Отже, клімат залежить від широти місця, різноманітності поверхні (насамперед — суша або море), морських течій, рельє­фу, висоти місця над рівнем моря, віддаленості від моря.

Поверхня Землі впливає на формування клімату не тільки через розподіл сонячної радіації, а й циркуляцією повітря. Вплив моря й суші на клімат відбувається через переміщення повіт­ряних мас.

Клімати Землі. Різні географічні умови, які впливають на клімат, визначають різноманітність його. Вивчаючи клімат, уче­ні з давніх часів намагалися знайти основні закономірності в його розподілі. Основним клімато-утворюючим фактором є со­нячна радіація, від якої залежить розподіл тепла — найважли­вішого елемента клімату. А тепло на земній поверхні розподі­ляється зонально, тому й клімати на Землі зональні. Учені виді­ляють екваторіальний клімат, два тропічних, два помірних, два полярних (арктичний і антарктичний) і перехідні —два субек­ваторіальних, два субтропічних і два субполярних (субарктич­ний і субантарктичний). У кожній кліматичній зоні є внутрішні відмінності, за якими виділяються окремі кліматичні області.

Клімат екваторіального поясу займає області басейнів річок Конго, Амазонки, узбережжя Гвінейської затоки, Зондські острови. В екваторіальному поясі зволожується тропіч­не повітря, принесене пасатами. Формується екваторіальне повітря при зниженому тиску, слабких вітрах і при високих температурах. Через невелику різницю у висоті Сонця протягом року річний хід температур виявлений слабо, середня темпера­тура коливається від +25 до +28° С. Зберігається висока від­носна вологість 70—90%. Високе положення Сонця над лінією горизонту протягом цілого року зумовлює сильне нагрівання по­верхні Землі, а від неї — й повітря. Нагріте повітря, насичене водяною парою, в умовах зниженого тиску піднімається вгору. Водяна пара конденсується, на небі з'являються купчасті хма­ри, які до опівдня вкривають усе небо. Процес підняття повітря триває, купчасті хмари переходять у купчасто-дощові, з яких після опівдня випадають зливи. У цьому поясі річна кількість опадів перевищує 2000 мм. Є місця, де кількість опадів збіль­шується до 5000 мм. Опади протягом року розподіляються рівно­мірно. Високі температури протягом усього року, велика кіль­кість опадів створюють умови для розвитку на суші багатої рослицності — вологих екваторіальних лісів.

Клімат субекваторіальних поясів поширений на величезних територіях Бразільського нагір'я (у Південній Америці), в Центральній Африці (на північ і схід від басейну річки Конго), Азії (на півостровах Індостан, Індокитай), Північ­ній Австралії.

Найхарактернішою особливістю клімату цих поясів є зміна повітряних мас за сезонами: влітку, вся область зайнята еква­торіальним повітрям, взимку — тропічним, В результаті виді­ляються два сезони: вологий (літній) ісухий (зимовий). У літ­ній сезон клімат мало чим відрізняється від екваторіального. Велика вологість повітря, підняття його на висоту створюють умови для утворення хмар і випадання великої кількості опадів. У цьому поясі розміщені місця з найбільшою кількістю опадів.. Різко змінюються умови в зимовий період, коли над територією поширюється сухе тропічне повітря. Встановлюється суха пого­да, вигоряють трави, а з дерев опадає листя.

Для рослинного покриву субекваторіальних поясів характер­ні савани.

Клімати тропічних поясів поширені по обидва боки від тропіків як на океанах, так і на материках, між сава­нами і субтропіками. В умовах підвищеного тиску і малої хмар­ності тут формується тропічне повітря, яке відзначається висо­кими температурами. Середня температура найтеплішого міся­ця перевищує +30° С, а в окремі дні температура підвищується до +50° С, а температура на поверхні грунту — до +80° С. Через підвищений тиск і низхідні потоки повітря конденсація водяної пари майже не відбувається. Тому опадів на більшій частині тропічних поясів випадає мало — менше 250 мм. Це зумовлює утворення найбільших у світі пустинь — Сахари, Калахарі, Західно-Австралійської, пустинь Аравійського пів­острова.

