Предмет контракту

Преамбула

Преамбулою називається вступна частина контракту, у якій вказується номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони за контрактом. Іноді в преамбулу включається назва договору (оренди, спільної діяльності або кооперації, надання певних послуг — лізингових, агентських, послуг купівлі-продажу і т.д.). Далі наведено приклад преамбули контракту.

Приклад

No.910\np\679-e3 24.06.1996р.

КОНТРАКТ

Акціонерне товариство "Аверс", іменоване надалі "Покупець", з одного боку, і фірма "Івеко ФІАТ С.л.А.", м. Турін, Італія, іменована надалі "Продавець", з іншого боку, уклали даний договір про нижченаведене:

Предмет контракту

Предмет контракту — це частина контракту, у якій у стислій формі визначаються вид угоди (купівля-продаж, підряд, оренда, надання послуг і т.д.), найменування товару, його кількість і, якщо необхідно, його характеристика, базисні умови постачання.

Технічні характеристики окремих видів товарів (наприклад, машинно-технічних виробів) можуть бути винесені в спеціальний розділ, (додаток до контракту), на який у цьому випадку наводиться посилання. За наявності такий додаток є невід'ємною частиною контракту, наприклад:

1. Предмет контракту

Продавець продав, а Покупець купив (найменування товару)_______ на умовах _____ (вказівка на базисні умови постачання) ____ відповідно до додатку до дійсного контракту, що є невід'ємною частиною контракту.

3. Базисні умови постачання

Правила “Інкотермс” стали визнаним економічним інструментарієм, призначеним для полегшення міжнародної торгівлі.

Зараз застосовуються 13 комерційних термінів, що містяться в "Інкотермс" 1990 р. (далі Інкотермс-1990), що визначають основні умови постачань. Базисні умови постачань визначають також обов'язки контрагентів з доставки товару і встановлюють момент переходу права власності на товар, а також ризику випадкового псування чи втрати товару з продавця на покупця. Іншими словами, базисні умови визначають, які витрати несуть сторони при транспортуванні вантажу від експортера до імпортера. Варто зазначити, що для деяких видів товарів транспортні витрати дуже різноманітні і складають іноді до 40—50% ціни товару. Вони можуть включати:

· витрати з підготовки товару до відвантаження (перевірка якості і кількості, відбір проб, пакування);

· оплату навантаження товару на транспортний засіб внутрішнього перевізника (водний, залізничний, автомобільний та інші види транспортних засобів);

· оплату витрат з навантаження товару на основні транспортні засоби в пункті експорту;

· оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;

· оплату страхування вантажу в дорозі при морських перевезеннях;

· витрати на зберігання товару в дорозі та його перевантаження;

· витрати на вивантаження товару в пункті призначення;

· витрати на доставку товару від пункту призначення на склад покупця;

· оплату митних зборів, податків і зборів при перетині товаром митного кордону.

4. Валютно-фінансові і платіжні умови контракту.

Валютні умови контракту.

Від того, як ці умови визначені в зовнішньоторговельному контракті, залежить, яку валюту, в якій сумі й у який термін одержить експортер і відповідно сплатить імпортер за проданий за контрактом товар і зроблені послуги. Валютні умови контракту включають:

· валюту ціни і спосіб визначення ціни;

· валюту платежу, курс перерахування валюти ціни у валюту платежу або спосіб його визначення, якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються;

· застереження, які використовуються для захисту контрагентів від можливих втрат у зв'язку зі змінами курсів валют.

Визначення одиниці виміру, за яку встановлюється ціна.

При постачанні товару різної якості й асортименту ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо.

Валюта ціни і спосіб визначення ціни.

Валюта, в якій встановлюється ціна товару, називається валютою ціни. При укладанні контракту ціна товару може бути визначена в будь-якій валюті: валюті країни експортера, валюті країни імпортера, у валюті третіх країн. При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають торговельні порядки, що існують у торгівлі цими товарами. Наприклад, у контрактах на каучук, деякі кольорові метали прийнято вказувати ціни у фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, пшеницю — в американських доларах.

Експортер зацікавлений встановити ціну у відносно більш стійкій валюті або у валюті, курс якої має тенденцію до підвищення; імпортер же, навпаки, зацікавлений встановити ціну у валюті, що має тенденцію до зниження.

Одночасно з установленням валюти ціни сторони визначають у контракті спосіб фіксації ціни. У залежності від способу фіксації ціни розрізняють кілька видів цін:

1. Тверда (firm price) — ціна фіксується в контракті в момент його підписання і не може бути змінена в ході виконання угоди. Тверда ціна застосовується як в угодах з негайним постачанням і з постачанням протягом короткого терміну, так і в угодах, що передбачають тривалі терміни постачання. В останніх звичайно робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".

2. Рухома (flexible price) — зафіксована при укладанні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься застереження, що передбачає, що, якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться чи понизиться, відповідно повинна змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Така умова називається застереження про підвищення і зниження ціни. Звичайно в контрактах обумовлюється мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2—5%), в межах якого перегляд зафіксованої ціни не здійснюється. При встановленні рухливої ціни в контракті слід обов'язково зазначити джерело, відносно якого встановлюється зміна ринкової ціни. Рухлива ціна встановлюється найчастіше на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

3. Ковзаюча (sliding price) — ціна характерна для контрактів, що передбачають постачання протягом тривалого періоду проведення підрядних робіт. Звичайно це ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання контракту. Змінні ціни застосовуються в контрактах на товари, що вимагають тривалого терміну виготовлення. Найчастіше це велике промислове устаткування, судна й ін. Під час підписання в цьому випадку фіксується так звана базисна ціна й обумовлюється її структура, тобто частка у відсотках витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування й ін.), витрат на сировину і матеріали і витрат на заробітну плату, а також проводиться метод розрахунку змінної ціни, яким будуть користуватися.

