Робота 15

Виявлення та оптичні властивості фікобілінів

Фікобіліни – червоні і сині пігменти деяких водоростей. Їхня складна молекула утворена білком і розгорнутим ланцюгом тетрапірола (хромофора). Одна молекула білка може зв’язувати кілька хромофорних груп. Серед фікобілінів розрізняють сині – фікоціаніни, червоні – фікоеритрини та аллофікоціанін. Фікоціанін – блакитний хромопротеїн водоростей Cyanophyta, який легко можна виявити, зруйнувавши решту барвників концентрованою оцтовою кислотою (метод Моліша). Фікоеритрини містяться у таломах морських і прісноводних червоних водоростей (Rhodophyta), їх можна експериментально виділити, спричинивши вихід пігменту у середовище, внаслідок загибелі клітин. Доказом того, що червоне забарвлення середовища спричинене надходженням саме фікоеритринів із клітин червоних водоростей, а не інших пігментів, є їхній спектр поглинання – 498-568 нм із максимумами поглинання у точках 500 і 565 нм.

Мета роботи: експериментально виявити фікоціанін і суміш фікоеритринів та встановити спектр поглинання витягу фікоеритринів.

Прилади і матеріали дослідження: мікроскоп; фотоколориметр; годинник; лампа; конічні колби на 100 мл; мірний циліндр на 100 мл; предметні скельця; льодова оцтова кислота; сульфат амонію; CS₂; водорості Oscillatoria; червоні водорості.

Хід виконання роботи

І.Виявлення фікоціаніна

Для виявлення фікоціаніну нитки водорості Oscillatoria (які часто можна спостерігати як наліт на стінках занедбаних акваріумів, на камінцях у водоймах тощо) поміщають на предметне скельце в краплю льодової оцтової кислоти. Внаслідок дії кислоти більшість барвників руйнується, а фікоціанін можна розпізнати за гарним блакитним забарвленням.

ІІ. Виявлення і оптичні властивості фікоеритринів

1. Фрагменти талому морських або прісноводних червоних водоростей Rhodophyta поміщають у воду з невеликою кількістю CS₂ і залишають у темряві при кімнатній температурі на одну добу. Фікоеритрин виходить із відмерлих клітин і спричиняє почервоніння води.

2. Забарвлену воду, що містить пігмент, використовують для визначення спектра поглинання пігментів. Для цього реєструють абсорбцію при довжинах хвиль 480-580 нм з інтервалом 5 нм. При надто великій абсорбцій розчини розводять 10-20-ти кратно водою. Контролем служить вода.

3. Отримані дані наносять на графік, відкладаючи на осі Х – довжину хвилі, нм, а на осі Y – значення абсорбції, D. На отриманому графіку встановлюють довжини хвиль, при яких спостерігаються піки поглинання світла.

4. Порівнюють отримані результати із даними літератури.

5. Висновки.

Дата добавления: 2015-07-17