Читайте также:
|
|
У сучасній дошкільній педагогіці існує кілька класифікацій ігор. Перша з них сягає початку XX ст. Так, П.Блонський поділив дитячі ігри на такі види:
1) уявлювані (вигадані);
2) будівельні;
3) наслідувальні;
4) рухливі;
5) ігри-драматизації;
6) інтелектуальні.
Нині, якщо взяти до уваги, що кожному з виокремлених видів ігор має відповідати певний вид діяльності, то, за класифікацією П.Блонського, гри як такої не існує. Її сюжет зумовлюється лише діяльністю.
Натомість О. Леонтьев поділяв ігри дітей за походженням:
1) функціональні (перший рік життя);
2) конструкторські (другий рік);
3) ситуативні;
4) традиційні (класики, піжмурки тощо);
5) кордонні (драматичні, спортивні, дидактичні ігри).
Авторська класифікація О.Леонтьева також позначена формалізмом і має прорахунки. На сучасному етапі розвитку теорії та практики педагогіки дошкілля поширеною є класифікація Д.Ельконіна. Вчений поділяє сюжетно-рольові ігри за такими ознаками:
1) ігри з сюжетом на побутові теми;
2) ігри з виробничим сюжетом;
3) ігри з суспільно-політичним сюжетом.
Окремо Ельконін групує ігри за правилами:
1) наслідувально-процесуальні;
2) ігри-драматизації;
3) сюжетні ігри з нескладними правилами;
4) ігри за правилами без сюжету;
5) спортивні ігри.
У праці «Психологія гри дошкільника» Д.Ельконін подає таке визначення сюжетно-рольової гри: це діяльність, у якій діти, беручи на себе роль дорослого і створюючи ігрову ситуацію, моделюють діяльність дорослої людини, її смисл, мотиви, завдання і норми відносин. Це одна з умов виникнення рольової гри. Шляхом використання різних ігрових предметів рольова гра проходить складний шлях розвитку, зароджуючись ще на першому році життя.
І.Фрадкіна вважає, що передумовами зародження сюжетно- рольової гри є відокремлення дії від предмета, узагальнення (основна передумова); характер дії; використання предметів-замінників, а також порівняння дітьми своїх дій з діями дорослих. За умови, коли дорослі є зразком для дитини, виникає рольова гра. В ранньому віці рольова гра відсутня, оскільки для її виникнення потрібна наявність знань і вражень від навколишнього середовища, іграшки і предмети-замінники, постійне спілкування дитини з дорослими, змінюваність стосунків у різних видах їхньої спільної діяльності.
Розв’язанню народознавчих, мовленнєвих та інших навчально- розвивальних завдань сприяють народні ігри. Вони відображають соціальне життя кожної епохи, справляючи великий вплив на формування національного характеру. Г.Довженюк називає їх народним мистецтвом, а В.Скуратівський - своєрідною школою, в якій діти засвоюють перші абетки науки.
Українська дошкільна педагогіка послуговується такою класифікацією народних ігор: дидактичні, рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом, рухливі хороводи, ігри мовленнєвої спрямованості, ігри з відображенням трудових процесів та народного побуту, ігри на вдосконалення рухів з обмеженим мовленнєвим текстом, на розвиток діалогічного і зв’язного мовлення, на розвиток фонематичного слуху і звуковимови, на ознайомлення з трудовими процесами тощо.
Народна гра посідає особливе місце в найкращих українських традиціях, наголошує В.Скуратівський, тож їй самою природою відведено винятковий вплив на виховання дітей.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 180 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Назвіть та схарактеризуйте типи дошкільних закладів і їх функції | | | Схарактеризуйте структурні компоненти сюжетно-рольової гри та їх зміни впродовж дошкільного дитинства |