Найчастіше на практиці використовується метод розрахунку змінної ціни, запропонований Європейською економічною комісією ООН і викладений у загальних умовах експортних постачань машинно-технічного устаткування. У практиці міжнародної торгівлі використовуються й інші методи визначення змінної ціни. В кожному конкретному випадку сторони повинні зафіксувати в контракті обраний метод або вказати, які зміни вносяться ними у форму, запропоновану ЕЭК ООН.

Також можливий розрахунок загальної ціни контракту, заснованої на основі ціни й окремих її складових (вартості робочої сили, сировини, матеріалів, індексів цін і заробітної плати, які використовуються для виготовлення експортної продукції).

На практиці іноді застосовується змішаний спосіб фіксації ціни, коли частина ціни фіксується твердо при укладанні контракту, а інша є змінною ціною.

Визначення рівня ціни в контракті. Ціни, що публікуються та розрахункові ціни. Знижки.

При визначенні рівня ціни контрагенти звичайно мають на увазі два види цін: ціни, що публікуютьсяі розрахункові.

Ціни, що публікуються — це ціни, що повідомляються в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони звичайно відображають рівень світових цін. Як правило, розуміється ціна, за якою проводяться великі комерційні експортні, імпортні розподільчі операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Практично світові ціни — це експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади, на пиломатеріали — експортні ціни Швеції, на каучук — ціни Сінгапурської біржі; на хутро — ціни Санкт-Петербурзької і Лондонської бірж; на чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо і Лондоні. Якщо для сировинних товарів світову ціну визначають основні країни-постачальники, то стосовно готових виробів і устаткування вирішальну роль відіграють провідні фірми, які виробляють та експортують конкретні типи і види виробів. До цін, що публікуються, відносяться насамперед довідкові ціни (ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі, які публікуються в друкованих виданнях — економічних газетах і журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прейскурантах.

Ціни, що публікуються, носять переважно довідковий характер і досить часто істотно відрізняються від цін, що сплачуються фактично покупцем, внаслідок широкого застосування системи спеціальних знижок. Розмір знижки залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємин з покупцем і від кон'юнктури ринку на момент укладанні угоди. В даний час у практиці міжнародної торгівлі використовуються близько 20 різних видів знижок.

Найбільше поширення одержали наступні види знижок.

Загальна (проста) знижка з ціни. Загальна (проста) знижка з ціни надається з прейскурантної чи довідкової ціни товару. Проста знижка з прейскурантної ціни звичайно складає 20—30%, а в деяких випадках сягає 40%. Такі знижки широко практикуються при укладанні знижок на машини й устаткування, зокрема на стандартні види устаткування. Знижки з довідкової ціни звичайно використовуються при постачаннях промислової сировини і складають в середньому 2—5%.

Знижка за оборот (бонусна). Знижка за оборот надається постійним покупцям на підставі спеціальної домовленості. У контракті в цьому випадку встановлюються шкала знижок залежно від досягнутого обороту протягом визначеного терміну (звичайно одного року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок. Для деяких видів устаткування бонусні знижки досягають 15—30% обороту, для сировинних і сільськогосподарських товарів вони звичайно обчислюються кількома відсотками.

Знижка за кількість і серійність (прогресивна). Надається покупцю за умови покупки ним заздалегідь визначеної кількості товару. Серійні замовлення набагато привабливіші для виробників-експортерів, тому що при виготовленні машин того самого типу і розміру знижуються витрати виробництва.

Дилерські знижки. Надаються виробниками своїм постійним представникам або збутовим посередникам, в тому числі і закордонним. Ці знижки поширені при реалізації автомобілів, тракторів, деякого стандартного устаткування. В залежності від марки автомобіля дилерські знижки можуть складати від 15 до 20 % роздрібної ціни.

Спеціальні знижки. Надаються привілейованим покупцям, у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці. До категорії спеціальних можна віднести також знижки на пробні партії і замовлення, що мають метою зацікавити покупця, і знижки за тривалість відносин, за допомогою яких виробники прагнуть удержати постійну клієнтуру.

Знижки за повернення раніше придбаного товару. Складають до 25—30% прейскурантної ціни; надаються покупцю при поверненні ним раніше придбаного в даної фірми товару застарілої моделі. Такі знижки широко застосовуються при продажу автомобілів, електроустаткування, рухливого складу, стандартного промислового устаткування й ін.

Знижки при продажі старого устаткування. Іноді сягають 50% первісної ціни.

Знижка "сконто" - це знижка при розрахунках готівкою. У тих випадках, коли довідкова ціна передбачає короткостроковий кредит, а покупець готовий оплатити вартість товару готівкою, він може одержати таку знижку.

Платіжні умови

При визначенні умов платежу в контракті встановлюються:

1. валюта платежу;

2. термін платежу;

3. спосіб платежу і форма розрахунків (тобто фінансові);

4. застереження, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику.

Дата добавления: 2015-08-10