Схарактеризуйте особливості методики організації та керівництва дидактичною грою в різних вікових групах

Учені рекомендують педагогам організовувати і проводити дидактичні ігри за трьома основними напрямами: підготовка до проведення гри, реалізація ігрового сюжету, аналіз отриманих результатів.

Процес підготовки до проведення дидактичних ігор передбачає:

- добір ігор відповідно до завдань навчально-виховного процесу;

- поглиблення й узагальнення знань, розвиток сенсорних здібностей;

- активізацію психічних процесів (пам’ять, увага, мислення, мовлення тощо);

- встановлення співвідношення визначеної гри з програмними вимогами щодо навчання й виховання дітей певної вікової групи;

- визначення оптимального часу для проведення дидактичної гри (в процесі організованого навчання на заняттях чи у вільний від занять час);

- вибір місця для гри;

- визначення кількості гравців;

- підготовку необхідних дидактичних матеріалів для гри;

- підготовку вихователя (вивчення й усвідомлення перебігу гри, свого місця в її сюжеті, методи керівництва тощо);

- підготовку дітей до гри (збагачення знань, уявлень про предмети та явища навколишнього життя, необхідних для розв’язання ігрових завдань).

Проведення дидактичних ігор передбачає:

- ознайомлення дітей зі змістом гри, дидактичними матеріалами;

- пояснення ходу і правил гри;

- показ ігрових дій;

- визначення ролі вихователя в грі (частка його безпосередньої участі в грі визначається віком дітей, рівнем їхньої підготовки, складністю дидактичних завдань, ігрових правил);

- підведення підсумків гри.

На завершальному етапі педагог запитує в дітей, чи сподобалась їм гра, кому найкраще вдалось виконати завдання тощо.

Аналіз результатів проведеної гри спрямовується на виявлення прийомів її підготовки і забезпечення реалізації змісту: які прийоми виявились ефективними в досягненні поставленої мети. Це дає змогу вдосконалити не лише підготовку, а й процес забезпечення гри. Крім цього, під час аналізу можна виявити індивідуальні особливості в поведінці й характері дітей, а відтак правильно організовувати індивідуальну роботу з ними надалі. Самокритичний аналіз використання гри у співвіднесенні її з поставленою метою стимулює варіювання сюжету, збагачення гри новими матеріалами в подальшій роботі.

Перш ніж розпочати гру, потрібно збудити в дітей інтерес до неї, бажання грати. Цього досягають різними прийомами: використанням загадок, сюрпризів, запитань, нагадуванням, в яку гру діти гралися раніше, тощо.

Велике значення має темп гри, заданий вихователем. Для його розвитку характерна певна динаміка. Спочатку темп сповільнений - засвоєння правил, змісту гри. Потім темп прискорюється і на завершальному етапі зі зниженням емоційної напруженості знову сповільнюється.

Вихователь від початку і до кінця гри зберігає активність: вказує на невдалі рішення, підтримує жарти, підбадьорює, стимулює дітей до активності.

Щоб розв’язати завдання дидактичної гри, потрібні зосередженість, довільна увага, розумові зусилля, вміння осмислити правила, повна послідовність дій тощо. Усе це сприяє розвиткові в дошкільників відчуттів і сприймань, формуванню уявлень, засвоєнню знань. Такі ігри дають змогу навчати дітей раціональних способів розв’язання певних розумових і практичних завдань, що забезпечує розвивальний потенціал дидактичної гри.

О.Запорожець зазначав: потрібно домагатися того, щоб дидактична гра була не лише формою засвоєння окремих знань і вмінь, а й сприяла б загальному розвитку дитини, слугувала формуванню її здібностей.

Дидактична гра сприяє моральному вихованню, розвитку в дітей товариськості. Педагог ставить дітей у такі умови, в яких їм доводиться гратися разом, регулювати свою поведінку, вміти поступитися, бути справедливим і чесним, вимогливим.

Отже, керування дидактичними іграми має бути спрямоване на розвиток і заохочення пізнавальної активності, самостійності й ініціативності дітей, на застосування різних способів розв’язання ігрових завдань, забезпечення доброзичливих стосунків між учасниками, готовності допомагати товаришам.

Малим дітям під час гри з іграшками, предметами, матеріалами має бути забезпечена можливість постукати, переставити, перекласти їх, розібрати на складові частини, знову скласти тощо.

