Тургорні рухи

У більшості випадків настичні рухи – це рухи тургорні. Вони обумовлені дорзовентральною будовою органів і зумовлені дифузними змінами факторів зовнішнього середовища. Тургорні рухи оборотні. Вони здійснюються завдяки збільшенню та зменшенню у вакуолях спеціалізованих клітин концентрації осмотично важливих речовин (К⁺, Сl^–, малату), у результаті чого змінюється вміст води і тургор клітин.

Механізм тургорного руху на прикладі руху листків мімози сором’язливої. Рух листків пов’язаний з діяльністю певних структур: подушечок (груп клітин) між стеблом та черешком, черешком та листковою пластинкою. Листки мімози мають три порядки: І – головний черешок; ІІ – головний черешок і боковий черешок; ІІІ – при основі маленьких листкових пластинок. У подушечках містяться моторні (паренхимні) клітини. Клітини, які втрачають тургор при складанні листків і відновлюють його при відкриванні називають клітинами-згиначами, а клітини, що викликають протилежні процеси - клітинами-розгиначами. При будь-яких умовах тургортий тиск даних клітин завжди протилежний.

Класифікація тургорних рухів.

За швидкістю відповіді на подразнення їх поділяють на

- повільні – рух продихів (повторити тему “Водний режим рослин”), тургорні настії;

- швидкі – сейсмонастії мімози сором’язливої.

За факторами, що викликають тургорні настій, їх поділяють на:

1. Ніктінастії – (нікті – ніч) нічні рухи квітів та листя рослин. Вони пов’язані з комбінованою зміною світла і температури. Така комбінована дія настає з настанням ночі. Для листків багатьох рослин (наприклад, конюшини) характерні ритмічні рухи – підняття листків вранці (підвищення інтенсивності світла та температури) та опускання, складання їх вночі (зниження інтенсивності світла та температури).

2. Хемонастії – рух комахоїдних рослин (наприклад, росички), викликаний дією хімічних речовин. Кінчик волоска є хеморецептором, який сприймає хімічний склад об’єкта, що потрапляє на нього. Росичка реагує на азотовмісні хімічні речовини. Та, якщо на неї нанести краплину розчину сахарози, то вона на неї не зреагує. При потраплянні якої-небудь комахи хеморецептор сприймає білкові азотовмісні сполуки і відповідає а їх дію. У відповідь на подразнення відбувається згин залозистого волоска, виділення соку, який перетравлюватиме їжу. У росички більш виражені хемонастії, ніж тигмонастії.

3. Тигмонастії – рух комахоїдних рослин (наприклад, росички), викликаний механічною дією. Росичка реагує не на гладеньку, а на шорсткувату поверхню (комаха, потрапляючи на росичку, намагається звільнитися і втекти). Залозисті волоски росички відповідають на шорсткі предмети згинанням та виділенням мурашиної кислоти. На краплі дощу вони не реагують. Таке подразнення сприймає сам кінчик, а збудження передається по цитоплазмі клітин зі швидкістю 8 мм/хв.

4. Сейсмонастії – рухи, викликані поштовхом або ж доторкуванням. Вони характерні для мімози сором’язливої, конюшини, кислиці, венериної мухоловки. Наприклад, рухи листків у мімози: листки опускаються, а листочки складаються. Це швидка реакція, яка відбувається за 0,1 секунди. Швидкість розповсюдження подразнення – 40-50 см/сек. Ця реакція може відбуватись і під дією місцевої теплової, електричної або хімічної дії. Згин відбувається ближче до основи через 1 хвилину. Піднімання листків відбувається повільніше (30-60 хв). Механізм руху пов’язаний з функціонуванням клітин-згиначів, клітин-розгиначів. Швидка реакція сейсмонастій зумовлена електричними процесами (електро-фізіологічна регуляція). Регуляція цього процесу відбувається фітогормонами (ауксином). Фізіологічне значення сейсмонастій полягає в попередженні пошкоджень рослини від сильних злив та ураганів.

Дата добавления: 2015-07-26