Читайте также:
|
сТРАТЕГІЇ ГАЛУЗЕВОГО ціноутворення
2.1 Стратегії цінового лідерства та слідування за цінами лідера
2.2 Стратегії блокуючого ціноутворення
2.3 Кооперативні стратегії ціноутворення
2.4 Цінові війни: сутність та види
Галузеве ціноутворення – це найбільш загальний і водночас фундаментальний рівень управління цінами. Саме з цього рівня починається розробка цінової політики підприємства, а галузеві ціни є відправною точкою в формуванні ціни конкретної угоди.
Управління цінами на цьому рівні здійснюється за допомогою різноманітних стратегій галузевого ціноутворення.
Метою цих стратегій є підвищення загальної галузевої прибутковості або прагнення кожного підприємства галузі забезпечити собі найбільшу частку цього прибутку.
Залежно від того, яка з цих двох цілей є більш пріоритетною, цінові стратегії підприємств однієї галузі можуть мати як монопольний, так і конкурентний характер. Якщо підприємства, прагнучи знизити конкурентну напругу в галузі, координують свої дії у питанні ціноутворення (кооперативна стратегія), ціни та галузевий прибуток будуть наближатися до монопольних. Крайньою формою такої стратегії буде картель. І, навпаки, якщо підприємства проводять незалежну цінову політику, намагаючись збільшити власну ринкову частку (стратегія свідомого суперництва), то ціни та галузевий прибуток наближатимуться до конкурентних. Крайньою формою такої поведінки є «цінові війни».
Слід зазначити, що в основі виділення цінових стратегій цього рівня лежить теорія організації галузевих ринків, відповідно до якої цінова політика підприємства докорінно залежить від типу ринку, на якому вона застосовується. Тому перед практичним заняттям студентам варто самостійно ознайомитися з умовами конкуренції та особливостями ціноутворення на кожному з існуючих типів ринкових структур (ринок досконалої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, ринок олігополії, ринок чистої монополії).
2.1 Стратегії цінового лідерства та слідування за цінами лідера
Дуже часто, встановлюючи ціни на свої товари, підприємство орієнтується на рівень цін конкурентів. Це може бути середня ціна аналогічних товарів, представлених на ринку, ціна найближчого конкурента або ціна підприємства-галузевого лідера.
Останній варіант одержав найбільше поширення на розвинених ринках США та країн Європи. Одні підприємства встановлюють ціни, інші – слідують за ними. Саме в цьому полягає суть альтернативи руйнівним ціновим війнам.
Цінове лідерство – це ініціативи зі зміни цін, коли для цього є належні умови та підтримка конкурентів, які самостійно вирішують слідувати за ними.
Галузевим ціновим лідером є підприємство, яке встановлює ринкову ціну на товар або послугу та ініціює зміни цін.
Найчастіше ціновий лідер займає провідне місце у виробництві та збуті певного товару, а тому зацікавлений у зниженні рівня конкурентної напруги у галузі та недопущенні тривалих цінових війн.
Ціни цього підприємства формують базовий рівень, на який орієнтується цінова політика всіх інших підприємств, що обрали стратегію раціонального слідування за цінами лідера.
Для виконання функцій ініціатора цінових змін ціновий лідер має:
· володіти розвиненою інформаційною системою, яка дозволяє розуміти суть змін на ринку та своєчасно реагувати на них;
· мати загострене стратегічне мислення;
· проявляти реальну турботу про інтереси свого сектора;
· відігравати важливу роль у технологічному розвитку сектора;
· виконувати функції поліцейського, вживаючи відповідних заходів проти тих, хто намагається змінити ринкову ціну.
На відміну від цінового лідерства, стратегія слідування за лідером ринку базується на встановленні ціни в діапазоні цін лідера ринку або на середньоринковому рівні, що дозволяє уникнути цінової конкуренції, орієнтованої на витиснення конкурентів.
