Ідея Університету. Антологія. досі тут. У своєму нинішньому вигляді він уже ні на що не придатний

досі тут. У своєму нинішньому вигляді він уже ні на що не придатний, і нам необхідно повернутися до іншої епохи в еволюції, щоб побачити в повноті й ефективності те, що нині є лише огризком, рештками.³ Пояснення ж, яке нині дають в Університеті, звучить вельми невиразно: доцільно, кажуть, щоб студент отримав щось із "загальної культури".

"Загальна культура". Абсурдність цього терміна, заяложе­ність його викриває його нещирість. Культура — коли йдеть­ся про людський дух, а не про худобу чи зерно — може бути тільки загальною. Не можна бути культурним, освіченим лише у фізиці чи в математиці. Бо це означає бути мудрим у якійсь одній ділянці. Коли кажуть "загальна культура", "загальна освіта", то мають на увазі, що студент мусить отримати певне декоративне і неясно виховне знання про власний характер і розум. Для такого неясного задуму надається будь-яка ди­сципліна з-поміж тих, які вважають менш технічними і більш неясними, — філософія, чи історія, чи соціологія.

Та якщо ми перескочимо до тієї епохи, коли постав Уні­верситет, до Середньовіччя, то побачимо, що сучасний зали­шок — це скромний пережиток того, що тоді становило, ціл­ком і природно, всю вищу освіту.

Середньовічний Університет не досліджував,⁴ та й професіям він дуже мало вділяв уваги, — все тоді було "загальною куль­турою" — богослов'я, філософія, "мистецтва".

Але те, що ми сьогодні називаємо "загальною культурою", не було тим самим для Середньовіччя: культура не прикра­шала розум, не дисциплінувала характер; натомість вона була системою уявлень про світ і людство, якою володіла тодішня людина. її культура була сукупністю переконань, що мала ефективно керувати її існуванням.

Життя — це хаос, дика пуща, плутанина. Людина гу­биться в ньому. Та її розум реаґує на це відчуття катастрофи

³ Уявіть собі картину первісного життя. Одна з його характеристик -
брак індивідуальної безпеки. Коли двоє чоловіків наближалося один
до одного, це завжди віщувало небезпеку, бо ж увесь світ тоді носив
зброю. Відтак потрібно було врегулювати таке наближення з допомо­
гою норм і церемоній, які передбачали б, що зброю буде залишено десь
обіч, а рука не зможе вихопити якусь іншу приховану зброю. Для
цього найкраще, коли, наблизившись, кожен з чоловіків схопить руку
іншого, - руку, яка вбиває і є зазвичай правою. Звідси походить і є
дієвим потиск рук при вітанні, що тепер, відбігле від того типу життя,
є незрозумілим, а отже, залишком-атавізмом.

⁴ Це не заперечує того, що за Середньовіччя могли проводити дослідження.

Хосе ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ

й розгублености: розум працює, щоб знайти в пущі "стежки" й "дороги"⁵, тобто ясні й сталі уявлення про Всесвіт, незапе­речні переконання щодо того, якими є речі і світ. Ця су­купність, ця система ідей є культурою в істинному значенні слова, отож і чимось протилежним до значення прикраси. Культура — те, що вирятовує з життєвої катастрофи, вона дозволяє людині жити так, щоб її життя не стало безглуздою трагедією чи повним здичавінням.

Як люди, ми не можемо жити без уявлень. Од них зале­жить те, що ми робимо, а жити — це не тільки робити те або те. Так, найдавніша книга Індії каже: "Наші дії йдуть услід за нашими думками так само, як колесо воза котиться за ратицями бика". В такому розумінні (в якому, власне, немає нічого інтелектуального⁶) ми — це наші уявлення.

Ґедеон із приводу цього дуже глибинного питання сказав би, що людина завжди народжується в якійсь епосі. Тобто вона покликана відбути своє життя на якійсь певній висоті еволюції людських доль. Людина належить за своїм наро­дженням до певного покоління, а кожне покоління розмі­щується не будь-де, а нестотнісінько над попереднім. А це означає, що вона неминуче живе на висоті свого часу⁷, сказа­ти б точніше, — на висоті його ідей та уявлень.

Культура — це життєва система уявлень у кожному часі. Треба також зазначити, що ті уявлення та переконання не є, найпевніше, ані почасти, ані цілком науковими. Культура — не наука. Особливістю нашої сучасної культури є те, що переважно її зміст походить, мабуть, з науки; але в інших культурах так не є, та й у нашій, либонь, не завжди так було, як сьогодні.

Порівняно з середньовічним сучасний Університет надміру ускладнений професійною освітою, яку той давав зародково, а ще ж додалося вивчення дослідницької діяльности, яка майже повністю витіснила вивчення та передання культури.

Очевидно, що сталося жахіття. Европа пожинає нині його згубні наслідки. Катастрофічність нинішньої європейської си­туації полягає в тому, що пересічний англієць, пересічний француз, пересічний німець — люди неосвічені, вони не во-

⁵ На початках всіх культур виникає термін "дорога" - hodos і methodos у
греків, tao itey китайців, "путь" і "повіз" у індійців.

⁶ Наші уявлення і переконання цілком можуть бути й антиінтелекту-
альними. Як у мене і, загалом, як у нашому часі.

⁷ Про цю концепцію "висоти часу" дивіться мою праДю "Бунт мас".

Дата добавления: 2015-08-13