Предмет та метод конкурентного права

Аналізуючи певний правовий інститут або галузь права прийнято визначати предмет його правового регулювання. В юридичній науці під предметом правового регулювання розуміються суспільні відносини, що регулюються певною галуззю права. Стосовно конкурентного права такими відносинами є конкурентні відносини. Конкурентні відносини – це відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності в умовах конкуренції, в процесі формування і розвитку конкурентного середовища (зокрема, відносини, що регулюють процес обмеження монопольної діяльності і забезпечення добросовісної конкуренції). Безумовно, що не всі підприємницькі відносини є конкурентними за своєю суттю. Отже, для встановлення змісту конкурентних відносин необхідно розглянути поняття конкуренції.

Таким чином, підприємницькі відносини будуть визнані конкурентними, якщо суб’єкти цих відносин:

1. є суперниками в певній сфері підприємницької діяльності;

2. мають спільне або схоже коло споживачів;

3. пропонують ідентичні або схожі товари;

4. отримують переваги у конкуренції завдяки власним досягненням[22].

В межах єдиного поняття конкурентних відносин можна виділити два їх види:

А) Конкурентні відносини, що виникають в процесі конкурентної боротьби, тобто ці відносини виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють її для виконання своїх головних задач. Їх часто називають відносинами по горизонталі, чим підкреслюється автономне положення учасників. Ця група відносин в значній мірі охоплюється і регулюється нормами цивільного законодавства.

Б) Відносини, що складаються при регулюванні процесу формування, розвитку і захисту конкуренції з боку держави - це відносини між підприємницькими структурами, іншими суб’єктами господарювання і Антимонопольним комітетом, державним управлінням з питань захисту прав споживачів та іншими державними органами. Їх зазвичай називають відносинами по вертикалі. Ці відносини в значній мірі регулюються нормами адміністративного права.

Предмет конкурентного права - суспільні відносини, що виникають в процесі формування і розвитку конкурентного середовища (зокрема, відносини що регулюють процес обмеження монопольної діяльності і забезпечення добросовісної конкуренції).

Метод конкурентного права є досить своєрідним. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву. В конкурентних правовідносинах інтереси держави представляють спеціальні органи – Антимонопольний комітет України та його органи. З іншого боку, відносини між суб’єктами господарювання базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання даних відносин.

Особливість методу правового регулювання, в свою чергу пов’язана з особливістю суспільних відносин, їх двояким характером:

1 - в сфері правового регулювання конкурентних відносин діють спеціальні структури – Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення, яким надано право здійснювати державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, економічною концентрацією (отже вони діють в інтересах держави і є носіями державно-владних повноважень). Але крім цього суб’єкти підприємницької діяльності мають право за своєю ініціативою захищати свої права і законні інтереси від проявів недобросовісної конкуренції, як з боку конкурентів, так і з боку відповідних державних органів, звертаючись з позовами до судових органів (отже в цих випадках вони діють як суб’єкти приватного права).

2 - правовідносини виникають за ініціативою будь-кого з учасників (тобто згоди іншого учасника не вимагається).

3 - Учасники можуть нести відповідальність за порушення конкурентного законодавства (в залежності від скоєного правопорушення), як перед державою, так а перед суб’єктом підприємницької діяльності, якому була заподіяна шкода (тобто можуть порушуватися як публічні, так і приватні інтереси). В даних правовідносинах чітко просліджується диференціація публічних і приватних інтересів).

4 - при виникненні спорів можуть вирішуватись як в позасудовому, так і судовому порідку.

Крім двоякого характеру цих правовідносин, їм характерні і вертикальні і горизонтальні зв’язки.

Слід зазначити, що конкурентне законодавство поєднує два види норм: матеріальні і процесуальні.

Таким чином сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію формування і розвитку конкурентного середовища, становить визначений комплекс норм, які мають предметну єдність. Але ні предметна єдність цих норм, а ні їх комплексність не означає, що конкурентне право є самостійною галуззю єдиної правової системи. Варто зазначити, що більшість українських науковців, що вивчають проблеми функціонування і захисту економічної конкуренції на ринку вказують на господарсько-правовий характер норм конкурентного права. Проте, на нашу думку, конкурентне право можна визначити, як міжгалузеве утворення в системі права України, яке об’єднує норми різних галузей права спрямовані на розвиток та захист економічної конкуренції.