Підприємство, що обрало стратегію слідування за цінами лідера, не є ініціатором зміни цін на власні товари та послуги, навіть якщо для цього є всі передумови (зниження витрат на виробництво одиниці продукції, зростання рівня попиту тощо). Воно займає позицію «ціноотримувача», тобто реагує на зміну цін лідером та адаптується до них.
Подібна цінова стратегія досить приваблива та зручна для невеликих підприємств, які не мають достатніх можливостей для проведення власних маркетингових досліджень, та тих, хто бажає мінімізувати ризик і невизначеність розробки власної стратегії цін.
|
Варто зазначити, що реалізація стратегії слідування за ціновим лідером пов’язана з певним ризиком. По-перше, вона суттєво сковує цінову ініціативу підприємства. Навіть за умови зростання попиту на продукцію або зниження витрат на її виробництво підприємство змушене підтримувати ціну на рівні конкурентної. І, навпаки, якщо лідер знижує ціни, підприємство також має знизити ціну на свою продукцію, навіть якщо витрати та попит залишаються незмінними. По-друге, ця стратегія пов’язана із ризиком «стратегічної сліпоти». Так, підприємство може понести суттєвих збитків, якщо цінові кроки лідера є помилковими або взагалі виявиться, що ціновий лідер «блефував» чи проводив стратегію «обхідного маневру».
Стратегія цінового лідерства найбільш характерна для ринків олігополії, де присутня загальна мотивація конкурентів до стабілізації ринку через узгодження власних цінових стратегій.
Розрізняють три основні форми цінового лідерства:
1. Лідерство домінуючого підприємства. У цьому випадку ініціатива в зміні цін належить найсильнішому конкуренту, позиція якого дозволяє диктувати власні ціни іншим.
2. Лідерство на випередженні, або так зване «барометричне цінове лідерство» (barometric price leadership). За цієї стратегії лідерство досягається не завдяки домінуючій позиції підприємства, а тому, що конкурентне оточення сприймає його дії як своєрідний індикатор або барометр майбутніх змін на ринку.
3. Лідерство за загальною згодою. У цьому випадку цінове лідерство використовується як форма узгодження стратегій конкурентів та проведення паралельної цінової політики.
Розглянемо більш детально кожну з позначених форм цінової взаємодії.
Лідерство домінуючого підприємства. У деяких галузях економіки існуючі розбіжності в ринкових частках дозволяють цілком природно виділити «підприємство-лідера» (інакше – домінуюче підприємство), яке має можливість впливати на ринкову ціну, і велику кількість так званих «підприємств-аутсайдерів», які складають його конкурентне оточення.
Домінуюче підприємство має володіти ринковою владою, достатньою для того, щоб інші підприємства приймали встановлену ним ціну як ринкову. Найчастіше це досягається, коли підприємство володіє високою часткою ринку, що забезпечує левову частку галузевої пропозиції.
|
Чому підприємствам вдається займати домінуюче становище на ринку? Можна виділити три основні причини домінування підприємств:
1. Стратегічна перевага у витратах. Підприємство має хороші шанси зайняти домінуюче положення у галузі, якщо його продукція виробляється з меншими витратами, ніж продукція більшості конкурентів. Для цього є декілька передумов:
а) володіння більш ефективною технологію або більш якісними, ніж конкуренти, ресурсами (включаючи кращий менеджмент);
б) здатність краще за конкурентів засвоювати та використовувати накопичений досвід (learnіng-by-doіng);
в) використання переваг економії на масштабах виробництва.
2. Стратегічна перевага в якості. Висока якість продукту, не менше ніж перевага у витратах, може сприяти становленню домінуючої позиції підприємства. Підприємство, яке випускає продукт кращої якості, ніж конкуренти, може досягти значної ринкової влади за рахунок формування прихильності споживачів до марки (brand loyalіty).
