Дипломна робота

На тему «Туризм в Сполучених Штатах Америки

Виконала

учениця групи №Т-7

Бондар Алла

2014р

Зміст

Тема 1.РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ А МЕРИКИ

Вступ........................................................................................................5

РОЗДІЛ I. РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

1.1. Загальні відомості про країну…....................................................................6

1.2. Природо-рекреаційні ресурси країни...........................................................7

1.3. Історико-культурні ресурси країни..............................................................9

1.4. Соціально-економічні умови та ресурси......................................................11

1.5.Характеристика туристичної галузі...............................................................13

1.6.Туристичні райони та центри країни.............................................................14

1.6.1.Вашингтон………………………………………………………………….14

1.6.2.Чикаго………………………………………………………………………16

1.6.3 Нью-Йорк......................................................................................................17

1.6.4 Сан- Франциско............................................................................................18

РОЗДІЛ II. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

2.1. Поліцейські формальності в країні..............................................................19

2.2. Паспортні формальності в країні..................................................................21

2.3. Візові формальності в країні.........................................................................24

2.4. Митні формальностф в країні........................................................................28

2.5. Валютні формальності в країні.....................................................................29

2.6. Медико-санітарні формальності в країні.....................................................32

2.7. Формальності безпеки....................................................................................

2.8. Страхові формальності в країні.....................................................................

РОЗДІЛ ІІІ. БЕЗПЕКА ТУРИСТИЧНОЇ ПОДОРОЖІ

3.1. Чинники ризику при поїздці до Сполучених Штатів Америки.................................................................................................................

3.1.1. Небезпека травмування................................................................................

3.1.2. Вплив довкілля...........................................................................................47

3.1.3. Пожежонебезпека......................................................................................48

3.1.4. Біологічні впливи.......................................................................................49

3.1.5. Психофізіологічні навантаження..............................................................49

3.1.6. Небезпека випромінюваннь......................................................................55

3.1.7. Хімічні впливи...........................................................................................56

3.1.8. Етап перевезення........................................................................................57

3.1.9. Специфічні чинники ризику......................................................................58

ВИСНОВОК..........................................................................................59

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................60

ДОДАТКИ...............................................................................................

ВІДГУК....................................................................................................

Вступ

За розвитком міжнародного туризму США значно поступаються Європі, проте щорічно країну відвідують 30 - 40 млн. чоловік. Дуже великий розвиток одержав внутрішній туризм, сильно розвинена "індустрія гостинності", включаючи автосервіс. Туризм у США сформувався у потужну індустрію, яка обслуговує мільони іноземних та внутрішніх туристів щорічно. Туристи відвідують Сполучені Штати, щоб побачити чудеса природи, міста, місця визначних подій та заклади розваг. Ці ж самі об'єкти приваблюють і корінних американців, але їх також цікавлять території проведення відпустки, рекреаційні райони. Впродовж др.пол.ХІХ - п.п. ХХ століть у США швидко розвинулись форми міського туризму. Вже у 1850-ому році туристичними центрами стають Нью-Йорк, Чикаго, Вашингтон, Сан-Франциско.

Розвиток туризму підкріплювався прогресом у сфері транспортного сполучення, в першу чергу автомобільного та авіаційного. У 2007 році кількість іноземних туристів в США досягла 56 млн осіб, а прибутки від туризму становили 122,7 млрд.дол. У 29 штатах туризм входить в число 3-ох перших галузей за кількістю зайнятих (7,3 млн.осіб в 2004 році). Найбільш відвідуваним місцем в США у 2008 році виявився Таймс Сквер у Манхеттені в Нью-Йорку (35 млн.відвідувачів).

США мають дуже великі і різноманітні природно-рекреаційні ресурси, на основі яких склалися значні природно-рекреаційні райони. Головні райони приморського туризму - Флорида, Каліфорнія і Гаваї, гірського - штати Заходу, особливо в межах Скелястих гір, приозерного - штати Приозер'я.

У США 50 національних парків, які щорічно відвідують більш 50 млн. туристів. Найбільш відомі з них - Єллоустонський, Йосемітський, Секвойя, Глейшер, Великий каньйон, Колорадо на Заході і Грейт-Смокі-Маунтинс в Аппалачах. Крім національних парків, заповідників і природних резерватів, система туристсько-рекреаційних територій у США включає такі категорії, як "національний пам'ятник", "національний меморіал", "національний історичний парк", "національне бойовище" і т.д

РОЗДІЛl.РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

1.1 Загальні відомості про країну

Сполучені Штати Америки

Площа — 9629 тис. км кв.

Населення — 273 млн чоловік.

Столиця — Вашингтон.

Державний устрій — федеративна республіка у складі 50 штатів і федерального (столичного) округу Колумбія. Штати мають право на самоврядування.

Форма правління. Федеративна республіка.

Глава держави. Президент, що обирається строком на 4 роки.

Найвищий законодавчий орган. Конгрес, що складається з двох палат: Сенату (обирається на 6 років) і Палати представників (термін повноважень — 2 роки).

Найвищий виконавчий орган. Уряд — Кабінет міністрів, що призначається президентом з відома Сенату.

Великі міста. Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго, Філадельфія, Сан-Франциско, Майамі, Детройт, Даллас, Сан-Дієго, Бостон, Х'юстон, Фенікс, Атланта, Сент-Луїс, Баффало, Клівленд.

Державна мова. Англійська.

Релігія. Протестантизм (56%), католицизм (28%), іудаїзм (2%), буддизм, індуїзм.

Расовий склад. 83% — білі, включаючи латиноамериканців, 13% — афроамериканці, 3% — азіати.

Валюта. Долар США = 100 центам.

Місце у світі

США — найбільша за своїм економічним, політичним і воєнним потенціалом країна сучасного світу. При 4,7% населення на неї припадає понад 25% світового ВНП. В 1995 р. її ВНП становив 7100 млрд доларів, тобто 26 980 доларів у розрахунку на одного жителя. За ІРЛП в 1997 р. США зайняли четверте місце серед 177 країн світу. США тримають першість за рівнем продуктивності праці, розвитком наукових досліджень і наукоємних виробництв та послуг, в освоєнні космосу і воєнному виробництві. США є найбільш впливовим членом Ради Безпеки ООН, воєнного блоку НАТО. В кінці XX ст. США претендують на роль єдиної в світі

«наддержави» і першої постіндустріальної країни

Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком збігу надзвичайно сприятливих умов: природного середовища, соціально-економічних та політичних обставин. Цю країну треба розглядати як похідну від західноєвропейської цивілізації, що виникла на «чистому» місці. США не мали перешкод, які існували в Західній Європі при переході до індустріального способу виробництва і разом з тим широко користувалися західноєвропейськими людськими і фінансовими ресурсами, технічними і науковими досягненнями. Вже на зламі XIX і XX ст. США, обігнавши Великобританію, стали першими в світі за своїм економічним потенціалом. Дві світові війни не тільки не завдали їм шкоди, а навпаки, збагатили їх і на декілька десятиліть позбавили західноєвропейських та японських конкурентів. Як наслідок, США першими скористалися науково-технічною революцією другої половини XX ст. і зараз передують у використанні її досягнень.

1.2 Природо-рекреаційні ресурси країни.

Природне середовище США відзначається великою різноманітністю. Зустрічаються екстремальні умови та негативні явища. Діяльність людини ускладнена у високих широтах Аляски. На внутрішніх плато і високогір'ях Кордильєр панує різкоконтинентальний, здебільшого аридний клімат з висотною поясністю. Тихоокеанське узбережжя, включаючи Аляску і Гавайї, — зона підвищеної сейсмічності. Країна не має покладів бокситів, марганцю, хрому, нікелю, кобальту, платини, олова. Південний схід «суміжних штатів» зазнає чималої шкоди від морських тропічних циклонів, південний захід — від хуртовин (бліззард) та ураганів (торнадо). На Великих рівнинах бувають посушливі роки, а пізні заморозки можуть траплятися навіть на Флориді.

