Прагматичне розуміння цінностей Д. Дьюї

За Дьюї (амер. філ.ідеаліст). Ціннісний аналіз досвіду, що здійснює філософія, має завданням відокремити його ціннісні форми, як, наприклад, мистецтво, мораль, релігія тощо, і показати їхнє місце в досвіді.

Здоровий глузд бачить в речах якість, із якої можна скористатися або втішитися. Тому, пізнання здійснюється в єдності з оцінкою. На думку Дьюї, врятувати естетичні вартості можна лише через їх деінтелектуалізацію. Музеї, картинні галереї - сприяю ізоляції мистецтва, замість того, щоб сприяти привнесенню його в храм, на форум та в інші види соціального життя. Будь-який твір мистецтва набуває естетичної вартості лише в міру того, як-включається в досвід ЛЮДИНИ. Здоровий глузд вказує на втіху як естетичної вартості - прекрасного. Коренем естетичний досвіду, за Дьюї, є - чуття порядку (живі істоти продовжуватимуть жити, лише скориставшись і включивши в себе той порядок, який уже існує навколо них) Вчуваючи порядок у світі, кожна істота вступає на основі цього відчування у взаємини з околом як емоційне переживання гармонії організму та середовища. Упорядковуючи свої стосунки із середовищем, організм досягає сталості, яка йому так потрібна для життя. Впорядкування настає після конфлікту із середовищем, тоді приходить чуття завершеності, що є близьким до прекрасного. Відтворення естетичного (прекрасного) художником є неусвідомлюваним оформленням взаємодії „істоти й оточуючого середовища”. Творчість художника - мислення і переживання, істота і окіл - це цілість. Мислення і його втілення в об'єкт у художника нерозривні.

Естетичний досвід за Дьюї, передбачає вчування гармонії змін, що становлять певний порядок як у часі, так і в просторі, таких змін, як хвилі на морі, кучеряві хмарини тощо. Це вказує на те, що особиста внутрішня гармонія існує лише тоді коли є взаємодією із середовищем.

Досягнення внутрішньої гармонії означає, естетичний досвід є засобом досягнення людиною внутрішнього спокою, стан щастя. Щастя є однією з фундаментальних вартостей. Його досягнення через естетичний досвід вказує, за Дьюї, що моральний та естетичний досвід нероздільні, їх можна роз'єднати лише умовно. хорошої поведінки стверджує Дьюї є найбільш естетичним прикладом певної естетичної якості в моральній дії, тобто нерозривності естетичного і морального досвіду, де і той, і той є лише елементами цілісного досвіду людей.

Цілісному досвідові притаманна і така важлива риса, як релігійність. Вона вказує на те, що людина залежить і від тих сил, які не входять у досвід. В релігійності вона сподівається на сили, які називає долею, фортуною. Завдяки цьому у своєму досвіді людина почувається впевненіше, бо виявляє набожність. Віра в Бога і сама віра в досвіді людини постає невід'ємною умовою її внутрішньої гармонії. Яке б не чинилося зло, але людина впевнена, раз є Бог, то й у світі буде порядок та гармонія. У своєму досвіді, каже Дьюі, радість, горе, надія, страх, гнів - певні сутності, що в якийсь час з'являються в досвіді. Ці сутності є не що інше, як емоційно пережиті значення речей у досвіді. Отож, коли речі "значать", викликаючи радість чи інтерес як певні "сутності", це свідчить про те, що вони цінні для людини, варті того, аби мати місце в досвіді. Усе, що має інтерес, радість, надію, обов'язково має значущість, а відтак - постає вартістю.

Дата добавления: 2015-07-17