3. Колективне домінування підприємств. Домінувати може і група невеликих підприємств, що уклали між собою неформальну угоду про співробітництво. Координація діяльності підприємств здійснює такий самий вплив на ринкову ціну, що і одне велике підприємство. Якщо всі підприємства в галузі входять до картельної угоди, вони діють як монополія. Якщо ж тільки кілька підприємств дотримуються угоди, то ситуація описується моделлю домінуючого підприємства.
Чому підприємства-аутсайдери погоджуються слідувати за домінуючим лідером? Стійкість моделі цінового лідерства забезпечується не тільки за допомогою можливих санкцій з боку домінуючого підприємства, але і зацікавленістю інших учасників ринку в наявності лідера, що звалює на себе тягар дослідження ринку та вироблення оптимальної ціни. У підприємств-конкурентів немає жодних стимулів знижувати ціну, оскільки ціна цінового лідера, яка максимізує прибуток, є фактором, що задає умови виробництва всім іншим підприємствам галузевого ринку. Якщо конкуренти призначають вищу ціну, то вони гублять повністю ринок збуту.
При цьому ціна домінуючого підприємства може слугувати свого роду «ціновою парасолькою» для підприємств-аутсайдерів: навіть якщо якість їх товарів трохи нижча, за рахунок домінуючого підприємства, його репутації конкуренти можуть знайти ринок збуту для своїх товарів.
|
Лідерство на випередженні (барометричне цінове лідерство). Дуже часто підприємство виступає ініціатором зміни цін на галузевому ринку, не маючи домінуючої позиції. Подібна ситуація є характерною для галузей економіки, де існує декілька приблизно рівноцінних підприємств, жодне з яких не має достатньої ринкової влади для нав'язування своєї цінової політики іншим. За цих умов одне з підприємств галузі стає ціновим лідером не завдяки своїй ринковій частці або витратам, а через те, що інші підприємства розглядають його як своєрідного «провідника» цінових рішень, який не тільки бере на себе ризик зміни ціни, а і здатний адекватно передбачити можливі ринкові коливання (майбутнє зростання або падіння попиту, зміну цін на ресурси, появу товарів-субститутів тощо). Тут лідер повинен мати у своєму розпорядженні ефективну інформаційну систему, що забезпечує надійні дані про ціни, конкуренцію, технологічні зміни.
Недоліком цієї стратегії є те, що галузь може не прийняти ціни, встановлені «барометричним лідером», або відреагувати на них з певною часовою затримкою. У цьому випадку ціновий лідер ризикує понести втрати.
Лідерство за загальною згодою. Наявність галузевого лідера робить ринок більш регульованим та стабільним. Як результат модель цінового лідерства дуже часто використовується підприємствами галузі як форма кооперативного ціноутворення.
Цей тип поведінки називається свідомим паралелізмом. Лідер ініціює зміну цін, інші слідують за ним. Така ситуація влаштовує всіх, оскільки дозволяє уникнути досить різких і великих коливань цін, а також практично виключає ризик цінових війн. Подібним чином підприємства галузі можуть координувати свою діяльність так, ніби між ними існувала угода.
Дозволяючи конкурентам погоджувати свої дії в неявній формі, цінове лідерство виступає реальною альтернативою картельним угодам, що забороняються законодавством.
Підприємства, що обирають співробітництво, а не агресивну конкуренцію, прагнуть, насамперед, до максимізації довгострокового прибутку. Тому цінове лідерство є довгостроковою стратегією та має підкріплюватися внутрішньою рішучістю гравців галузі довести цю ініціативу до кінця.
|
Для успішної реалізації стратегії цінового лідерства необхідне виконання низки вимог:
1. Відкритість ціноутворення у всій галузі та прийняття обґрунтованої позиції перед споживачами з питань зміни цін всіма учасниками. Чітке обґрунтування змін цін допоможе конкурентам розробити раціональну відповідь, особливо у випадку зниження ціни. Без обґрунтування суперник, швидше за все, сприйме зниження ціни як захід щодо захоплення частки ринку, у той час як щирі наміри – позбутися запасів застарілих товарів. У випадку підвищення цін чітке обґрунтування може допомогти споживачам, інвесторам та іншим зацікавленим сторонам правильно його оцінити та оптимально відреагувати.
