Методичні поради до вивчення теми. Податки є особливою історичною фінансовою категорію, яка виражає економічні

Податки є особливою історичною фінансовою категорію, яка виражає економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Можна стверджувати також, що податки — це один з основних методів, що використовуються державою для перерозподілу національного доходу й утворення бюджетних доходів суспільства, тобто податки — головний інструмент розподільної функції фінансів.

При вивченні сутності податків варто звернути увагу на місце податків серед інших форм поповнення бюджетів різних рівнів та позабюджетних державних фондів (рис. 1).

Рис. 1. Структура державних доходів

Податок як фінансову економічну категорію характеризують такі ознаки:

1) примусовий характер;

2) безеквівалентність;

3) відсутність цільового використання;

4) законодавча регламентація;

5) однаковий підхід до всіх платників;

6) зміна форми власності.

Слід також звернути увагу на законодавчі особливості використання термінів «податок», «збір», «плата», «відрахування», «внески» та існуючі між ними відмінності.

Становлення фінансових відносин і, зокрема, історичний розвиток оподаткування, не можна розглядати окремо від поглядів представників відомих економічних шкіл. Розвиток економічних теорій в податковій сфері безпосередньо пов’язаний з розвитком загальноекономічної думки. Економічні теорії, які вважали за необхідне надати державі мінімум функцій (наприклад, управлінську та військову) розглядали податки як неминуче зло і намагались мінімізувати податкові стягнення та зробити їх вплив на економіку нейтральним, розглядаючи лише фіскальне значення податків. В економічних теоріях, в яких державі надавалось більшого значення, зокрема ще й у вирішенні проблем економічного регулювання, розподілу доходів, соціального забезпечення, тощо відповідно існували і інші погляди щодо оподаткування. Так, податки розглядались як плата за суспільні блага, які надає держава; як моральний обов’язок громадянина щодо збереження державних інститутів; як складова економічної і соціальної політики, як засіб вирівнювання доходів, тощо.

Розглядаючи функції податків, варто зазначити, що всі вони випливають з унікальної економічної природи податків як основного інструменту дії розподільної функції фінансів. За сучасних умов податкам властиві такі основні функції: фіскальна, регулююча, розподільча, стимулююча і контрольна.

Податки є досить складною фінансовою категорією і потребують певної класифікації, яку можна здійснювати за різними критеріями (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація податків

№ з/п	Критерії класифікації	Види податків
	За економічним змістом	— на доходи; — на споживання; — на майно.
	За рівнем встановлення	— загальнодержавні; — місцеві.
	За формою стягнення	— прямі; — непрямі.
	За способом стягнення	— розкладні; — окладні.
	За співвідношенням об’єкта та ставки	— прогресивні; — пропорційні; — регресивні.
	За періодичністю стягнення	— разові; — систематичні (регулярні).
	За суб’єктом оподаткування	— з юридичних осіб; — з фізичних осіб.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків: суб’єкт, податковий агент, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування, податковий період, джерело сплати, квота.

Суб’єкт або платник податку — фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податок. Критеріями вибору платника є швидкість надходження податку, наявність можливостей контролю за своєчасністю і повнотою його сплати, відсутність шляхів ухилення від оподаткування.

Податковий агент — уповноважена особа, що знаходиться між платником і державою, яка утримує податок і перераховує його до бюджету (наприклад, бухгалтерія підприємства, яка утримує податок на доходи фізичних осіб).

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується: які операції, товари, доходи, власність тощо. Об’єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника.

Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта.

База оподаткування — це розмір об’єкта оподаткування в грошовому чи фізичному вимірі. Якщо одиницею оподаткування виступає грошова одиниця, то база оподаткування буде виражена у вартісних обсягах. Якщо ж одиницею оподаткування є фізичний вимір об’єкта оподаткування, базою оподаткування виступатиме добуток одиниці оподаткування на кількість таких одиниць. Саме до бази оподаткування застосовуються ставки для визначення суми податку.

Ставка — розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні.

Податковий період — звітний період, за який виникає податкове зобов'язання. Податковим періодом може бути календарний рік, календарне півріччя, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Джерело сплати — це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може співпадати з об’єктом оподаткування (оподаткування доходу громадян) або не співпадати (сплата податку на реєстрацію транспортного засобу, який не використовується для одержання доходів).

Квота — це частка податку в доходах платника. В практиці оподаткування податкові квоти не встановлюються, а лише використовуються для аналізу характеристик рівня оподаткування.