Але в тропічних поясах клімат не скрізь посушливий. На східних берегах материків, там, де пасати дмуть з океанів, випа­дає більше опадів (Великі Антільські острови, східне узбережжя Бразільського плоскогір'я, східне узбережжя Африки в півден­ній півкулі). Клімат цих областей набагато відрізняється від екваторіального, хоч річні коливання температури значні, тому що більша різниця у висоті Сонця за сезонами. У зв'язку з вели­кою кількістю опадів і досить високими температурам у цих місцях ростуть вологі тропічні ліси.

Клімати субтропічних поясів займають великі простори, які простягаються смугою приблизно між 25 і 40° ши­роти в обох півкулях. Для цього поясу характерна зміна повіт­ряних мас за сезонами: влітку вся територія поясу зайнята тро­пічним повітрям, взимку — помірним. Отже, в субтропічному поясі спостерігаються два кліматичних режими — помірний і тропічний. Виділяють кілька областей у західних частинах материків: область Середземного моря в Європі, Каліфорнія в Північній Америці, північна частина Чілі в Південній Аме­риці, південний захід Африки і Австралії.

Особливістю клімату в цих областях є те, що влітку сюди переміщується область високого тиску з тропіків, де формується тропічне сухе повітря. В результаті встановлюється суха соняч­на погода. Взимку сюди надходить повітря помірних широт, про­ходить фронт, на якому утворюються циклони. З ними пов'язані хмарність і випадання опадів. Зима тепла (середня температура найхолоднішого місяця + 8°С), волога (з випаданням значних дощів, які нерідко призводять до повеней на річках). Цей клімат іноді називають середземноморським.

Інший кліматичний режим спостерігається в областях Схід­ної Азії, південно-східної частини Північної Америки. Влітку сюди надходять вологі тропічні маси повітря з океанів (літні мусони), які приносять велику хмарність і опади. Зимові мусони приносять потоки континентального сухого повітря помірних широт. Температура найхолоднішого місяця вища 0°, але значно нижча, ніж в областях на заході материків.

У Східній Туреччині, Ірині, Афганістані, Великому Басейні Північної Америки протягом цілого року переважають сухі ма­си повітря: влітку — тропічного, взимку — континентального повітря помірних широт. Літо тут жарке, посушливе, зима ко­ротка, волога, хоч загальна кількість опадів не перевищує 400 мм. Нерідко в зимовий період спостерігаються морози, випа­дає сніг, але стійкий сніговий покрив не утворюється. Добові амплітуди температур великі (до 30°), велика різниця і між найтеплішим і найхолоднішим місяцями.

У центральних областях материків розміщені пустині.

Клімат помірних поясів поширений між субтропіками і тундрою, тобто приблизно між 40° пн. і пд. ш. та поляр­ними колами. У північній півкулі на величезних просторах суші клімат досить різноманітний, в ньому виділяють три райони: за­хідний, центральний і східний.

У Західній Європі, Західній Канаді, а також на півдні Чілі переважає морське повітря помірних широт, яке приносять західні вітри з океанів. Воно утримує велику кількість вологи і дає багато опадів (500—1000 мм за рік). Опади розпо­діляються протягом року рівномірно, посушливих періодів немає. У зв'язку з великим впливом океанів хід температур плавний, річні амплітуди невеликі. Похолодання приносять арктичні по­вітряні маси, температура взимку буває нижча 0°. У цей час спостерігаються великі снігопади. Літо довге, прохолодне, без різких змін погоди.

На північному сході Китаю, нашому Далекому Сході клімат мусонний. Взимку надходять холодні континентальні маси повітря з центральних областей материка. Температура найхолоднішого місяця від —5 до —25° С. Влітку дмуть вологі мусони з океанів, приносячи велику кількість опадів.