2. Існування загальної мотивації конкурентів, що зосереджена на зростанні прибутку за рахунок активного ціноутворення, а не агресивного захоплення частки ринку. Оскільки за кожною дією в бізнесі приховується певна мотивація, то для того, щоб підвищення цін прижилося, найважливіші конкуренти повинні мати загальний мотив, більше того, це має бути зростання прибутку.
3. Наявність грамотних конкурентів, які відіграють підтримуючу роль, важливу для досягнення загальної цінової етики в галузі. Успішне цінове лідерство означає прийняття обґрунтованої цінової стратегії, яка не переоцінює чутливість споживачів до ціни та враховує можливість того, що конкуренти підуть за рухом ціни угору, замість того, щоб збивати її.
2.2 Стратегії блокуючого ціноутворення
Важливою особливістю цінової політики на ринках олігополії є небажання галузевих лідерів змінювати існуючі правила гри, оскільки саме сформована в галузі рівновага забезпечує найбільш сприятливі умови для максимізації прибутку. Тому, поряд із іншими, важливою функцією лідера є протидія проникненню до галузі потенційних новачків, здатних порушити існуючий status quo та знизити прибуток.
Для підвищення вхідних бар’єрів лідер може використати механізм ціноутворення. Для цього йому варто встановити галузеву ціну таким чином, щоб новачкам стало невигідно входити до галузі. Як правило, ціна встановлюється на рівні мінімальних витрат, які здатні покрити потенційні конкуренти, що загрожують входом на ринок. Однак нерідко бувають випадки, коли для перешкоджання проникненню нових конкурентів ціна знижується до рівня мінімальних середніх витрат, що позбавить підприємства галузі прибутку, але одночасно зробить вхід у галузь неможливим.
Остаточний рівень ціни, що обмежує проникнення в галузь нових підприємств, залежить від рівня галузевого попиту та витрат, а також від потенціалу претендентів на вхід у галузь. Не слід забувати, що новачки найчастіше переслідують мету зростання частки ринку, а не прибутку, що робить для них ціну менш значущим чинником.
Незважаючи на зовнішню простоту стратегії блокуючого ціноутворення, її практична реалізація пов’язана із низкою проблем.
По-перше, підприємства галузі мають точно оцінити власні витрати і витрати потенційного конкурента. У випадку недооцінки потенціалу новачків підприємства галузі не зможуть попередити проникнення нових конкурентів, оскільки встановлена ціна буде недостатньо низькою. І, навпаки, якщо галузеві лідери переоцінять потенціал суперників і встановлять занадто низьку ціну, вхід буде відвернений, але галузь втратить частину прибутку.
По-друге, підприємства галузі мають контролювати обсяги продажу таким чином, щоб сумарний випуск усіх продавців у галузі в точності дорівнював рівню, здатному ефективно обмежити вхід нових конкурентів. Однак, враховуючи мінливість попиту та існуючі розбіжності у витратах виробництва між підприємствами галузі, зробити це надзвичайно непросто.
По-третє, ціноутворення, що обмежує вхід, є неефективним в умовах швидкого зростання попиту та у галузях з високою швидкістю технологічних інновацій, оскільки мінливе навколишнє середовище виключає можливість адекватної оцінки ціни, що обмежує вхід.
І, нарешті, ефективна реалізація стратегії блокуючого ціноутворення вимагає організованої реакції від усіх учасників, чого дуже складно досягти, якщо кількість підприємств у галузі досить велика, а їх ринкові частки розрізняються.
