Відповідальність за порушення конкурентного законодавства

Розвиток ринкової економіки та вільної конкуренції супроводжується кардинальними змінами в рамках умов діяльності господарюючих суб’єктів. Для того, щоб ці зміни проходили упорядковано, потрібно відповідне регулювання підприємницької діяльності із застосуванням правових норм, які можуть бути орієнтиром для добросовісної поведінки на ринку та основою для переслідування зловживань. Лише таким шляхом можна запобігти перетворенню свободи у свавілля, а конкуренції у піратство по відношенню до слабкіших ринкових партнерів.

В правовому забезпеченні переходу від централізованої економіки до ринкових відносин важливу роль відіграє антимонопольне законодавство. Воно здійснює вплив на прийоми та засоби конкурентної боротьби, на форми монополістичних зв’язків між підприємцями, а також орієнтовано на введення правового механізму обмеження монопольної політики.

Одним із заходів впливу, механізмів застосування антимонопольного законодавства є відповідальність. Беручи до уваги юридичну природу даного законодавства, як господарсько-правового інституту, можна впевнено стверджувати: відповідальність за порушення антимонопольного законодавства є різновидністю господарсько-правової відповідальності.

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення, окрему групу яких складають монополістичні правопорушення. Адже антимонопольне законодавство як господарсько-правове явище регулює відносини, які складаються в сфері здійснення антимонопольного регулювання.

Питанню відповідальності за порушення антимонопольного законодавства присвячений розділ ХХVІІІ Господарського кодексу України VІІІ Закону “Про захист економічної конкуренції”, а також деякі окремі статті як зазначеного Закону.

Як різновидність форм державного примусу, відповідальність за монополістичні правопорушення має всі ознаки, що притаманні юридичній відповідальності в цілому. По-перше, вона застосовується до осіб, які вчинили правопорушення. По-друге, вона застосовується до правопорушників тільки уповноваженим на це державним органом. По-третє, відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій.

Відповідальність за монополістичні правопорушення пов’язана із застосуванням відповідних санкцій, спрямованих на відновлення порушених прав та стимулювання нормальних ринкових відносин. “Відповідальність – як правильно зазначає Б.С. Антимов, - це спосіб спонукання, а у випадку необхідності – і примусу боржника до виконання приписів норм права”

Джерелом формування відповідальності за монополістичні правопорушення є, зокрема, адміністративне право, цивільне право. Це обумовлено комплексним характером антимонопольного законодавства, в якому органічно поєднані норми різних галузей права. В залежності від цього антимонопольні санкції мають адміністративно-правове та цивільно-правове коріння.

Правова природа санкцій за монополістичне правопорушення визначається змістом об’єкту юридичного захисту та регулювання, а саме захист інтересів підприємців та споживачів шляхом запобігання та припинення порушень антимонопольного законодавства.

В юридичній літературі санкції в більшості випадків пов’язують з відповідальністю, хоча поняття відповідальності використовується не тільки в праві. Існує поняття відповідальності моральної, економічної, політичної тощо.

Суспільна небезпечність порушень законодавства про захист економічної конкуренції полягає у тому, що вони посягають на суспільні відносини, які складаються у сфері господарської діяльності на засадах ринкових відносин та охороняються державою в інтересах усього суспільства й окремих його суб’єктів. Незаконні дії завдають руйнівного впливу на одну з важливих сфер суспільного життя – господарську. й вплив загрожує умовам нормального існування суспільства, його позитивному розвитку. Тому за порушення конкурентних правових норм чинне законодавство встановлює юридичну відповідальність – цивільно-правову, адміністративну та кримінальну, а також встановлює до суб’єктів господарювання організаційно-правові заходи та фінансові санкції.

Відповідальність за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції закріплена в таких нормативно-правових актах і Кодексах України: Закон України „Про захист економічної конкуренції”, Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, Закон України “ Про природні монополії”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України.

На відміну від багатьох державних органів Антимонопольному комітету України та його органам надано право без звернення до суду за власними рішеннями накладати штрафи на порушників конкурентного законодавства. Система санкцій постійно удосконалюється, вона стає більш всеохоплюючою, потенційно більш жорстокою до порушників, а значить - більш дієвою.

