Читайте также:
|
|
Обов'язковою умовою процесу відтворення є наявність необхідної кількості матеріальних запасів. Створення їх зумовлене дією об'єктивних економічних законів.
Наявність виробничих запасів дозволяє організувати безперервне забезпечення виробництва при періодичності надходження матеріальних ресурсів від постачальників.
Слід відзначити, що дотримання неперервності процесу виробництва тим простіше, чим більший абсолютний розмір запасів. Однак із зростанням запасів все більша кількість засобів виробництва вилучається з безпосереднього виробництва. Тому важливо при плануванні і регулюванні запасів оптимізувати їх, тобто встановити таку величину запасів, при якій неперервність виробничого процесу забезпечуватиметься мінімальним їх розміром. Величина виробничих запасів залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед зовнішніх можна відзначити форми постачання, умови транспортування вантажів, ритмічність випуску продукції підприємства-продавця. До внутрішніх факторів належать інтенсивність використання ресурсів, рівень організації складського господарства, періодичність запуску сировини і матеріалів у виробництво.
Норма виробничого запасу – це планова мінімальна кількість засобів виробництва, яка повинна знаходитись на складах підприємства і в коморах цехів для ритмічного і неперервного забезпечення виробництва. Норма визначається в абсолютній і відносній величинах. Абсолютні запаси виражають їх фізичну величину і показують, скільки і якого виду матеріалів е на складах і в коморах цехів підприємства. Відносні запаси визначаються в днях забезпеченості виробничої програми в даному виді матеріальних ресурсів.
Методика нормування виробничого запасу передбачає визначення його складових елементів
Виробничі запаси залежно від призначання матеріальних ресурсів і факторів, що визначають їх розмір, поділяють на поточні, підготовчі, страхові, транспортні. На складах підприємства запаси регулюються по системі “мінімум - максимум”
Поточна частина запасу забезпечує виробництво матеріалами між двома поставками /закупками/. Вона залежить від розміру чи інтервалу поставки. В свою чергу інтервал поставки залежить від характеру і розміру споживання матеріалу, особливостей виробництва матеріалу у постачальника, умов постачання матеріалу /транзитних і замовних норм/, - умов транспортування.
Підготовча частина виробничого запасу створюється на підприємствах для розвантаження матеріалу, кількісного і якісного приймання, підготовки до споживання /комплектування, розкрій, сушіння/. Розмір цієї частини запасу визначається умовами виробництва і споживання матеріалу, організацією складського господарства й іншими факторами.
Страхова частина виробничого запасу призначена для забезпечення виробництва матеріалами при відхиленні фактичних умов їх поставок і споживання від запланованих.
Характерною особливістю норми матеріальних запасів є те, що їх поточна частина весь час змінюється. Тому розрізняють максимальні, мінімальні й середні запаси. Максимальними норми запасів будуть, якщо поточна частина досягає найбільшого значення (це відбувається в момент поставки).
Мінімальні норми запасу матимуть місце в момент повного використання поточного запасу (напередодні поставки).
Середні норми запасів або перехідні запаси, які використовують у планах матеріально-технічного забезпечення, визначають сумуванням половини максимального поточного запасу, підготовчого і страхового в повному обсязі.
Максимальну величину поточного запасу визначають множенням середньодобового споживання матеріалу (Qд) на інтервал поставок (І)
Зп. Мах =Qд * І
Середньоденну витрату знаходять діленням загальної потреби в матеріалі на кількість календарних днів у плановому періоді.
де:
Qр, Qкв, Qм - потреба в матеріалі відповідно річна, квартальна і місячна.
Середньозважений інтервал поставки визначається за формулою:
де:
Іф – фактичні інтервали поставки, днів;
В – розміри партій, що надходять згідно з інтервалами поставки, в натуральних одиницях.
Інтервал поставок може визначатись кількома методами залежно від конкретних умов виробництва, обігу і споживання матеріалів. Так, якщо інтервал поставок залежить від транзитної або замовної норми відвантаження, його визначають діленням норми відвантаження на середньоденну витрату матеріалів, інтервал поставки можна розраховувати через вантажопідйомність транспортних засобів, розмір і періодичність запуску матеріалів у виробництво, періодичність виробництва матеріалу даного сорторозміру у продавця і та ін.
У практиці нормування поточної частини виробничого запасу інтервал поставки часто визначають на основі глибокого аналізу даних про фактичні інтервали поставок за минулий досить тривалий період.
Величина підготовчого запасу визначається за формулою:
де:
Qn - середньоденне споживання матеріалу; St опер - сума часу на всі підготовчі операції, що передбачені технологічним процесом.
Страховій запас найчастіше визначають виходячи із середньозваженого відхилення інтервалів поставок, що перевершують середній інтервал.
де:
Ві – відхилення від інтервалу поставок;
Qд – одноденна потреба в матеріалі.
Сезонні умови виробництва, транспортування і споживання засобів виробництва викликають необхідність створення сезонних запасів.
Максимальний сезонний запас:
де:
Рз - середньоденна витрата в сезонний період;
tc - тривалість перерви в народженні або споживанні матеріалу.
У сумі поточний, підготовчий, страховий і сезонний запаси складають загальний виробничий запас.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 264 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Визначення потреби підприємства в матеріальних і паливно-енергетичних ресурсах. | | | Структура і зміст матеріальних балансів і визначення джерел постачання. |