Концентрація виробництва в туризмі та механізм її існування.

Сучасний стан туристського ринку і причини його концентрації. Структура ринку значною мірою визначається масштабами виробництва (концентрацією виробництва). Процес концентрації в економіці - це явище світового масштабу. Воно виражається в тому, що в ході утворення олігополії і монополій відбувається безперервне укрупнення господарюючих одиниць. Великі підприємства поступово витісняють дрібні, займаючи пануючі позиції на ринку. У їх руках зосереджується величезна економічна влада.

Концентрація протікає украй нерівномірно на окремих підприємствах, в різних галузях і країнах. На відміну від галузей матеріального виробництва, де ще на рубежі ХIХ-ХХ ст. домінуюче положення отримали великі підприємства, в туризмі цей процес почався порівняно недавно, тільки в 70-х роках. Проте він проходить дуже бурхливо, охопивши усі сектори туристської індустрії. У сферах розміщення і громадського харчування сформувалися гігантські готельні і ресторанні ланцюги; серед туристських фірм виділилися ряд туроператорів, що встановили контроль над основними ринками організованих подорожей, а ринок повітряних перевезень виявився поділеним між провідними авіакомпаніями світу.

Сучасний етап розвитку туризму характеризується наявністю великого числа дрібних підприємств в основному сімейного типу, кустарних і напівкустарних виробництв, які співіснують з незрівнянно потужнішими і впливовішими корпораціями.

Типова модель туристського ринку склалася у Франції. На нім у виробництві і споживанні туристських послуг переважають роздроблені і неорганізовані форми. Близько 2/3 внутрішніх туризму в країні носить самодіяльний характер, випадаючи з комерційної сфери. Французи самостійно вибирають місця відпочинку, як транспортні засоби використовують особисті автомобілі, часто зупиняються у батьків, друзів, на дачах або відпочивають "диким чином" на природі. Широкого поширення набула індивідуальна підприємницька діяльність (здача в наймання мебльованих кімнат, приватних будинків, прийом автотуристів на фермах, обслуговування за схемою "стіл і ліжко" і так далі), яку також слід розглядати як "кустарщину".

За різними оцінками, менше чверті відпускників у Франції стають споживачами організованих подорожей. Лише третина їх удається до послуг готелів і аналогічних засобів розміщення (існуючих переважно за рахунок ділових туристів). Приблизно стільки ж туристів звертається в транспортні підприємства.

Серед фірм, що беруть участь в ринкових операціях в туризмі, в кількісному відношенні переважають малі форми бізнесу. У Франції на 70% підприємств готельного типу чисельність обслуговуючого персоналу не перевищує п'яти чоловік на кожному. Половина усіх зайнятих в готелях, кафе і ресторанах доводиться на підприємства з чисельністю працівників менше 10 чоловік.

Серед турагентств доля фірм, на яких працює менше 6 чоловік, складає 57,5%. При такій великій кількості вони забезпечують роботою тільки 13,9% від загального числа зайнятих в туристському секторі Франції, дають 8,4% торгового обігу і приносять 9,5% доданої вартості. В той же час на 26 найбільших турагентств країни (чи 1,9% загальної їх кількості) з чисельністю персоналу більше 100 чоловік кожне доводиться 46,3% усіх зайнятих в турагентствах, 49,2% торгового обігу і 56,6% доданої вартості. Ці цифри свідчать про помітну роль великих фірм на ринку турагентських послуг.

Вищі рівні концентрації відзначаються в туроператорскому секторі.

П'ять ведучих французьких туроператорів, включаючи "Середземноморський клуб", контролюють половину ринку пэкідж-турів, а десять домінуючих фірм - 67%. Близьких значень коефіцієнт ринкової концентрації набуває в інших розвинених туристських країнах. На двох перших туроператорів доводиться в Японії 30% сукупного об'єму продажів пэкідж-турів, в Бельгії 60%, в Нідерландах 70%. Ринкова доля трьох перших туроператорів складає у ФРН 42%, в Швейцарії більше 60%, у Великобританії 75%.