Подібна стратегія також може використовуватися з метою витиснення конкурентів з галузі та зміцнення лідерства, коли домінуюче підприємство (або група підприємств у випадку колективного домінування) встановлює ціни на рівні середньогалузевих витрат, розраховуючи компенсувати збитки, які при цьому виникають, за рахунок майбутнього монопольного прибутку.
Підприємство може піти ще далі – пожертвувати короткостроковим прибутком та призначити ціну, нижчу за рівень середніх витрат. У цьому випадку говорять, що підприємство проводить стратегію грабіжницького (або «хижацького») ціноутворення (predatory prіcіng).
Грабіжницьке ціноутворення передбачає призначення ціни, набагато нижчої за середні витрати виробництва підприємств конкурентного оточення. Для того щоб при цьому саме підприємство-лідер не зазнавало збитків, воно повинно мати дуже значну перевагу у витратах. Для підприємств-аутсайдерів політика грабіжницького ціноутворення призводить до руйнування та витиснення з ринку. Ця політика може бути використаною домінуючим підприємством для «розчищення» ринку, поглинання конкурентних підприємств і перетворення домінуючого підприємства на монополію.
Ефективність грабіжницького ціноутворення залежить від співвідношення середніх витрат домінуючого підприємства та підприємств-конкурентів, а також від висоти бар’єрів на вході у галузь. Після витиснення конкурентів з ринку відсутність або низький рівень бар'єрів входу призведе до проникнення на ринок нових конкурентів. Грабіжницьке ціноутворення в цьому випадку може перетворитися на цінову війну, що не забезпечить домінуючому підприємству навіть нормального прибутку в довгостроковому періоді. Грабіжницьке ціноутворення є ефективним з погляду підприємства тоді, коли виконавши своє завдання – усунення конкурентів – воно поступається місцем монопольній ціні.
2.3 Кооперативні стратегії ціноутворення
Дуже часто з метою максимізації галузевої прибутковості підприємства галузі узгоджують свої ціни та обсяги виробництва за допомогою неформальних угод. Предметом таких угод, як правило, є питання про штучне обмеження обсягу випуску, яке дозволить установити завищену ціну на продукцію, що наближається до монопольної. При цьому підприємства галузі мають координувати свою діяльність так, щоб їх спільний випуск дорівнював ринковому попиту.
Найчастіше подібне співробітництво реалізується через картель.
Картель – це група підприємств, що об'єднана угодою про розділ ринку та здійснює погоджені дії відносно пропозиції (обмеження обсягів випуску) і цін (фіксація) з метою одержання монопольного прибутку.
|
Незважаючи на очевидну вигоду для учасників, картель є досить нестійким утворенням.
По-перше, завжди існують фактори, що не тільки сприяють, але і протидіють його виникненню. Чим менша кількість підприємств у галузі та чим більший їх розмір, чим більш однорідною є продукція і чим стійкішим попит, тим вища ймовірність картелізації галузі. Навпроти, за великої кількості підприємств і низьких галузевих бар'єрів, високих темпах зростання галузі та впровадження нововведень домогтися координації діяльності підприємств складно, та ймовірність виникнення картелю падає.
По-друге, навіть у випадку створення картелю виникає проблема забезпечення його стабільності, що є значно складнішим завданням, ніж його створення. Для збереження картелю важливою є проблема контролю за виконанням угоди. Успіх картелю залежить від здатності його учасників виявляти та припиняти порушення досягнутих угод. Практична ж реалізація цієї вимоги можлива лише у випадку, якщо процедури контролю та накладання санкцій не вимагають великих витрат, а санкції щодо порушників перевищують вигоди від порушення угоди.
Однак специфіка галузевого ціноутворення не завжди дозволяє ефективно реалізувати кооперативні стратегії. Часто підприємства змушені вступати в свідоме суперництво за збільшення частки ринку, що призводить до «цінових війн».
2.4 Цінові війни: сутність та види
Цінова війна (prіce war) – це цикл послідовних зменшень ціни конкурентами на аналогічну продукцію або товари-замінники, які є суперниками на ринку.
