Читайте также:
|
Двокоординатна РЛС 5Н84А ("Оборона") призначена для дальнього виявлення повітряних об'єктів, вимірювання їхніх координат (азимуту, дальності) і визначення державної належності за принципом "свій-чужий". Для вимірювання висоти повітряних об'єктів передбачене спряження РЛС з двома висотомірами типу ПРВ-13 або ПРВ-17. При цьому управління висотомірами та зчитування інформації про висоту повітряних об'єктів здійснюються на РЛС 5Н84А.
Радіолокаційна станція 5Н84А використовується в радіотехнічних військах як засіб для створення чергового радіолокаційного поля в автоматизованих і неавтоматизованих угрупуваннях військ ППО. Крім того, РЛС 5Н84А може використовуватися і як станція розвідки та цілевказування для групи каналів зенітного ракетного комплексу С-200.
Основними завданнями РЛС є:
розвідка повітряного простору у складі чергових сил;
визначення початку масового нальоту ЗПН противника;
забезпечення радіолокаційною інформацією чергових вогневих засобів.
Таким чином, РЛС 5Н84А у мирний час використовується як засіб чергового режиму, а при раптовому повітряному нападі – як джерело радіолокаційної інформації для чергових вогневих засобів до приведення основних сил і засобів до бойової готовності.
До складу РЛС входять одноканальний передавальний пристрій, багатоканальний приймальний пристрій, дзеркальна антена та ряд допоміжних антен, які використовуються в системі захисту від активних шумових завад. Вся обробка сигналів здійснюється в аналоговій формі. Елементна база – радіолампи, частково використовуються напівпровідники.
Уся апаратура за функціональним призначенням ділиться на системи і пристрої. За конструктивними ознаками апаратура ділиться на стійки, блоки і субблоки. Апаратура РЛС 5Н84А являє собою типовий набір систем, характерний для оглядових РЛС старого парку. Перелік систем та їх склад наведені у табл. 1.
Таблиця 1
| №з/п | Найменування системи |
| Антенно-фідерна система (АФС) | |
| Передавальна система | |
| Приймальна система | |
| Система автокомпенсації активних шумових завад | |
| Система пеленгування ПАЗ | |
| Система селекції рухомих цілей (СРЦ) | |
| Індикатор кругового огляду (ІКО) | |
| Виносний індикатор кругового огляду | |
| Хронізуючий пристрій | |
| Система зміни частоти | |
| Система автоматичного підстроювання частоти | |
| Система обертання та розгортання антени | |
| Система передачі азимута | |
| Апаратура управління | |
| Апаратура спряження із зовнішніми системами (апаратура С-14) | |
| Апаратура спряження з висотомірами (стійка С-119) | |
| Апаратура захисту від протирадіолока- ційних ракет (КОММУТАТОР-14) | |
| Система еквівалента антени | |
| Імітатор цілей і завад | |
| Контрольно-вимірювальна апаратура | |
| Система вторинного електроживлення | |
| Система телефонного та гучномовного зв’язку | |
| Система вентиляції та опалення |
3. Порядок використання органів керування режимами захисту РЛС 19Ж6 (П-37) від протирадіолокаційних ракет.
БІЛЕТ № 21
1. Вимоги до позицій радіотехнічних підрозділів. Робота рекогніційної групи з вибору позиції радіотехнічного підрозділу.
Радіотехнічні підрозділи розгортаються на основних позиціях. Крім того обирається 1-2 запасні позиції (10-15 км від основної) та обладнується кілька удаваних (3-5 км від основної).
Основною характеристикою позиції є рельєф місцевості, який впливає на зону виявлення РЛК (РЛС).
Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5–10 км від Державного кордону України (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об'єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.
Обрані основні позиції повинні:
забезпечувати повну реалізацію тактико-технічних характеристик радіолокаційних станцій і засобів зв'язку;
виключати взаємне екранування радіолокаційних станцій у відповідальному секторі і можливість їхнього одночасного ураження при нанесенні противником ударів по бойових порядках;
забезпечувати маскування і інженерне обладнання з використанням захисних властивостей місцевості;
забезпечувати надійність прикриття від ударів повітряного і наземного противника, ефективність наземної оборони;
забезпечувати електромагнітну сумісність РЛС і засобів зв'язку;
забезпечувати можливість пересування на знову призначені позиції;
забезпечувати необхідну відстань від постійних ліній електропередач.
У випадках неможливості вибору позиції, яка задовольняє всім вимогам, вибирається така позиція, що забезпечила б максимальну реалізацію бойових можливостей радіолокаційних засобів радіотехнічних підрозділів у даних умовах.
Вибір бойового порядку радіотехнічного підрозділу здійснюється у районі, визначеному вищим штабом, та проводиться у наступній послідовності:
1). Наказом командира призначається рекогніційна група під керівництвом командира зєднання (ртб) або його заступника. До складу групи призначаються офіцери управління та служб з¢єднання, а також командир радіотехнічного підрозділу і начальник основного РЛК (РЛС), що знаходиться на озброєнні даного підрозділу.
2). Рекогносцировочна група здійснює попередній вибір декількох позицій по карті місцевості масштабу 1:50000 або 1: 100000. На карті в зазначеному районі визначаються 3 -4 позиції для попередньої їх оцінки.
Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5…10 км від Державного кордону (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об’єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням, які висуваються до позицій РЛС, РЛК, КЗА та засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.
Обрана ділянка місцевості радіусом 1,0 – 2 км вважається попередньо придатною для позиції при наступних умовах:
поверхня ділянки повинна бути рівною на відстані 1,0 – 2км від її центру;
на ділянці немає лісового масиву;
у секторі відповідальності підрозділу немає підйому рельєфу і сильної його порізаності;
відсутні кути закриття.
