Методичні поради до вивчення теми

Податкова система України — це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому законодавством порядку.У більш широкому розумінні податкова система включає правові основи оподаткування, виконавчо-контролюючі органи, порядок розроблення та законодавчого закріплення формальних правил оподаткування, неформальні правила оподаткування.

Податкову систему України складають загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори (рис. 2)

Рис. 2. Податкова система України

Податкова система тісно пов’язана з поняттям податкової політики держави — діяльності держави у сфері встановлення і стягнення податків. Податкова політика виступає одним з найпотужніших інструментів макроекономічного регулювання економіки.

Розглядаючи поняття податкової політики, необхідно дослідити критерії її успішного проведення. Адже податкова політика ведеться, виходячи з певних принци­пів, що відображають її завдання, зокрема:

— ефективність;

— справедливість;

— рівнонапруженість;

— стабільність;

— гнучкість.

Ефективність податкової політики включає три аспекти: фіскальна, економічна і соціальна ефективність.

Критерій фіскальної ефективності передбачає наступні елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність податкових доходів бюджету, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальними одиницями.

Критерій економічної ефективності в процесі формування податкової системи пов’язаний з тим, що податкова політика тим чи іншим чином впливає на економічні процеси незалежно від волі держави. Тому у державних органів виникає необхідність стягувати необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки.

З точки зору соціальної ефективності платниками податків мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних в соціальному плані. Стягнення непрямих податків на предмети розкоші за високими ставками, споживачами яких є сім’ї з досить високим рівнем доходів дещо пом’якшує проблему соціальної справедливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості пов’язані тим, що рівень оподаткування прямо пов’язаний з доходами, які отримують фізичні і юридичні особи. Соціальна ефективність часто суперечить фіскальній та економічній ефективності.

Принцип справедливостіозначає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фа­ктори діяльності юридичних і фізичних осіб – доходи і спожи­вання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Принцип справедливості реалізується не через пошук і впроваджен­ня найбільш «справедливого» податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовольняти всі верстви населення. По­рушення принципу справедливості в податковій політиці неминуче призводить до напруженості в суспільстві та труднощів в економіці.

З принципом справедливості тісно пов'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх плат­ників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість досягається різними способами: в од­них випадках — шляхом установлення єдиних для всіх платни­ків ставок, в інших, навпаки, — за допомогою їх диференціації.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні обмеження. У зв'язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні і відпо­відні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Необхідність своєчасного реагування на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Причому гнуч­кість податкової політики забезпечується насамперед через поступову зміну податкової системи. Отже, принципи стабільності і гнучкості в податковій полі­тиці перебувають у діалектичній протилежності, і держава має забезпечувати оптимальне співвідношення між ними.

Податкова політика реалізується через податковий механізм, який втілюється в конкретних юридичних актах, інструкціях і законах.

Податковим механізмом вважається сукупність ор­ганізаційно-правових норм і методів управління оподат­куванням. Враховуючи його важливість, держава надає податковому механізму юридичну форму шляхом зако­нодавства і підзаконних актів (рис. 3).

Діючий механізм оподаткування в Україні включає такі основні елементи: механізм обчислення податків, ме­ханізм сплати податків, податкові пільги, податкові санкції.

Рис. 3. Податковий механізм держави

Важливим питанням теми є механізм обчислення і сплати податків. Чинним законодавством передбачено, що податок може обчислюватися платником податків (суб’єктом оподаткування), суб’єктами господарювання, що отримують дохід (з джерела доходів); податковими органами.

Незалежно від способу визначення розміру податків, які мають сплачуватися суб’єктами оподаткування, механізм їх обчислення формалізовано виражається такою формулою:

П = (ОП – ПП) × С, (4)

де П — сума податку до сплати;

ОП — об’єкт оподаткування;

ПП — сума податкової пільги;

С — ставка оподаткування.

Отже, розмір податку, який має сплачувати суб’єкт оподаткування, залежить від трьох складових: величини об’єкта оподаткування, податкової ставки і наданих пільг. При цьому кожний з цих показників має самостійне значення, тобто може змінюватися незалежно один від одного.

Розміри ставок податку можуть змінюватися відповідно до обраного методу оподаткування (рівне, пропорційне, прогресивне, регресивне, змішане оподаткування).

Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів або цільових фондів. Обов'язковість з обчислення податку покладається на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів.

Слід врахувати, що існує два основних метода формування податкової бази: касовий і накопичувальний. Перший метод враховує момент одержання коштів та здійснення виплат у натурі. Цей метод називають касовим, оскільки він враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податку у певній юридичній формі (наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність через оформлення певних документів тощо). При застосуванні другого методу важливим є момент виникнення майнових прав і зобов'язань. Цей метод дістав назву «накопичувальний» або «метод нарахувань».

При опануванні теми варто також зупинитись на актуальному для України питанні податкових пільг. Податкові пільги— переваги, що надаються окремим платникам податків, включаючи можливість не сплачувати податок або сплачувати його у меншому розмірі. Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впровадження податкових пільг слід додержуватися системного підходу, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів.

Залежно від того, на зміни якого з елементів структури податку — об'єкта оподаткування, податкової бази чи ставки податку — спрямована пільга, здійснюють поділ пільг на три групи:

— вилучення;

— знижки;

— податкові кредити.

На думку більшості економістів, податки повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність або сприяють виконанню загальнодержавних програм.

За функціональною спрямованістю пільги поділяються на: економічні, соціальні та екологічні (рис. 4).

Слід також вивчити основні аспекти застосування протилежного інструменту — податкових санкцій. Санкції являють собою заходи, які застосовуються до платників податку у випадках порушення ними податкового законодавства.

Рис. 4. Класифікація податкових пільг за функціональною спрямованістю

Сфера їхньої дії значно вужча від пільг і пов’язана головним чином із застосуванням певних важелів з метою попередження порушень чинного законодавства щодо сплати податків. Механізм дії санкцій має два напрями: повна сплата податків, своєчасна сплата податків.

Контрольні запитання для перевірки знань теми

1. Поняття та принципи податкової системи

2. Становлення податкової системи України

3. Структура податкової системи України

4. Податкова політика держави

5. Поняття та складові податкового механізму

6. Механізм обчислення податків

7. Податкові пільги

Дата добавления: 2015-08-13