Проте в цілому навряд чи можна знайти іншу країну, де природні умови були б настільки сприятливими для життя і господарської діяльності людини, а ресурси — настільки великими, як в США. Порівняння з Росією, Канадою, Бразилією чи Австралією безсумнівно буде на користь США. Територія країни, за винятком Аляски, добре освоєна і використовується дуже інтенсивно.

Надра США мають багаті, як правило, зручні для експлуатації і вигідно розташовані родовища корисних копалин: і паливно-

енергетичні, і металеві, і неметалеві. Світове значення мають поклади вугілля, нафти, природного газу, бітумінозних сланців, урану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, молібдену, фосфатів, калійної солі, сірки. Великі озера є найбільшим резервуаром прісної води на Землі, майже 2/3 їх площі знаходиться під юрисдикцією США. Річки, що стікають з Аппалачів і Кордильєр, багаті на гідроенергію. Майже 3/10 території все ще вкриті лісами. Морська економічна зона США є найбільшою в світі і багатою на рибні та інші ресурси.

Комплекс чинників сприяє сільськогосподарському виробництву. Насамперед це величезні розміри земельного фонду, придатного для потреб рослинництва і тваринництва. «Суміжні штати» розташовані в помірному і субтропічному поясах. Межа між ними проходить між 35° та 40° пн.ш. Гавайські острови і південь Флориди — це вже тропіки. Східні території «суміжних штатів», де знаходиться більша частина рівнинних земель, добре зволожені і практично не знають посух. Умовною межею між вологим сходом і посушливим заходом можна вважати 100° зх.д., вздовж якого річна сума опадів становить приблизно 500 мм. Посушливі південно-західні штати мають можливості для штучного зрошення. Важливою є наявність масивів родючих ґрунтів — субтропічних червоноземів, чорних та каштанових ґрунтів великих північноамериканських степів — прерій. Природна родючість ґрунтів значно поліпшена людиною.

У свій час Аппалачі і Кордильєри являли собою важкопрохідний бар'єр для колоністів. Зараз вони мають сучасну транспортну інфраструктуру. Морські бухти Бостона, Нью-Йорка, Делаверська та Чесапікська затоки на Атлантичному узбережжі, затоки П'юджет-Саунд, гирло річки Колумбія і затока Сан-Франциско на Тихоокеанському узбережжі створюють зручні умови для мореплавства. Великі озера зв'язані з океаном через річку Св. Лаврентія і басейн Міссісіпі.

США мають чимало місць з унікальними ландшафтами. Особливе місце серед них займають національні парки (їх більше п'яти десятків). Багато з них набули світової слави: Єллоустоунський, Йосемітський, Секвоя, Великий Каньйон та інші. Перший національний парк — Єллоустоунський, було створено ще в 1872 р. Зараз загальна площа природних об'єктів, що охороняються, досягає

30 млн га.

1.3 Історико-культурні ресурси країни.

Територія країни поділяється на високу гористу, переважно посушливу західну частину, яка зайнята Кордильєрами, і здебільшого рівнинну вологу східну частину (лише вздовж Атлантичного узбережжя простягнулися давні середньовисокі гори Аппалачі). Центр країни займають обширі Внутрішні рівнини (Центральні і Великі). Кожен із регіонів по-своєму привабливий і цікавий з точки зору організації туристичної діяльності.

50 штатів простягнулись від спекотного до холодного поясів, однак більша їх частина розташована в помірній зоні. Континентальна частина має помірний і субтропічний клімат, лише південь Флориди, як і Гавайські острови, знаходиться в тропіках. На Алясці клімат субарктичний та помірний. Безморозний період триває від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і на Гавайях. Континентальність клімату зростає в центральних і західних районах. Східна половина країни - більш зволожена, середньорічна кількість опадів від 500 до 2 000 мм, тоді як західна - має більш посушливий характер - 200-500 мм, а в пустелях південного заходу - менше 100 мм опадів. Лише тихоокеанський північний захід виділяється надмірністю опадів - до 6 000 мм.

Така різноманітність умов, ресурсів і просторового розташування сприяє розвиткові практично всіх видів туризму і задовольняє всі потреби пересічного споживача туристичних послуг.

Наявність мальовничих місць сприяє розвитку туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів - у країні створено більше 350 національних парків і заповідників загальною площею понад 30 млн га, які мають світову славу і приймають до 300 млн туристів за рік. Завжди багато відвідувачів у Єллоустоні, Великому Каньйоні, Каньйонленді, Ачезі, Титані, Ґлешієрі, Олімпіку, Йосеміті, Мамонтовій печері та на територіях багатьох інших цікавих об'єктів.

Розміщення національних парків США подано на рис. Неважко помітити, що більшість із них зосереджена на заході країни в Гірських і Тихоокеанських штатах.

Знайомство із національними парками США найкраще розпочинати із Єллоустона - найстарішого національного парку США і світу,

заснованого у 1872 р. Єллоустон розташований у північно-західній частині штату Вайомінг на висоті 2 300 м. Його площа - 900 тис. га. Щороку до парку приїздить до 3 млн туристів. Їх приваблюють Мамонтові гарячі джерела з терасами і знаменита долина гейзерів, де найбільший інтерес викликає гейзер Олд Файтфул, який через кожні 80 хвилин викидає фонтан води на висоту майже 100 м. Не менш цікаве і високогірне озеро Єллоустон з однойменною річкою, що витікає із нього й утворює мальовничий каньйон із ланцюгом водоспадів.

Кемпінг на території національного парку Ачез (Кам’яні Арки) у штаті Юта, який можна вважати типовим для країни, має необхідні системи життєзабезпечення і функціонування (електро- й водопостачання, телефонний зв’язок, пункт прокату туристського спорядження, службу охорони, екскурсійне обслуговування тощо) і окремі майданчики для розміщення наметів чи автофургонів, які все частіше приходять на зміну традиційним туристським наметам. Кожен майданчик обладнаний столом та грилем, але дрова треба привозити з собою – на території парку і кемпінгу їх збирати заборонено і американці чітко дотримуються цього правила. Від кемпінгу до найближчого поселення – більше 20 км. Заасфальтовані дороги утримуються в ідеальному стані і прокладені до найбільш цікавих панорамних точок національного парку. До унікальних природних об’єктів, таких як "Ландшафтна арка", "Балансуючий камінь", "Делікатна арка", прокладені марковані пішохідні доріжки. Плата береться як за в’їзд на територію парку ($ 10 за автомобіль, $ 5 за мотоцикл і велосипед), так і за використання кемпінгу ($ 10 за добу із середини березня до кінця жовтня і $ 5 – із кінця жовтня до середини березня або $ 3 з особи у випадку розміщення групи до 11 осіб). 80 % всіх зібраних коштів лишаються на рахунку адміністрації парку і використовуються для потреб його розвитку. Щороку національний парк "Кам’яні Арки" відвідує до 1 млн туристів.

Створення і функціонування національних парків у США переросло у потужний сектор сфери обслуговування з єдиною системою управління (Служба національних парків) і багатомільярдними обіговими коштами. На Службу національних парків покладені обов'язки з охорони природної і культурної

спадщини, пропаганди її ролі і значення для американського суспільства, благоустрою об'єктів, організації туристичної діяльності на території парків.

