Читайте также: |
|
який Шельскі формулює так: "Унікальність інституційно-істо-ричного розвитку сучасного університету полягає в тому, що в цьому випадку диференціяція функцій відбувається в середині тієї самої інституції, і ледь чи спостережено втрату функцій унаслідок переделеґування завдань іншим організаціям. Навпаки, можна говорити радше про розширення функцій, принаймні про набуті значення і розширення функціональної сфери університету в його розвитку впродовж останнього століття".35
Так само й Толкот Парсонс у своїй ще до сьогодні зразковій для соціології вищої школи книжці про американський університет36 невимушено виходить з того, що система вищої школи виконує одночасно чотири функції: основна функція
(а) дослідження й підтримки наукових нащадків іде обіруч із
(б) академічною професійною підготовкою (і виробленням тех
нічно придатних знань) з одного боку, та з (в) завданнями
загальної освіти, зміцненням культурного самоусвідомлення
та інтелектуального просвітництва з іншого. Парсонс відштов
хується від інституційно сильніше здиференційованої системи
вищої освіти США і співвідносить перші три з названих функцій
з такими інституціями — graduate schools, professional schools
та colleges. Але вже сама собою кожна з цих інституцій зди-
ференційована так, що розгалужується, відповідно з різним
наголосом, в усі функціональні сфери. Лише четверта функ
ція не має власної інституції-носія; її здійснюють за посеред
ництвом інтелектуальної ролі професури. Якщо взяти до ува
ги, що в цю четверту функцію Парсонс включає обидві заса
ди, — себто не лише скероване назовні, адресоване суспіль
ності завдання просвітництва, але й рефлексію науки над влас
ною роллю і взаєминами між такими культурними сферами
вартостей, як наука, мораль і мистецтво, — то можна розпіз
нати, що цей каталог функцій у зміненій формі відображає
саме те, що колись прусські реформатори вигадали під гаслом
"єдностей": єдности дослідження і викладання, єдности на
уки і загальної освіти, єдности науки і просвітництва та єдно
сти наук.
Значення цієї останньої ідеї, щоправда, істотно змінилося, позаяк відкрито роздиференційоване розмаїття наукових дисциплін як таке вже не становить собою медіуму, здатного
35Schelsky, 1961.-С. 267.
36 Т. Parsons, G. M. Piatt. The American University. - Cambr.: Mass, 1973; nop. Appendix до Кар. 2. - C.90 ff.
Юрґен ГАБЕРМАС
пов'язати всі функції. Та все ж університетські навчальні процеси, як і раніше, перебувають у стані обміну не тільки з економікою та управлінням, але й в глибокому зв'язку з репродуктивними функціями життєвого світу. Виходячи поза межі академічної професійної підготовки, вони завдяки набутому науковому способові мислення, себто виробленню гіпотетичного погляду щодо фактів і норм, здійснюють свій внесок у загальні процеси соціялізації. Виходячи поза межі знання експертів, завдяки інформаційно фаховим діягностичним тлумаченням часу та виробленню конкретного політичного погляду, вони роблять свій внесок до інтелектуального просвітництва. Виходячи поза рефлексію над методами та засадами, завдяки гуманістичним наукам, вони забезпечують подальший герме-невтичний розвиток традицій, а завдяки теорії науки, моралі, мистецтва і літератури вони спричиняються до самоусвідомлення наук в цілості культури. Це — університетська форма організації наукових навчальних процесів, яка до того ж шляхом одночасного сповнення цих різноманітних функцій зако-рінює роздиференційовані фахові дисципліни в життєвому світі.
Диференціяція наук вимагає, проте, відповідно сильної ди-ференціяції в середині самого університету. Цей процес все ще триває — наприклад, рекомендування науковою радою запровадити колегії носіїв наукових ступенів (Graduiertenkolleg). Різні групи осіб здійснюють різні функції: в різних інституційних місцях із різними акцентами. Корпоративну свідомість, отже, розріджено до інтерсуб'єктивно поділеного знання про те, що, хоч кожен зокрема і робить щось інше, однак усі разом взяті — позаяк так чи інакше науково працюють — виконують не одну, а цілу низку функцій. А функції, перехрещуються межи собою в науковому процесі, який здійснюється на підставі поділу праці. Ту обставину, що функції й далі поєднані, ледь чи можна пояснювати сьогодні, як це колись робив Шельскі, через об'єднувальну силу нормативного взірця німецького університету. Та й взагалі, чи варто цього прагнути?
