Корпорація та держава

Формування, розвиток і просування ділової етики цілком залежить від усвідомлення ділової етики як основної цінності самого бізнесу лідерами організації. Можна говорити про чотири типи лідерів залежно від їхнього відношення до ділової етики:

" не усвідомлює й не виявляє цікавість до ділової етики;

" феномен ділової етики викликає усвідомлений інтерес і вона починає сприйматися як важливий самостійний фактор розвитку бізнесу;

" керівництво проводить аналіз і діагностику ділової етики, що існує у фірмі;

" установлюються зв'язки між діловою етикою фірми й стратегією її розвитку, здійснюються спроби усвідомленої зміни ділової етики.

Реалізація етичних принципів в бізнесі зменшує втручання держави в свою діяльність Підприємницькі кола самі виробляють політику, яка б відповідала соціальним очікуванням в певних історичних та соціальних умовах.

В наш час існує дві точки зору щодо проблеми відносин між підприємствами та державою.

Перша базується на ідеях Р. Нозіка, зокрема його ідея справедливості як права вільного володіння і розпорядження законно придбаної власності. Вона базується на тому, що ні підприємство, ні суспільство не повинні втручатися в справи підприємства. Якщо це буде відбуватися, то підприємство буде отримувати більший прибуток і приноситиме більшу користь суспільству. Наприклад, збільшення добробуту населення за рахунок збільшення заробітної платні, проведення благодійництва тощо.

В наш час більш популярна інша точка зору, яка базується на тому, що підприємства повинні управлятися як членами суспільства, так і органами державної влади. Суспільне керівництво здійснюється за допомогою формування суспільної думки з приводу оцінки діяльності фірми та оцінки якості продукції шляхом проведення опитувань споживачів.

Взаємовідносини людства з навколишнім середовищем, або так звана екологічна проблема, є однією з найгостріших проблем сучасності. Ця проблема виникла багато років тому, але людство ніяк не може прийняти правильні рішення для запобігання цієї кризи, воно тільки поглиблює її.

В результаті впливу людини забруднюється повітря, земля та вода, знищення флори та фауни набули загрожуючих масштабів. Потрібно відмітити те, що зміна екологічної ситуації на планеті має вплив і на фінансово - економічну діяльність держав та підприємств.

Наука про захист оточуючого середовища не розглядає його, протиставляючи економіці. Якщо говорити про екологічну відповідальність бізнесу у ХХІ столітті, то виявляється що знання природничих законів надає сьогодні бізнесу значні переваги. При цьому важливе врахування наступних закономірностей:

● природна система не може зростати до нескінченності. Досвід доводить, що нескінченне зростання світової екосистеми закінчується катастрофою;

● нічого нікуди не зникає. В цьому принципі міститься пояснення причини проблем, що пов’язані з відходами: здатність оточуючого середовища до переробки відходів практично вже вичерпана;

● конкуренція сприяє уніфікації;

● закон про те, що домінуючий вид завжди повільно реагує на зміни.

● взаємопов’язаність всіх елементів системи;

Екологи зазначають, що до змін та позитивного пристосування здатні переважно ті, хто не займає домінуючого місця в системі. Тобто, нові невеликі компанії, що розпочинають діяльність, часто можуть бути джерелом інновацій та застосовують нові технології, що забезпечують їм зростання у довгостроковій перспективі;

На сьогодні найперспективнішою є концепція “глибокої екології”, що в подальшому має переоцінити ставлення до оточуючого середовища, як до недоторканної “майстерні” людей. У зв'язку зі швидкими змінами стану навколишнього середовища виникла нова сфера вкладення капіталу, а саме розробка та запровадження безвідходних технологій та очищаючого приладдя для підприємств різних галузей; випуск екологічно чистої питної води та продуктів споживання; створення поселень та розвиток індустрії відпочинку в екологічно чистих районах; фінансування природоохоронних закладів та заходів.

Водночас виникла й інша ситуація, яка, на нашу думку, є фактором покращення екологічної ситуації країни. Підприємці повинні сплачувати значні суми у вигляді штрафів за забруднення навколишнього середовища, змінювати технологію виробництва для зменшення забруднення, створювати «екологічний імідж» своєї компанії та продукції в очах суспільства, співпрацювати з державними службами, які займаються справами з охорони навколишнього середовища.