США - високоурбанізіована країна. Частка міського населення у середньому перевищує 70 %. Своєрідним туристичним ресурсом країни є урбаністичний ландшафт. Численні міста утворюють міські агломерації. На окремих територіях сформувалися суцільні урбаністичні смуги, що отримали назву мегалополісів. Найбільшими з них є суцільна урбанізована зона від міста Бостон до столиці США Вашингтона, яка отримала назву мегалополісу "Босваш". У районі Великих Озер сформувався мегалополіс "Чіпітс" (Чикаго-Пітсбург). На заході країни суцільна урбанізована територія, що простягнулася від Сан-Дієго до Сан-Франциско, стала основою мегалополісу "Сан-Сан".

1.4 Соціально-єкономічні ресурси країни.

США — найбільша за своїм економічним, політичним і воєнним потенціалом країна сучасного світу. При 4,7 % населення на неї припадає понад 25 % світового ВНП. В 1995 р. її ВНП становив 7100 млрд доларів, тобто 26 980 доларів у розрахунку на одного жителя. За ІРЛП в 1997 р. США зайняли четверте місце серед 177 країн світу. США тримають першість за рівнем продуктивності праці, розвитком наукових досліджень і наукоємних виробництв та послуг, в освоєнні космосу і воєнному виробництві. США є найбільш впливовим членом Ради Безпеки ООН, воєнного блоку НАТО. В кінці XX ст. США претендують на роль єдиної в світі «наддержави» і першої постіндустріальної країни.

Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком збігу надзвичайно сприятливих умов: природного середовища, соціально-економічних та політичних обставин. Цю країну треба розглядати як похідну від західноєвропейської цивілізації, що виникла на «чистому» місці. США не мали перешкод, які існували в Західній Європі при переході до індустріального способу виробництва і разом з тим широко користувалися західноєвропейськими людськими і фінансовими ресурсами, технічними і науковими досягненнями. Вже на зламі XIX і XX ст. США, обігнавши Великобританію, стали першими в світі за своїм економічним потенціалом. Дві світові війни не тільки не завдали їм шкоди, а

навпаки, збагатили їх і на декілька десятиліть позбавили західноєвропейських та японських конкурентів. Як наслідок, США першими скористалися науково-технічною революцією другої половини XX ст. і зараз передують у використанні її досягнень.

США зародилися на Атлантичному узбережжі як переселенська колонія Англії. В 1783 р. їх площа становила 2,3 млн км кв. Після завоювання незалежності вони поступово розширили свою територію аж до Тихого океану. «Рух на захід» став героїчною сторінкою американської історії. Він відбувався у безперервних війнах з корінним населенням — індіанцями, котрих нищили або заганяли у несприятливі для життя місцевості. Значні території були «куплені» чи просто загарбані в інших держав.

Зараз територія США складається з трьох розрізнених частин. Основна частина, або «суміжні штати», знаходиться в центрі Північноамериканського материка між Канадою і Мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 85 % площі (7,8 млн км кв) і 99,5 % населення. 49-м штатом є Аляска — півострів на крайньому північному заході материка. 50-й штат — Гаванські острови в центральній частині Тихого океану. Водний шлях між «суміжними штатами» і Аляскою (Сіетл — Анкорідж) становить 2600 км, а відстань до Гаванських островів (Сан-Франциско — Гонолулу) — понад 3900 км.

За конфігурацією «суміжні штати» нагадують прямокутник, протяжність якого із заходу на схід становить приблизно 4500 км і з півночі на південь — 2500 км. На півночі «суміжні штати» межують з Канадою, на півдні — з Мексикою, на сході омиваються водами Атлантичного океану, на заході — Тихого. Сухопутні кордони здебільшого проходять по умовних лініях або водних артеріях.

Географічне положення США виключно вигідне. Канада і Мексика ніколи не загрожували їм, а водні простори океанів надійно захищали їх під час першої та другої світових воєн і водночас сприяли зв'язкам із зовнішнім світом у мирні часи. Відстані між Нью-Йорком і Лондоном (6000 км) або між Сан-Франциско і Йокогамою (8400 км) легко долаються за допомогою сучасного транспорту.

На початку XX ст. статистична служба США (Бюро переписів) затвердила поділ території на три великі райони, що історично

склалися в процесі розвитку. їх назвали Північ, Південь і Захід. В наш час Північ все частіше розглядають як два окремі райони — Північний Схід та Середній Захід. Крім того, статистики групують штати в дев'ять більш дрібних районів (див. картосхему). В залежності від мети є й інші варіанти групування, зокрема, сільськогосподарське. Широко вживаються такі назви, як Приозер'я (територія між Великими озерами, Аппалачами і річками Міссісіпі та Огайо), Аппалачський Підмонт, Ґалф (узбережжя Мексики)

1.5 Характеристика туристичної галузі

Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.

У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів.

Центральна і Південна Америка нині позиціонуються як райони з потужними природними ресурсами, насамперед лісовими, флоро-фауністичними і ландшафтними, які сприяють інтенсивному використанню екотуристичних технологій. Екологічний туризм в обох районах перетворився на реальну альтернативу сільському господарству і лісозаготівлі. До країн, які реалізують грандіозні екотуристичні проекти належать Бразилія, Перу, Венесуела, Беліз, Гватемала.

Латинська Америка у цілому багата на культурно-історичні ресурси. Особливий інтерес у туристів викликають пам'ятки

доколумбових часів на території Перу, Мексики та інших країн регіону.

1.6Туристичні райони та центри країни

ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РАЙОН

США - Канада – Мексика

ЦЕНТРАЛЬНОАМЕРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РАЙОН

Беліз - Гватемала - Гондурас - Коста-Рика - Нікарагуа - Панама – Сальвадор

КАРИБСЬКИЙ БАСЕЙН

Ангілья - Антильські Острови - Антигуа і Барбуда - Аруба - Багами - Барбадос - Бермуди - Віргінські Острови - Гаїті - Гваделупа - Гренада - Домініка - Домініканська Республіка - Кайманові Острови - Куба - Мартініка - Монтсеррат - Сент-Люсія - Сент-Кітс і Невіс - Тринідад і Тобаго – Ямайка

ПІВДЕННОАМЕРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РАЙОН

Аргентина - Болівія - Бразилія - Венесуела - Еквадор - Гайана - Колумбія - Парагвай - Перу - Суринам - Уругвай - Французька Гайана – Чилі

1.6.1. Вашингтон.

Саме у Вашингтоні знаходиться знаменита на весь світ будівля – Білий Дім. Більше ніж два сторіччя він є резиденцєю американських президентів, місцем, де вирішується доля не лише США, але й всього світу.

До речі, свою назву Білий Дім отримав на самому початку 20 століття за розпорядженням президента Теодора Рузвельта, а до цього називався «Президентський палац» або «Президентський особняк».

Також, в цьому місті заборонено будівництво споруд, що перевищують за висотою Капітолій – будівлю, в якій засідає Конгрес США. Таким чином, Капітолій є найвищою спорудою у Вашингтоні.Історія:

На початку становлення американської держави, на роль столиці претендувало багато міст. Проте, у 1790 році було прийнято рішення побудувати абсолютно нове місто в районі річки Потомак. Його назвали Вашингтон, на честь першого президента США – Джорджа Вашингтона.

Авторство проекту міста належить французькому архітекторові

Пьеру Л

У 1801 році був утворений федеральний округ Колумбія, у складі якого знаходяться міста: Вашингтон, Джорджтаун, Олександрія, а також графства: Вашингтон та Олександрія. У 1846 році місто та графство Александрія відійшли у підпорядкування штату Вірджінія, а ще через деякий час, в 1873 році утворився єдиний муніципалітет – округ Колумбія, до складу якого увійшли: Джорджтаун, Вашингтон і графство Вашингтон.

