Любимо Павлівка

До 1915 року поселення Любимо Павлівка Каховської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії налічувало 27 дворів (151 мешканець).

Комітет незаможних селян в Любимо Павлівці створений у 1920 році. Першим його головою став Яременко Федір Ілліч. Поміщицька земля була розділена між селянською біднотою. Після утворення Каховського району першим головою новоутвореної Любимо Павлівської сільради обраний Алксне. Комуністи Попов Петро, Уманець Андрій брали активну участь у громадському та господарському житті села і у створенні колгоспу. Згідно з рішенням загальних зборів членів комнезаму Любимо Павлівської організації від 15 вересня 1923 року, Вербовенко Катерина, Леонов Микола, Гура Марія були від рядженні на навчання до вищих навчальних закладів.

У 1923 році в Любимо Павлівці відкрито амбулаторію, де працювали лікар, старша і молодша медсестри.

У 1928 році на території Любимо Павлівської сільської ради були утворені колективні господарства «Перше травня» та «Шлях до комунізму» перші сільгоспартілі, які разом нараховували 18 членів, об'єднували 115 дворів, мали 346,88 га землі, 12 голів робочої худоби, трактор «Ойль пуль».

Ці дві артілі стали основою комуни «Шлях до комунізму», а в 1934 році створено колгосп «14 річчя Жовтня».

Це були невеликі господарства з малою кількістю сільськогосподарських машин, що пере йшли від МТС, але економічно міцні. У 1939 році від колгоспу на Всесоюзну сільськогосподарську виставку була направлена Гнойова Євдокія, яка зібрала за сезон 31,6 ц бавовносировини, встановивши рекорд.

З початком Великої Вітчизняної війни, у вересні 1941 року, територія Любимопавлівської сільської ради була окупована фашистами. Колгоспники встигли евакуювати тваринницькі ферми, перегнати худобу. Омеляненко Г., Желєзняк Є., Товсто ніг С., Гура Г. рятували колгоспне стадо.

Жінки та навіть діти брали участь у спорудженні захисних споруд біля р. Інгулець, а також будували аеродром біля с. Нова Наталіївка.

На окупованій території фашисти не стали знищувати колгоспи, тому колгоспники, які за лишалися в селах, повинні були працювати на полях. Наглядачем за роботами був німецький унтер офіцер, який знаходився в с. Костогризове. Врожай, зібраний на колгоспних полях, відправляли до Німеччини. Крім цього, до Німеччини відправляли і молодь працювати на заводах.

Захищати Батьківщину від загарбників з Любимо Павлівки до лав Червоної армії вступили 96 чоловік. Повернулися з війни не всі: 26 загинули. Любимопавлівці воювали в різних куточках Європи: відстоювали Москву, Ленінград, Сталінград, визволяли Херсон, Миколаїв, Одесу, Крим, Відень, брали участь в боях на території Прибалтики, Білорусі, Молдавії і країн Східної Європи, Маньчжурії.

В листопаді 1943 року територію села звільнено 2 м гвардійським механізованим полком 176 стрілецької дивізії 9 ї армії. Повернувся з перемогою в рід не село кавалер ордена Слави ІІІ ступеня та ордена Червоної Зірки Гнойовий Ілля Євменович, а його брат Гнойовий Д.Є. загинув в Угорщині. З радістю зустріли селяни своїх славетних переможців, серед яких: Брень П.Й., Ващенко Ф.П., Ємеляненко С.І., Калініченко А.К., Кириченко Г.А., Корнієнко А.А., Онищенко А.І., Погрібний І.Р., Сіричко М.П., Трещов Л.Г. (був водієм генерал лейтенанта М.С. Хрущова, нагороджений орденом Червоної Зірки), Фесюк В.П., Фесюк С.Т.

Почалася відбудова. Дуже змінилася Любимо Павлівка в 70 х роках: покрили асфальтом дороги, побудували сільський клуб з кінозалом та бібліотеку, магазин, поштове відділення; відновили тваринницьку ферму, де ручна праця замінилася механізованою; село електрифікували, провели телефон. По будували й початкову школу, де навчалися 72 учні. Шестеро сель чан отримали вищу освіту, троє - середню. Жителі села освоїли нові професії: шофера, електрика, радиста, кіномеханіка.

Зріс матеріальний добробут та культурний рівень. Замість колишніх темних землянок з похиленими димарями, почорнілими стріхами постали великі кам'яні будинки, світлі та теплі. Побудували нові вулиці колгоспники отримали житло.

Дата добавления: 2015-07-17