В сучасних умовах екологічна політика підприємств стає дуже важливим компонентом при прийнятті стратегічних рішень, плануванні розвитку процесу виробництва, пошуку компромісу між інтересами компанії та суспільства в соціально-екологічній сфері. Але, на жаль, практика показує, що багато підприємств намагаються вирішити екологічні проблеми, порушуючи моральні та юридичні норми. Приховання справжньої інформації про наслідки функціонування забруднюючих підприємств, перенесення таких виробництв у країни з нерозвинутим екологічним законодавством, підкуп керівників, які відповідають за дотримання природоохоронних норм - це найбільші порушення в цій сфері.

В тих корпораціях,що вважають себе екологічно відповідальними існує механізм реалізації доброзичливого відношення до природи, що містить:

● визначення співробітників компанії, що відповідають за стан екологічної політики компанії на місцях;

● передбачають фахівця, що відповідальний за питання екології;

● здійснення контролю за обсягом відходів і забезпечення переробки відходів підприємства найбільш екологічним способом;

● регулярне оцінювання та експертиза факторів ризику діяльності компанії та розробка програм екологічної безпеки із врахуваннях витрат та довгострокових;

● відведення на кожному підприємстві фінансування, що мінімізують ризик, що пов’язаний із випадковими викидами на підприємстві;

● регулярне оцінювання екологічної регіональної політики;

Однією з гарантій права громадян на сприятливе навколишнє середовище є отримання достовірної екологічної інформації. Населення повинно також знати про об»екти, які будуються або мають будуватися на території, де воно проживає, про їх можливий вплив на природу регіону. У розвинутих країнах Заходу (США, Данія) підприємство перед початком будівництва дає оголошення про можливий вплив на оточуюче середовище, а місцеві органи повинні враховувати думку населення в процесі обговорення. Якщо громадська думка, підкріплена, тим більше, науковими аргументами (вчені охоче беруть участь в таких дослідженнях), то на будівництво "сумнівного" об’єкту може накладатися мораторій. В Україні таку інформацію можна отримати тільки через поодинокі публікації в пресі та вісниках екологічних організацій ("Зелений світ", "Зелений рух" та ін.).

Ще одним принципом екологічної етики є принцип збереження видової різноманітності природи.

Щорічно зникають десятки видів рослинного та тваринного світу, мікроорганізмів, бідніють надра на корисні копалини. Вся різноманітність природних багатств повинна бути збережена, бо вона забезпечує стійкість соціальної системи, збагачує духовний світ людини. Пустка на землі - пустка в душах людських.

Заслуговує на увагу ще один принцип екологічної етики - принцип екологічної освіти, екологічного виховання, реформування екологічного стилю мислення, а це - вже завдання етики, підкріпленої екологічними висновками науки, бо без цього не можна буде вирішити екологічні проблеми.

Екологічна етика як синтетична, але практично необхідна галузь знань, повинна забезпечити формування екологічної свідомості.

Екологічна свідомість повинна містити:

1. Світогляд, основою якого є осмислення єдності між суспільством та природою.

2. Економічний фактор, в основі якого лежить положення про взаємодію суспільства та природи з визначенням ролі способу виробництва матеріальних благ, залежності впливу на природу рівня розвитку виробничих сил і характеру виробничих відносин.

3. Моральну етику та естетику, що володіють вже напрацьованими нормами, які в силі регулювати поведінку людини при спілкуванні з природою.

4. Правовий аспект природоохоронного законодавства, в якому відображатимуться інтереси не тільки людини, а й природи.

Основні етичні вимоги у відношенні держави та оточуючого середовища можливо звести до сукупного екологічного та етичного імперативу, а саме:

Перша вимога - заборона всіх воєн на землі (остаточно сформульована академіком М.М. Мойсеєвим). Війна є не тільки соціальне лихо, а й нещастя для природи, бо кожна війна є аморальним і екологічно шкідливим явищем.

Друга вимога - обмеження використання природних ресурсів не тільки на поверхні планети, айв її надрах. Заміна діючих експлуатаційних систем на менш виснажливі і м»які та розробка таких технологій, які б практично не були порушенням екологічного балансу на планеті.

Третя вимога - обережне і розумне використання атомної сировини. Настав період, коли, як вважав академік В.І.Вернадський, вже немає часу думати про абстракції, жити за старими рецептами, особливо такими, які були у нас в користуванні протягом останнього століття.

Більш високий рівень екологічної відповідальності передбачає не просто нейтралізацію негативних наслідків екологічної діяльності але і реалізацію експертизи факторів ризику діяльності компанії та розробку програм екологічної безпеки із врахуваннях витрат та довгострокових перспектив.

Дата добавления: 2015-07-17