Методичні поради до вивчення теми. Становлення податкової служби України слід розглядати в історичному аспекті

Становлення податкової служби України слід розглядати в історичному аспекті. Держава завжди здійснювала контроль за сплатою податків. В радянські часи у фінансових відділах в містах і районах були податкові інспектори-ревізори. Ринкові перетворення наприкінці вісімдесятих років викликали необхідність зміни всієї податкової системи.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 квітня 1990 р. були створені державні податкові інспекції в структурі Міністерства фінансів. Головну державну податкову інспекцію очолював заступник міністра фінансів. Новостворена державна податкова служба складалась з Головної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій в АР Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Державні податкові інспекції почали працювати з другого півріччя 1990 р. Прийнятий 4 грудня 1990 р. Закон "Про державну податкову службу" визначив статус, функції та правові основи діяльності податкових органів. А прийнятий 25 червня 1991 р. Закон "Про систему оподаткування" визначив податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників податків.

Для запобігання злочинності у сфері оподаткування в системі МВС України в 1993 р. було створено Державну службу боротьби з економічною злочинністю, зі складу якої у грудні 1994 р. виділено самостійні підрозділи для боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування.

22 серпня 1996 р. видано Указ Президента №760/96 “Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”, яким встановлено, що ДПА України є центральним органом виконавчої влади, а податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах – самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій. В жовтні 1996 р. було утворено податкову поліцію, що з лютого 1998 р. почала називатися податковою міліцією.

За період свого існування податкова міліція підтвердила не лише доцільність утворення її у структурі ДПА України, але і необхідність подальшого розвитку.

У лютому 1998 р. було схвалено нову редакцію Закону “Про державну податкову службу в Україні”. Таким чином, була створена якісно нова державна податкова служба, до складу якої увійшли:

— державна податкова адміністрація України (ДПА);

— державні податкові адміністрації в АР Крим, обл., м. Києві та Севастополі;

— державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.

У 2011 р. за ініціативою Президента було розпочато реорганізацію ДПА у ДПС. Протягом 2010-2011 рр. в структурі ДПС з явилися 5 нових департаментів. В сього станом на кінець 2012 р. у структурі ДПС діє 24 департаменти.

Система органів ДПС складається з трьох рівнів:

— вищий рівень — Державна податкова служба України;

— середній рівень — Державні податкові служби в АРК, областях, містах Києві та Севастополі;

— низовий (базовий) рівень — Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (рис. 5).

Рис. 5. Структура Державної податкової служби України

Необхідно звернути увагу на завданняорганів державної податкової служби, зокрема:

— здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів;

— внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

— прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

— формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

— надання податкових консультацій;

— запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Слід наголосити, що функції і завдання податкової міліції дещо відрізняються від функцій і завдань інших структурних підрозділів податкової служби:

— запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

— розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

— запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

— забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Наступним кроком при вивченні теми є питання щодо визначення податкової роботи та суб’єктів, що займаються податковою роботою.

Податкова робота — це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні є:

1) Верховна Рада України — приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;

2) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) — забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

3) органи податкової служби — здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів про оподаткування, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників;

4) платники податків — нараховують і сплачують податки та збори, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідальність за порушення податкового законодавства. Починаючи роботу над темою, слід розібратися у питанні, чи будь-яке уникнення оподаткування призводить до відповідальності перед законом. Бюджети недоотримають податкові надходження за рахунок двох процесів: ухилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Правомірний обхід податку, в основі якого лежать шляхи і можливості несплати податку, надані законодавцем, завжди обумовлений недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигідний для себе варіант.

Податкові правопорушення —протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством.

Виділяють такі основні види порушень податкового законодавства:

— неподання або несвоєчасне подання документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків чи внесків до державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

— приховування об'єктів оподаткування;

— заниження об'єктів оподаткування;

— заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

— приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування;

— неподання (несвоєчасне подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов’язкових платежів;

— недопущення контролюючих органів до обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходу.

Необхідно також звернути увагу на критерії, за якими здійснюють розподіл порушень на податкові правопорушення та податкові злочини:

1. Кількісні критерії:

— термін відхилення, неподання звітності тощо;

— розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів.

2. Якісні критерії — обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму провини: навмисність або ненавмисність правопорушення.

В Україні за порушення законодавства з питань оподаткування застосовуються такі види юридичної відповідальності:

— фінансова;

— адміністративна;

— кримінальна.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних фінансових санкцій — штрафів або пені. Суми штрафних санкцій зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Застосування штрафів не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів.

Важливе значення при застосування фінансових санкцій мають строки давності. Контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках правопорушень не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.

Крім штрафів, фінансові санкції передбачають нарахування пені. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), а її розмір визначається залежно від розміру облікової ставки НБУ.

Іншим видом відповідальності за податкові правопорушення є адміністративна відповідальність. Адміністративні санкції є заходами адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопорушника та регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); відсутність судимості.

Із всіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах, кратних певному показнику (як правило, цим показником є неоподатковуваний мінімум).

Вивчення даної теми передбачає чітке розмежування між видами відповідальності. Зокрема, фінансову і адміністративну відповідальність часто помилково ототожнюють. По-перше, ці види відповідальності розрізняються за суб'єктами: якщо для адміністративної — це тільки фізичні особи, то для фінансової — як юридичні, так і фізичні особи. По-друге, адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, тоді як фінансові санкції мають значно ширші межі, включаючи арешт майна, заставу, податковий примус тощо. По-третє, адміністративні санкції є більш легкими для порушника за своїми наслідками.

Існує також третій вид відповідальності за порушення податкового законодавства — кримінальна відповідальність, яка застосовуються за податкові злочини та регулюється Кримінальним кодексом України.

Заходи кримінальної відповідальності значною мірою різняться між собою залежно в розміру правопорушення — від штрафу до позбавлення волі строком до 10 років.

Контрольні запитання для перевірки знань теми

1. Податкові санкції

2. Поняття та види порушень податкового законодавства

3. Кримінальна відповідальність за податкові правопорушення

4. Адміністративна відповідальність за податкові правопорушення

5. Фінансова відповідальність за податкові правопорушення

6. Етапи становлення податкової служби

7. Структура податкової служби

8. Податкова робота

9. Облік платників податків

Дата добавления: 2015-08-13