Робота зі словником літературознавчих термінів. Законспектуйте.

Екзистенціалізм (лат. існування) — течія модернізму в літе­ратурі. Виникла напередодні Другої світової війни. Характерні риси — суб'єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства. Представники екзистенціалізму: Г. Мар­сель, Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю.

В основі екзистенціалізму, за А. Камю, твердження абсурдно­сті буття, уявлення про світ як про царство хаосу й випадковостей. Людина бере на себе відповідальність за свою долю. Уже акт її наро­дження свідчить про те, що з'явилась вона у світ попри свою волю і бажання. Людина з'являється на світ із смертним вироком, тер­мін виконання якого їй невідомий. Її вбивають хвороби, старість, війна, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній».

Людина народжується не тоді, коли лунає її перший крик, а тоді, коли силою свого розуму вона створює себе як мислячу іс­тоту. Тоді вона відмежовується від природи й протистоїть суспіль­ству. Сонце, каміння, море не співчувають людині в її духовній драмі. І суспільство також вимагає від неї покірності й віри в уже існуючі цінності. Воно карає за бунт за допомогою армії, поліції, суду, громадської думки. Таким є внутрішній конфлікт романів і п'єс письменника-екзистенціаліста.

Водночас Камю проголошував, що розум людини, яка усвідом­лює абсурдність буття, не мириться і не може змиритися із цим. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові й не має надії оста­точно його подолати.

Воєнні й перші повоєнні роки позначені надзвичайною творчою активністю письменника. 1947 року виходить у світ роман «Чума», у якому, за його власним твердженням, відбувається перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

У 50-х рр. Камю переживає світоглядну й творчу кризу — він не знаходить відповіді на складні питання, які ставить перед ним і суспільством життя. Так, піддаючи критиці й запереченню бур­жуазне суспільство Франції та всього Заходу, митець не приймає і соціалізм Східної Європи в його сталінському варіанті. 1957 року А. Камю одержав Нобелівську премію.

На початку 1960 року письменник загинув в автомобільній ка­тастрофі.

Психологічний портрет Камю

борець		гуманіст		активний, оптиміст
майстер інтелектуальної прози		А. Камю	обдарований, освічений
громадський діяч	бунтівний		філософ, письменник

4. Повідомлення роман «Чума»:

Історія створення роману «Чума» (стислий огляд)

Пояснюючи свій задум роману «Чума», А. Камю пи­сав: «В образі чуми я хочу створити атмосферу задухи, у якій ми всі перебували, атмосферу загрози й вигнання, у якій ми жили. Водно­час я надаю йому ширшого значення в бутті загалом».

1941 рік — перші начерки; 1943 рік — перший варіант твору, 1947 рік — вийшов роман, збагачений життєвим досвідом авто­ра, зокрема його участю у французькому русі Опору. Сам Камю характеризував «Чуму» як твір, у якому простежується «перехід від боротьби поодиноких бунтарів до визнання необхідності згур­тованої боротьби». Еволюція творчості письменника йшла «в на­прямі до солідарності й співучасті», від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

Тема та проблематика твору А. Камю «Чума»

Тема: боротьба людської спільноти проти конкретного зла (за словами автора, «явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського Опору проти фашизму»).

Проблематика: зло, абсурд у житті людини і добро; активне протистояння злу; відповідальність за власний вибір; моральність та аморальність; життя і смерть.

Жанр твору

Сюжет твору — роман-хроніка, про це зазначає сам автор на по­чатку твору. Насправді — роман-притча, роман-міф, тому що має загальнолюдський і «позачасовий» підтекст; він багатозначний і як міф стає «надкультурним» явищем, бо не належить до однієї якоїсь культури; як притча має на меті моральне повчання.

Підтекст сюжету про боротьбу із чумою — алегоричне зображен­ня французького руху Опору, боротьби з «коричневою чумою».

Камю писав: «Я поширив значення цього образу [чуми] на бут­тя загалом». Тому у творі переплітаються світи — реальний (епіде­мія), алегоричний (боротьба з фашизмом) і філософський (боротьба із всесвітнім злом).

Дата добавления: 2015-08-18