Розваги:

Бурхливих, галасливих та активних розваг у Вашингтоні практично немає. Індустрія розваг в цьому місті розвинена слабко. Нічні клуби, бари та ресторани не працюють цілодобово.

Зате тут можна відчувати себе в цілковитій безпеці.

Розваги у Вашингтоні, в основному, культурні: музеї, бібліотеки, парки.

Наприклад, бібліотека Конгресу – це те місце, куди варто обов'язково зайти. Дуже красива стара і велична будівля. Правда, для того, щоб увійти, необхідно заздалегідь придбати квиток.

З музеїв гідні уваги такі, як: Музей природної історії, Музей мистецтва, Музей Хіршборна, Сад Скульптур.

Музей Hillwoodвідомий завдяки своїй колекції коштовних речей: яйця Фаберже, розшиті царські вбрання, царська корона, портрети Миколи IIта його дружини, діамантові прикраси й інші унікальні та просто безцінні речі. Також, у цьому музеї показаний побут вельмож царської Росії – кухні, ванні кімнати, столові комплекти, одяг, бібліотеки, портрети та фотографії того часу.

Чудовий Ботанічний сад, що знаходиться неподалік від Капітолія, подарує багато приємних вражень від прогулянок його алеями.

У самому центрі Вашингтона також знаходиться приголомшливої краси Кафедральний собор з вітражами та величезними панно з біблейськими сюжетами.

А який незвичайний є в місті Парк лотосів! Неможливо й передати той особливий аромат, який поширюють довкола ці надзвичайно красиві та ніжні квіти!

Вашингтон: Пам'ятки

Окрім Білого Дому у Вашингтоні також багато й інших пам'яток, які неодмінно варто оглянути та зберегти на фото- чи відеокамері.

Меморіал ветеранів Вьетнаму — національний меморіал США, на честь загиблих або зниклих безвісти протягом війни у В'єтнамі.

На Еспланаді в центрі Вашингтона розташований Меморіал Лінкольна. Він був побудований на честь шістнадцятого президента США Аврама Лінкольна.

Пам'ятник жертвам комунізму — меморіал, розташований на перетині Массачусетс-авеню та G-стріт недалеко від Капітолію.

1.6.2 С Ш А

США мають дуже великі і різноманітні природно-рекреаційні ресурси, на основі яких склалися значні природно-рекреаційні райони. Головні райони приморського туризму - Флорида, Каліфорнія і Гаваї, гірського - штати Заходу, особливо в межах Скелястих гір, приозерного - штати Приозер'я.

У США 50 національних парків, які щорічно відвідують більш 50 млн. туристів. Найбільш відомі з них - Єллоустонський, Йосемітський, Секвойя, Глейшер, Великий каньйон, Колорадо на Заході і Грейт-Смокі-Маунтинс в Аппалачах. Крім національних парків, заповідників і природних резерватів, система туристсько-рекреаційних територій у США включає такі категорії, як "національний пам'ятник", "національний меморіал", "національний історичний парк", "національне бойовище" і т.д.

Основні визначні пам'ятки Вашингтона - Білий Дім, Капітолій, Національний музей США. Численних туристів приваблює і Приозер'я на кордоні з Канадою. Спочатку цей район заснували фермери. Але надалі вирішальним чинником його становлення став розвиток промисловості. Найбільшим з міст Приозер'я є Чикаго, який цілком можна порівняти з Нью-Йорком за кількістю бірж,штаб-квартир корпорацій і хмарочосів. Південна частина Приозер'я - одна з житниць США. Тут розташований знаменитий кукурудзяний пояс. Сільськогосподарська спеціалізація цієї частини Приозер'я знайшла відображення в афористичних назвах місцевих об'єктів. Так, дві великі вежі-хмарочоси в Чикаго отримали назву "кукурудзяні качани". Район в північно-східній частині США носить назву "Нова Англія". Це перший район, який був освоєний європейськими колоністами. В основному це край внутрішнього туризму і дач. Нова Англія - один з інтелектуальних центрів Америки. У Бостоні знаходиться широко відомий Гарвардський

університет, а в Н'ю-Хейвені (штат Коннектікут) - не менш престижний Єльський університет. У Новій Англії сформувався національний тип американця-янкі. Так назвали перший працьовитих колоністів, які змогли вижити завдяки своїй працьовитості у боротьбі з суворою природою цього краю. У центрі континентальної частини США розташовані Великі Рівнини, які в широтному напрямку розрізають притоки самої повноводної річки країни Міссісіпі.

1.6.3 Мексика

Мексиканські Сполучені Штати - одна із ключових латиноамериканських країн із потужним природно-ресурсним потенціалом, що розташована на півдні Північної Америки. Мексика - федеративна республіка у складі 31 штату і столичного округу. Площа країни складає майже 2 млн км2. Її населяє 111,2 млн осіб. Столиця - Мехіко.

Більшу частину країни займає Мексиканське нагір'я, оточене хребтами Сьєра-Мадре, Поперечної Вулканічної Сьєри, що включає діючі вулкани Орісаба (5 700 м), Попокатепель (5 452 м) та ін. Клімат на більшості території країни тропічний, на півночі - субтропічний. Пересічні температури січня коливаються від +10оС на північному заході до +25оС на півдні; червня - від +15оС на Мексиканському нагір'ї до +30оС на узбережжі Каліфорнійської затоки. Опадів випадає від 100 до 3 000 мм за рік. Кліматичні особливості Мексики дозволяють цілорічно розвивати масовий пляжно-купальний відпочинок

У посушливих районах переважає пустельна і напівпустельна природна рослинність, у вологих - панують тропічні ліси, у горах на півночі - хвойні. На основі лісових і ландшафтних ресурсів у країні створена мережа національних парки: Каньйон-дель-Ріо-Бланко, Невадо-де-Толука, Босенчев, Кумбрес-де-Монтеррей із гірськими сосновими лісами, Ла-Молінче і Піко-де-Орісаба зі знаменитими вулканами, заповідник рідкісних птахів Селестум та ін.

На початку ХХІ ст. Мексика - визнаний латиноамериканський лідер в експорті туристичних послуг. Кількість іноземних туристів, які відвідали Мексику за період із 1970 по 1998 роки, зросла більше ніж втричі і в середньому збільшувалася на 5 % у рік, тоді як прибутки від туризму виросли майже у двадцять разів - із $ 415 млн до $ 7,9 млрд.

Для такого стрімкого зростання туристичної галузі Мексика мала відповідні природні і соціально-економічні передумови, якими скористалася сповна. Серед природних чинників слід виділити два компоненти - сонце і вода, точніше, морське й океанічне узбережжя із чистими та зручними пляжами і комфортні для відпочинку кліматичні умови окремих регіонів.

1.6.4 Канада

Найбільша країна Західної півкулі, друга за величиною країна світу (площа - майже 10 млн км2), Канада простирається на 7 700 км із заходу на схід і на 4 600 із півночі на південь. Загальна кіль кість населення країни становить 33,5 млн осіб. Столиця Канади - місто Оттава.

Єдиний сухопутний сусід Канади - США, "прозорий" кордон з якими перетворився на значний чинник соціально-економічного розвитку країни. Повною мірою це стосується і туризму. Американці - головні споживачі канадського туристичного продукту.

Значну частину території Канади займають ліси (дугласія, кедр, ялина, сосна, ялиця, клен). У країні величезна кількість річок (найбільші - Св. Лаврентія, Саскачеван, Юкон) і озер (Верхнє, Велике Ведмеже, Гурон, Ері, Онтаріо). Є тут і величезні гірські масиви (Кордильєри, Скелясті гори, Аппалачі) і неосяжні простори Внутрішніх рівнин, і навіть невеликі ділянки полинових пустель.

