Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Епоха «Національного відродження» слов'янських народів Австрійської імперії.

Пригноблені народи імперії все наполегливіше домагалися буржуазних свобод і національної рівноправності. Наприкінці XVIII - першій половині XIX в., Особливо в 30-40-ті роки, перехід до капіталістичних відносин, руйнувало локальну відособленість, прискорив консолідацію окремих народностей в сучасні нації, чому особливо сприяло підвищення рівня освіченості. В історії югославян, чехів, румунів, словаків Австрії та Угорщини настала епоха так званого Національного відродження. Почався підйом національних рухів, по суті, що носили антифеодальний характер. Виросло на національному грунті Відродження випробувало на собі вплив європейського Просвітництва, «освіченого абсолютизму» та австрійської його різновиди - йозефінізма.

На першому етапі Національного відродження (останні десятиліття XVIII ст.-20-ті роки XIX ст.) І чехи, і словаки пробудяться до національного життя, розвивався і поширювався національний літературна мова, починався розквіт національної літератури, театру і т. д., т. е. національної культури. Велика заслуга в цьому належала цілій плеяді просвітителів - «будителів» Йозефу Добровський (1753-1829), автору праць з історії мови та культури чехів та інших слов'ян; Йозефу Юнгманна (1773-1847), вченому-філософу, автору чесько-німецького словника, підручника чеської літератури.

Важливе місце в діяльності «будителів» грала пропаганда ідеї великої слов'янської солідарності. Вони щиро вірили в силу і могутність слов'янства, плекали надії на допомогу Росії у боротьбі зі своїми гнобителями. Найбільший діяч словацької культури Ян Коллар (1793-1852), який писав чеською мовою (оскільки літературної словацької тоді ще не було), в знаменитій своїй поемі «Дочка Слави» (1824) оспівував славне минуле слов'ян і їхніх героїв - Гуса, Жижку, Костюшко, Мініна і Пожарського. Він відстоював ідею єдиного «слов'янського народу», розглядав словаків як частина «чехословацького племені», відмовляючи їм у праві на самостійне національно-культурний розвиток, як і іншим малим слов'янським народам. Коллар не розумів, що в століття капіталізму з народностей формуються сучасні нації, він не бачив, що на цей шлях вступили вже і його одноплемінники - словаки. Тим часом у 40-ті роки відбулися деякі зрушення в справі створення самостійного літературної мови словаків, намітилася співпраця між католиками і протестантами. Національний рух стало набувати політичні риси.

В особі Людовіта Штура (1815-1856) висунувся здатний національний лідер, разом зі своїми однодумцями він почав рух за створення словацької літературної мови. На народному среднесловацком мовою Штур і його сподвижники стали друкувати книги, а з 1845 р. випускає «Словацьку національну газету», в якій вперше була сформульована національна програма нарождавшейся словацької буржуазії. На національний рух словаків, як і інших пригноблених народів Австрійської імперії, величезний вплив надали успіхи боротьби мадярів проти нав'язування їм німецької мови, особливо в заміні середньовічної латині угорським в якості офіційної мови королівства. Однак при цьому мадяри не враховували законні інтереси інших народів, стурбованих долями рідної мови. Намічалася загроза мадяризації підстьобувала національні устремління, розширювала і об'єднувала національний рух слов'ян і влахов, але, з іншого боку, вела до протиставлення цих рухів мадярського. У кінцевому рахунку це завадило створенню єдиного фронту боротьби проти головного ворога всіх народів Австрійської імперії - габсбурзького феодального абсолютизму.

Схожа в цілому ситуація в переддень революції 1848-1849 рр.. склалася і в чеських землях, де чехи досягли великих успіхів у розвитку національної культури, поглибленні та зміцненні національної самосвідомості, в консолідації національної торгово-промислової буржуазії, яка кидала виклик буржуазії німецької. Однак у Чехії і Моравії проживало значне німецьке населення, національні інтереси якого прийшли в зіткнення з чеськими у сфері економіки, мови та культури, що завадило згуртуванню ліберально-демократичних сил обох народів у боротьбі проти феодально-абсолютистського режиму.


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 195 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Революція в Німеччині. | Економічний розвиток. | Війна з наполеонівською Францією | Важкі післявоєнні роки | Парламентська реформа 1832 | Чартиський рух та його місце в соціально-політичній історії Англії. | РУХ ЗА ЛІБЕРАЛЬНІ РЕФОРМИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. | Зовнішня політика. Колоніальна політика Великобританії у 1815 – 1850-х рр. | Соціально-економічний розвиток Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст. | Політичний розвиток Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст. Система Меттерніха. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Предмартовскій період».| Революція 1848 р. в Австрії та Угорщині.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)