Без сумніву, скористатися з нагоди 600-річного ювілею заснування корисно і для того, щоб пригадати ідею університету і те, що від неї зосталося. Можливо, завдяки таким спогадам розріджена корпоративна свідомість причетних до університету осіб навіть зміцниться — але лише тоді, коли сам процес пригадування набере форми наукового аналізу, а не залишиться винятково церемонією, покликаною святковим настроєм прикрасити будні технократичної вищої школи. Із корпоратив-
Ідея університету. Антологія
ним самоусвідомленням університету справи були б кепськими, якби воно було зав'язане на чомусь такому, як наприклад, нормативний взірець, — бо ідеї приходять і відходять. Іронія старої ідеї університету полягає якраз у тому, що вона б мала ґрунтуватися на чомусь стабільнішому — а власне на самому науковому процесі, роздиференційованому на перспективу. Однак якщо наука сьогодні вже не здатна бути таким якорем ідей, бо розмаїття дисциплін вже не залишає місця для всеохопної сили ні такої фундаментальної всеосяжної науки, як філософія, ані просто якоїсь форми рефлексії матері-яльної наукової критики, що постає зі самих дисциплін, — на чому б тоді мало ґрунтуватися об'єднавче самоусвідомлення корпорації?
Відповідь знаходимо вже у Шляєрмахера: "Перший закон кожного прагнення до пізнання — це повідомлення. І сама природа надзвичайно чітко висловила цей закон у неможливості проказати будь-що, хай навіть самому собі, — без мови. Тому вже просто з прагнення до пізнання повинні [...] також поставати самі собою і всі зв'язки, необхідні для його доцільного задоволення, різноманітні види повідомлення та поєднання всіх занять." Я спираюся на Шляєрмахерові "Ювілейні думки про університет у німецькому сенсі"37 без сентимен-тальности, тому що вважаю, що існують комунікативні форми наукової аргументації, які врешті-решт утримують разом університетські навчальні процеси з їхніми різними функціями. Шляєрмахер вважає "марною ілюзією" те, що "начебто людина науки живе закрито, для себе, в самотніх трудах та експериментах." Хоч яким би самотнім не видавався науковець, працюючи в бібліотеці, за письмовим столом, в лабораторії, однак його навчальні процеси неуникненно становлять частину загальної комунікативної спільноти дослідників. Оскільки заходи з кооперативних пошуків істини відсилають до цих структур прилюдної арґументації, істина — або ж нехай це буде лише успадкована в community of investigators репутація — ніколи не зможе перетворитися винятково на інструмент урядування якоїсь саморегульованої підсистеми. Наукові дисципліни вконституйовано у внутрішньофахових спільнотах, і лише в цих структурах вони можуть зберегти свою життєвість. Внутрішньофахові спільноти замикаються в собі і, навпаки, знову розгалужуються в загальноуніверситетських
У: Anrich, 1959. - С. 224.
Юрґен ГАБЕРМАС
заходах. Давній титул "ординарний загальний професор'* нагадує про загальний характер лекцій, семінарів та наукової кооперації в робочих групах розподілених інститутів. Гум-больдтів вислів про комунікативні зв'язки професорів зі своїми студентами чинний не тільки для ідеальної форми семінару, але й для нормальної форми наукової праці: викладач, "якщо вони (студенти і молодші колеґи) з власної волі не зібралися довкола нього, мав би сам навідатися до них, щоб наблизитися до своєї мети, об'єднавши сили досвідчені, — але й саме тому схильніші до однобічности і вже менш активні — з силами слабшими, які поки що безсторонньо й відважно рвуться на всі сторони".38
Я можу вас запевнити, що в чітко організованій діяльності Інституту Макса Планка це речення справджується не менше, ніж у філософському семінарі. І далі поза університетом наукові навчальні процеси зберігають щось від своєї первісної університетської форми. Всі вони живуть завдяки спонукальній і продуктивній силі дискурсивної суперечки, що несе із собою promissory note несподіваного арґументу. Двері й далі відчинено, в кожну хвилю може зазирнути нове обличчя і негадано увійти нова думка.
