Температура спалаху у закритому тиглі повинна бути для дизельного палива літнього виду не нижче ніж 40оС, а зимового − не нижче 35 оС.

Чим вища температура спалаху тим вища пожежонебезпечність палива.

6) Масова частка сірки (сульфіди). За масовою часткою сірки дизельні палива діляться на чотири групи: перша містить 0,05%, друга − 0,1%, третя − 0,2%, четверта − 0,5%.

При звичайних умовах сірка не вступає в реакцію, але при згорянні вона утворює корозивно-активні гази, які в свою чергу кородують деталі двигуна та випускної системи, реагують з моторним маслом, погіршуючи його змащувальні властивості, підвищує нагароутворення.

Масова частка сірки повинна бути не більше такої, що допускається стандартом для даного виду дизельного палива.

Згідно величини вмісту масової частки сірки випускаються такі марки дизельних палив чотирьох видів:

− літні: Л-0,05−40; Л-0,1-40; Л-0,2-40; Л-0,5-40;

− зимові: З-0,05 мінус 25; З-0,1 мінус 25; З-0,2 мінус 25; З-0,5 мінус 25.

7) Наявність водорозчинних кислот та лугів виявляють за реакцією водної витяжки тільки якісно, присутність їх в паливі не допускається.

8) Кислотність палива характеризує вміст органічних кислот у дизельному паливі, які викликають корозію чорних та кольорових металів.

Тому згідно з стандартом кислотність повинна бути не більше 5 мг КОН/ 100см3.

9) Іспит на мідній пластинці проводиться з метою виявлення в дизельному паливі активних сірчаних з’єднань. Вони викликають корозію ємності для зберігання палива, деталі двигуна та випускної системи, підвищують нагаровідкладення та зношування циліндро-поршньової групи тат нагароутворення.

Іспит проводять якісно, в разі позитивного результату паливо бракується.

10) Концентрація фактичних смол показує наявність в паливі смолистих речовин на час випробування. Фактичні смоли підвищують нагар, що утворюється на клапанах, призводить до їх зависання, у камері згорання − до порушення тепловіддачі, на форсунках - погіршення якості вприскування. Вкрай небажане утворювання відкладень на поршневих кільцях, що приводить до їх закоксовування, отже, порушує компресію, збільшує прорив газів в картер двигуна, підвищує частку угару моторного масла і зношування деталей двигуна.

Кількість фактичних смол не повинна перевищувати для літніх сортів палива 40 мг/100 см3, а для зимових − 30 мг/100 см3.

11) Коксівність 10% залишку оцінює схильність палива до нагароутворення, є непрямим показником схильності палив до нагароутворення.

Крім нагару, на деталях утворюються також лакові відкладення - продукти високотемпературного окислення ненасичених вуглеводів і других з’єднань. Окремо показник коксівності палива можна оцінювати за вмістом у ньому смол.

Дата добавления: 2015-07-20