Наступним кроком з вивчення даної теми є знайомство з поняттям перекладання податків. Перекладання податків — це процес такої зміни цін на товари та послуги, при якому платник отримує можливість повністю чи частково перекласти податкове навантаження на інших осіб (на своїх покупців чи постачальників). Існують податки, перекладання яких закладено законодавцем вже в механізмі їх стягнення (непрямі податки), інші податки передбачають податкове навантаження саме на платника (прямі податки), але чи відбувається це в реальній економічній ситуації — питання не має однозначного вирішення, оскільки процес перекладання є дуже складним явищем і залежить від багатьох чинників, серед яких основними є такі:

— еластичність попиту (пропозиції);

— співвідношення між попитом і пропозицією;

— рівень монополізації виробництва;

— стадія економічного циклу;

— рівень доходів споживачів та структура споживацьких уподобань.

Податки можуть бути перекладені в різних напрямках. Перекладання “вперед” відбувається в тому випадку, коли тягар податку повністю приходиться на користувача, а не постачальника товару чи послуги, що здійснюється через підвищення ціни на суму податку. Перекладання “назад” має місце, якщо ціна оподаткованого товару не змінюється, а тому тягар податку залишається на виробнику. Останній може позбавитися податкового тягаря шляхом зменшення заробітної плати, закупки дешевшої сировини, пониженням проценту на позичений капітал.

Розглядаючи тему, слід окремо зупинитись на дослідженні сутності податкового навантаження (податкового тягаря). До визначення цього поняття у науковій літературі існує безліч підходів, серед яких домінуючим є ототожнення податкового навантаження з рівнем оподаткування, тобто часткою доходів платників податків, які у вигляді податків надходять до бюджету.

Однак, на нашу думку, таке визначення не є коректним, оскільки воно не враховує надання державою суспільних благ платникам податків в обмін на оподаткування. Тому доцільно розглядати податкове навантаження окремо для фізичних осіб, юридичних осіб та суспільства в цілому.

Для фізичних осіб погіршення добробуту внаслідок оподаткування виникає через два ефекти — ефект доходу та ефект заміщення. В умовах ідеальної держави ефект доходу повністю компенсується наданням суспільних благ фізичній особі, тобто втрати виникають лише через ефект заміщення. Тобто, податкове навантаження для фізичної особи можна обчислити за формулою:

ПН = ЕД + ЕЗ – СБ, (1)

де ПН — податкове навантаження;

ЕД — втрати добробуту через ефект доходу;

ЕЗ — втрати добробуту через ефект заміщення;

СП — сукупність отриманих індивідом суспільних благ.

Отже, визначення податкового навантаження для фізичної особи можна конкретизувати як викликане оподаткуванням погіршення добробуту особи, що проявляється у зменшенні його доходу, не компенсованого наданням суспільних благ, та зміні структури споживання.

Для юридичної особи податкове навантаження визначається такими самими ефектами, однак існує істотна відмінність, що полягає у здатності юридичних осіб перекладати податки на інших осіб, що у кінцевому випадку позначається на добробуті фізичних осіб, а не юридичних. Тому деякі фахівці вважають розрахунок податкового тягаря для юридичних осіб некоректним.

Загалом податкове навантаження для юридичної особи можна виразити формулою:

ПН = ЕД + ЕЗ – ПП, (2)

де ПП — обсяг перекладених податків.

Розглядаючи вплив оподаткування на економіку та суспільство в цілому, слід зазначити, що в результаті стягнення податків зменшується сукупний добробут фізичних осіб та інвестиційний потенціал підприємств. Однак, якщо скорочення виробництва і споживання приватних благ компенсуватиметься збільшенням виробництва і споживання суспільних благ, то загальний суспільний добробут не знижуватиметься. Втрати суспільного добробуту спостерігатимуться лише у разі нераціонального використання доходів держави. Таким чином, для суспільства в цілому формула податкового навантаження матиме наступний вигляд:

ПН = ΔСБ + ΔПБ, (3)

де ΔСБ — приріст (зменшення) виробництва і споживання суспільних благ внаслідок оподаткування;

ΔПБ — приріст (зменшення) виробництва і споживання приватних благ внаслідок оподаткування.

Контрольні запитання для перевірки знань теми

1. Сутність, значення, ознаки та необхідність податків

2. Основні теорії податків

3. Суспільні блага як передумови виникнення податків

4. Функції податків

5. Класифікація податків

6. Елементи податків

7. Податкове навантаження

8. Перекладання податків

Дата добавления: 2015-08-13