Життєвий і творчий шлях М. Монтессорі

М. Монтессорі народилася 1870 р. неподалік портового міста Анкона, що на Адріатиці, в сім´ї військового. Батьки її були глибоко релігійними людьми, неухильно дотримувалися католицьких правил і звичаїв. У такому дусі виховувала свою єдину дочку.

Шістнадцятилітньою вона вступила до Технічної школи Мікеланджело Буанарроті з наміром здобути професію інженера. Однак невдовзі її інтереси переорієнтувалися на медицину, і Марія стала студенткою медичного факультету університету. На той час це був ризикований вчинок, оскільки вища освіта жінок не схвалювалася. У липні 1896 року М. Монтессорі отримала (перша серед жінок в Італії) диплом доктора терапії та хірургії Римського університету.

Після закінчення університету вона створила спеціальну школу, а згодом і медико-педагогічний інститут для дітей з бідних сімей і сиріт, де розробила і застосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історію як «Золотий матеріал» М.Монтессорі.

М. Монтессорі часто відвідувала притулки для розумово відсталих дітей, обстежувала хворих та відбирала пацієнтів для клінік. Так вона зацікавилася розумово відсталими дітьми, яких на той час утримували в загальних притулках для недоумкуватих. Паралельно з вивченням дитячих хвороб, вона ознайомлювалася зі спеціальними методами "ненормальних" дітей, що наштовхувало її на думку про ефективність "педагогічного лікування" таких форм хвороб як глухота, параліч, ідіотизм, рахіт тощо [2, с.41-43].

Те, що педагогіка має поєднуватись з медициною в лікуванні хвороб - є практичним наслідком наукового мислення того часу. Марія Монтессорі дотримувалась думки, що розумова недорозвиненість це швидше педагогічна, ніж медична проблема. Так, У 1898 р. на Туринському педагогічному конгресі педагог особливо наполягла на моральному вихованні недоумкуватих. Вона була впевнена, що розумово відсталі діти можуть успішно навчатися, якщо з ними працювати за спеціальною методикою.

З 1899 р. італійський педагог взялась за дуже складну справу - виховання й навчання розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку державою. Лікар-педагог почала ознайомлюватись з першими методами виховання дефективних дітей. Так, створюючи свою методику, М. Монтессорі використала праці відомого французького психіатра Пінеля, які займають важливе місце в історії медицини. Гуманістичні ідеї й успіхи у вивченні розумово відсталих дітей стимулювати розвиток суспільної допомоги дітям з обмеженими можливостями [10, с.141].

Упродовж багатьох років М.Монтессорі вивчала досвід Жанна Ітара, який вперше практично довів можливість виховувати і навчати розумова відсталих дітей. Ж.Ітар висунув гіпотезу про те, що медико-педагогічне втручання може ефективно допомогти таким дітям.

На створення системи навчання і виховання М.Монтессорі вплинули також ідеї Едуарда Сегена (1812 -1880) - французького лікаря-педагога, який першим на той час створив цілісну медико-педагогічну систему щодо практичного виховання розумово відсталих дітей.

Детальніше цей досвід італійський педагог вивчала в Лондоні та Парижі, переклала і власноручно переписала, а пізніше у м.Бісетр, де працював Е.Сеген під керівництвом видатних психіатрів П.Пінеля і Ж.Ескіроля, ознайомилася з дидактичними матеріалами Е. Сегена.

Таким чином, створена перша система виховання дітей, яка поєднувала медичні і педагогічні засоби впливу на вихованців і система виховання Ж.Ітара стали основою методики М.Монтессорі. Спираючись на ці методики виховання педагог розробила систему вправ, використання яких мало позитивний результат.

