Основні причини та початок Реформації Генріха VІІІ

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….

Розділ 1. Основні причини та початок Реформації Генріха VІІІ ………..

Розділ 2. Законодавчі акти Реформації………………………………………

Розділ 3. Протікання англійської Реформації при правлінні Генріха VІІІ Тюдора……………………………………………………………………………

Висновки…………………………………………………………………………...

Список використаних джерел та літератури………………………………..

Додатки……………………………………………………………………………

Розділ 1.

Основні причини та початок Реформації Генріха VІІІ

Християнство вступило в нове тисячоліття. Яким воно буде для цієї світової релігії, не знає ніхто. Яким було його минуле, знають фахівці - історики, теологи, релігієзнавці. Самими важкими для християнства стали перші століття його історії. В епоху пізньої Римської імперії християн піддавали гонінням, покаранням, засуджували до смертної кари. Безумовного панування в Європі християнська догматика і її оплот - католицька церква - досягли в епоху середньовіччя. Протягом всього Середньовіччя церква відігравала визначальну роль у житті суспільства, ідеально вписуючись в пануючий на Заході феодальний лад. Церковна ієрархія була повним віддзеркаленням світської ієрархії, подібно, як у світському феодальному суспільстві розташовувались різні категорії сеньйорів і васалів - від короля (верховного сеньйора) до лицаря, так і члени кліру градуювали за феодальними ступенями від папи (верховного первосвященика) до парафіяльного кюре.

Як великий феодал церква в різних державах Європи володіла до третини кількості всієї оброблюваної землі, на якій використовувала працю кріпаків, застосовуючи ті ж методи й прийоми, що й світські феодали. Узурпуючи таким чином готові форми феодального суспільства, отримуючи від них незліченні плоди, як організація, церква одночасно формувала ідеологію феодального суспільства, маючи завданням обґрунтування закономірності, справедливості та богоугодності цього суспільства [Маркова С.П.].

Монархи Європи, у свою чергу, йшли на будь-які витрати, щоб отримати від кліриків вищу санкцію на своє панування. Феодальна католицька церква, що була ідейною санкцією середньовічного суспільства, могла існувати й процвітати доти, доки панувала її матеріальна основа - феодальний лад. Потім настав період радикальних змін. У XVI ст. в Західній Європі йшла реформація, загальним змістом якої була перебудова християнського віровчення і церковних структур католицизму.

Реформація XVI ст. була широким громадським рухом, в якому брали участь всі класи і стани феодального суспільства від монархів до селян та плебеїв. Майже всі країни католицької Європи були охоплені реформаційною ейфорією: Німеччина, Швейцарія, Нідерланди, Франція, Англія, Скандинавські держави, Польща, Чехія, Угорщина. Осторонь від неї залишилися Італія, Іспанія і Португалія. В реформаційному русі склалося три напрями у відповідності зі своїми програмними установками: королівське, княже; бюргерсько-буржуазне (євангельське); селянсько-плебейське (єретично-сектантське) [Ерохин, с. 45].

Підсумком реформації стала втрата католицькою церквою її колишнього монопольного становища в Західній Європі і створення цілого ряду так званих протестантських віровчень і відповідним їм релігійних установ. Протестантизм, вийшовши з-під впливу папського Риму, залишився християнським віровченням. З цієї причини виникло лютеранство, цвінгліанство, кальвінізм, англіканізм, радикальне вчення Томаса Мюнцера з його ідеєю зрівняльного комунізму.

Королівська реформація максимально повно і жорстко була здійснена в Англії за правління династії Тюдорів. Спроба реформи церкви була зроблена французьким королем Франциском I. Вона закінчилася компромісом з папством. У 1516 р. папа зробив ряд поступок щодо французької церкви, яка залишилася в лоні католицизму. Реформація по королівському варіанті була проведена в децентралізованій Німеччині, де номінальний імператор пішов назустріч князям. Кожен з яких сам вирішував релігійну долю своїх підданих за принципом, сформульованим умовами Аугсбургського релігійного миру 1555 р. - «Чия влада, того й віра». З цього часу релігійне життя жителів Німеччині було визначена так: населення австрійських земель, належать Габсбургам, жителі Баварії, Франконії, Ельзасу залишилися католиками. Князі Саксонії, Брандербурга, Брауншвейга, Пруссії, Вюртенбурга, цілого ряду князівств Північної Німеччини взяли разом зі своїми підданими лютеранство [Маркова].