У основі процесу концентрації в туризмі лежать ті ж причини, що і в інших галузях економіки, - передусім ефект масштабу виробництва. Разом з ними можна виділити специфічні чинники, що визначають динамізм і різноманітність форм концентрації туристського ринку. Поштовхом до його монополізації служить недовговічність туристських підприємств, головним чином готелів, внаслідок структури витрат і турагентств, що обважнює. Їх часті банкрутства і поглинання стають масовими в періоди економічних криз. Інший, чинник, що витікає з першого, - високі комерційні риски операцій на ринках подорожей. Туристські компанії страхують риски, розширюючи географію свого представництва, а також спектр пропонованих продуктів. Вони виходять на зовнішні ринки країн, що лідирують по відправці або прийому міжнародних туристських потоків, відкривають в них свої філії, створюють транснаціональні ланцюги. Для більшої стійкості вони проникають в суміжні сектори туризму. Окрім них, прямий інтерес в туризмі часто виявляють фірми інших галузей і сфер економіки: від харчової і текстильної промисловості до чорної металургії, а також банківського сектора. Ці компанії також отримують прибуток від реалізації туристських продуктів.

Форми концентрації. Концентрація виробництва в туристській індустрії здійснюється двома шляхами: внутрішнім і зовнішнім. У першому випадку укрупнення відбувається у рамках окремої господарюючої одиниці внаслідок капіталізації прибутку (внутрішнього зростання). У другому випадку економічна влада у монополістичної освіти зосереджується в результаті співпраці (кооперації) або об'єднання (злиття) широкого круга підприємств. Фахівці розрізняють три форми об'єднання: інтеграція, диверсифікація і конгломерація.

Інтеграція - це об'єднання технологічно однорідних виробництв (горизонтальна інтеграція) або виробництв, що утворюють єдиний технологічний ланцюжок, починаючи від обробки сировини і закінчуючи випуском готових продуктів (вертикальна інтеграція).

У туризмі, як і в інших галузях, існують різні способи інтеграції - від поглинання конкурента до придбання його контрольного пакету акцій. Широко практикуються перехресне володіння акціями різних компаній, об'єднання зусиль в області менеджменту, укладення договорів про консорціум. Вони роблять інтеграцію гнучкішою і тому набувають переважаючого значення в туристській індустрії. З цим пов'язана ще одна особливість інтеграції в туризмі. Туристська компанія має більше економічних переваг за рахунок економії від масштабу виробництва, якщо вона розширюється не шляхом нарощування виробництва на своєму єдиному підприємстві, а створює ланцюг господарюючих одиниць. Такий підхід одночасно відповідає потребам клієнтів. По-перше, ці ланцюги "стягують" просторово розділені райони, що генерують туристські потоки, і дестинації, що приймають їх. По-друге, краще виробляти цілий туристський продукт по частинах, що відповідає комплексному його сприйняттю споживачами, чим концентрувати зусилля на наданні одного виду туристських послуг.

Інтеграція має декілька різновидів. Самою ранньою її формою в туризмі, актуальності, що не втратила, і сьогодні, вважається горизонтальна інтеграція. Їй зобов'язані своєю появою перші готельні ланцюги.

Туристські підприємства, що знаходяться на одному ступені технологічного процесу, тобто що випускають однакову продукцію або аналогічні послуги, що роблять, об'єднуються для того, щоб отримати економію від масштабу виробництва, наростити об'єм постачань або збуту, обмежити або усунути конкуренцію. Кожне підприємство окремо або відчуває недолік капіталу, виробничих потужностей і маркетингових ресурсів для подальшої самостійної діяльності, або боїться ризикувати, або бачить в альянсі з іншими підприємствами чималі вигоди для себе.

Економічні переваги, які отримують великі підприємства, сталі очевидні з перетворенням туризму на масове явище сучасності. Разом із зростанням попиту на подорожі піднімалася хвиля горизонтальних об'єднань.

