Порядок розгляду заяви

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу її не буде повернуто заявнику з повідомленням, що вона й інші документи не відповідають установленим вимо­гам і це перешкоджає її розгляду. При недружньому придбанні, коли учасник концентрації відмовляє іншому учаснику концентрації - заявнику, в наданні документів, необхідних для пред'явлення Антимонопольному комітету, то на підставі звернення заявника державний уповноважений Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 26 Закону "Про захист економічної конку­ренції", приймає відповідне розпорядження про надання такої інформації. Повідомлення про це надсилається заявнику, а його заява до надходження потрібної інформації залишається без руху. І тільки після одержання всієї необхідної інформації заява вважається прийнятою.

Найсерйозніші справи розглядає сам Комітет. Це, зокрема, концентрація, пов'язана з забезпеченням національної безпеки, оборони, захисту суспільних інтересів, яка, як правило, здійснюється на підставі рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни. Тільки Комітет повинен розглядати концентрацію, учасником якої є підприємство, яке має стратегічне значення для економіки й безпеки дер­жави, транснаціональна корпорація, суб'єкт господарювання, у складі яко­го є іноземна особа. Крім того, особливої уваги Комітету потребують пи­тання концентрації, за результатами якої досягається або суттєво поси­люється монопольне становите.

Комітету підвідомчі також питання про концентрацію, пов'язану зі створенням ПФГ, а також про надання орендодавцеві висновків про мож­ливість оренди підприємства, яке діє на ринках, що охоплюють територію понад половини регіонів України. А в принципі, Комітет може прийняти до розгляду будь-яке питання про концентрацію. Решта питань розглядає Адміністративна колегія Комітету. При цьому Голова Комітету має право витребувати будь-яку справу, яка є в провадженні органу, уповноваженого розглядати заяву, справу, і передати її на розгляд іншому органу Комітету.

Відповідно до статті 27 Закону “Про захист економічної конкуренції” Комітет чи його Адміністративна колегія повинні розглянути заяву про­тягом 30 днів з дня її прийняття. Якщо протягом цього часу органи Антимонопольного комітету України не розпочали розгляд справи про концентрацію, то рішення про надання дозволу, відповідно до статті 28 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, вважається прийнятим. Днем прийняття рішення вважається останній день терміну розгляду заяви, про яку йдеться. Це ще називається "мовчазна згода". Однак "Положенням про концентрацію" все ж таки передбачено, що за відсутності підстав для забо­рони концентрації Комітет чи Адміністративна колегія Комітету приймає рішення про надання дозволу на концентрацію, про що може повідомити заявнику. Якщо в результаті розгляду документів фахівцями Комітету ви­явлено підстави для заборони концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи розпочи­нається розгляд справи про концентрацію. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України приймає розпорядження про початок розгляду справи про концентрацію і про це повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заяв­ник повинен надати для прийняття органами Комітету рішення у справі.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строк розгляду справи не повинен перевищувати трьох місяців з дня по­дання заявником інформації у повному обсязі та отримання результатів експертизи. Якщо протягом цього терміну рішення не було прийнято, вва­жається, що дозвіл надано з дня закінчення терміну розгляду, про що орган Комітету, який розглядав справу, може повідомити заявнику. Якщо роз­гляд справи зупиняється у зв'язку з необхідністю вирішення органом Комітету чи судом питань, пов'язаних з цією справою, строк її розгляду продовжується на відповідний період. Якщо рішення органів Комітету мо­же суттєво зачепити законні інтереси третіх осіб, то вони теж можуть бути залучені до участі в розгляді цієї справи. В обох зазначених випадках орга­ни Комітету приймають розпорядження, про що повідомляють заявнику. За результатами розгляду заяви Антимонопольним комітетом чи Адміністративною колегією Комітету може бути прийняте рішення про надання дозволу на концентрацію, а також рішення про погодження установчих документів або внесення змін до них. Рішення щодо її заборони може прийняти лише Комітет. Ці рішення можуть, по суті, відрізнятися від попередніх висновків, якщо при їх одержанні була надана неповна або недостовірна інформація. У разі відмови в наданні дозволу на концентрацію Комітет може запропонувати заявнику виконати певні дії, за умови виконання яких у майбутньому виникнуть підстави для надання дозволу.

Статистика свідчить, що Комітет забороняє концентрацію вкрай рідко. Тобто при добросовісному зверненні до Антимонопольного комітету України за дозволом на концентрацію шанси отримати позитивне рішення досить великі. На практиці Антимонопольний комітет України про­сто нерідко залишає заяви суб’єктів господарювання без розгляду через недо­статній обсяг наданої інформації.

Дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію може бути наданий, якщо вона не призводить до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Якщо Комітет з цих причин забороняє концент­рацію, заявники можуть звернутися з заявою про надання дозволу до Кабінету Міністрів України.

Контрольні питання:

1. Поняття та види економічної концентрації.

2. Інформаційне забезпечення діяльності антимонопольних органів.

3. Контроль за створенням, реорганізацією, ліквідацією суб’єктів підприємництва та їх об’єднань.

4. Контроль за дотриманням конкурентного законодавства у придбанні чи набутті у власність (користування) безпосередньо або опосередковано акцій (часток, паїв), а також активів майна у вигляді цілісних майнових комплексів суб’єктів господарювання чи їх структурних підрозділів. Вступ одного або кількох суб’єктів господарювання в об’єднання.

5. Випадки обов’язкового одержання згоди на економічну концентрацію. Порядок подання заяви на економічну концентрацію.

6. Підвідомчість справ про економічну концентрацію. Порядок розгляду заяв. Підстави та порядок надання згоди на економічну концентрацію.

7. Примусовий поділ (виділ) господарюючих суб’єктів.

Тема 6

Дата добавления: 2015-08-18