В удосконаленому вигляді система санкцій за порушення конкурентного законодавства тепер складається з таких заходів впливу:

штраф;

адміністративна відповідальність;

кримінальна відповідальність;

відшкодування завданих збитків;

скасування реєстрації новоствореного суб'єкта господарювання;

примусовий поділ монопольних утворень;

блокування цінних паперів;

усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, що заборонені Законом;

оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення, стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення.[78]

Штрафи.

Характер штрафних мають санкції, що передбачені статтею 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Підставою для накладання штрафів є положення статей 50, 52 Закону, що передбачають застосування такого виду санкцій, їх розмір, а також вказані правопорушення, на які вони розраховані.

Фактичною ж підставою для застосування штрафних санкцій є встановлення наявності факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Необхідно зазначити, що одним з найбільш дискусійних питань юридичної відповідальності в сфері економічної конкуренції є проблема правової природи штрафів, що застосовуються до порушників конкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України[79].

Найжорсткіші санкції передбачено за антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним становищем та за невиконання рішень органів Комітету або виконання їх не в повному обсязі. Відповідно до статті 52 штраф за такі дії чи бездіяльність може досягати 10% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. При цьому слід звернути увагу на те, що за основу, нарахування цих процентів, береться виручка не лише від частини діяльності підприємця, у межах якої відбулося порушення, а від усієї виручки суб'єкта господарювання[80].

Якщо суб'єкт господарювання працював менше року, розмір штрафу обчислюється від доходу за весь час роботи до моменту прийняття рішення про накладення штрафу. Якщо ж виручки зовсім немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України не повідомив розмір доходу (виручки), штраф може бути накладений у розмірі до 20 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо суб'єкт господарювання в результаті порушення отримав незаконний прибуток, який перевищує 10% доходу від реалізації, штраф може бути значно більшим. Проте він усе ж таки не повинен перевищувати потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.

За порушення порядку подання інформації Антимонопольному комітету України, схилення до вчинення порушень, створення обмежень підприємцю за факт звернення до Антимонопольного комітету України і за створення перешкод працівникам Комітету у здійсненні їх діяльності передбачено штраф у розмірі до 1% відповідного доходу. А у випадках відсутності інформації про виручку штраф може становити до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян[81].

Решта порушень, які становлять найбільшу кількість у переліку їх видів, караються штрафом у розмірі до 5% доходу, а у випадках, коли доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України не надав інформацію про розмір доходу, штраф накладається у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 52 Закону "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн.) приймаються тільки Антимонопольним комітетом або його адміністративною колегією на їх засіданнях. Якщо порушником є суб'єкт господарювання, який складається з кількох юридичних чи фізичних осіб, то для розрахунку доходу (виручки) від реалізації підсумовуються відповідні показники всіх цих осіб, що входять до складу групи. Відповідно до зазначеного, штраф, по суті, теж накладається не на основного відповідача, а на групу юридичних та фізичних осіб, які пов'язані з ним відносинами контролю і можуть у результаті порушення дістати переваги в конкуренції. Інша справа, що сплачувати цей штраф вони можуть як солідарно, тобто кожен свою частку, так і відразу всією сумою, якщо її візьме на себе один учасник.

Штраф має бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення про його накладення. За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. При цьому розмір пені не може перевищувати розмір самого штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, нарахування пені припиняється на час розгляду судом справи про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафу або відповідного рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами. Якщо сплата штрафу надто обтяжлива для порушника, то за його заявою органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Зокрема у період з січня по жовтень 2008 року сума накладених штрафів дорівнює 10566,14 тис. грн., за цей період порушниками всього сплачено 15407,13 тис. грн[82].

Адміністративна відповідальність. Система санкцій, крім штрафів, які безпосередньо накладаються органами Антимонопольного комітету України, включає в себе також адміністративну відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання і органів влади за порушення порядку надання інформації Комітету, а також за створення перешкод його працівникам при проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи або інші носії інформації. Посадові особи зазначених органів, крім того, можуть нести адміністративну відповідальність за невиконання рішень органів Комітету.