На авіатранспорті горизонтальна інтеграція продиктована швидше прагненням авіакомпаній утримати клієнтів на остроконкурентних ринках повітряних перевезень, ніж досягти економії від масштабу виробництва. Вона приймає прості форми: партнерство, обмін ідентифікаційними кодами між авіакомпаніями, спільна рекламна діяльність. Поглинання одним перевізником іншого зустрічається рідше, оскільки воно пов'язане з великими капітальними витратами. Горизонтальна інтеграція сприяє ефективнішому використанню парків повітряних судів, головним чином зниженню простоїв транспортних засобів шляхом спільної їх експлуатації, дозволяє значно збільшити число комбінацій маршрутів, забезпечує доступ до нових збутових каналів, зокрема розширює можливості використання глобальних комп'ютерних систем бронювання.

Вищесказане в основному відноситься до готельного господарства і інших секторів туризму, в яких ефективність розуміється як встановлення контролю над споживчим попитом з метою приведення його у відповідність з фіксованою пропозицією. Готельні і мотелі ланцюги отримують економічний ефект завдяки централізованому управлінню і особливо спільним маркетинговим зусиллям, включаючи створення загальних збутових служб.

На відміну від авіаперевезень і готельної справи туроператорська і турагентска діяльність характеризується низькою капіталоємністю, тому серед посередників процеси горизонтальної інтеграції часто протікають у вигляді злиття або шляхом придбання контрольних пакетів акцій. Частина, що пригнічує створених таким чином великих туроператорів і турагентств залишається в межах національних меж, і тільки деякі (як, наприклад, американська туристська фірма "Томас Кук") утворюють широкі міжнародні ланцюги.

Горизонтальну інтеграцію в туризмі слід відрізняти від вертикальної. Найбільший ефект вона приносить у сфері розподілу. В результаті інтеграції утворюються вертикальні маркетингові системи, що кидають виклик традиційним каналам збуту. У звичайному товаропровідному ланцюжку кожна ланка є окремим незалежним підприємством, прагнучим забезпечити собі максимально можливі прибутки, навіть в збиток структурі в цілому. При переході до вертикальної маркетингової системи діючі суб'єкти - виробник, оптові і роздрібні торговці - не міняються, проте вони виступають як єдиний організм. В цьому випадку один з членів каналу або володіє іншими, або надає їм торговельні привілеї, або має економічну потужність, що забезпечує їх співпрацю. Домінуючою силою у рамках вертикальної маркетингової системи може бути як виробник, так і оптовик або роздрібний торговець.

Вертикальні маркетингові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу і запобігання конфліктам між його окремими членами, переслідуючими власні цілі. Вони економічні з точки зору своїх розмірів, мають велику ринкову владу і виключають дублювання зусиль.

У туризмі вертикально інтегровані маркетингові канали набули широкого поширення. Ініціатива їх створення часто виходить від великих туроператорів, які відкривають власні агентські представництва, або від постачальників туристських послуг. Підвищену активність тут проявляють авіакомпанії. Вони проникають в суміжні області, розсовуючи рамки виробничо-збутового процесу в "прямому напрямі" - до ринку споживачів (придбання туроператора або турагентства) - або у зворотному напрямі" - до джерел сировини (купівля постачальника продуктів харчування для авіапасажирів). Кінець кінцем авіакомпанії зосереджують у своїх руках управління усім технологічним процесом виробництва і реалізації туристського продукту.

Впровадження авіаперевізників в сферу діяльності туристських фірм складає характерну особливість сучасного етапу розвитку індустрії подорожей.