Більша частина території країни лежить в області вічної мерзлоти. Клімат переважно помірний і субарктичний, трохи вологіший і м'якший на західному і східному узбережжях, де зими досить теплі, а літо не дуже жарке. У центрі країни клімат різко континентальний і посушливий, однак у горах Селкірка часті дощі і снігопади. Середня температура січня коливається від -35оС на півночі до +4оС на півдні; середні літні температури - від +21оС на півдні до +4оС на островах Канадського Арктичного архіпелагу. Опади по території розподіляються нерівномірно: від 150 мм у рік на півночі до 2 500 мм на західному узбережжі.

У країні станом на початок 2010 р. нараховується 39 національних парків і заповідників: Банфф - найстаріший національний парк країни і найбільш відвідуваний парк світу; Йохо із водоспадом Такаккау, каньйонами і карстовими печерами; Вуд-Баффало із найбільшою чередою бізонів; Джаспер із льодовиками і гарячими джерелами та ін.

РОЗДІЛllТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

2.1 Поліцейські формальності в країні

Під поліцейськими формальностями розуміють процедури, пов'язані з перевіркою дотримання громадянами, які перетинають державний кордон при в'їзді і виїзді з країни, паспортно-візового режиму, з'ясуванням мети їхнього прибуття в країну, місцезнаходження і термінів перебування.

Здійснення прикордонного контролю покладено на прикордонні служби в міжнародних аеропортах, морських і річкових вокзалах, на шляхах міжнародного залізничного й автомобільного сполучення.

У багатьох країнах при проходженні на кордоні паспортного контролю необхідно заповнювати спеціальні картки прибуття. Дуже часто такі картки видаються ще на борту літака, в потязі безпосередньо перед в'їздом у країну. В них турист вписує свої прізвище та ім'я, місце народження (країну), професію, вказує мету поїздки й адресу постійного місця проживання (населений пункт чи країна). Це робиться з метою контролю за в'їздом-виїздом громадян, у тому числі іноземців (нерезидентів), а також з метою отримання інформації для туристичної статистики.

Підставою для пропуску через державний кордон туристів, транспортних засобів, вантажів, товарів і тварин є наявність документів на право виїзду чи в'їзду (паспортів, віз та ін.). Не підлягають пропуску через державний кордон іноземні громадяни, яким відповідно до законодавства країни не дозволений в'їзд чи заборонений виїзд із неї.

Пропуск туристів, їхніх транспортних засобів, товарів і вантажів через державний кордон регулюється законодавством країни в'їзду. Прикордонний контроль включає перевірку підстав для пропуску через кордон, виявлення і затримку порушників правил перетину кордону, вантажів, товарів і тварин, ввезення чи вивезення яких заборонено законодавством країни, а також порушників митного, імміграційного, санітарно-карантинного, ветеринарного,

транспортного та іншого видів контролю.Туристи чи транспортні

засоби, які перетинають державний кордон із порушенням встановлених законом правил, визнаються порушникам" державного кордону.

Договором між двома і більше суміжними державами може бути встановлений спрощений порядок пропуску туристів та інших осіб через державний кордон. Позитивний приклад вирішення цієї проблеми подає Об'єднана Європа. У червні 1985 р. Нідерланди, Бельгія, ФРН, Франція і Люксембург підписали у Шенгені угоду про поетапне скасування паспортного і митного контролю для своїх громадян на загальних кордонах. За час, що минув після підписання угоди, до неї приєдналися інші європейські країни, а в її текст були внесені доповнення й уточнення: чітко й однозначно окреслено зовнішні кордони ЄС, з метою збереження й зміцнення суспільної безпеки запроваджені єдині консульські правила, норми і порядок перетину кордонів ЄС.

При виїзді з країни пізніше передбаченого візою терміну прикордонний контроль деяких країн за встановлену законодавством плату може продовжити чинність візи іноземним туристам, а за тривалого проживання без візи позбавити права відвідувати цю країну на термін від шести місяців до трьох років.

Поліцейські формальності, пов'язані з процедурою контролю за дотриманням правил і термінів перебування іноземних туристів у країні і виїзду з неї, в багатьох країнах виконує спеціально створена туристична поліція. В її функції входить також перевірка наявності у туристичних фірм ліцензій, прийом скарг туристів, організація роботи ліній зв'язку термінової допомоги, боротьба з наркотиками і проституцією, охорона пам'ятників і об'єктів туризму. Поселяючись у готель, кожен іноземний громадянин заповнює спеціальну форму — картку прибуття, в якій вказує свої паспортні дані: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, громадянство, мету приїзду, термін перебування, адресу постійного місця проживання та ін. Як правило, у цій же формі наводяться основні правила проживання і режим роботи готелю, включаючи правила пожежної безпеки. Підпис туриста є свідченням того, що він ознайомлений із правилами, цінами на проживання й обслуговування. Потім відомості з картки прибуття

записуються в журнал реєстрації клієнтів готелю. Журнал і картки

прибуття контролюються поліцейськими, імміграційними й іншими службами держави.

За порушення правил перебування в країні туристична поліція карає штрафами, ув'язненням чи достроковим виселенням з країни.

2.2 Паспортні формальності в країні

Паспорт є офіційним документом, який засвідчує особу громадянина при виїзді за межі країни, перебуванні за її межами і в'їзді у свою країну. Це основна функція паспорта. У паспорті громадянина України, призначеному для поїздок за кордон, вказуються двома мовами (англійською та українською): прізвище й ім'я мандрівника; його стать, вік, дата і місце народження; номер паспорта, дата видачі та термін його дії; орган, який видав паспорт. Відповідно до чинного законодавства і конституційних гарантій на право вільного переміщення громадян, паспорт надає право на вільний виїзд за межі країни і повинен зберігатися в його власника, за винятком випадків, передбачених законодавством країни.

Римська конференція з міжнародних подорожей і туризму (1963) рекомендувала урядам узгодити універсальні вимоги до паспортних формальностей, зокрема, привести закордонні паспорти всіх держав у відповідність до стандартів ІКАО, що уможливить їх перевірку за допомогою комп'ютерних систем.

Крім звичайних закордонних паспортів тієї чи іншої держави, в міжнародних поїздках з метою туризму можуть використовуватися міжнародні студентські картки — InternationalStudentIdentityCard(ISIC) (посвідчення особи), а в окремих випадках (не по лінії туризму) — інші документи:

— паспорт (посвідчення особи) іноземця чи особи без громадянства, який видається іноземному громадянину, що постійно проживає в державі;

— дипломатичні, консульські, службові паспорти;

— сімейні паспорти на чоловіка і дружину (з дітьми чи без дітей);

— паспорт (посвідчення особи) дитини;

— паспорт моряка;

— інші спеціальні документи.

Відповідно до закону "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", основними документами, на підставі яких громадяни України можуть виїжджати і в'їжджати в Україну, визнані:

— паспорт;

— дипломатичний паспорт;

— службовий паспорт;

— паспорт моряка.

Для оформлення закордонного паспорта громадянин України повинен подати:

— заяву відповідної форми зі зазначенням (якщо є) трудової діяльності за останні 5 років у двох примірниках;

— свій український паспорт і свідоцтва про народження дітей (якщо заявник просить внести відомості про них у свій паспорт чи видати їм паспорти);

— чотири власних фотографії встановленого зразка, а при внесенні відомостей про дітей — фотографії дітей;

— облікову картку;

— військовий квиток (для військовозобов'язаних);

— квитанцію про сплату державного збору й оплату вартості бланка паспорта.

