Ідея Університету. Антологія. цінніше — це те, що така людина продукує в дуже невеликій кількості: важлива перлина

цінніше — це те, що така людина продукує в дуже невеликій кількості: важлива перлина, а не її оболонка-мушля. Не вар­то "ідеалізувати" й уявляти собі, що було б ідеально, якби всі люди були науковцями, забуваючи при цьому, які умови — іноді дивовижні, іноді напівпатологічні — вможливлюють існу­вання науковця.¹⁷

Потрібно відокремити професійну освіту від наукового до­слідження, і щоб ні викладачі, ні юнаки не плутали одне з другим, знаючи, що одне може завдати шкоди другому, як це є тепер. Звичайно ж, опанувати професійну освіту означає насамперед одержати систематичні знання про чимало наук. Але йдеться про охоплення суті, а не про дослідження, яке цим завершується. Головна теза: нормальний студент чи учень не є учнями від науки. Лікар має навчитися лікувати, й більше йому не треба нічого вчитися: для цього він мусить знати систему класичної фізіології свого часу, проте мусить бути чи мріяти, що стане справжнім фізіологом. Навіщо наполягати на неможливому? Не розумію. В мене викликає огиду той свербіж до фантазувань (їх треба мати, але ж не призви­чаюватися до них!), та постійна манія величі, та вперта уто­пія, яка полягає в обманюванні себе, ніби чогось досягнуто, коли є якраз навпаки. Така утопія веде до педагогіки Онана.

Властивість дитини — бажати, її роль — мріяти. А от властивість людини дорослої — прагнути, а її роль — робити, вводити в життя.¹⁸ Імператив щось ефективно зробити, чо­гось досягти приневолює нас до самообмеження. Таке самооб­меження — це істина, це природність життя. Тому будь-яке життя — це призначення, доля. Якби наше життя було не­обмежене в можливих формах і тривалості, не було б і долі. Молоді люди, природне життя полягає в радісному сприй­нятті неуникної долі, нашого нерозмінного обмеження! Це те, що містики з глибокою проникливістю називали перебуван­ням у "стані благодати". Той, хто одного разу по-справжньо­му прийняв свою долю, своє обмеження, той, хто сказав їм "так", є незламний. Impavidum ferient ruinae!*

¹⁷ Загальновідома, наприклад, та легкість, із якою вчені завжди прихи­
ляються до тираній. Тут немає жодної випадковости й майже не йдеть­
ся про відповідальність. Причина цього глибока, серйозна, і навіть
гідна поваги.

¹⁸ "Прагнення" відрізняється від "бажання" тим, що це завжди - "праг­
нення зробити", "прагнення досягти".

* "Руїни вразять, але не злякають його". - Горацій, Оди, III, 3, 8.

Хосе ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ

Той, хто має лише покликання лікаря, нехай не фліртує з наукою, — він тільки позбавить науку її смаку. Цілком до­сить, коли з нього буде добрий лікар. Те саме я скажу про того, хто планує стати вчителем історії в середній школі. Чи не буде великою помилкою збурювати його під час його на­вчання в Університеті, змушуючи повірити в те, що він стане істориком? Що це дасть? Навіщо змушувати його марнувати час на студіювання спеціяльних предметів, методичних при­йомів, необхідних для науковця-історика, але позбавлених сенсу для простого викладача історії; навіщо перешкоджати йому в опануванні однієї ясної, структурованої й простої ідеї загального корпусу людської історії, — адже він навчатиме саме її.¹⁹

Була згубною й тенденція, що призвела до панування си­стеми "досліджень" в Університеті. Вона стала причиною усу­нення найголовнішого — культури. Крім того, вона спричи­нилася до припинення інтенсивного культивування такої мети, як виховувати професіоналів ad hoc*. На факультетах меди­цини прагнуть навчати гіперточної фізіології або вищої хемії, та, мабуть, на жодному факультеті у світі ніхто не застанов­ляється над тим, що ж означає сьогодні бути добрим лікарем, яким має бути взірцевий тип сучасного лікаря? Професію, яка після культури є найнеобхіднішою, залишено напризво­ляще. А спричинена цим безладом шкода — взаємна. Наука також страждає від цього утопійного зближення з професіями.

Педантичність і втрата рефлексії — ось найголовніші симп­томи цієї псевдонаукової недуги, від якої терпить Універси­тет. В Еспанії знаходять вияв обидві ці гідні жалю тенденції, репрезентуючи одну велику перешкоду. Кожен шалапут, що пів року провів у якійсь німецькій чи північноамериканській лабораторії або навчальному закладі, будь-який дурило, що зробив наукове відкриття, повертається додому і стає нувори­шем від науки, вискочкою-дослідником. Й не подумавши бо­дай чверть години над призначенням Університету, пропонує все безглуздіші та педантичніші реформи. Натомість свого "пред­мету" він навчити не годен, бо навіть не знає його як слід.

Отож треба добряче потрусити дерево наукових професій для того, щоб на ньому залишилося тільки найнеобхідніше й

¹⁹ Не треба говорити, що він також має навчитися й знати те, що це є за техніки, за допомогою яких він опановує історію. Та це не означає, що він змушений засвоювати ці техніки.

* "Для цього", "спеціяльно для цього випадку" (лат.).

Дата добавления: 2015-08-13