У 1899 - 1901 p. працює в Ортофреничній школі, яка готує викладачів спеціальних шкіл для дітей з фізичними та розумовими вадами. Її педагогічна система базувалась на ідеях вільного виховання, тобто дитиноцентризму, неприпустимості насилля над дитиною, поваги до особистості. Провідною тезою М.Монтессорі є думка про те, що існує особливий світ дитинства і що розвиток дитини підпорядковується законам природи. Перший дошкільний заклад - «Будинок дитини» М.Монтессорі відкрила в 1907 році в Римі (Італія). Досвід роботи був узагальнений в книзі «Метод научной педагогики» (1909), яка викликала жвавий інтерес не лише в Італії, а й за її межами.

У 1922 p. М. Монтессорі була призначена державним інспектором шкіл Італії. З приходом Муссоліні італійський педагог стала вигнанкою і змушена була переїхати до Нідерландів, а потім до Аргентини, Англії, Ірландії. У 1939 р. вона приїхала до Індії і тут відкрила "школи Монтессорі", які існують і сьогодні. В цій країні перекладені та видані її твори: "Всотуючий розум", "Відкриття дитини", "Формування людини".

Після війни М.Монтессорі повертається до Європи і подовжує читати лекції на Міжнародних курсах у Бельгії, Голландії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Пакистані, Цейлоні, Австралії, а також працює лікарем-психіатром.

Система М.Монтессорі була відома також в Росії та Україні, де друкували її книги, досвід висвітлювався в журналах. Ідеї М.Монтессорі використовували Я.Корчак, А.Макаренко, В.Сухомлинський, Б.Спок, Ш.Амоношвіллі. Тепер в Україні за її методикою працюють дитячі садки та школи. Регулярно проводяться конференції, на яких педагоги та вихователі мають змогу обмінюватись досвідом [15, с.10].

Останні роки життя очолювала Інститут педагогіки ЮНЕСКО в Гамбурзі (Німеччина). В 1952 р. виходить одна із останніх робіт педагога – «Розум дитини», на основі концепції спонтанного розвитку М.Монтессорі виділила основні періоди розвитку людини, вважаючи найголовнішим перший період - від народження до шести років. Педагогічну систему М. Монтессорі успішно застосовують у практичній роботі дитячих садків і початкових шкіл Австрії, Великобританії, Німеччини, Італії, Індії, США, Франції, Японії та багатьох інших країн.

Життя Марії Монтессорі обірвалося в 1952 р. у Голландії, однак її ідеї популярні й нині. У світі існують десятки тисяч шкіл М.Монтессорі (дитячих садків, початкових шкіл, гімназій, ліцеїв), у деяких університетах та інститутах є відділення, які готують Монтессорі вчителів. У США, Голландії налагоджено випуск дидактичного матеріалу М.Монтессорі. З 1929 р. діє Міжнародна асоціація М.Монтессорі «Association Montessori International - AMI», президентом якої до 1952 p. була М.Монтессорі. У 1993 р. було створено Міжнародну альтернативну М.Монтессорі - асоціацію (МАМА), що об'єднувала учених, педагогів практиків України, Росії, Білорусії, Казахстану, які вивчають і застосовують її технологію [8, с. 522-523].

Усе це підтверджує слова російської послідовниці педагогіки М.Монтессорі Юлії Фаусек (1863-1943), яка у 1924 р. писала: Настане час, коли школи М.Монтессорі вкриють мережею всю Європу... «Немає більш інтернаціонального методу виховання дітей, ніж метод М.Монтессорі. Найрізніші діти найрізніших країн у виявах свого інтелектуального розвитку є дітьми однієї нації - дітьми мислячого людства» [8, с. 522].

Аналізуючи життєвий і творчий шлях видатного педагога Марії Монтессорі, можна переконатися, що на формування її особистості вплинули фахівці з різних галузей гуманітарних знань, але основною особливістю цього процесу є її чітка орієнтація на діяльність педагога-новатора. Своєю невтомною працею М.Монтессорі зробила значний внесок у розвиток спеціальної освіти, життя вона присвятила вихованню та навчанню дітей, які мали відхилення у психофізичному розвитку.

Дата добавления: 2015-07-18