Відомості про трудову діяльність у заяві посвідчуються за місцем праці (служби, навчання). Для підтвердження зазначених у заяві відомостей про трудову діяльність співробітник органу, що оформляє паспорт, має право вимагати від заявника пред'явлення трудової книжки. Датою подання заяви вважається день подання всіх передбачених і належним чином оформлених документів. У разі оформлення паспорта за місцем проживання термін оформлення не повинен перевищувати одного місяця від дня подання заяви.

Паспорт видається терміном на десять років. У разі його втрати необхідно негайно звернутися з заявою в найближче відділення міліції чи дипломатичне представництво України за кордоном.

Якщо турист втратив паспорт, перебуваючи за кордоном, йому видається посвідчення, яке засвідчує особу громадянина України і надає йому право на в'їзд (повернення) до України. Посвідчення видає дипломатичне представництво чи консульська установа України на термін, необхідний для повернення додому, але не більше 15 днів. Щоб одержати таке посвідчення, заявник подає:

— заяву встановленого зразка;

— документ (довідку, протокол), виданий компетентним органом країни перебування, який підтверджує факт його звернення з приводу втрати паспорта;

— дві фотографії;

— документи, які дозволяють ідентифікувати особу заявника, встановити його місце проживання в межах України (права водія тощо).

За відсутності в заявника документів, які підтверджують його особу, українське громадянство і місце проживання в межах України, дипломатичне представництво чи консульська установа України надсилає для перевірки відповідний запит у паспортно-візову службу МЗС України.

Діти, як правило, виїжджають на відпочинок у супроводі хоча б одного з батьків, вихователів чи опікунів. Якщо неповнолітній виїжджає в іншу країну з одним із батьків, він повинен мати при собі, крім паспорта, нотаріально посвідчену згоду другого з батьків на його виїзд із зазначенням країни і терміну виїзду. Якщо дитина виїжджає без супроводу батьків, вона повинна мати, крім паспорта, нотаріально посвідчену згоду обох батьків. Якщо ж батьки розлучені, згода другого з них не потрібна, але при цьому необхідно подати, копію свідоцтва про розлучення. Якщо один із батьків заявить про свою незгоду на виїзд неповнолітньої дитини в турподорож за кордон, питання про можливість її виїзду вирішується в судовому порядку.

Укладаючи договір з туристом, багато турфірм включають до нього пункт, який передбачає, що турфірма не несе відповідальності за правильність оформлення закордонного паспорта клієнта. Відповідальність за правильність оформлення паспорта звичайно покладається на самого туриста. Водночас, приймаючи документи від клієнта, туристична фірма зобов'язана звернути увагу на туристичні формальності: перевірити зовнішній вигляд і зміст паспорта туриста, дату закінчення терміну його чинності, переконатися в наявності підпису в паспорті його власника, Якщо в паспорт внесені відомості про дітей, необхідно також перевірити наявність вклеєної в паспорт фотографії дитини. Паспорт туриста повинен бути чинним на дату його повернення в країну з закордонної поїздки і не повинен мати технічних дефектів (пошкоджених сторінок, відклеєної фотографії,

нечіткої печатки тощо). Якщо турист не пройшов паспортного контролю через наявність перелічених недоліків, туристична фірма відповідальності не несе.

Студенти, школярі й викладачі всіх країн, подорожуючи за кордон, jкрім паспортів, можуть використовувати міжнародну студентську картку (посвідчення особи) InternationalStudentIdentityCard(ISIC) — Єдине міжнародне студентське посвідчення.

Міжнародна конфедерація студентського туризму (МКСТ), заснована 1949 р. у Швеції, координує роботу навчальних центрів і студентських таборів у всьому світі. До неї входять п'ять асоціацій, одна з них із 1969 р. здійснює програму ISIC, яка забезпечує студентам знижки під час подорожі, а також пільги, пов'язані з відвідуванням музеїв, театрів та інших культурно-видовищних заходів. Щорічно випускається близько 2 млн карток, а за більш ніж 50 років дії програми посвідчення ISIC одержали понад 50 млн студентів. Посвідчення ISIC визнаються в 90 країнах і використовуються, в тому числі, як своєрідна перепустка у студентські містечка. На їх підставі можна одержати місце (номер) у молодіжному готелі, пільгові квитки у музеї, театри та на виставки, пільги на прокат спортивного інвентарю. Мінімальний розмір знижки — 5 %, максимальний — 100 %. Знижки від 10 до 50 % власники карток зазвичай одержують при купівлі квитків на літак, поїзд, автобус. Міжнародна конфедерація студентського туризму щорічно організовує чартерні перевезення студентів багатьма закордонними авіакомпаніями. Запроваджено спеціальні молодіжні тарифи. Бронювання квитків і місць у готелях за посвідченням І8ІС треба здійснювати заздалегідь. Деякі бари, кафе, клуби також надають знижки власникам карток (при вході до цих закладів, як правило, розміщено логотип ISIC).

31997 р. картки ISIC на підставі учнівського чи студентського квитка, аспірантського чи викладацького посвідчення видають школярам 12— 18 років, студентам, аспірантам і викладачам. Вартість картки — 6—8 дол. США на рік.

2.3 Візові формальності в країні

Для в'їзду в іншу державу і тимчасового проживання на її території туристу, як правило, потрібна віза.

Віза (від лат. visum— проглинуте) — дозвіл конкретній особі на в'їзд в іншу країну, виїзд з її території, транзитний проїзд через неї.

Виходячи з цього, візи бувають в'їзними (entryvisa), виїзними (exitvisa) і транзитними (transitvisa).

Віза може бути одноразовою (на одноразовий в'їзд у країну у визначений період часу на певний термін) і багаторазовою (multy). На підставі багаторазової візи можна перетинати державний кордон кілька разів за визначений період часу (протягом трьох, шести місяців чи року). У деяких випадках у багаторазовій візі зазначається конкретна кількість поїздок і їхня тривалість (наприклад, 10 разів на рік тривалістю два тижні кожна поїздка). Візи можуть бути індивідуальними (проставляються в паспорт туриста) і груповими (окремий документ), шенгенські (на в'їзд у країни Шенгенської угоди), студентські (на навчання) та ін.

За призначенням візи поділяють на такі види:

— туристична (без права займатися оплачуваною діяльністю в країні призначення);

— гостьова (з правом роботи);

— службова (ділова, приватна);

— імміграційна (на постійне місце проживання).

У багатьох країнах існує своя класифікація віз. У США, наприклад, таких віз близько 20: В-2 — туризм, приватні й гостьові поїздки; С-1 — транзитна віза; D-1 — групова віза; F-1 — студентська віза з правом працевлаштування на території студмістечка; J-1 — віза для студентських обмінів; К-1 — віза для молодят; М-1 — М-4 — візи для студентів неакадемічних закладів освіти на канікули; 0-1 — віза для іноземців; R-1 — віза для прочан (паломників) та ін.

Існує також особливий вид візи — поліцейська віза. її одержують особи, які потрапили в країну внаслідок різних форс-мажорних обставин: терористичних актів, викрадення літаків, стихійних лих, небезпечної для життя і здоров'я хвороби, аварій транспортних засобів та ін.

Туристична віза надає право власнику паспорта на тимчасовий в'їзд у країну відвідування з метою туризму і відпочинку. Вона є основним документом для відвідування іншої держави і підтверджує, що паспорт туриста зареєстрований у консульській установі держави, яку він планує відвідати. Видають візи консульські відділи посольств іноземних держав чи генеральні консульства в регіонах. Для одержання візи за допомогою турфірм

необхідно подати анкети встановленого зразка (для різних країв вони можуть бути різними), паспорт, візову підтримку, тобто запрошення від приймаючої сторони, фотографії й оплатити консульський збір. У деяких посольствах для отримання візи потрібно додатково подати страховий поліс, авіаквиток, а іноді й заставну суму в розмірі 2 тис. дол. США з умовою повернення застави після повернення туриста з турпоїздки (якою консульство має підозри щодо наміру туриста залишитися в країні виїзду після закінчення терміну візи).

