Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методичні поради до вивчення теми. Митоналежить до специфічних акцизів, воно є непрямим податком

Читайте также:
  1. Бурко О. Загадка українського літературного бароко (Вивчення барокової лірики в 9 класі) // Дивослово. – 2010. - №10. – С. 41-46.
  2. Вивчення мотивацій та купівельних пріоритетів споживачів на ЗР. У цій
  3. Вивчення ринкового, підприємницького середовища на зовнішніх ринках
  4. Вивчення фактичних даних;
  5. Довідники, монографії, методичні розробки
  6. Додаток 5. Методичні рекомендації з надання комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям
  7. Загальні методичні вказівки

Митоналежить до специфічних акцизів, воно є непрямим податком, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Цей пода­ток, як і акцизний збір, включається до ціни товарів, сплачується за покупця, його ставки диференційовані за групами товарів.

Митна справа в Україні регулюється Митною службою, яка містить у своїх структурі три рівні:

— Державний митний комітет України;

— регіональні митниці;

— митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митно­му оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, що передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Слід розрізняти мито та митні збори, що мають різну природу та призначення. Митні збори і митні платежі— це своєрідна плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

Мито займає особливе місце в системі непрямих податків. По-перше сфера застосування мита — зовнішньоекономічні операції, тобто воно не справляється при здійсненні операцій з продажу товарів, робіт, послуг всередині країни. По-друге, на відміну від ПДВ та акцизного податку, мито, поряд із фіскальною складовою, має серйозний регулятивний потенціал. Саме за допомогою цього специфічного податку можуть бути створені сприятливі умови для розвитку національних товаровиробників, здійснюється вплив на формування раціональної структури експорту та імпорту, забезпе­чуються справедливі умови конкуренції на внутрішньому ринку країни. Мито відіграє важливу роль у структурній перебудові економіки країни, сприянні інтеграції національної економіки в світовий економічний простір.

Оподаткування митом здійснюється відповідно до умов певного митного режиму, у якому здійснюється переміщення товарів. З метою застосування законодавства з питань митної справи запроваджуються такі митні режими: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь держави.

Платниками мита є:

1) особи, які ввозять товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України;

2) особи, на адресу яких надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особи, на яких покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог.

Об'єктами оподаткування митом є товари, які переміщуються через митний кордон України.

Працюючи над даною темою, слід розглянути також класифікацію мита за різними ознаками (рис. 6).

Оскільки мито нараховується на митну вартість товару, варто зупинитись на визначенні цього поняття.

Митна вартість це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До митної вартості включаються: ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:

— на транспортування, навантаження, розвантаження та стра­хування до пункту перетину митного кордону;

— комісійні та брокерська винагорода;

— плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів і яка повинна бути оплачена як умова їх ввезення (вивезення).

Мито нараховується митним органом України відповідно до ставок Митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. Мито вноситься до державного бюджету України.

 

 

 

 

 

 


Рис. 6. Класифікація мита

 

Ставки мита зазначені у Митному тарифі України — систематизованому зводі ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Митний тариф ґрунтується на застосуванні української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД)складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і затверджується законом про Митний тариф України.

З метою обкладання митом усі товари, що ввозяться або вивозяться, поділяються на 97 товарних груп (Закон України „Про митний тариф України”). За кожною групою проводиться деталізація на конкретні товари, щодо кожного виду товарів встановлюється три види ставок: звичайна, преференційна та пільгова (звичайні ставки становлять від 0 до 20% або тверда ставка у євро з певної одиниці товару).

Наступним питанням, яке необхідно розглянути у межах теми, є особливості справляння державного мита. Платниками державного ми­тана території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне зна­чення, уповноваженими органами. Об'єктами оподаткування є операції, за виконання яких справляється податок.

Держав­не мито справляється:

1) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийн­яті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної си­ли, а також за видачу судами копій документів;

2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутст­во, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами;

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дубліка­тів нотаріально засвідчених документів;

4) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів гро­мадянського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповнен­ням, виправленням і поновленням записів актів громадян­ського стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про за­прошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за про­довження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження стро­ку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та осо­бам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Укра­їну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зра­зка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам Укра­їни закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

10) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюють­ся на товарних біржах, крім операцій з примусового відчу­ження такого майна у випадках, передбачених законами України;

11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єк­тами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;

13) за подання до Кабінету Міністрів України проекту створен­ня промислово-фінансової групи.

14) за придбання бланків векселів у комерційних банках.

Ставки державного мита встановлюються до відповідних об'єктів Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Вивчаючи дане питання, слід також виокремити перелік позивачів або операцій, що звільняються від сплати державного мита.

Державне мито, за деякими винятками, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Контрольні запитання для перевірки знань теми

1. Сутність мита та його призначення

2. Класифікація мита

3. Порядок нарахування та сплати мита

4. Митні збори: призначення та розміри

5. Сутність та роль державного мита

6. Операції, що обкладаються державним митом


Дата добавления: 2015-08-13; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: РЕШЕНИЕ | Тема 1. Сутність, призначення та види податків | Тема 5. Податок на доходи фізичних осіб | Методичні поради до вивчення теми | Методичні поради до вивчення теми | Методичні поради до вивчення теми | Методичні поради до вивчення теми | Методичні поради до вивчення теми | Тема 6. Спрощена система оподаткування | Тема 7. Податок на додану вартість |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методичні поради до вивчення теми| Методичні поради до вивчення теми

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)