, маючи на борту, можливо, 15000 чоловіків. Армія Гаральда також посилилась військами Тостіга, який підтримав претензію норвезького короля на трон Англії. Норвежці просунулись до Йорка і зайняли місто, завдавши поразки північній англійській армії Едвіна та Моркара 20 вересня у битві при Фулфорді.

Тим часом, Вільгельм підготував для вторгнення великий флот та армію, зібрані не лише з Нормандії, але з усієї Франції, в тому числі значні контингенти з Бургундії таФландрії. Зосереджені у Сен-Валері-сюр-Сом, війська були готові до виступу біля 12 серпня, але операцію з перетинання каналу було відкладено, чи то через несприятливі погодні умови, чи через спроби уникнути зіткнення з потужним англійським флотом. Фактично, норманни висадились в Англії за кілька днів після перемоги Гарольда над норвежцями та спричиненого цим розпорошення його морських сил. Висадка відбулась у Певенсі у Сассексі 28 вересня, після чого нормандці збудували дерев'яний замок біля Гастінгсу, з якого здійснювали набіги на навколишні землі.

Незважаючи на попередні події, місцевий спротив продовжувався ще кілька років. У 1067 у Кенті повстанці за підтримки Євстахія II Болонського здійснили невдалий напад на Дуврський замок. Того ж року шропширський землевласник Едрік Дикий із союзними йому уельськими правителями земель Гвінет та Повіс підняв повстання у західній Мерсії, напавши на сили норманів, розташовані у Херефорді. У 1068 Вільгельм осадив в Ексетері сили повстанців, серед яких була Гіта Торкельсдоттір, мати Гарольда; він зазнав важких втрат, але зміг домовитись про здачу міста.

«Кни́га страшно́го су́ду» (англ. Domesday Book) — зведення матеріалів першого у середньовічній Європі загального поземельного перепису, що був проведений в Англії у 1085—1086 роках за наказом Вільгельма Завойовника. Матеріали перепису є безпрецедентним джерелом відомостей про соціальний, економічний та демографічний розвиток Англії XI століття. А саме, дані перепису дозволяють зробити висновок про чисельність населення Англії у зазначений період: близько 2,5 млн людей. Назва книги посилається на біблійний Судний день, коли всім людям має бути пред'явлений повний список їхніх справ. Ціллю проведення загального перепису, судячи з усього, було визначення економічних ресурсів Англії після нормандського завоювання 1066, що були підвладні королю. Хиткість династичних претензій Вільгельма І на англійський престол, збереження загрози іноземного вторгнення, а також бажання короля максимально зміцнити фінансове та воєнне забезпечення своєї влади лягли в основу прийняття рішення про проведення перепису. Під час перепису передбачалося провести оцінку господарських ресурсів кожного маєтку, по-перше, для приведення традиційних норм розподілу податків (данські гроші) у відповідність до реального рівня дохідності земельних володінь, по-друге, для врегулювання судових суперечок про права на землю, кількість яких різко зросла в результаті перерозподілу англосаксонських маєтків після нормандського завоювання, і, врешті-решт, для виявлення економічного потенціалу ленів баронів короля з метою визначення, яку максимальну кількість лицарів кожен лен міг надати королю. Мету проведення перепису лаконічно визначив автор Англосаксонської хроніки, за свідченням якого король хотів знати більше про свою нову країну: «як вона заселена і якими людьми» (англ. how it was peopled and with what sort of men).

На основі зібраних записів була складена «Книга Страшного суду», яка складається з двох частин: так звана «Мала книга», що описує графства Норфолк, Саффолк іЕссекс, та «Велика книга», що описує решту Англії, крім північних областей^[5], а також Лондона, Вінчестера і деяких інших міст (вважається, що завдання перепису в них було надто складним). Насправді «Мала книга» має більший розмір через те, що у ній міститься докладніша інформація про кожен маєток. Припускають, що її створення було першим намаганням систематизувати результати перепису, від якого довелось відмовитись через неможливість або незручність використання настільки детального обсягу інформації.

Матеріал «Книги Страшного суду» згуртований за графствами, а у них за феодальними володіннями (а не за сотнями). Для кожного графства спочатку описуються земельні володіння короля, потім — церкви та релігійних орденів, а потім — найбільших землевласників, які отримали свої землі безпосередньо від короля (барони) та, у кінці — утримання жінок, королівських сервієнтів, англосаксонських тенів та інших малих землевласників. Для деяких графств окремо виділені міські поселення.

Книга зберігалась у Вінчестері, столиці англонормандської монархії до правління Генріха ІІ Плантагенета, який перевів королівську скарбницю до Вестмінстера. Прикоролеві Вікторії книга була передана до Британського національного архіву. Вперше вона була передрукована топографом 1773 року, а 1986 року, на честь 900-річного ювілею книги, Бі-Бі-Сі створила її електронну версію з перекладом з латини англійською мовою.

Дата добавления: 2015-08-21