Періодично та чи інша країна чи група країн істотно посилюють режим в'їзду, запроваджуючи більш жорсткі правила одержання туристичних віз. При поданні заяви на візу посольства часто вимагають копію й оригінал внутрішнього паспорта, довідку з місця роботи з зазначенням посади і розміру окладу та ін. Візова анкета США, наприклад, включає 35 пунктів і докладних пояснень. Якщо виникають якісь запитання, заявника запрошують на співбесіду зі співробітником консульства для обговорення можливості поїздки в США. Якщо турист часто виїжджає за кордон і добре ознайомлений із правилами імміграції і туристичними формальностями, візу йому видають звичайно без співбесіди. Відмовляючи у видачі візи, консульство і посольство, згідно з дипломатичним протоколом, не зобов'язані пояснювати причину.

Підставами для відмови в наданні віз можуть бути:

— неправильно оформлені документи (в запрошенні сторони, що приймає, може бути відсутнім підтвердження бронювання готелю, неправильно написане прізвище туриста; термін дії паспорта туриста минає менш ніж через три місяці й ін.);

— якщо у працівників посольства виникають сумніви щодо особистості заявника і намірів перебування в країні (можлива приналежність заявника до терористичних чи екстремістських організацій; нелегальні доходи при купівлі дорогих турів; судимість; намір іммігрувати в країну під виглядом туриста; намір молодих дівчат заробляти проституцією за кордоном тощо).

Турфірма, укладаючи договір із туристом, зобов'язана попередити, що вона не несе відповідальності за можливу відмову в наданні візи. У цьому разі збитки, яких зазнав турист, може компенсувати тільки страхова компанія, якщо іншого не передбачено договором

страхування. Відмова в отриманні візи спричиняє моральні й матеріальні витрати як туристів, так і турфірм.

UNWTО пропонує при наданні туристичних віз ураховувати такі рекомендації:

— безвізовий в'їзд дозволений на термін до 3-х днів;

— віза є чинною протягом 12-ти місяців (для одного чи декількох в'їздів) у всіх пунктах, за всіма маршрутами, відкритих для пересування туристів усіма видами транспорту;

— взаємне визнання візи декількома державами;

— у виняткових випадках можливість видачі візи на КПП в'їзду чи дозвіл в'їзду на 72 години.

Турфірмам і туристам, які виїжджають, необхідно враховувати такі особливості візових формальностей:

— практично в усіх країнах під час поїздки не можна переоформити візу, наприклад, з туристичної на студентську;

— під час турпоїздки не можна продовжити термін візи. Для цього потрібно повертатися в країну і знову подавати документи в посольство;

— якщо віза була отримана і проставлена в паспорті, але турпоїздка з певних причин не відбулася і перенесена на більш пізній час, тоді необхідно спочатку анулювати візу в посольстві, а потім дати запит на нову.

Наявність візи в паспорті не дає повної гарантії того, що закордонна поїздка обов'язково відбудеться. Остаточне рішення про в'їзд в ту чи іншу державу ухвалюють відповідні імміграційні (прикордонні, поліцейські та ін.) служби на кордоні держави. Подібна практика часто застосовується на кордонах мусульманських держав. Останніми роками вона дедалі частіше застосовується і на кордонах європейських держав, оскільки є вимогою керівництва Євросоюзу.

Усе більше європейських держав вимагають від іноземних туристів, які в'їжджають до них, пред'явлення при перетині державного кордону, крім візи, ваучера і квитка, грошових засобів, достатніх для цивілізованої поїздки (в середньому з розрахунку 50 дол. США (чи 40 євро) на один день перебування).

Щоб підтвердити платоспроможність, іноземець при в'їзді в країну може пред'явити необхідну суму, кредитну картку, дорожні чеки

або туристичний ваучер, який гарантує туристу повний пансіон. Вважається, що такі правила допомагають боротися з побутовою злочинністю іноземців і скорочують потік нелегальних іммігрантів. Підраховано, що більшість нелегалів прибувають у країну за туристичними візами, а потім незаконно залишаються після закінчення терміну їхньої дії.

2.4 Митні формальності в країні

Митні формальності та валютний контроль здійснюються при перетині державного кордону і передбачають заповнення митної декларації встановленої форми для кожної особи, яка досягла 16-літнього віку. Митна декларація застосовується при митному контролі за товарами і предметами, що належать фізичним особам. Турист зобов'язаний відповісти на всі запитання митної декларації точно і без виправлень, спотворення інформації спричиняє відповідальність згідно з законодавством країни.

У декларацію вносяться відомості про туриста, країну прибуття і країну проходження, мету поїздки, особистий багаж, наявність валюти, предметів старовини і мистецтва, виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, диких і домашніх тварин. Вказуються відомості про заборонені для перевезення речі: зброю, боєприпаси, наркотики, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, високочастотні радіоелектронні пристрої. У виїзну декларацію бажано також внести інформацію про нову дорогу кіноапаратуру, біноклі, фотоапарати, відеокамери. Митна декларація зберігається на весь період тимчасового виїзду чи в'їзду і при поверненні пред'являється митним органам. Після завершення контролю співробітник митниці засвідчує декларацію печаткою і залишає в справах митниці з терміном зберігання, визначеним національним законодавством.

При митному контролі митні органи можуть застосовувати спрощений пільговий порядок проходження туристів двома коридорами: "зеленим" і "червоним". "Червоний" коридор використовується для декларування товарів у письмовій формі, "зелений" — в усній. Застосування двох коридорів (каналів) забезпечує прискорення руху пасажиропотоку через державний кордон" збільшення пропускної здатності пунктів пропуску, спрощує роботу митних органів. Безпосередньо перед двоканальною системою митного контролю створюється інформаційна зона (стенди, щити, табло, буклети), призначена для

того, щоб туристи могли зробити свідомий вибір форми декларування товарів і відповідного коридору.

При перетині кордонів усі особи однаково відповідальні за сплату мита, податків на додаткову вартість і акцизів, митних зборів. Предмети особистого споживання, які туристи переміщують через кордон, практично в усіх державах звільнені від митних платежів, якщо їх кількість не перевищує визначених меж.

Призначення ввезених товарів зумовлюється врахуванням таких факторів:

— характеру товарів (їхніх споживчих властивостей, традиційної практики застосування); наприклад, при ввезенні-вивезенні товарів, які звичайно не використовуються у побуті (промислове устаткування, вантажні автомобілі), потрібно довести, що вони необхідні для особистого споживання;

— частоти переміщення товарів — якщо турист періодично ввозить (вивозить) однорідні товари, він повинен довести, що робить це не з комерційною метою;

— обставин поїздки (мета поїздки, тривалість, країна перебування, сума ввезеної чи вивезеної валюти).

Якщо ввезені товари не відповідають переліченим вимогам, туристу доведеться сплатити митні платежі й збори в розмірах, визначених їхньою митною вартістю і кодом товару. Якщо ввезений товар має вартість більшу, ніж зазначені безмитні норми, то турист зобов'язаний сплатити відповідні митні платежі.