3). Після вибору ділянок місцевості для майбутньої позиції на карті, група проводить рекогносцировку на місцевості і визначає найбільш придатні ділянки для позицій.
4). На обраних позиціях топографом з¢єднання проводяться топогеодезичні роботи (прив’язка позиції до геодезичних пунктів, зйомка кутів закриття, зйомка профілів місцевості) та оформляються необхідні документи. На кожну обрану позицію відпрацьовуються такі документи:
Карта масштабу (1:50000) з нанесеними основною, запасними і удаваними позиціями та легендою, в якій вказуються координати та висоти над рівнем моря, точок розміщення РЛС, населені пункти, вузли зв’язку, наявність електромережі та ін.;
план місцевості позиції рлр масштабу 1:50000, на якій наносяться рельєф і місцеві предмети;
картка кутів закриття для кожної РЛС (РЛК);
профілі місцевості для кожної РЛС (РЛК) метрового і дециметрового діапазонів хвиль відносно точок розміщення через 100 (для складного рельєфу через 50).
2. Призначення, склад та режими роботи системи відображення в РЛС 19Ж6 (П-37).
Індикаторна апаратура РЛС містить у собі індикатори кругового огляду (ІКО) шаф ДУС-4М і ИКО-2М. Індикаторна апаратура призначена для візуального спостереження за цілями в зоні виявлення РЛС і виміру їхніх координат – азимута і похилої дальності.
На екрані ІКО формується радіально-кругова розгортка шляхом обертання розгортки, формованої в кожнім періоді проходження від імпульсу запуску до імпульсу кінця дистанції, зі швидкістю обертання антени. Для підвищення точності виміру дальності і розрізнювальної здатності використовуються також секторний і кільцевий режими. Секторний режим полягає в зсуві початку розгортки від центра до краю екрана в будь-яку його точку. Це забезпечує можливість переглядати великі дальності на укрупненому масштабі. Кільцевий режим полягає в затримці початку дистанції на час, кратний 10 км. У цьому режимі розгортка починається в центрі екрана, але не з нуля дистанції. При цьому забезпечується перегляд ділянки з меншими межами дальностей на укрупненому масштабі.
Відмітки цілей на екрані індикатора спостерігаються у виді яркісних відміток (дужок). Вимір координат здійснюється шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі відносно масштабних відміток дальності й азимута.
Визначення державної приналежності виявлених цілей здійснюється на екранах ІКО по відмітках пізнавання, отриманим від НРЗ.
Відповідно до задач, виконуваних ИКО, на них через тракт відеосигналів надходять луна-сигнали, сигнали пізнавання, пеленга, 10 і 50 км відмітки дальності, 50 і 300 відмітки азимута.
Синхронізація роботи індикатора з приймально-передавальною апаратурою здійснюється за допомогою імпульсів запуску, формованих у пристрої хронізації блоку хронізації і спеціальних режимів 39УФ02. Пристрій хронізації забезпечує формування синхроімпульсів в одному з режимів запуску: рідкий РІ, РІІ або частий Ч, формуючи необхідні послідовності синхроімпульсів, подавані на різні системи і пристрої РЛС і системи, що сполучаються, з відповідними часовими затримками. Частота повторення імпульсів контролюється на індикаторному табло блоку 39УФ02.
3. Військовий ремонт РЕТ РТВ. Система ремонту РЕТ. Відновлювальний ремонт РЕТ.
Ремонт - це комплекс робіт по відновлюванню й підтримці справності або працездатності зразка ОВТ.
Заводський ремонт - ремонт зразка ОВТ на ремонтному підприємстві МО або заводі промисловості, при передачі (здачі) на які зразок знімається з експлуатації.
Військовий ремонт - ремонт зразка ОВТ в місцях розміщення або базуванні частин, або розташування несправних ОВТ, силами і засобами частин (рухомими ремонтними або ремонтно-відновлювальними підрозділами), а також бригадами ремонтних підприємств МО і (або) заводів промисловості.
Військовий ремонт в воєнний час, як правило, буде проводитися в польових умовах, силами ремонтних органів частин, з`єднань, а також ремонтно-відновлювальними підрозділами (частинами), які входять до складу ремонтно-відновлювальних баз армійського корпусу, оперативного командування.
Відповідно до Державного стандарту під системою ремонту розуміється сукупність взаємозв`язаних зразків ОВТ, засобів їх ремонту, виконавців і документації, взаємодія яких відбувається відповідно до завдань кожного виду ремонту.
Відновлювальний ремонт проводиться на техніці:
q в період ведення бойових дій;
q що зазнала пошкодження при аваріях, стихійних лихах.
Відновлювальний ремонт проводиться з метою усунення ушкоджень і приведення техніки у готовність до бойового застосування.
Під час відновлювального ремонту виконуються роботи, об'єм яких визначається ступенем пошкодження техніки.
Відновлювальний ремонт ведеться, як правило, на місцях експлуатації техніки силами ремонтно-відбудовних бригад (РВБ) і обслуги комплектів техніки агрегатним методом. До проведення відновлювального ремонту техніки можуть залучатися фахівці підприємств-виготовлювачів і ремонтних підприємств.
БІЛЕТ № 22
1. Підготовка окремої радіолокаційної роти до виконання бойового завдання. Етапи роботи командира окремої радіолокаційної роти та їх зміст .
