Публічна влада та публічне адміністрування. Загальносистемні методологічні принципи та закони публічного адміністрування.

Публічна влада виступає у двох формах: державна влада та влада місцевого самоврядування. Для обох форм публічної влади характерний ряд спільних ознак:

ü Спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій

ü Інституційний характер

ü Легітимність

ü Відособленість апарату влади від населення

ü Обєднання підвладних за територіальною ознакою

ü Загальність

ü Безперервність функціонування

ü Універсальність

ü Обов’язковість владних рішень

ü Функціонування у правових формах

ü Можливість використання засобів примусу дозволених законодавством

ü Право встановлювати і стягувати податки та збори

Публічна влада – це державна організація політичного життя, що здійснюється за допомогою спеціального ієрархічно та територіально організованого апарату, легітимного використання примусу та права видавати нормативні акти, обов’язкові для всього населення за статусом.

Субєктами публічної влади є органи що діють на трьох рівнях: державному, регіональному та місцевому та складають систему органів публічної влади.

Публічне адміністрування – діяльність суб’єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення публічної влади, 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули повноважень для реалізації публічних інтересів.

Під принципами публічного адміністрування розуміють правила, основні положення та норми поведінки, які використовують органи управління у процесі керівництва в силу соціально-екеномічних умов, що склалися в суспільстві. До загальносистемних методологічних принципів публічного адміністрування належать:

ü Пріоритет державної політики – розроблений вищими органами влади політичний курс (стратегія) є найважливішим фактором узгоджуваності діяльності суб’єктів управління всіх рівнів.

ü Принцип об’єктивності – адекватне відображення суб’єктом управління реального стану суспільства і держави. Цей принцип є критерієм науковості для всіх решта принципів.

ü Принцип економії ентропії – чим менша невизначеність тим впрорядкованіша суспільна система

ü Принцип найменшої дії – з можливого арсеналу управлінських дій вибираються ті що викликають найменшу ймовірність невизначеності.

ü Вища доцільність – раціональне використання часу та ресурсів суспільства

ü Принцип обмеженої раціональності – фіксує наявність природних меж позитивного впливу публічного управління на суспільство

ü Принцип зворотного зв’язку.

Дата добавления: 2015-07-17