Конкурентне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, спрямовані на формування конкурентного середовища, забезпечення ефективного використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринок суб’єктів підприємництва.

Іншими словами можна сказати, що конкурентне право - сукупність правових норм, спрямованих на обмеження монополізму та розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, конкурентне право тісно пов’язане з економічними процесами в державі і використовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають в підприємницькій діяльності.

5. Суб’єкти конкурентного права. Суб’єктами конкурентних правовідносин можуть бути будь-які суб’єкти господарювання, споживачі, а також спеціально уповноважені державні органи, зокрема, Антимонопольний комітет України та ін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб’єктом господарювання визнається: «юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління і контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності...».

Таким чином, суб’єктами конкурентного права можуть бути:

* юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, фізичні особи, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність;

* юридичні та фізичні особи, що здійснюють контроль над іншими фізичними чи юридичними особами;

* група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

* органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління і контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності;

* споживачі;

* спеціально уповноважені органи, зокрема, органи Антимонопольного комітету України.

Юридичні та фізичні особи визнаються суб’єктами конкурентного права у разі здійснення діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

Відповідно до ст 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Особливе місце серед суб’єктів господарювання займають монопольні суб’єкти господарювання. З одного боку, монопольним утворенням притаманні всі ті ознаки, що й іншим суб’єктам господарювання, з іншого - домінуюче становище цих суб’єктів господарювання на ринку створює умови для застосування заходів адресного правового регулювання їх діяльності з боку держави. Саме тому дослідники визначають статус монопольних утворень, як спеціальний[23].

Суб’єктами господарювання згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» є також “органи влади” та “органи адміністративно-господарського управління та контролю”. Перший термін охоплює міністерства та інші органи виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади та ін.

Термін “органи адміністративно-господарського управління та контролю” охоплює суб’єкти господарювання, об’єднання підприємств, громадських організацій за умови виконання ними функцій управління і контролю в межах делегованих повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суб’єктами господарювання згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» визнаються також фізична або юридична особа, що здійснює контроль над іншою фізичною або юридичною особою, а також група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими – повязані особи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Самостійним суб’єктом конкурентного права, на нашу думку, є споживач. Споживач не є безпосереднім учасником конкурентної боротьби. Проте, саме на задоволення потреб споживача спрямовано змагання суб’єктів господарювання. В той же час, саме споживач частіше за все зазнає шкоди внаслідок недобросовісних або обмежуючих дій суб’єктів господарювання. Варто зауважити, що в умовах конкурентної боротьби споживачами[24] можуть бути як громадяни, так і суб’єкти господарювання.

Особливе місце серед суб’єктів конкурентного права належить Антимонопольному комітету України та його органам. Це передусім пов’язано з тим, що Антимонопольний комітет України є единим державним органом основним функацональним завданням якого є підтримка та захист економічної конкуренції, виявлення та припинення порушень конкурентного законодавства.

6. Джерела конкурентного права Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних заходів реалізації конкурентної політики в державі. Принцип державного захисту економічної конкуренції, закріплений в Конституції України, Відповідно до Конституції України:

„Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”.

„Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”

2 березня 2002 року набрав чинності Закон України “Про захист економічної конкуренції”, який відкрив якісно новий етап реалізації конкурентної політики. Цей закон, увібравши в себе усі світові досягнення в галузі захисту конкуренції, започаткував перетворення антимонопольного законодавства в законодавство про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є:

„...рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів, та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів...”.

Реалізація зазначених принципів має забезпечити вільний розвиток підприємництва на засадах конкуренції в межах єдиного економічного простору України, що особливо високого рівня відкритості економіки України процесам глобалізації. Так індекс відкритості економіки, який розраховується як співвідношення суми експорту і імпорту до ВВП, в Україні в останні роки складає 100-120 відсотків, тоді як в країнах-членах ЄС він коливається в межах 25-30 відсотків.