Підготовка до бойового застосування починається з моменту отримання бойового завдання, продовжується безперервно і закінчується після виконання основних заходів приведення у бойову готовність. Виділяють два етапи підготовки:
завчасна – з моменту отримання бойового завдання до приведення у вищі ступені бойової готовності;
безпосередня – від моменту приведення у вищі ступені бойової готовності до виявлення власними засобами повітряного противника.
Для доведення до підрозділів бойового завдання в ртбр розробляється бойовий наказ підрозділу.
Бойовий наказ підрозділу підписують командир і начальник штабу бригади.Одержання бойових наказів (розпоряджень) підтверджується.
З одержанням бойового завдання командир радіотехнічного підрозділу з’ясовує його, оцінює обстановку і приймає рішення.
Усвідомлення бойового завдання. Командир радіотехнічного підрозділу вивчає і усвідомлює замисел бойового застосування з’єднання (частини), своє бойове завдання; визначає роль і місце підрозділу у виконанні завдань з’єднання (частини).
Вивчаючи замисел бойового застосування старшого командира, командир радіотехнічного підрозділу усвідомлює основну мету бойового застосування з’єднання (частини), а саме:
на яких рубежах повинен бути виявлений противник;
який напрямок є головним;
які відомості про повітряного противника необхідно добути;
якими способами вести розвідку та з ким взаємодіяти;
яку за змістом, якістю, кому, по яких каналах та яким способом видавати бойову та розвідувальну інформацію.
Під час вивчення свого бойового завдання командир підрозділу з’ясовує:
у якому секторі та у взаємодії з ким вести радіолокаційну розвідку повітряного противника;
у якій кількості та як використовувати канали зв’язку для передачі та прийому інформації;
які варіанти дій підрозділу використовувати в різних умовах обстановки;
які заходи проводити щодо підвищення живучості;
який мати резерв та як його використовувати;
порядок перепідпорядкування підрозділу у разі втрати управління;
порядок дій особового складу у разі застосування противником зброї масового ураження;
встановлений термін готовності підрозділу до виконання бойового завдання.
У процесі усвідомлення бойового завдання командир визначає заходи, які необхідно провести негайно, до прийняття рішення на виконання бойового завдання та віддає попередні розпорядження.
Оцінка обстановки. В ході оцінки обстановки командир радіотехнічного підрозділу оцінює:
повітряного противника;
наземного (морського) противника;
склад, дислокацію, бойові можливості забезпечуваних з’єднань і частин;
вимоги до розвідувальної і бойової інформації;
бойову готовність і бойові можливості свого підрозділу;
взаємодіючі сили і засоби розвідки повітряного противника;
стан усіх видів забезпечення;
фізико-географічні, кліматичні й інші умови місцевості, їх вплив на виконання бойового завдання.
Командир радіотехнічного підрозділу оцінює повітряного противника на основі відомостей, вказаних в бойовому наказі (розпорядженні) командира з’єднання (частини), за трьома напрямками:
базування, склад, бойова готовність та бойові можливості угруповання противника;
льотно-тактичні характеристики ЗПН;
варіанти дій противника при подоланні системи ППО, тактика його дій під час нанесення ударів по об’єктах, що обороняються.
У результаті оцінки повітряного противника командир робить висновки, в яких вказує:
кількість повітряних цілей та характер дій противника в зоні радіолокаційної інформації (радіолокаційному полі) підрозділу;
очікувану перешкодову обстановку;
вимоги до бойової готовності підрозділу;
можливі бойові втрати підрозділу.
Оцінку бойової готовності та бойових можливостей свого підрозділу командир проводить з метою уточнення фактичного стану підрозділу та його відповідності поставленому бойовому завданню.
Боєготовність складається з боєздатності та часу бойової готовності.
Боєздатність – це можливості щодо виконання бойового завдання в конкретних умовах обстановки. Вона залежить від:
укомплектованості особовим складом та його підготовки;
наявності та стану озброєння та військової техніки;
ступеню реалізації бойових можливостей;
стану всіх видів забезпечення.
В ході оцінки бойових можливостей командир оцінює просторові, інформаційні, часові, точнісні показники.
Після усвідомлення бойового завдання і оцінки обстановки командир підрозділу приймає рішення на виконання бойового завдання, у якому визначає практичні заходи щодо підготовки до виконання бойового завдання, терміни їх виконання та відповідальних виконавців.
Про заходи, спрямовані на виконання поставленого бойового завдання, командир підрозділу доповідає старшому командиру.
Після видачі попередніх розпоряджень командир радіотехнічного підрозділу приступає до розробки (уточнення) та оформлення бойових документів та підготовки бойових обслуг.
2. Принцип роботи приймального пристрою РЛС П-18 (5Н84А) за функціональною схемою.
Тракт охоплює кілька систем РЛС: антенно-фідерну та приймальну системи, систему автокомпенсації активних шумових завад та систему СРЦ (селекції рухомих цілей).
Тракт містить основний канал приймання (КО) та кілька допоміжних каналів, які використовуються для вирішення завдань придушення активних шумових завад, прийнятих боковими пелюстками та головним променем ДНА (діаграма напрямленості антени), і для пеленгування ПАЗ (постановників активних завад). Кількість допоміжних каналів поступово зменшується уздовж тракту. В антенно-фідерній частині тракт містить основний канал та шість допоміжних, тобто основну антену АО та шість допоміжних: А1, А2, А3, А4, А5Г і А5В. У приймальній системі кількість допоміжних каналів зменшується до чотирьох, а в системі захисту від активних шумових завад – до трьох. Таке поступове зменшення кількості допоміжних каналів дає можливість створення багатьох режимів захисту від АШЗ при прийнятних обсягах апаратури. Після системи захисту від АШЗ тракт стає одноканальним.
