Німеччина напередодні Реформації

Особливості політичного розвитку:

Наприкінці ХV – початку XVI ст. Німеччина була складовою частиною Священної Римської Імперії німецької нації, до складу якої також входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, частини Італії, Франції тощо.

Священна Римська Імперія являла собою роздроблену країну, яка складалася з багатьох володінь. Очолював державу імператор, який обирався курфюрстами.

Курфюрсти – сім найбільших церковних та світських володарів (князів) у Священній Римській імперії, які обирали імператора.

Курфюрсти відігравали значну роль в управлінні державою і обмежували владу імператора. Імператори держави обиралися із знатної родини Габсбургів. У 1519-1556 рр. імператором Священної Римської імперії був КарлVГабсбург, на часи правління якого припали події Реформації.

У Священній Римській Імперії існував рейхстаг – імперський представницький орган влади, який складався з 3-х курій: курфюрстів, духовних і світських князів, представників міст. У місцевих князівствах існували ландтаги – представницькі органи місцевої влади.

Соціально-економічний розвиток:

Панував феодалізм, але починають зароджуватися капіталістичні відносини. Зростає роль буржуазії. Політична роздробленість країни заважали нормальному економічному розвитку. Більшість населення (90%) проживало на селі.

Релігійне становище:

Католицька церква здійснювала величезний вплив на політику Священної Римської Імперії і претендувала на першочергову роль в управлінні держави. Католицька церква стояла на захисті збереження старих феодальних відносин. Духовенство мало найбільші доходи, не платило податків і підлягало лише церковному суду.

Проте в державі поширюються антицерковні погляди і настрої. Це було викликано аморальної поведінкою католицького духовенства. Наприклад, була поширена практика продажу індульгенцій (грамот по відпущення гріхів), що викликало відразу у населення.

Німецький гуманізм:

Гуманізм – світське вільнодумство епохи Відродження, що протистояло духовному пануванню церкви. У широкому розумінні гуманізм означає визнання людської особистості за найвищу цінність.

Критика католицької церкви в Німеччині була пов’язана з поширенням ідей гуманістів. Гуманісти критикували та висміювали католицьку церкву, поширювали ідеї свободи особистості тощо. Найпопулярнішими гуманістами цього часу були Еразм Роттердамський (1466-1536) та Ульріха фон Гуттена (1488-1523)

Причини реформації в Німеччині:

1. Засилля католицької церкви.

2. Аморальність католицького духовенства.

3. Продаж індульгенцій.

4. Недоступність церкви (богослужіння відбувалося на незрозумілій для народу мові – латинській)

5. Феодальні відносини, оплотом яких була церква.

Початок Реформації:

Реформацію розпочав німецький богослов Мартін Лютер, який 31 жовтня 1517 р. прибив на брамі церкви у Віттенберзі свої «95 тез» проти зловживань продажем індульгенцій.

Основні пункти вчення М. Лютера:

1. Людина «рятується» лише своєю вірою, а не церковними обрядами та індульгенціями.

2. Єдиним авторитетом є Біблія, а не церква.

3. Біблія має бути доступною людям (М.Лютер переклав Біблію на німецьку мову).

М. Лютер зазнав переслідувань і був відлучений від церкви. Папську буллу про відлучення від церкви М. Лютер демонстративно спалив. Від переслідувань М. Лютер ховався у курфюрста Фрідріха Саксонського.

Ідеї М.Лютера набули популярності у населення, що призвело до початку масової Реформації.

Дата добавления: 2015-08-21