Англійська Реформація пішла від Риму, але не дійшла до Віттенберга, зайнявши проміжне положення між католицькою і лютеранською церквою. Але коли мова заходить про те, які ж фактори зумовили загострення відносин англійського короля з папською курією і початок королівської Реформації саме в 1529 р., в якості вирішального поштовху фігурує або шлюборозлучний процес Генріха VIІI з Катериною Арагонською, або інші менш істотні явища. Головним принципом міждержавних відносин того часу ставав «державний інтерес». Керуючись ним, абсолютистські уряди в залежності від конкретної обстановки і своїх інтересів прагнули або придушити Реформацію, або використовувати її для зміцнення власних позицій. До числа таких держав відносилась і Англія.

Необхідно відзначити, що в цей час англійське феодальна держава ще не вичерпала своїх можливостей і могла проявляти більшу гнучкість, пристосовуючись до мінливих економічних і політичних умов. Тюдорівська політика державно-національної інтеграції відповідала інтересам дворянства. Як і для всякого абсолютистського режиму, для англійської монархії вкрай важливим було фінансове питання. На стан фінансів в Англії мала великий вплив революція цін. Уже в першій половині ХVI ст. ціни в Англії зросли вдвічі. Зростаючі витрати на війни з Францією і Шотландією та утримання двору явно перекривали всі одержувані королем доходи. Багатства, накопичені Генріхом VII, катастрофічно танули. У 1522 р. була зібрана примусова позика в розмірі 200 000 фунтів стерлінгів. Наступного року король пред'явив парламенту вимогу прийняти новий податок в сумі 4 шилінгів з фунта стерлінгів річного доходу; однак парламент затвердив лише 2 шилінги з фунта. Спроби Генріха VIII і Вулсі отримати нову позику від населення («Дружня субсидія») були безуспішними, бо вони зустріли неприховане невдоволення населення: у деяких районах виявлялися ознаки збройних хвилювань.

В цей же час французький уряд відмовився негайно виплатити борг Генріху VIII (йшлося про виплату тільки по 50 000 крон на рік, тоді як сума боргу сягала 2052631 крони). У надії поправити свої фінансові справи, уряд провів монетну реформу, знизивши пробу золотих монет (959 замість 994 проби) і прирівнявши ціну англійської монети з ціною монет на континенті. Була зменшена вага не тільки золотих, але і срібних монет. Проте фінансова криза не була вичерпана, а витік золота за кордон не припинявся [Ивонин, внешн. полит.].

Питання про відносини церкви і держави в Англії мав ряд специфічних рис. Влада папської курії була юридично обмежена, платежі з англійської церкви справно прямували до Риму. Такий стан справ не задовільняв англійську монархію. Майбутній король Генріх VIII до того, як помер його старший брат Apтур, готувався до прийняття сану архієпископа Кентерберійського. Офіційний глава католицької церкви в Англії архієпископ Кентерберійський Усрхем великої ролі не грав, а лордом-канцлером, правою рукою короля, був кардинал і папський легат Томас Вулсі, вірою і правдою служив своєму королю.

Головною метою Генріха VIII, який вважав себе правовірним католиком (за памфлет проти Лютера «На захист семи таїнств» він був удостоєний титулу «Захисника віри» в 1521 р.) та його оточення було збереження католицької доктрини і включення церкви до складу державного. Але не було в Англії обставин, що зумовили висновок «Болонського конкордату». Вулсі спирався на папську юрисдикцію і вважав своє перебування в сані кардинала законним лише за згодою папи. Найсильнішою зброєю в церковній політиці монархії тих років була спроба звести Вулсі на папський престол в 1522 р. (вона закінчилася невдало; Карл V, який побачив в цьому засіб посилення Англії, сприяв обранню на папський престол свого колишнього вихователя кардинала Тортоси під ім'ям Адріана VI).

Англійська монархія, налякана Селянською війною в Німеччині, всіляко намагалася припинити поширення лютеранства в Англії, переслідуючи за найменші відхилення від католицької доктрини. Одночасно феодальну державу, прагнучи до встановлення королівської супрематії, взяло також на озброєння політичну теорію Еразма Роттердамського, що використовувалася правлячими колами Англії при розробці програми про примат світської влади над духовною.