Структурно всі приймальні канали ідентичні і побудовані за схемою супергетеродинного приймача з двократним перетворенням частоти. Наявність подвійного перетворення частоти викликана суто конструктивними особливостями автокомпенсатора активних шумових завад. Водночас така побудова покращує частотно-вибіркові властивості приймальної системи, бо знижує рівень приймання сигналів «дзеркальним каналом».
3. Порядок і особливості включення РЛС 19Ж6 (П-37) у бойовий режим.
БІЛЕТ № 23
1. Бойові документи підрозділу РТВ. Зміст робочої карти командира радіотехнічного
підрозділу РТВ.
У радiотехнiчних підрозділах розробляються такі бойові документи:
робоча карта командира батальйону (орлр, орлв);
план передислокації радіолокаційної роти (орлв) на резервну позицію (запасну позицію);
план безпосереднього прикриття і наземної оборони батальйону (орлр, орлв).
Робоча карта командира ртб (орлр, орлв) розробляється на карті масштабу 1:500 000 для батальйонів, що здійснюють видачу бойової інформації на КП частин ЗРВ. Для батальйонів, що здійснюють видачу бойової інформації на КП частин ВА – 1:1 000 000.
На ній відображаються: межі району підрозділу; основні напрямки дій повітряного противника в зоні відповідальності підрозділу, очікувана кількість і типи засобів повітряного нападу, послідовність їх дій на кожному напрямку, рубежі пуску ракет "повітря–земля"; найбільш імовірні маршрути виходу засобів повітряного нападу, передусім крилатих ракет, до об'єктів; рубежі початку постановки перешкод, очікувана кількість і зони баражування постановників перешкод, літаків ДРЛВ противника; бойовий порядок батальйону, дислокація підрозділів (орлр, орлв), що виводяться для підсилення радіолокаційного поля за різними ступенями бойової готовності; КП з’єднань, частин ЗРВ, ВА, РЕБ, позиції дивізіонів, яким видається бойова інформація батальйоном (орлр); аеродроми і зони чергування винищувачів у повітрі; рубежі знищення засобів повітряного нападу зенітними ракетними військами, винищувальною авіацією, рубежі придушення бортових радіоелектронних засобів частинами РЕБ; потрібні рубежі видачі розвідувальної і бойової інформації, схеми видачі розвідувальної інформації на КП бригади (батальйону) і бойової інформації на КП частин ЗРВ, ВА, РЕБ; радіолокаційне поле батальйону (зона інформації орлр, орлв) на висотах 100, 500, 1000, 4000, 10 000 метрів з урахуванням зон виявлення підрозділів, виведених на позиції підсилення маловисотного радіолокаційного поля, запасні і удавані позиції, маршрути руху підрозділів; схеми управління, перепідпорядкування і взаємодії; дислокація взаємодіючих підрозділів, їх можливості щодо виявлення повітряного противника.
Необхідні рубежі видачі бойової інформації відображаються для висот бойового застосування ЗРК, винищувачів.
Робоча карта командира радіотехнічного батальйону підписується командиром і начальником штабу батальйону, робоча карта командира радіолокаційної роти (орлв) – командиром роти (орлв).
2. Порядок перевірки й оцінка догляду та збереження зразка техніки.
Догляд і збереження техніки оцінюються за показниками, що характеризують підтримку її у постійній готовності до бойового застосування:
Якість проведення ТО
Комплектність, облік та зберігання індивідуального ЗІП
Технічний стан засобів зв’язку
Виконання доробок на комплекті техніки. Виконання технічних заходів ПД ТЗР
Зовнішній стан комплекту
Наявність, стан та ведення технічної документації
Наявність, стан штатних акумуляторних батарей та зарядних пристроїв
Стан В/Ч та силових кабелів
Виконання інструкцій та правил заправки агрегатів живлення і гідросистем
Стан техніки безпеки
Стан протипожежної безпеки
Догляд і збереження комплекту техніки оцінюється:
"5" - якщо усі показники оцінені позитивно, середній бал за показники не нижче 4,6;
"4" - якщо усі показники оцінені позитивно, середній бал за показники не нижче 3,6;
"3" - якщо показники а, б, у, д, л, м оцінені позитивно, середній бал за усі показники не нижче 3,0;
"2" - якщо не виконуються умови для оцінки "3".
3. Склад інформації, яка відображається на екрані індикатора РЛС 19Ж6 (П-37) у різноманітних режимах.
БІЛЕТ № 24
1. Організація виконання бойового завдання окремою радіолокаційною ротою. Обладнання КП окремої радіолокаційної роти при відсутності та наявності на озброєнні комплексу засобу автоматизації.
КП орлр обладнується:
- кімната бойового управління;
- - кімната для передачі донесень;
- комутатор;
- санпропускник.
У кімнаті бойвого управління встановлюється:
- індикатор командира;
- планшет роти;
До складу бойової обслуги КП орлр входять:
у кімнаті бойового управління:
– командир роти (оперативний черговий);
– командир взводу зв’язку;
– механік апаратури зв’язку
– планшетисти планшету роти по кількості каналів передачі інформації від операторів радіолокаційних комплексів (станцій);
– планшетист табло контролю видачі інформації;
– зчитуючий;
у кімнаті для передачі донесень:
– записуючий;
– радіотелеграфіст (при видачі інформації по телеграфних каналах зв’язку);
у кімнаті наведення:
– оператор радіовисотоміра.