Крім зазначених законів принцип захисту конкуренції державою знайшов своє відображення в Законах «Про захист від недобросовісної конкуренції», “Про природні монополії”, «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів» інших нормативних актах щодо правил здійснення контролю за концентрацією, узгодженими діями, дотримання антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності, визначення ринків та монопольного становища суб’єктів господарювання на них. В цілому норми про захист конкуренції містяться у близько 1000 актах законодавства, в тому числі у понад 150 Законах України.

Запровадженню букви і духу конкуренції у повсякденне життя слугувало і опрацювання органами Антимонопольного комітету понад 3000 проектів актів законодавства, розроблених іншими центральними державними органами, та більше 12000 проектів рішень органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, які повинні були забезпечувати умови, необхідні для розвитку і вдосконалення конкуренції у конкретних випадках. Все це було викликано тим, що становлення конкурентних відносин в Україні відбувалося паралельно із запровадженням конкурентного законодавства та системи контролю за його дотриманням.

Особливе місце серед норм конкурентного законодавства займають норми, що мають організаційний та процедурний характер, які містяться в відомчих актах антимонопольних органів. Характерними ознаками цих актів є підзаконність, спеціалізованість, оперативна розпорядність.

Ці норми розроблені на основі Законів України, Указів Президента Ураїни, актів Уряду і спрямовані на реалізацію положень цих нормативних актів, зокрема це:

Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.04.1994 р. № 5 (зі змінами та доповненнями в ред.. 29.06.1998 № 169.);

Положення про порядок подання заяв Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацією). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.02.2002 р. № 33- р

Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р. (зі змінами та доповненнями).

Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії): Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 26-р

Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 219 та ін.

Велике значення в регуляторній діяльності Антимонопольного комітету України займає підготовка та затвердження методичних рекомендацій, прикладом може служити Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5. 03. 2002 р. № 49 - р інші.

На сьогоднішній день, окрім законодавчих актів у сфері захисту економічної конкуренції досить важливе місце посідають акти органів судової влади, а саме рішення, інформаційні та оглядові листи, роз’яснення президій Верховного та Вищого господарського судів України. Хоча за теорією права та за закон в Україні судові акти (прецеденти) не є джерелами права, але вони носять рекомендаційний характер, а також доволі часто на практиці (мається на увазі практика розгляду справ у суді) досить велика кількість рішень приймається саме у відповідності з цими роз’ясненнями, рекомендаціями. Отже, такими джерелами можна вважати:

1. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 03.12.2004 № 04-5/3180 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

2. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 11.07.2005 № 01-8/1222 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

3. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 24.10.2006 № 01-8/2361 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

4. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 21.08.2007 № 01-8/741 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

5. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Основною метою застосування конкурентного законодавства є:

n охорона і заохочення конкуренції;

n здійснення контролю за суб’єктами господарювання, що мають суттєві економічну владу на товарному ринку;

n регулювання процесів концентрації на товарних ринках і контролю за структурою ринку;

n захист інтересів споживачів;

n сприяння малому підприємництву.

Конкурентне законодавство - правова форма державного регулювання ринкових відносин, що представляють собою сукупність нормативних актів, цілями реалізації яких є відтворення і підтримка добросовісної конкуренції, попередження, обмеження і припинення монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції.

Поява такого законодавства в Україні обумовлена необхідністю створення міцної юридичної бази для реалізації комплексу заходів щодо попередження надмірної монополізації виробництва та інших сфер господарювання, а також для заохочення конкуренції як економічного механізму саморегулювання. Тому це законодавство повинно регулювати відносини як між суб’єктами підприємництва, так і між ними, з одного боку, і державного органу, з іншого боку.

Контрольні запитання

1. Що таке конкуренція?

2. З чим на вашу думку пов’язане виникнення конкурентного права

3. Назвіть основні теорії конкурентного права

4. Визначте предмет та метод конкурентного права.

5. Які основні принципи конкурентного права.

6. Назвіть та проаналізуйте основні джерела конкурентного права

Дата добавления: 2015-08-18