Мета цінової війни – знизити ціну настільки, щоб конкурентові стало невигідно далі перебувати на ринку, а потім повернути ціну на «нормальний» рівень та одержувати надприбутки в умовах, наближених до монополії.
Механізм цінової війни діє в такий спосіб: один із виробників галузі знижує ціни, встановлюючи їх на рівні, нижчому за середньоринковий. Інші реагують і також знижують ціни. Конкуренти, для яких нова ринкова ціна є неприйнятною, несуть збитки та виходять з ринку.
На успіх може розраховувати лише те підприємство, яке має дійсно міцне становище на ринку порівняно з конкурентами. Якщо ж конкуренти перебувають у приблизно рівних умовах, то цінова війна не просто марнотратна, але і безглузда.
За останні роки цінові війни торкнулися практично всіх галузей економіки: від персональних комп'ютерів до авіаліній, від бакалійної торгівлі до програмного забезпечення і т.п.
|
Залежно від причини виникнення цінові війни можна розділити на два основних види:
· підготовлені цінові війни;
· стихійні цінові війни.
Підготовлені цінові війни – це цілеспрямоване або «хижацьке» зниження цін конкурентами, найімовірнішим підсумком якого є зменшення прибутковості діяльності на ринку. За цієї стратегії «хижак» ініціює тимчасове зниження цін до рівня мінімальних середніх витрат, передбачаючи що конкуренти не витримають натиску та залишать ринок. Після цього ціни повертаються на попередній рівень. Таким чином, «хижак» зазнає короткострокових збитків для одержання довгострокових переваг.
|
Причиною стихійних цінових війн часто служить неточна інформація про цінову політику конкурентів. Наприклад, бувають такі випадки, коли підприємство на кілька днів знижує ціни для зменшення затовареності складів або надає тимчасові знижки для обраних дистрибуторів, а менеджери інших підприємств, не маючи точних даних, сприймають це як нову цінову стратегію конкурента та у відповідь також знижують ціни.
Варто зазначити, що у більшості випадків цінові війни є спонтанними та виникають внаслідок неадекватної оцінки дій конкурентів. Лише в найрідших випадках вони можуть носити підготовлений характер та найчастіше ініціюються технологічним лідером ринку, який має суттєві переваги у витратах над конкурентами.
Без сумніву, «цінові війни» вигідні споживачам, оскільки призводять до суттєвого зниження цін на товари та обтяжні для виробників, які незалежно від результату боротьби змушені нести значні витрати. Тому підприємство, яке стає на шлях агресивного зниження цін має враховувати всі негативні наслідки втягування у виснажливу цінову війну.
По-перше, втрати підприємства від цінової війни можуть у декілька разів перевищувати очікувані вигоди. Практика свідчить, що цінова війна є об'єктивною загрозою для всіх без виключення її учасників, незалежно від масштабів діяльності та фінансових можливостей. Підприємство, яке знижує ціни не захищено від того, що конкуренти у відповідь введуть у дію аналогічну стратегію на зниження ціни. Як наслідок цінова перевага триватиме недовго та замість збільшення продажів підприємство понесе додаткові втрати, оскільки в результаті реакції конкурентів ринкова ціна буде встановлена на більш низькому рівні, тоді як частки ринку суперників залишаться без зміни. Більше того, якщо попит буде недостатньо еластичним, зниження ціни може і не компенсувати втрати у доході.
Тому, навіть якщо конкуренти мають об'єктивні підстави для зниження цін (наприклад, зменшення витрат внаслідок впровадження нової техніки), вони мають бути обережними та детально аналізувати можливі реакції своїх суперників. Адже необдумані цінові кроки можуть порушити хибку ринкову рівновагу та спонукувати інших до аналогічного зниження ціни.
На цілеспрямоване зниження цін йдуть лише сильні диверсифіковані підприємства з надійними джерелами фінансування, які здатні витримати низькі ціни довше за своїх конкурентів.