Адміністративна відповідальність посадових осіб за невиконання рішення Антимонопольного комітету України певною мірою компенсує відсутність штрафу за антиконкурентні дії органів влади, делегування владних повноважень підприємствам та схилення до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень, обмежувальну діяльність об'єднань. Законодавець мав на увазі, що у випадку вчинення цих порушень органи Антимонопольного комітету України проводять розслідування, надають рекомендації щодо припинення дій, які мають ознаки порушення, рекомендації щодо усунення причин їх виникнення або вжиття заходів для усунення наслідків. Якщо ж ці заходи не допомогли, приймається рішення про необхідність припинення дій, які кваліфікуються статтею 50 як порушення. І лише у разі невиконання такого рішення Антимонопольного комітету України має бути застосована адміністративна відповідальність посадової особи органу влади[83].

У чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення є ряд статей, які стосуються порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Це ст.164-3 "Недобросовісна конкуренція", ст.165-2 "Порушення порядку формування та застосування цін і тарифів", ст.166-1 "Зловживання монопольним становищем на ринку", ст.166-2 "Неправомірні угоди між підприємцями", ст.166-3 "Дискримінація підприємців органами влади і управління", ст.166-4 "Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень". Ці статті внесені в Кодекс в 1994-1995 роках після створення в Україні Антимонопольного комітету.

Відповідно до цих статей незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця карається штрафом від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або обману іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Різні види зловживань монопольним становищем для керівників підприємств закінчуються штрафом у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для осіб, які займаються підприємницькою діяльністю - до 30 неоподатковуваних мінімумів[84].

Антиконкурентні узгоджені дії у вигляді укладання угод, спрямованих на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополізації, усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців тягне за собою накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств, об'єднань, господарських товариств у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, - до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дискримінація підприємців органами влади і управління у вигляді заборони створення нових підприємств, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності примушування підприємців до вступу в об'єднання, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів, прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище, що призводить до монополізації ринку, обмеження прав підприємців, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неподання, несвоєчасне подання, або подання завідомо недостовірної інформації органам Антимонопольного комітету України тягне за собою накладення штрафу у розмірі до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю - до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо посадові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, і керівники (розпорядники кредитів) підприємств ухиляються від виконання рішень органів Антимонопольного комітету України вони караються штрафом до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особи, які займаються підприємницькою діяльністю несуть відповідальність у розмірі до 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначеним Кодексом (стаття 255) надано права уповноваженим посадовим особам органів Антимонопольного комітету України складати протоколи про адміністративні правопорушення, визначені статтями 164-3,166-1,166-2,166-3,166-4. Водночас справи про такі порушення посадові особи Комітету розглядати не можуть. Ці протоколи подаються до суду. Але об'єктивні обставини, що складаються при проходженні цих протоколів, часто унеможливлюють ефективне вирішення питань.

За 9 місяців 2008 року органами Комітет було складено та надіслано на розгляд судів 5 протоколів про адміністративні правопорушення – порушення законодавства про захист економічної конкуренції (за аналогічний період 2007 року – 14 протоколів)[85].

Кримінальна відповідальність. У нинішній редакції Кримінального кодексу України є кілька статей щодо покарання за порушення конкурентного законодавства. Це статті:

228 - " Примушування до антиконкурентних узгоджених дій ";

Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що в разі відмови у порушенні або закритті кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття на звинуваченого може бути накладене адміністративне стягнення.

Протягом січня-жовтня 2008 року органами Комітету подано до правоохоронних органів 17 матеріалів щодо ознак злочину (за аналогічний період 2007 року – 39 відповідних матеріалів)[86].

Відшкодування шкоди. Санкції компенсаційного характеру виконують функцію відновлення майнової бази потерпілого за рахунок правопорушника.