Діти можуть багато разів повторювати ідентичні дії, тож вихователь має поступово ускладнювати гру.

Так, дидактичне завдання: навчити дітей розрізняти кільця за розміром - реалізується змістом ігрового завдання: збери башточку правильно. Діти хочуть знати, як не «правильно». Демонструючи спосіб дії, вихователь розвиває саму ігрову дію і водночас вводить нове ігрове правило. Вибираючи кільце за розміром і надіваючи його на стержень, він подає наочний зразок ігрової дії. Вихователь, проводячи рукою по кільцях, звертає увагу дітей на те, що башточка стає гарною, рівненькою, бо зібрана правильно. Так він наочно демонструє нову ігрову дію - як перевірити правильність збирання башточки - і пропонує дітям зробити це самостійно.

Розвиток зацікавленості дидактичними іграми, формування ігрової діяльності в старших дітей досягаються тим, що вихователь ставить перед ними дедалі складніші завдання, не поспішає підказувати ігрові дії. Ігрова діяльність дітей стає більш усвідомленою, спрямованою на досягнення результату, а не на самий процес.

Проте і в старших групах керування грою має бути таким, щоб у дітей якомога довше зберігався позитивний емоційний настрій, невимушеність, щоб вони переживали радість від участі в грі та відчували задоволення після розв’язання поставлених завдань.

Вихователь визначає для кожної групи послідовність використання ігор, що мають ускладнюватися за змістом, дидактичними завданнями, ігровими діями і правилами.

Для дітей раннього віку дидактична гра - найпридатніша форма навчання. Однак уже на другому, а особливо на третьому році життя малюків приваблює багато предметів і явищ навколишнього життя, відбувається інтенсивне засвоєння мови. Щоб задовольнити пізнавальні інтереси дітей третього року життя, сприяти розвиткові мови, доцільно поєднувати дидактичні ігри з цілеспрямованим навчанням на заняттях відповідно до чинної програми. На таких заняттях успішніше, ніж під час гри, формуються і способи навчання: довільна увага, вміння спостерігати, дивитись і бачити, слухати й чути вказівки вихователя та виконувати їх.

У старшому дошкільному віці безпосереднє навчання поза заняттями також зумовлює використання дидактичних ігор, однак співвідношення їх змінюється: основним стає навчання під час занять, на яких діти здобувають систематизовані знання, засвоюють елементарні форми навчальної діяльності.

Керуючи дидактичною грою, педагог вдається до різних форм організації дітей. Якщо, наприклад, потрібен близький контакт з ними чи їх одного з одним, то дітей садять на стільчики півколом, педагог сідає в центрі. Іноді дітей треба поділити на групи і розмістити в різних місцях; якщо вони «їдуть у подорож», то вивести з групової кімнати. Використовується й така форма організації, коли діти сидять за столиками.

У дидактичній грі завжди є можливість несподівано розширити і збагатити її задум відповідно до виявленої дітьми ініціативи, їхніх запитань, пропозицій. Уміння втримати гру в межах встановленого часу потребує неабиякої майстерності вихователя. Він ущільнює час, скорочуючи, передусім, свої пояснення. Дохідливість, чіткість описів, розповідей, реплік - головна умова успішного розвитку гри і виконання накреслених завдань.

Завершуючи гру, педагог має так скерувати свої дії, щоб у дітей виникло бажання продовжити її, тобто створити радісну перспективу. Він розробляє варіанти відомих дітям ігор і створює нові - корисні та цікаві.

Дидактична гра як одна з форм навчання проводиться в час, відведений для цього в розпорядку дня для занять. Важливо встановити правильне співвідношення між цими двома формами навчання, визначити взаємозв’язок між ними і місце в єдиному педагогічному процесі. Дидактичні ігри іноді передують заняттям. У такому разі мета їх - зацікавити дітей, привернути увагу до того, що буде на заняттях. Гра може чергуватись із заняттями, коли треба посилити самостійну діяльність дітей, долучити вже опановану інформацію до ігрової діяльності, підбити підсумок, узагальнити вивчений на заняттях матеріал.

Дидактичні ігри проводять у груповій кімнаті, в залі, на ділянці, в лісі, в полі тощо. Цим дітям забезпечується широка рухова активність, різноманітність вражень, безпосередність переживань і спілкування.

Дата добавления: 2015-08-21