Я б не хотів тепер повторювати помилок, стилізуючи комунікативну спільноту дослідників як певний взірець. Адже в еґалітарному та універсальному змісті її арґументаційних форм виявляються лише норми наукової діяльности, а не цілого суспільства. Вони виразно причетні до тієї комунікативної раціональности, у формах якої сучасні, а отже, і невизначені, позбавлені провідного взірця суспільства мусять знаходити спільну мову про самих себе.
Переклала з німецької Людмила HOP
Перекладено за виданням:
Jurgen Habermas. "Die Idee der Universitat- Lemprozesse" //
Die Idee der Universitat: Versuch e. Standortbestimmung /
M. Eigen та ін. - Berlin; Heidelberg; New York; London; Paris; Tokyo:
Springer, 1988. - C. 139-173.
Copyright © 1988 by Springer-Verlag Berlin Heidelberg
38 Humboldt // Anrich, 1959. - C. 378.
Вольф ЛЕПЕНІС Wolf LEPENIES
Німецький соціолог та історик науки. Його увага сфокусована на історії та соціології від XVIII сторіччя до сучасности. У своїх наукових працях розглядає питання гуманізму, моралі сучасної науки, насамперед соціології, літератури, розмаїття національних культур (Лепеніс - фахівець із німецької, французької та англійської культур).
Народився 1941 року в Німеччині. Академічну кар'єру розпочав 1967 року, захистивши докторат із філософії (за спеціяльністю соціологія) у Мюнстерському університеті. 1971 року Лепеніс стає професором соціології Вільного Берлінського університету, з 1973 року вирушає до Сполучених Штатів як гостьовий професор. Подальшу наукову та викладацьку діяльність провадить в академічних установах, наукових асоціяціях і навчальних закладах Відня та Парижу. З 1979 року розпочинає роботу у Прінстоні (Institute for Advanced Study).
1984 року Вольф Лепеніс стає постійним членом (а з 1986 року -ректором) Наукової колегії у Берліні, того ж року Французьке міністерство науки й досліджень нагороджує його премією Алексан-дра фон Гумбольдта за досягнення у сфері французько-німецького наукового співробітництва. 1986 року він одержує премію в галузі культури (Дармштадт) і стає членом Німецької академії мови й поезії у Дармштадті. 1987 року один із небагатьох ініціює заснування Академії Наук у Берліні.
1988 року Лепеніс отримує премію Карла Фослера Баварського міністерства культури та виховання. Читає лекції на запрошення College de France (Париж). З 1989 року - член Европейської академії у Лондоні та закордонний член Шведської королівської академії наук у Стокгольмі. У наступні роки викладає в університеті штату Вірджинія, у Римі, Парижі, Єрусалимі, Будапешті. З 1992 року стає членом Американської академії мистецтв і наук та Берлін -
Вольф ЛЕПЕНІЗ
сько-Бранденбурзької Академії наук. Урешті, 1994 року перелік високих академічних звань вивершується членством у Всесвітній академії культури (Париж) та присвоєнням звання Doctor honoris causa в Сорбонні.
Наукова бібліографія Вольфа Лепеніса розпочинається працею "Меланхолія та суспільство" (1969) і налічує понад три десятки томів (разом з перевиданнями), що з'явилися німецькою, французькою, англійською, італійською мовами. Найвідоміші серед них - монографії "Кінець природної історії" (1976), "Три культури" (1985). Його працю із критики Сен-Бова удостоєно премії імені Йозефа Брайт-баха, найвищої літературної нагороди німецькомовного простору. Сфера наукових інтересів Лепеніса окреслюється естетикою, соціологією, антропологією та літературознавством.
Останніми роками Вольф Лепеніс докладає багато зусиль для розвитку і стабілізації східноєвропейського наукового простору. Представляючи одну з офіційних європейських освітніх інституцій, Лепеніс зізнався, що він насамперед "хоче щось зробити у Східній Европі для підтримки місцевих культур". Йдеться про створення відповідних умов, які запобігатимуть інтелектуальній еміграції з європейського Сходу.
