Антропометричні дослідження дітей різного віку

Під час госпіталізації до стаціонару ще у приймальному відділенні дитині обо­в'язково проводять антропометричні дослідження. Це дає можливість лікареві не тільки оцінити фізичний розвиток дитини, а й правильно і своєчасно поставити діагноз (зокрема у разі втрати маси тіла). Техніка проведення антропометричних досліджень різниться залежно від віку дитини, а також — від її загального стану.

На 1-му році життя для вимірювання довжини тіла використовують спеціаль­ний горизонтальний ростомір у вигляді широкої дошки завдовжки 80 см і завшир­шки 40 см. З одного боку ростоміра нанесено поділки величиною 1 мм. Ростомір має дві горизонтальні планки, одна з яких нерухома, а друга — пересувна і легко рухається по сантиметровій шкалі.

Техніка вимірювання: дитину кладуть на спину так, щоб її голова впритул торка­лася тім'ячком до нерухомої горизонтальної планки ростоміра.

Голову розташовують і фіксують у положенні, при якому зовнішній край ниж­ньої повіки і верхній край зовнішнього слухового ходу були розташовані на одній лінії перпендикулярно до поверхні ростоміра.

Ноги дитини випрямляють легким натисканням на коліна лівою рукою; правою — підводять рухому планку ростоміра впритул до підошви випрямлених ніг. Відстань

між рухомою і нерухомою планками відповідає довжині тіла дитини. Точність цих вимірювань становить ± 0,5 см.

Вимірювання дітей віком після 1 року проводять за допомогою верти­кального ростоміра. На вертикальній стійці нанесено 2 шкали з поділками (у санти­метрах): праворуч — для вимірювання зросту в положенні стоячи, ліворуч — для вимірювання зросту в положенні сидячи. Для цього у нижній частині ростоміра є табуретка з відкидним сидінням, яку прикріплено на рівні 40 см від підлоги. Росто­мір має рухому планку, яка фіксується на рівні росту дитини.

Техніка вимірювання: дитина стоїть на площадці ростоміра спиною до верти­кальної стійки у випрямленому положенні, торкаючись її п'ятками, сідницями, міжлопатковою ділянкою та потилицею; руки опущені вздовж тулуба, п'ятки разом, носки — врізнобіч.

Голову встановлюють у положення, при якому зовнішній край очної ямки і верхній край козелка вуха розташовані в одній горизонтальній площині. Рухому планку прикладають до голови без надавлювання. Довжину тіла дітей віком від 1 до З років доцільно вимірювати, становлячи їх на відкидне сидіння (показники зросту дивитися на шкалі ліворуч).

Необхідно пам'ятати, що між зростом у ранкові і вечірні години різниця стано­вить іноді до 1—2 см.

Зважування дітей. Від народження до 2—3 років дітей зважують на електронних або чашкових вагах. Ваги складаються з жолоба й коромисла із двома шкалами з поділками: нижня — у кілограмах, верхня — у грамах. Коромисло чаш­кових ваг має противагу. Перед зважуванням ваги необхідно урівноважити. Якщо ваги не урівноважені, слід обережно повернути шайбу (мікрогвинт) на противазі до себе або від себе, орієнтуючись на покажчики рівноваги. Електронні ваги показують більш точні результати зважування, тому використовувати їх для зважування дітей доцільніше.

Техніка зважування: спочатку зважують пелюшку. Дитину роздягають і вклада­ють на широку частину лотка головою і плечовим поясом; ніжками — на вузьку частину лотка. Якщо дитина може сидіти, її садовлять сідницями на широку части­ну лотка, а ноги розташовують на вузькій частині.

Масу тіла недоношених дітей можна вимірювати, не роздягаючи їх, щоб за­побігти переохолодженню; у цьому разі масу одягу відмінусовують від сумарної. Для зважування дітей, котрі перебувають у кювезі, використовують ваги, які вмонтовані безпосередньо в кювез.

Вкладати дитину на ваги і знімати з них можна тільки при закритих коромислах, стоячи лицем до шка­ли. Показання знімають з того боку гирі, де є насічки; нижню гирю розміщують у гніздо на нижній шкалі.

Після запису показників маси тіла гирі ставлять у вихідне положення (позначка "0"), а коромисло вагів — на запобіжник. Для визначення маси тіла дити­ни необхідно від показань, що на вагах, відмінусувати масу пелюшки. Точність зважування становить ±10 мг.

Дітей віком після 3 років зважують у положенні стоячи. Під час зважування дитина, яку перед тим слід роздягнути, повинна стояти нерухомо на середині площадки ваг. Зважування рекомен­дується проводити зранку натще, бажано після сечо­випускання і дефекації.

Обвід голови вимірюють сантиметровою стріч­кою, проводять її позаду в ділянці потиличного горба, через точку, яка найбільше виступає, а спереду — по лінії надбрівних дуг.

Для вимірювання висоти голови застосовують антропометр або спеціальний циркуль, один кінець якого встановлюють на маківці голови, а другий — на тій ділянці підборіддя, яка найбільше виступає.

Обвід грудної клітки вимірюють у стані спокою. Стрічку накладають позаду під кутами лопаток, спереду — на грудні кружальця. У дівчаток пубертатного віку спереду стрічку накладають по четвертому ребру над грудними залозами. Дітям 1 -го року життя вимірювання проводять у положенні лежачи, а дітям старшого віку — стоячи (руки опущені, дихання спокійне).

На відміну від дітей раннього віку обвід грудної клітки в старших дітей вимірю­ють під час спокійного дихання на висоті вдиху і під час повного видиху.

Для вимірювання передньозаднього і поперечного діаметра грудної клітки ко­ристуються спеціальним циркулем. Під час вимірювання передньозаднього діаметра одну ніжку циркуля встановлюють біля нижнього краю груднини, другу — на тому ж рівні біля остистого відростка хребта. Для визначення поперечного діаметра груд­ної клітки ніжки циркуля встановлюють на рівні нижнього краю груднини по серед­ній пахвовій лінії.

Автор: Чорномидз І.Б.

Дата добавления: 2015-08-03