На туристському ринку Германії, одному з найбільших і високомонополізованих в Європі і світі, авіакомпанія "Люфтганза" виступає одним з ядер, навколо якого формується своєрідний блок туроператорських і турагентских фірм. Він почав складатися, коли в орбіту нових інтересів "Люфтганза" увійшло обслуговування класичних туристів. Якщо раніше компанія робила ставку на бізнесменів, то зараз більше половини усіх її пасажирів доводиться на осіб, що вирушають до місць відпочинку або в екскурсійні тури. Із зміною пріоритетів в роботі "Люфтганза" стала проявляти підвищену активність на ринку акцій туристських фірм. Авіакомпанія бачить свою головну мету в збільшенні пайової участі в концернах ДЕР і ТУІ. Вони щорічно обслуговують 9 млн. туристів, контролюючи 60% німецького ринку подорожей, і мають в розпорядженні розгалужену мережу дочірніх підприємств і роздрібних агентств в країнах Європи і Америки. Їх сумарний річний дохід складає 10 млрд. йому. марок і продовжує рости. У планах авіа компанії також посилення впливу на південнонімецькому ринку туризму. Реалізувати їх вона має намір шляхом купівлі 25% акцій приватної фірми "Крейтцер Туристік".

Разом з тур операторською і турагентською сферами діяльності, повітряні перевізники проникають в сектор розміщення, включаючись в процеси інтеграції комплементу.

Починаючи з 70-х років, практично усі провідні авіакомпанії світу займаються готельним бізнесом. "Юнайтед Эйрлайнз" і "Америкэн Эйрлайнз", "Люфтганза" і КЛМ, "Брітіш Ейрвейз" і САС, "Свіссейр" і "Аліталія" вкладають капітали в будівництво і придбання діючих готелів, виступаючи ініціаторами створення готельних ланцюгів.

""Ер Франс", наприклад, має ланцюг туристських сіл "Ельдорадо", що працюють за принципом "усе включено", готельний ланцюг "Меридіан", що об'єднує 53 готелі в Європі, Америці, Африці, країнах Близького Сходу і на островах Індійського океану, а також готель "Жет". На думку керівництва французької авіакомпанії, власні засоби розміщення дозволяють збільшити кількість авіаперевезень за рахунок того, що пасажири можуть завжди знайти номер в готелі в потрібному місці і в потрібний час.

Аналогічну політику проводять підприємства інших секторів індустрії туризму. Готельні компанії проникають в сектор громадського харчування. Туроператори придбавають готелі і мотелі, щоб гарантувати розміщення своїм клієнтам, використовуючи цей факт як вагомий аргумент на користь пропонованих ними пакетів послуг. Туристські групи нерідко розширюються шляхом об'єднання з автотранспортними підприємствами в цілях підвищення надійності наземних трансферів і виконання екскурсійних програм. Вони також можуть створювати при собі об'єкти розваг для залучення споживачів. Такі компанії, як туроператори "Томсон" (Великобританія) і "Середземноморський клуб" (Франція), авіакомпанії "Канадіан Пасіфік" (Канада), "Ол Ніпон Ейрвейз" (Японія) або "Ансет" (Австралія), є вкрай інтегрованими. Їх діяльність поширюється практично на усі сектори туризму, підвищуючи рівень монополізації туристських ринків.

Диверсифікація - друга форма концентрації виробництва. На відміну від інтеграції вона припускає об'єднання функціонально і технологічно різнорідних підприємств. Вони належать до близьких, споріднених галузей.

Туристські компанії рідко простягають свої інтереси за межі галузі. У основній масі вони мають невеликі розміри і недостатньо міцну фінансову базу для диверсифікації. Нечисленні великі туристські підприємства, що займають стійкі позиції на ринку, зв'язують свій комерційний успіх з відносно високими темпами зростання туризму і продовжують нарощувати масштаби виробництва у рамках останнього.

Ініціатива диверсифікації виходить, як правило, від підприємств інших галузей економіки. Їх притягає сфера туризму з огляду на ряд обставин: низьких бар'єрів виходу на ринок подорожей (включаючи невисокі капітальні витрати у ряді його секторів), прискореного розвитку туристського бізнесу, уявлення, що склалося, про туризм (часто помилкового) як про щось дуже приємному або легкому виді діяльності. Крім того, з ним зв'язується можливість компенсації збитків і ризиків на підприємствах інших галузей, що входять в диверсифіковані компанії.