на радіолокаційних комплексах (станціях):
– начальники комплексів (станцій);
– начальники змін;
– оператори (по числу індикаторів);
на радіовисотомірах:
– начальники радіовисотомірів;
– оператори радіовисотомірів;
на приймальному радіопункті:
– радіотелеграфіст командної радіомережі батальйону;
на передаючому радіопункті:
– начальник радіостанції;
– радіомеханік;
на електростанції:
– електрик-дизеліст;
на посту візуального спостереження:
– черговий спостерігач.
На радіолокаційних комплексах (станціях), радіовисотомірах, приймальному і передаючому радіопунктах при їх електроживленні від автономних агрегатів живлення додатково несуть чергування електрики-дизелісти.
Якщо радіозв’язок здійснюється в телефонному режимі, то замість радіотелеграфіста на приймальному радіопункті чергує радіомеханік. Радіотелеграфіст і записуючий пункту управління з розрахунку також виключаються.
2. Принцип роботи передавального пристрою РЛС П-18 (5Н84А) за функціональною схемою.
Передавальний пристрій призначений для формування некогерентної послідовності потужних зондуючих радіоімпульсів у метровому діапазоні хвиль. Передавальний пристрій побудований за типовою для "метрових" РЛС старого парку схемою імпульсного лампового автогенератора з коливальною системою на жорстких коаксіалах. Імпульсна напруга анодного живлення формується модулятором, який перетворює постійну напругу високовольтного випрямляча на потужні імпульси. Цим визначаються склад та структура передавального пристрою.
Передавальний пристрій має такі основні складові:
генератор НВЧ;
модулятор;
високовольтний (+14 кВ);
Усі блоки розташовані в напівпричепі АП-2 в два "поверхи". Внизу знаходяться блоки модулятора та високовольтного випрямляча, а над ними розташований генератор НВЧ.
Передавальний пристрій має такі основні технічні параметри:
імпульсна потужність зондуючих сигналів Pі =700... 900 кВт;
тривалість зондуючих сигналів tі=10±1 мкс;
частота повторення зондуючих сигналів у режимі основного запуску FП1=185...195 Гц, а в режимі рідкого запуску FП2=95 Гц. При цьому на частоті FП1 можлива 25% вобуляція періоду повторення зондуючих сигналів, а також можливий зовнішній запуск передавального пристрою синхроімпульсами, які надходять з частотою приблизно 200 Гц;
імпульсна анодна напруга генераторної лампи UАмакс=26 кВ;
середнє значення анодного струму генераторної лампи ІАср=200±50мА;
напруга розжарювання генераторної лампи UН=6,7±0,3 В;
струм розжарювання генераторної лампи ІН=425±40 А;
коефіцієнт корисної дії ККД= 20%;
охолодження генераторної лампи повітряне.
3. Підготовка до розгортання РЛС 19Ж6 (П-37). Графік розгортання РЛС.
БІЛЕТ № 25
1. Основні організаційні та технічні заходи щодо захисту ОВТ і ВО підрозділів РТВ від радіотехнічної розвідки та оцінка їх ефективності.
Захист озброєння, військової техніки і військових об’єктів від радіотехнічної розвідки здійснюється шляхом проведення комплексу організаційних заходів і технічних мір, які спрямовані на виключення або істотне утруднення виявлення випромінювань РЕСЗ, визначення їх місця розташування і виміру параметрів сигналів, що не дозволяють противнику визначити (розпізнати) типи РЕСЗ і їх бойові можливості, а також на нав’язуванні протиборчій стороні неправильного уявлення про місце розташування РЕСЗ і параметри випромінюваних сигналів.
До організаційних заходів щодо захисту від РТР можна віднести:
− введення обмежень на роботу РЕСЗ (просторові, часові, територіальні, кількісні, енергетичні); на режими використання і параметри сигналів РЕСЗ, що випромінюються;
− використання під час вибору позицій властивостей місцевості, що екранують;
− встановлення меж зони, яка контролюється (охороняється);
− застосування хибного радіообміну.
Просторові обмеження полягають у встановленні робочих секторів за азимутом і кутом місця, у межах яких дозволяється робота РЕСЗ на випромінювання.
Часові обмеження полягають у встановленні мінімально необхідного, для рішення поставлених завдань, часу роботи РЕСЗ з випромінюванням або заборони такої роботи у визначені проміжки часу.
Територіальні обмеження у використанні РЕСЗ полягають у встановленні заборони на розміщення конкретних типів РЕСЗ у районах, що попадають у зони ведення наземної, морської і повітряної РТР (у прикордонному і приморському районах, поблизу міст з іноземними представництвами).
Кількісні обмеження полягають у встановленні мінімально необхідного для виконання бойового завдання кількості РЕСЗ, які випромінюють. Цей спосіб утрудняє протиборчій стороні встановлення справжнього складу РЕСЗ у військах.
Енергетичні обмеження полягають у встановленні мінімально необхідної, для виконання поставленого завдання, потужності випромінювань РЕСЗ. Ці обмеження сприяють зменшенню дальності розвідки РЕСЗ, що захищаються.
Обмеження на режими використання і параметри сигналів РЕСЗ полягають у встановленні режимів на використання в мирний час або в конкретних бойових діях приховуваних режимів роботи і сигналів з параметрами, що захищаються (несучої частоти, девіації частоти, тривалості імпульсів та ін.).
До технічних мір щодо захисту РЕСЗ від РТР відносяться заходи, що проводяться з застосуванням спеціальних технічних засобів приховування і технічної дезінформації (імітації).
Засоби приховування випромінювань РЕСЗ від РТР поділяються на пасивні й активні.