Іншим важливим моментом була пропаганда слухняності королівської влади. Істинна покора Богу невіддільна від покори, в першу чергу, королю, як виконавцю божественного промислу на землі. Таким чином, в Англії першої половини XVI ст. назрівали зміни у відносинах церкви і держави, причому на перший план все сильніше висувалася держава, що діяла насамперед в інтересах дворянства як класу.

Тиранія Генріха VIII перевищувала норми і закони суспільства, яким він правив, бо перед нею були беззахисні багато його підданих. Найчастіше в дорікали цього короля за його переслідування видних католиків і секуляризацію монастирів. Але Генріх VIII аж ніяк не був релігійним фанатиком-протестантом. З іншого боку, його тиранія не носила масових масштабів. Головними вихідними моментами в тиранії Генріха VIII були такі риси його характеру і психології, як прагнення подолати і зруйнувати всякий опір на шляху здійснення його бажань і планів, непередбачуваність, напористість і самовпевненість. Ці риси характеру англійського короля ставали як би інструментом у здійсненні ним властивих для того часу процесів монархізаціі і зміцнення бюрократичної держави [Івонін, Генріх с. 44].

Вже сама по собі послідовність змін у зовнішній політиці Англії другої половини 20-х рр. XVI ст. і початку «Парламенту Реформації» у листопаді 1529 р. наштовхує дослідника політичної історії Англії XVI ст. на думку про можливий зв'язок цих явищ. Своєрідність Реформації Генріха VIII зарубіжні історики вбачають в особливостях національного розвитку Англії, в англійському «національному» дусі, несумісній з пануванням католицької церкви в країні, в ступені впливу континентального протестантизму на англійську в ініціативі уряду справі Реформації. Факторами, які попередили безпосереднє втручання уряду в хід Реформації, як правило, визнають честолюбство Генріха VIII, який прагнув підпорядкувати церкву короні, і шлюборозлучний процес короля і Катерини Apaгонської, не враховуючи, що ці явища були обумовлені більш глибоко соціально-економічними та політичними причинами.

Звичайно, біля витоків англійської королівської реформації лежала і романтична історія кохання короля Генріха VIII і фрейліни двору його першої дружини Ганни Болейн. Королю захотілося оформити свої відносини з фрейліною шлюбом, для чого було потрібне розлучення з Катериною Арагонською. До того ж з'ясувалося, що Катерина не може дати спадкоємця Генріху. Питання про престолонаслідування в середні віки завжди було першорядним для монархів. Дати дозвіл на розлучення міг дати тільки папа римський. Климент VII відмовився узаконити розлучення. Принциповість Климента VII і його наступника Павла III визначалася вагомими мотивами: перша дружина Генріха VIII була сестрою іспанського короля і німецького імператора Карла V, у володіння якого входила більша частину Італії. До того ж Карл V проводив широку зовнішню політику по створенню вселенської католицької держави. Ідеологічно ця політика збігалася з теократичною позицією пап. Шлюборозлучний процес Генріха VIII став приводом розриву Англії з Римом, який назрівав уже давно [Каменецкий].

У 1532 р. англійським єпископам було висунуто звинувачення у зраді за раніше «мертвою» статтею - звернення для суду не до Короля, а до чужоземного володаря, тобто, папи. Парламент прийняв рішення, що віднині забороняло звернення до папи у церковних справах. Того самого року Генріх призначив новим Архієпископом Кентерберійським Томаса Кранмера, що узяв на себе зобов'язання звільнити короля від непотрібного шлюбу. У січні 1533 р. Генріх самовільно одружився з Анною Болейн, а у травні Томас Кранмер оголосив попередній шлюб короля незаконним і скасованим. Папа римський Климент VII 11 липня 1533 р. відлучив короля від церкви [Ерохин, с. 47].

Отже, передумови для здійснення реформації в Англії склалися, як і усюди в Європі, на початку XVI ст. Серед них: економічні (за рахунок секуляризації церковних земель і майна монархія сподівалася поповнити державну скарбницю, дворянство - поправити своє матеріальне становище, молода буржуазія - придбати додаткові прибутки); політичні (король прагнув перетворити церкву в частину державного апарату, підпорядкувавши її монарху); ідеологічні (широко поширюються в країні сформульовані ще в кінці XIV ст. ідеї докорінної реформи католицизму, з континенту до Англії проникає гуманізм з його критикою аморальності, невігластва католицького духовенства, розкішного способу життя кліру, багатств в церкви).

Список використаних джерел та літератури:

Дата добавления: 2015-08-18