До предметів особистого споживання належать: особисті ювелірні прикраси; фото- і кінокамери з невеликою кількістю фото- і кіноплівки; переносні слайд- чи кінопроектори; портативні музичні інструменти; переносні магнітофони, приймачі й телевізори; переносні друкарські машинки; дитячі й інвалідні візки; портативні комп'ютери, відеокамери, відеомаг-нітофони, мобільні телефони; спортивні предмети різних видів; біноклі. Вони звільняються від сплати мита. Відповідно до спрощеного (безмитного) порядку, необхідно, щоб ввезені товари не були призначені для виробничої чи комерційної діяльності. Усі товари повинні бути призначені тільки для особистого споживання туриста чи членів його родини й у відповідних кількостях.

2.5 Валютні формальності в країні

Деякі товари можна ввозити без мита, але в обмежених кількостях. Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації економічного

співробітництва і розвитку, кожен турист може, наприклад, безмитно провозити через кордон для особистого споживання: 2 л вина і 1 л міцних алкогольних напоїв; 200 г тютюну і тютюнових виробів і 200 шт. сигарет, чи 50 сигар, чи будь-яке поєднання цих виробів, що не перевищує 250 г; 50 г парфумів; 500 г кави і 100 г чаю; ліки в необхідних кількостях для особистого споживання. У різних країнах існують різні норми ввезення товарів, не оподатковуваних митом. Наприклад, 200 шт. сигарет, 250 г тютюну, 2 л вина, 1 л міцних спиртних напоїв і 50 г парфумів можуть ввозити туристи в Австрію, Бельгію, Велику Британію, Грецію, Данію, Іспанію, Італію, Люксембург, Швейцарію. У Мексику можна ввозити 400 шт. сигарет, 250 г тютюну, 3 л вина і 3 л міцних спиртних напоїв; у Японію — 400 шт. сигарет, 500 г тютюну, 3 пляшки вина і 3 пляшки міцних спиртних напоїв; у Францію — 200 шт. сигарет, 250 г тютюну,

2 лвина і 2 л міцних спиртних напоїв; в Індонезію — 200 шт. сигарет, 100 г тютюну, 1 л вина і 1 л міцних спиртних напоїв.

При перетині кордону в автомобілі турист може мати додатково 1 каністру бензину ємністю 20 л, шини, камери в кількості 5 шт., а також 1000 шт. тютюнових виробів, 5 л алкогольних напоїв (для осіб, не молодших 21 року); ювелірні вироби з золота, платини — до 120 г, з дорогоцінних і напівкоштовних каменів — 5 предметів, діаманти — 0,5 карата; одяг з хутра чи шкіри — 3 предмети; килими — 2 шт.; рибні делікатеси — не більше 5 кг на людину, чорну і червону ікру — не більше 280 г

3 тарою; ліки — не більше 1 упаковки кожного найменування.

Під час закордонних поїздок туристи досить часто купують скульптури і прикраси, картини і гравюри, зброю, рукописи, інші предмети, які мають культурно-історичну цінність. Якщо їх куплено в магазині, то до чека додається відповідний дозвіл на вивезення коштовної покупки за кордон. Але не завжди такі покупки здійснюються в магазинах. У цих випадках варто звернутися у відповідні служби з регулювання вивезення і ввезення культурних цінностей чи погодитися залишити ці покупки на кордоні при проходженні митного контролю.

Багато видів флори і фауни захищені Конвенцією з міжнародної торгівлі видами флори і фауни, яким загрожує зникнення. її підписали практично всі країни. Конвенція регламентує вивезення рідкісних рослин, тварин і виробів із них. Обмеження пов'язані з

забороною на вивезення орхідей, кактусів, мавп, папуг, ящірок, змій, хамелеонів, диких кішок, а також виробів з хутра тигра, леопарда, лева, ягуара, зі слонової кістки, шкіри черепах, крокодилів, кобри й інших рептилій. На митниці перелічені рослини і тварини можуть бути конфісковані без компенсації. При купівлі рослин у горщиках (карликові дерева, кактуси тощо) потрібно одержати фітосанітарний сертифікат, який підтверджує, що рослина здорова.

У багатьох країнах існують обмеження на ввезення-вивезення кішок, собак, акваріумних рибок, вимагаються міжнародний ветеринарний сертифікат, що підтверджує зроблені їм щеплення, і довідка про щеплення проти сказу, які мають термін дії. В деяких державах існує заборона на ввезення певних тварин. Наприклад, у Францію та Ізраїль не можна ввозити цуценят і кошенят віком до трьох місяців, у Саудівську Аравію заборонено ввезення голубів, качок, гусей, індиків, курчат. Перевезення тварини оплачується як додаткова вага багажу, навіть якщо багажу взагалі немає. У деяких країнах існують квитки на тварин вартістю від 100 до 150 дол. США.

Відповідно до рекомендацій UNWTO і ІКАО, при в'їзді-виїзді туристи не повинні обкладатися податками і митом. Якщо такі податки не можуть бути скасовані через те, що вони спрямовуються на поліпшення інфраструктури туризму, то доцільно не збирати валюту особисто з пасажира при вході в аеропорт, що болісно сприймається туристами, а включати їх у непряме оподатковування, у вартість квитків. Тим часом на практиці в багатьох міжнародних аеропортах встановлені аеропортові збори з туристів, які вилітають у свою країну. Наприклад, аеропортовий збір у Таїланді — 12 дол., у Кенії — 20 дол., на Кубі — 12 дол., у Мексиці— 12 дол. США. Отримані кошти спрямовуються на поліпшення інфраструктури аеропортів і стану прикордонних і митних служб, що повинно скоротити час на здійснення туристичних формальностей.

У різних країнах діють неоднакові правила ввезення-вивезення валюти. Наприклад, у США турист зобов'язаний декларувати ввезення-вивезення валюти на суму понад 10 тис. дол. У багатьох закордонних країнах для туристів немає обмежень на ввезення-вивезення національної валюти через свої кордони (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Данія, Німеччина, Швейцарія, США, Канада, Австралія, Японія). У країнах Західної Європи й інших

країнах для заохочення туристів діє система пільгових покупок без податку — "tax-free" (TFS).

Із запровадженням з 1 липня 2002 р. у 12-ти європейських країнах єдиної валюти — євро — UNWTOпровела спеціальний семінар "Євро і туризм", на якому відзначалися переваги євро перед іншими валютами: зникає необхідність витрачати час і засоби на обмінні операції; ціни на турпослуги стають більш прозорими; спрощуються функції поліції.

Валютні формальності досить часто змінюються, і турфірмам варто регулярно уточнювати відомості про них й інформувати туристів.

2.6 Медико-санітарні формальності в країні

Під медико-санітарними формальностями розуміють процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, які перетинають кордон, вимог з вакцинації, щеплення та інших спеціальних вимог (медико-санітарних, епідеміологічних, ветеринарних тощо). Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздці за кордон, що слугують практичними рекомендаціями для туристичних фірм і туристів усього світу. Міжнародні медико-санітарні правила діють з 1951 p., періодично в них вносяться зміни і виправлення. Рекомендації, покликані зменшити можливість поширення небезпечних інфекцій, у тому числі за допомогою туризму, публікуються у виданні "Епідеміологічний щорічник". ВООЗ має робочі угоди з UNWTO, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов'язані з проходженням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні UNWTO "Закордонний туризм — прикордонні формальності".

Учасники 10-ї асамблеї UNWTO(1993), присвяченої проблемам охорони здоров'я, закликали національні туристичні адміністрації до активної співпраці з органами охорони здоров'я своїх країн у справі надання туристичної інформації медичного характеру всім зацікавленим особам. Зазначалося, що UNWTO домагатиметься підтримки заходів, що стосуються охорони здоров'я туристів, безпеки їхніх поїздок, санітарного контролю за харчовими продуктами.

Дата добавления: 2015-08-18