Пасивні засоби захисту від РТР являють собою різні штучні перепони і конструкції, що установлюються на шляху розповсюдження випромінювань РЕСЗ з метою зменшення рівня прийнятих розвідувальним приймачем сигналів шляхом поглинання, розсіювання або відбиття цих випромінювань.
До пасивних засобів приховування відносяться:
− індивідуальні (еквіваленти антен; антенні насадки; чохли і покриття, що поглинають);
− засоби часткового екранування (металеві штори; металізоване скло і тканини, що екранують; щити; дротяні сітки; струмопровідні емалі);
− екрановані приміщення (спорудження, камери або кабіни).
Активні засоби захисту (приховування) РЕСЗ від РТР здійснюються шляхом застосування станцій перешкод, імітаторів випромінювань, помилкових сигналів, що виключають або утрудняють виявлення і вимір параметрів випромінювань, а також розпізнавання, визначення режимів роботи і місця розташування РЕСЗ.
Технічна дезінформація РТР противника полягає в створенні умов що істотно утрудняють розпізнавання реальних об’єктів і орієнтирів за даними засобів РТР і сприяє введенню противника в оману щодо їх кількості, місця розташування, характеристик і спрямованості діяльності військ і установ.
Технічна дезінформація РТР противника здійснюється у разі використання хибних позицій і створенні хибної радіоелектронної обстановки. Як засоби технічної дезінформації можуть застосовуватися передавальні пристрої списаної техніки, активні й пасивні перевипромінювачі енергії, спеціально розроблені імітатори випромінювань.
2. Призначення, склад та технічні характеристики приймального пристрою РЛС П-18 (5Н84А).
Приймальна система призначена для вирішення таких завдань:
вибіркового підсилення луна-сигналів, що приймаються, і перетворення їх на проміжну частоту;
нормування рівня активних шумових завад;
узгодженого за спектром фільтрування поодиноких луна-сигналів;
амплітудного детектування сигналів.
Приймальна система РЛС 5Н84А має деякі особливості, пов'язані з необхідністю забезпечення високої завадозахищеності РЛС від активних шумових завад та конструктивним побудуванням станції.
По-перше, приймальна система є багатоканальною і містить основний канал прийому та низку допоміжних, які забезпечують захист РЛС від активних шумових завад, які діють як з напрямку головного променя, так і з напрямків бокових пелюсток ДНА. Кількість допоміжних каналів у високочастотній частині тракту становить чотири, а потім по мірі обробки сигналів скорочується до трьох. Така невідповідність кількості допоміжних каналів і кількості допоміжних антен (їх шість) пояснюється прагненням конструкторів створити шляхом відповідної комутації антен та каналів гнучку систему захисту від активних шумових завад за прийнятного обсягу апаратури.
По-друге, до приймального тракту і функціонально, і конструктивно вплетена апаратура захисту від активних шумових завад у вигляді триканального гетеродинного автокомпенсатора. Це зумовило побудову приймальних трактів за супергетеродинною схемою з двократним перетворенням частоти. При цьому друга проміжна частота в допоміжних каналах за принципом дії гетеродинного автокомпенсатора має відрізнятися від проміжної частоти основного каналу. Попутно двократне перетворення частоти сприяє підвищенню частотної вибірковості каналів, бо придушує прийом на дзеркальних частотах.
До складу приймальної системи входять:
блок широкосмугового підсилювача високої частоти – блок ШПВЧ;
п’ять блоків підсилювачів високої частоти (ПВЧ);
блок першого гетеродина;
блок підсилення напруги першого гетеродина;
чотири блоки підсилювачів проміжної частоти (ППЧ);
блок других гетеродинів;
вихідний блок ППЧ.
Приймальна система має такі технічні характеристики:
динамічний діапазон Д=40дБ;
коефіцієнт шуму Ш£ 4;
смуга пропускання П=100 кГц;
перша проміжна частота fпр1=25,9 МГц;
друга проміжна частота fпр2: в основному каналі – 10 МГц;
у першому допоміжному каналі – 16,5 МГц;
у другому допоміжному каналі – 16,7 МГц;
у третьому допоміжному каналі – 16,9 МГц.
3. Установка вихідних положень органів керування режимами роботи РЛС РЛС 19Ж6 (П-37).
БІЛЕТ № 26
1. Основи організації та проведення маршу радіотехнічного підрозділу. Розрахунок часу на передислокацію. Оформлення плану передислокації.
Маневр радіотехнічних підрозділів – організоване їх пересування з метою заняття вигідного положення по відношенню до противника, створення резерву сил і засобів, виведення підрозділів з-під ударів противника і відновлення (нарощування) радіолокаційного поля.
Основні завдання, що вирішуються в ході маневру:
а ) радіотехнічними батальйонами (окремими радіолокаційними ротами):
посилення угруповання радіотехнічних військ на основних напрямах, в районах бойових дій зенітних ракетних військ, авіації;
відновлення боєздатності угруповання радіотехнічних військ, порушеного в результаті ударів противника;
виведення підрозділів з-під удару противника для збереження їх боєздатності;
б) окремими радіолокаційними взводами:
зниження нижньої межі суцільного радіолокаційного поля угруповання радіотехнічних військ на встановлених напрямах або рубежах;
посилення угруповання в районі бойових дій зенітних ракетних військ і авіації;
відновлення боєздатності радіотехнічних підрозділів і інші завдання, що раптово виникають у ході бойового застосування.
Маневр може проводитися як під час підготовки, так і в ході виконання бойового завдання радіотехнічною бригадою і здійснюватися перевезенням залізничним, водним, повітряним транспортом, своїм ходом (маршем) або комбінованим способом.
Основним способом пересування підрозділів радіотехнічних військ є марш.
Маневрені можливості підрозділів характеризуються:
часом готовності до маршу;
максимальною дальністю маршу;
середньою швидкістю пересування;
часом розгортання;
автономністю (максимальною тривалістю функціонування у відриві від базового підрозділу).
Залежно від дальності маневру розрізняють: маневр (марш) на великі
відстані (більше 20 км від бойової позиції); маневр (марш) в обмеженому районі (в радіусі до 20 км від бойової позиції).
У виняткових випадках у разі загрози втрати сил і засобів на основній позиції і зриву виконання бойового завдання право прийняття рішення на здійснення маневру в обмеженому районі надається командиру радіотехнічного підрозділу. Про прийняте рішення командир підрозділу негайно доповідає на старший командний пункт.
План передислокації радіолокаційної роти (орлв) на бойову (запасну) позицію розробляється на карті масштабу 1:50 000. На карту наносяться маршрут руху, можливі об'їзди, вихідний пункт і райони привалів, кінцевий пункт, похідний порядок, рубежі регулювання руху.
На маршруті руху позначаються пункти зв'язку усіх відомств, з яких можна передавати повідомлення на КП радіотехнічної бригади, батальйону, роти. Крім того, у вигляді таблиць відображаються розрахунок часу на згортання і побудову колони, час проходження вихідного і кінцевого пунктів, рубежів регулювання руху, час розгортання на новій позиції. Окремою таблицею відображається кількість основних матеріальних засобів, що підлягають передислокації, сигнали управління.
Текстуально на карті відображаються характеристика маршруту руху, порядок управління колоною на марші, організація усіх видів розвідки на марші і порядок дій особового складу при подоланні важких і заражених ділянок, при нападі повітряного і наземного противника.
План передислокації підписується командиром рлр (орлв), затверджується командиром ртб (орлр).
2. Призначення, склад та основні тактико-технічні характеристики РЛС П-18 (5Н84А).
Двокоординатна РЛС 5Н84А ("Оборона") призначена для дальнього виявлення повітряних об'єктів, вимірювання їхніх координат (азимуту, дальності) і визначення державної належності за принципом "свій-чужий".
Основними завданнями РЛС є:
розвідка повітряного простору у складі чергових сил;
визначення початку масового нальоту ЗПН противника;
забезпечення радіолокаційною інформацією чергових вогневих засобів.
У розгорнутому стані до складу РЛС 5Н84А входять такі складові частини:
напівпричіп антенного поста АнП-1 на шасі МАЗ-938Б з основною антеною АО та допоміжними антенами А1...А4;
напівпричіп антенного поста АнП-2 з допоміжною антеною А5;
апаратний напівпричіп АП-1 з приймальною апаратурою, апаратурою захисту від завад та індикатором кругового огляду;
апаратний напівпричіп АП-2 з передавальним пристроєм;
апаратний напівпричіп АП-3 з двома виносними індикаторами кругового огляду, апаратурою спряження та дистанційного управління;
причеп наземного радіолокаційного запитувача 73Е6;
дизельна електростанція 5Е96 в кузові типу КУНГ-П10 з двома дизель-електричними агрегатами АД100-Т/400;
розподільно-перетворювальна кабіна 5Е88 з двома перетворювачами сітьової частоти ПСЧ-50К, одним перетворювачем ПСЧ-15К та дизель-електричним агрегатом АД30-Т1/400-1;
Точністні характеристики. При масштабі М2 (rмакс=200км) середньоквадратичні значення похибок вимірювань координат становлять sr=1000м, sb=1о, а середньоквадратичні похибки пеленгування постановників активних завад – sbПАЗ=2о.
Розрізнювальна здатність. Розрізнювальна здатність по дальності становить
d r=3500м, а по азимуту db=8о.
Зона виявлення. Таблиця 1.
Параметр Зони Виявлення | Режим НИЖНИЙ ЛУЧ Завади діють по Без завад бокових пелюстках ДНА, NЗ=10Вт/МГц, rЗ =200км, hЗ =10км | Режим ВЕРХНИЙ ЛУЧ, без завад | ||||||||
| h=100 м h=500 м rВ,км h=1000 м h=6000 м h=10000 м h=20000 м | 33 30 80 70 105 90 230 200 300 250 | |||||||||
| hмакс, км | 35 27 | |||||||||
| eмакс, град. | 12 12 | |||||||||
| RМЗ | 5h 5h | 3,5h |
Радіоелектронний захист. Радіоелектронний захист РЛС включає в себе захист від протирадіолокаційних ракет (ПРР), захист від активних та пасивних завад, електромагнітну сумісність (ЕМС) і стійкість проти впливу електромагнітного імпульсу.
Радіолокаційна станція 5Н84А має високу захищеність від активних завад, яка досягається:
високим енергетичним потенціалом РЛС;
наявністю автокомпенсатора активних шумових завад, які діють по головному променю та по бокових пелюстках ДНА;
перестроюванням робочої частоти зондуючого сигналу;
застосуванням пристрою придушення несинхронних імпульсних завад;
застосуванням автоматичних регулювань підсилення сигналів у приймальних трактах;
наявністю апаратури пеленгування постановників АШЗ.
Захищеність від пасивних завад забезпечується наявністю апаратури селекції рухомих цілей (СРЦ), яка являє собою систему двократної черезперіодної компенсації пасивних завад. Система СРЦ виконана на потенціалоскопах. Коефіцієнт придушення пасивних завад типу «Місцеві предмети» становить не менше 20 дБ. Впевнена проводка цілей типу ТУ-16 на фоні штучно створених пасивних завад можлива при щільності постановки завад до 2 стандартних пачок диполів на 100 м польоту і швидкості вітру до 60 м/с.