Вольф ЛЕПЕНІС
Ідея німецького Університету —
погляд ззовні
Зважаймо, що "в царині вищих студій німецькі заклади вищої освіти загалом кращі за навчальні заклади решти країн. Щобільше, попри недоліки, які притаманні будь-якій організаційній структурі людства, німецькі університети організовані настільки цілісно, наскільки їх могла створити тільки глибока законодавча мудрість".1 Так пишномовно привітав своїх студентів з початком зимового семестру 15 жовтня 1869 року учений-фізіолог, секретар Прусської академії наук і ректор Берлінського університету Еміль Дю Бува-Реймон. Цій промові вже понад 100 років — однак вона легко ладна привернути увагу не лише зацікавлених старовиною. Звернення німецького ректора пронизано — сьогодні уже страхітливим — національним патосом. Однак Дю Бува-Реймон передає тільки загальновизнану у минулому сторіччі думку про найвищий рейтинґ німецької системи освіти, а особливо німецького університету в Европі, ба більше, у цілому світі.
Спершу я хотів би поговорити про поняття німецького Університету: спираючись на промову ректора Дю Бува-Рей-мона та програмний текст Карла Ясперса 1946 року, в загальних рисах змалюю його основні структурні ознаки та базові орієнтири. Ідея суто німецького Університету стоїть за ідеєю не тільки Ясперсового Університету. Однак вона чомусь залишається осторонь змін у німецькому суспільстві, осторонь навіть пережитого націонал-соціялізму.
Справді серйозна криза охопила Університет після Другої світової війни: по суті, вона стала кризою усталеного розуміння
1 Emil Du Bois-Reymond, "Uber Universitatseinrichtungen. In der Aula der Berliner Universitat am 15. Oktober 1869 gehaltene Rede" // Du Bois-Reyomond. Reden/ Zweite Folge. - Leipzig: Veit&Co, 1887. - C. 337.
Вольф ЛЕПЕНІЗ
науки і вимагає від нас усвідомити потребу її самоконтролю, а можливо, і навіть самообмеження. Отже, в межах окресленої теми йтиметься не лише про Університет, а й про науку Нового часу. Саме на неї я спробую подивитися ззовні: з перспективи тих дисциплін — наприклад, соціології та історії науки, — для яких наука та Університет і є центральними темами.
Для науки Нового часу типовою є позиція, яку я визначаю поняттям "відмова від загального орієнтування", Натомість сьогодення вимагає дедалі більшого тиражування "за-гальноорієнтаційних знань" — гасло, яке посідає чільне місце в останній доповіді про стан науки у ФРН. У третій, останній частині мого викладу, я спробую довести, що остаточною метою таких зусиль є зміна наукового світогляду — себто йдеться вже не про науковця, який ототожнює себе зі своїми діями, а радше про його здатність стати осторонь своїх досліджень, дистанціюватися. Я розглядатиму питання, узяте, до речі, з практики моєї рідної дисципліни, себто, чи здатен Університет стати таким місцем соціялізації, де пріоритетом буде виховання такого світогляду.
Я знову повертаюся до промови ректора Еміля Дю Бува-Реймона.
І
Свою промову Дю Бува-Реймон розпочав цитуючи висловлювання одного француза, Шар ля де Віллера, який ще у 1808 році вихваляв світову славу німецьких університетів. Те, що відтоді стали називати німецькою кризою французького мислення2, є, по суті, заздрісним поглядом наших сусідів на німецькі університети, до того ж заздрістю, що вплинула як на внутрішню, так і на зовнішню політику наших сусідів. Французи були спершу захоплені німецькою ученістю, музикою, мистецтвом, філософією; натомість після програної війни 1870-1871 років першочерговим національним завданням стає імітація німецької системи освіти. Мета такої поведінки — підготувати й усіляко стимулювати у царині культури палко вимріяний реванш за військову поразку. Пристрасне бажання відвоювати Ельзас-Льотаринґію та повернути Франції давню
2 Claude Digeon, La Crise allemande de lapensee frangaise (1870-1914). -Paris: Presses Universitaires de France, 1959,
Дата добавления: 2015-08-13; просмотров: 225 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ідея університету. Антологія | | | Ідея Університету. Антологія |