По-друге, цінові війни здатні змінювати очікування споживачів. Результатом цінової війни є зниження загального рівня цін в галузі та перерозподіл ринкових часток конкурентів на користь переможців. Однак, найчастіше, зниження цін є тимчасовим. Закономірним бажанням переможця є повернення ціни на «нормальний рівень», який існував до початку цінової війни та забезпечував отримання оптимального прибутку. Проблема полягає у тому, що споживачі ще певний час сприймають ціни, які склались на ринку під час цінової війни, як справедливі, а тому негативно відносяться до будь-яких спроб їх підвищення. Ці стереотипи закономірно призводять до зменшення попиту на товари підприємства та зміни лояльності клієнтів.
Існує декілька способів боротьби із ціновою війною.
1. Підприємство може спробувати переконати покупців, що його продукція є якіснішою за більш дешеві конкурентні аналоги, а тому продається за підвищеною ціною. Однак подібна стратегія можлива лише в умовах зрілого ринку з високою культурою споживання та лояльністю покупців.
2. Підприємство може піти шляхом диференціації власної пропозиції від конкурентів. Зниження цін не загрожує підприємству, якщо його продукція характеризується унікальними властивостями, які цінуються покупцями, і вони готові платити за ці властивості ціну вище за ринкову.
3. Підприємство здатне протистояти конкурентам у ціновій війні завдяки перевазі в більше низьких витратах на виробництво продукції, яка досягається за рахунок постійної модернізації виробництва, впровадження інновацій тощо.
Однак найкращий спосіб для підприємства вижити в ціновій війні – не втягтися у виснажливий процес зниження цін.
Ключові поняття
Цінове лідерство – це ініціативи зі зміни цін, коли для цього є належні умови та підтримка конкурентів, які самостійно вирішують слідувати за ними.
Слідування за цінами лідера – встановлення ціни в діапазоні цін лідера ринку або на середньоринковому рівні, що дозволяє уникнути цінової конкуренції, орієнтованої на витиснення конкурентів.
Картель – це група підприємств, що об'єднана угодою про розділ ринку та здійснює погоджені дії відносно пропозиції (обмеження обсягів випуску) і цін (фіксація) з метою одержання монопольного прибутку.
Цінова війна (prіce war) – це цикл послідовних зменшень ціни конкурентами на аналогічну продукцію або товари-замінники, які є суперниками на ринку.
Контрольні запитання
 |
1. У чому полягає зміст стратегій галузевого ціноутворення?
2. Проаналізуйте закономірності формування цін на ринках недосконалої конкуренції.
3. Назвіть особливості ціноутворення на риках олігополії.
4. Для яких ринків є найбільш характерними «цінові війни»?
5. Визначте переваги та недоліки стратегії цінового лідерства.
6. Які функції має виконувати «ціновий лідер»?
7. З якими загрозами пов’язане слідування за цінами лідера?
8. Коли підприємство слід вважати домінуючим на ринку? Які фактори сприяють появі на ринку домінуючого цінового лідера?
9. Розкрийте зміст стратегії барометричного цінового лідерства. Хто може виступати барометричним ціновим лідером?
10. Що розуміється під свідомим паралелізмом?
11. Поясність сутність стратегії блокуючого ціноутворення. З якими складнощами пов’язане її використання?
12. Назвіть випадки, коли застосування стратегії грабіжницького («хижацького») ціноутворення є доцільним.
13. Які умови сприяють поширенню стратегії кооперативного ціноутворення, а які навпаки стримують її використання?
14. Яка основна мета цінових війн?
15. У чому полягає відмінність між «підготовленими» та «стихійними» ціновими війнами?
16. З якими загрозами пов’язані тривалі цінові війни?
17. Охарактеризуйте основні способи боротьби із ціновою війною.
Література [1-3, 7, 9, 13]
Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 515 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Розділ 1 | | | СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ |