І аспект підготовки переговорів - змістовний.

Завдання І аспекту: Програвання ситуацій. У фазі підготовки переговорів постає проблема доведення загальних прогнозів та пропозицій до рівня конкретних змістовних питань, що ви­носяться на переговори. Таке "доопрацювання" найбільш ефективно здійснюється в груповій роботі, яка побудована за покроковим принципом.

Крок 1 спрямований на:

- визначення позиційних ін­тересів;

- розробку загальної стратегії переговорів (альтернатив).

А) Визначення позиційних інтересів особистості містить три взаємопов'я­зані питання:

1) самовизначення або усвідомлення власних цілей та інтересів;

2) прогнозування можливих цілей та інтересів майбутнього партнера по переговорах;

3) оцінка міри та ймовірності узгодження ін­тересів.

Питання самовизначення викликає найбільші ускла­днення. Наші власні інтереси уявля­ються нам чимось настільки природним, що ми рідко докладаємо спеціальні зусилля для їх усвідомлення. Але як­що ми врахуємо те, що ре­ально у нас співіснує одночасно безліч інтересів, і що вони ніколи не складають чіткої ієрархії, а навпаки - завжди переплутані, су­перечливі та різноспрямовані, то ми зрозуміємо, що усвідо­мити та виокремити саме ті інтереси, які нам необхідно ре­алізувати в конкретних переговорах, є справді складним завданням.

У практичному плані самовизначення щодо цілей та ін­тересів зручніше здійснювати у трьох напрямах:

- особисті інтереси та цілі;

- групові інтереси;

- цілі розвитку фірми (або "справи").

За кожним з цих напрямів складається подвійний спи­сок: "Чого я хочу?" та "Що я для цього робитиму?". Пер­ший список відповідає усвідомлюваним інтересам, другий - системі конкретних цілей. Аналіз цих списків, як правило, виявляє наявність істот­них протиріч між різними категоріями інтересів: між особис­тими та груповими, особистими та інтересами фірми тощо. Узгодження своїх інтересів забезпечує вибудовування цілей переговорів у чітку послідовність та ієрархію.

Ігнорування такої роботи призводить до того, що більшість наших бізнесменів виходить на переговори, взагалі не маючи хоч би то якихось чітких цілей.

Результатом самовизначення є не абстрактне ствердження власних цілей, а конкретне розуміння того, хто та навіщо мені потрібен.

Саме з цієї точки зору ми можемо відповісти на питання: "Якими є можливі інтереси та цілі май­бутнього партнера?". Для цього нам потрібна максимально повна інформація про майбутніх партнерів, зокрема:

- найменування, адреса, телефон, телефакс, марка;

- рік заснування;

- сфера діяльності;

- банки, через які здійснюють операції;

- власник фірми;

- склад керівних органів;

- кількість та наявність дочірніх структур;

- кількість зайнятих (працюючих);

- головні виробничі показники;

- персональні або інші зв'язки з партнерами;

- біографічні відомості про керівників.

Спираючись на зібрану інформацію про партнера, необ­хідно "програти" за нього процедуру самовизна­чення (ту ж, яку ми здійснювали стосовно самих себе) і скласти кілька ймовірних переліків його інтересів та цілей. Відповідно до цього ми можемо гіпотетично визначити загальну позицію майбутнього партнера, з якою він найімо­вірніше виступатиме на переговорах і яка включає:

а) вихідні установки (приклад наведено в табл. 2.);

б) тактики, яким віддається перевага;

в) головні засоби, що використовуються для посилення влас­ної позиції в ході переговорів.

Дата добавления: 2015-07-17