Вони реалізуються шляхом відшкодування збитків, заподіяних внаслідок зловживання монопольним становищем (стаття 55 Закону). Відшкодування збитків – одна із форм відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. Склад та поняття збитків стаття 55 Закону не розкриває. Тому, при вирішенні питань, пов’язаних із заподіянням шкоди в результаті порушення законодавства про захист економічної конкуренції слід керуватись нормами Цивільного кодексу України.

Крім наведених видів відповідальності, які є обов'язковим етапом в процедурі розслідування та припинення порушень, слід назвати і відшкодування шкоди, яка здійснюється в судовому порядку але за ініціативою постраждалої особи. Законом України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення конкурентного законодавства можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.

Статтею 55 закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за порушення, які визначені пунктами 1, 2, 5, 10, 12. 18, 19 статті 50 збитки відшкодовуються у подвійному розмірі. Тобто якщо шкода була нанесена в результаті:

антиконкурентних узгоджених дій;

зловживання монопольним становищем;

здійснення без дозволу узгоджених дій, які можуть бути дозволені згідно зі ст.10;

недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 22;

концентрації, здійсненої без згоди органів Антимонопольного комітету;

обмеження підприємця за звернення до Антимонопольного комітету;

невиконання учасниками концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу - то потерпіла особа має право отримати суму вдвічі більшу, ніж вона втратила в результаті нанесеної їй шкоди.

Подвійне відшкодування збитків є принципово новою вимогою закону.

Сума відшкодованої шкоди за 9 місяців 2008 року склала 6935,35 тис. грн. (за аналогічний період 2007 року - 46326, 97 тис. грн.[87].

Скасування державної реєстрації. Для випадків концентрації можна назвати ще один специфічний вид санкцій - скасування державної реєстрації. Якщо концентрація призвела чи може призвести до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на ринку, орган АМКУ відповідно до "Положення про порядок подання заяв до АМКУ про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання" може звернутися до суду із заявою про визнання недійсними актів про створення суб'єкта господарювання та про скасування його державної реєстрації. У деяких випадках скасування реєстрації є відчутнішою проблемою для підприємців, ніж будь-які штрафи та інші санкції.

Доречно зазначити, що Антимонопольний комітет України має право вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов’язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних з зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання. Крім застосування штрафних санкцій до порушників конкурентного законодавства Закон України «Про захист економічної конкуренції» передбачає можливість застосування Антимонопольним комітетом України цілої низки специфічних додаткових заходів примусу в сфері економічної конкуренції, які на нашу думку мають адміністративний характер: застосовуються спеціально уповноваженими органами - Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями, спеціально уповноваженими особами цих органів, застосовуються в позасудовому порядку з метою забезпечення ефективного захисту економічної конкуренції та стабільного функціонування економічної системи України.[88]

До заходів адміністративної примусу в сфері економічної конкуренції можна віднести: примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю; блокування цінних паперів; скасування дозволу на узгоджені дії у разі неправомірного використання суб’єктом господарювання ринкового становища; вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей, оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень в повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначений цим рішенням або законодавством та ін.

Контрольні питання

1. Що таке монополістична діяльність? Які існують види монополістичної діяльності?

2. Як співвідносяться понять "монополістична діяльність" і "свобода підприємництва"?

3. Що представляє собою монополістичне утворення? Які існують види монополістичних утворень? Які особливості їх правового статусу?

4. Чи завжди монополістична діяльність є правопорушенням? Що означає зловживання монопольним становищем? Які види зловживання монопольним становищем передбачені чинним законодавством України?

5. Які дії вважаються антиконкурентними узгодженими діями?

6. Чому деякі антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені? Який орган надає згоду на вчинення антиконкурентних узгоджених дій?

7. Хто такі малі та середні підприємці? Чому до них не застосовуються норми ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8. Які дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю можуть вважатися дискримінацією суб’єктів господарювання?

9. Що таке обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання та об’єднань? Чи є така діяльність монополістичним правопорушенням?

10. Яка відповідальність передбачена чинним законодавством України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

Тема 7

Дата добавления: 2015-08-18