Харчові фірми типу "Нестлє" (Швейцарія) виявляють свій інтерес в готельному і ресторанному господарстві. Провідні будівельні компанії, наприклад "Гранд Траво де Марсей" у Франції, все активніше проникають в сектор розміщення туристів, а великі торговельні центри (супермаркети, гіперринки), як "Неккерманн" в Німеччині, спрямували свої капітали в туроператорський сектор.

У сучасних умовах диверсифіковані компанії стають важко помітними. Вони придбавають все більше загальних рис з конгломератами.

Конгломерація - третя форма концентрації виробництва. Це - об'єднання під єдиним фінансовим контролем фірм (підприємств), що не мають виробничих зв'язків і що належать не лише до різних видів виробництва, але і до різних сфер економіки. У туризмі вони частіше зустрічаються в США і Японії, чим в європейських країнах.

Конгломерат "Сейбу Сейзон" (Японія), що займається в числі іншого операціями з нерухомістю, до вже наявних у нього залізниць і супермаркетів додав готельний ланцюг з 54 готелів, 27 майданчиків для гри в гольф, 26 центрів для занять зимовими видами спорту, численні парки розваг, досугові комплекси і так далі

Метою створення конгломератів є отримання великих прибутків за рахунок операцій з цінними паперами: випуск акцій і облігацій, їх обмін. Для здійснення конгломератного злиття і поглинань потрібні відповідні фінансові ресурси і обізнаність про стан справ у фірмах. І те, і інше здатні забезпечити лише банки і фінансові компанії. Останні складають списки потенційних кандидатів для поглинання, отримуючи за інформацію не лише комісійні, але і можливість маніпулювання з цінними паперами поглинаючих фірм, що поглинаються.

Відмінною рисою сучасного процесу концентрації в туризмі є широка участь в нім банківських структур.

У Франції банк Ротшильда фінансує діяльність "Середземноморського клубу", банку "Креди агріколь" належить туристська фірма "Вуаяж консей", банк "Париба" виступає акціонером компанії "Сосьете франсэз де турисм аэрьен", а фірма "Франс вуаяж" є філією банку "Креди отельє".

У Німеччині провідні банки країни "Дрезднер Банк", "Комерцбанк", "Дойче Бундесбанк" і ряд страхових компаній також розширюють свою присутність на туристському ринку. Вони виступають акціонерами або входять в Раду директорів багатьох туроператорів, об'єднань, турагентств, авіакомпаній і роздрібних торговельних фірм, які контролюють туристські групи. Для німецького ринку туризму характерна висока доля перехресної власності (системи участі), що утворює так звані "блоки". Найбільш складний по структурі і найвпливовіший блок на німецькому ринку туризму сформувався навколо банку "Вестдойче Ландесбанк" і авіакомпанії ЛТУ. У його рамках діє видатний туроператор ТУИ і ряд середніх - "Тьереборг", "Майерс Вельтрайзен" та ін., турагентские ланцюжки - "Ферст Райзебюро", "Томас Кук" і ін., а також готельні підприємства і круїзна фірма. Однією з цілей банку є створення своєрідної туристської імперії, що далеко виходить за межі Німеччини.

В результаті внутрішнього зростання окремих підприємств і укрупнення господарюючих одиниць шляхом інтеграції, диверсифікації і конгломерації відбувається посилення концентрації туристського ринку. Випуск туристських продуктів зосереджується на все меншому числі фірм. Яким буде рівень концентрації виробництва в секторах індустрії туризму в майбутньому, визначити важко. Він залежить від двох протидіючих чинників. Перший - постійний попит туристів на нові враження і туристські продукти. Він підтримує розвиток великого числа самих різних підприємств і веде до зниження рівня концентрації виробництва. Другий чинник - вдосконалення технологій. У туризмі, особливо на авіатранспорті, інноваційний процес часто зв'язаний зі значними інвестиціями. Для ефективного використання технологій потрібно великі масштаби виробництва і масові ринки збуту туристських продуктів, а також об'єднання зусиль підприємств по рекламі. У цьому контексті рівень концентрації в туризмі зростатиме.

Дата добавления: 2015-07-20