У середній смузі Росії, в Україні, півночі Казахстану, пів­дні Канади формується континентальне повітря по­мірних широт. Нерідко в холодний період року надходять арктичні маси повітря з низькими температурами. Зима тут дов­га, морозна, сніговий покрив утримується протягом 2—6 місяців. Літо коротке, тепле. Кількість опадів у міру просування на схід зменшується (від 600 до 200 мм). Характерні особливості кліма­ту цюграйонів: різкі перепади температур протягом усього ро­ку,' нерівномірний розподіл опадів, посухи.

На північ від помірного поясу в північній півкулі і на пів­день у південній півкулі розміщені перехідні пояси — субарк­тичний і субантарктичний, для яких характерна зміна повітряних мас за сезонами: влітку — повітря помірних широт, взимку — арктичне (антарктичне).

У північній півкулі ця територія зайнята тундрою. Літо тут коротке, прохолодне, із середньою температурою наитеплішого місяця від +12 до 0° С, з невеликою кількістю опадів (у серед­ньому 200 мм), з частим поверненням холодів. Зима довга, дуже морозна, заметільна, з глибокими снігами.

У полярних поясах (арктичному і антарктичному) формуються холодні маси повітря в умовах підвищеного тиску. Характерна особливість клімату цих поясів — наявність довгих полярних ночей і полярних днів. їх три­валість збільшується до 6 місяців на полюсах. Влітку Сонце, хоч воно й не заходить за лінію горизонту, знаходиться дуже низь­ко, і його проміння приносить мало тепла. За коротке літо сніг і льоди не встигають розтанути, тому тут зберігаються багато­річні льоди. Вони вкривають товстим шаром Гренландію і Антарктиду. Багаторічні льоди плавають і в Північному Льодо­витому океані. Холодне повітря, яке зібралося над полярними областями, скидається сильними вітрами в помірний пояс. На окраїні Антарктиди спостерігаються вітри із швидкістю понг 100 м/с.

Зміна клімату. При видобуванні осадових корисних копалин — кам'яного вугілля, торфу, сланців — часто знаходять відбитки листя, а іноді й цілі обвуглені стовбури дерев, кістки тварин, які жили мільйони років тому. Це не що інше, як «відбитки» кліматів минулого.

Кам'яне вугілля — корисна копалина рослинного походження. Але якщо його знаходять у Воркуті, на островах Шпіцберг і навіть під льодами Гренландії, то можна сказати впевнено, і в цих місцях у далекому минулому клімат був теплим і вологим, розвивалась настільки багата рослинність, що з неї утворилося кам'яне вугілля.

Глибоко від поверхні Землі знайдено товсті пласти кам'яної й калійної солі. Ці солі могли утворитися в умовах жаркого та сухого клімату, коли випаровування було настільки велике, і замкнуті солоні басейни висихали, на дні їх відкладались поклади солі.

Та не всі знахідки розповідають про теплий або сухий і жаркий клімат. Є й інші «відбитки», які свідчать про холоди льодовиковий клімат. Наприклад, у центральній частині Схід Європейської рівнини є величезні валуни з граніту. Поблизу Москви гранітні породи залягають на глибині 3—4 тис. м. Зрозуміло, що валуни на поверхні не місцевого походження. Дійсно встановлено період, коли на півночі лежав величезний льодовик, а від нього на південь язиками стікав лід, який переносив і гірські породи на далекі відстані. Так гранітні валуни з території нинішньої Фінляндії й Карелії були принесені льодовиком у район Москви.

Наведені приклади показують, що протягом історії розвитку Землі клімат дуже змінювався.

Учені припускають, що в наш час відбувається деяке потепління і зволоження клімату, що зумовлено посиленням загальної циркуляції атмосфери, інтенсивнішим обміном повітряних мас між тропічними й полярними областями. Причиною зміни загальної циркуляції атмосфери вважають посилення сонячної діяльності.

Запитання. 1. Чим клімат відрізняється від погоди? 2. Які причини впливають на клімат місцевості? 3. Які кліматичні області є в жаркому поясі Землі? 4. Який клімат у помірних поясах Землі? 5. Чим відрізняється морський клімат від континентального? 6. Які особливості клімату в полярних поясах Землі? 7. Чому можна стверджувати, що клімат на Землі змінився?

Зміст

Дата добавления: 2015-07-17