3. Вимоги техніки безпеки при розгортанні, згортанні та експлуатації РЛС 19Ж6 (П-37).
БІЛЕТ № 27
1. Проблема електромагнітної сумісності радіоелектронних систем та засобів угруповань військ. Захист радіоелектронних систем та засобів від ненавмисних перешкод.
Електромагнітна сумісність РЕСЗ – це спроможність РЕСЗ одночасно функціонувати в реальних умовах експлуатації з необхідною якістю при впливі на них ненавмисних перешкод і не створювати неприпустимих радіоперешкод іншими РЕСЗ.
До ненавмисних радіоперешкод відносяться радіоперешкоди, які створюються джерелами штучного походження, що не призначені для порушення функціонування РЕСЗ.
До неприпустимої радіоперешкоди відносять радіоперешкоду, що знижує нижче необхідного якість функціонування РЕСЗ. Ті РЕСЗ, які створюють неприпустимі радіоперешкоди один одному, вважають несумісними (з точки зору забезпечення ЕМС).
Вплив неприпустимої ненавмисної радіоперешкоди на радіоелектронні засоби різного призначення може привести:
до зменшення дальності та точності розвідки і виявлення;
до зниження швидкості та вірогідності обміну інформацією;
до погіршення якості розпізнавання, супроводу та наведення комплексів і систем;
до помилкових спрацьовувань пристроїв;
до зниження пропускної спроможності радіолокаційних станцій.
Найбільш істотними причинами, що викликають загострення проблеми ЕМС є:
зростання загального числа одночасно діючих радіотехнічних пристроїв, особливо встановлюваних на рухливих об'єктах;
збільшення потужності сигналів, які випромінюються передавачем, та підвищення чутливості приймача РЕСЗ;
недосконалість трактів формування та прийому сигналів;
обмеженість засвоєної частини радіоелектронного спектру та нерівномірність її використання.
Стосовно частин радіотехнічних військ, слід відзначити, що забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів є одним із заходів радіоелектронного захисту. Вирішення цієї задачі ґрунтується на всебічному аналізі радіоелектронної обстановки та проведені певних заходів, які засновані на використанні різноманітних критеріїв і методик.
2. Принципи побудови приймальних пристроїв оглядових РЛС.
Приймальний пристрій призначений для виконання наступних задач:
посилення прийнятих антенами сигналів на високій частоті;
перетворення сигналів на проміжну частоту,
посилення сигналів на проміжній частоті,
амплітудне детектування сигналів,
видача сигналів на проміжній частоті для фазового детектування.
нормування рівня активних шумових завад;
Приймальна система оглядових РЛС має деякі особливості, пов'язані з необхідністю забезпечення високої завадозахищеності РЛС від активних шумових завад.
По-перше, приймальна система є багатоканальною і містить основний канал прийому та низку допоміжних, які забезпечують захист РЛС від активних шумових завад, які діють як з напрямку головного променя, так і з напрямків бокових пелюсток ДНА.
По-друге, до приймального тракту і функціонально, і конструктивно вплетена апаратура захисту від активних шумових завад у вигляді автокомпенсатора.
3. Порядок проведення повного функціонального контролю РЛС П-18 (5Н84А).
БІЛЕТ № 28
1. Визначення та зміст радіоелектронного захисту РЛС. Основні організаційні заходи та технічні міри щодо радіоелектронного захисту РЛС радіотехнічних підрозділів від активних перешкод.
Радіоелектронний захист (РЕЗ) систем і засобів управління військами і зброєю спрямований на забезпечення їхньої усталеної роботи в умовах ведення супротивником радіоелектронної боротьби і взаємного впливу своїх РЕС.
Радіоелектронний захист включає:
1. Захист радіоелектронних систем і засобів від поразки самонавідною на випромінювання зброєю супротивника;
2. Захист від радіоелектронного придушення;
3. Захист від впливу іонізуючих і електромагнітних випромінювань ядерного й іншого видів зброї;
4. забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (об'єктів).
РЕЗ здійснюється в сполученні з вогневою поразкою, захопленням (виводом з ладу) сил і засобів РЕБ супротивника, діями військ і радіоелектронним придушенням систем управління засобами розвідки і РЕБ супротивника, а також із заходами щодо протидії його технічним засобам розвідки і заходам для безпеки зв'язку.
Радіоелектронний захист досягається проведенням організаційно-технічних заходів видами Збройних Сил, родами військ, спеціальними військами і службами.
Організаційні заходи полягають:
ü у виборі доцільних способів бойового застосування і розміщення радіоелектронних об'єктів і засобів на місцевості в угрупованнях військ,
ü регламентуванні роботи РЕС по території, частотам, режимам і часу,
ü у виявленні джерел ненавмисних (взаємних) перешкод і вживанні заходів по виключенню (зниженню) їхнього впливу.
Вони плануються відповідними штабами і проводяться військами в ході підготовки і ведення бойових дій.
Технічні заходи полягають у застосуванні спеціальних пристроїв, схем захисту і режимів роботи РЕС. Вони реалізуються розрахунками при бойовому застосуванні РЕС.
Організаційні заходи щодо РЕЗ РЕС від засобів РЕБ супротивника є переважно системними. Вони спрямовані на зниження можливостей супротивника по веденню РЕБ, підвищення живучості і найбільш доцільне використання, для рішення задач операції (бойових дій) в умовах радіоелектронної боротьби і ненавмисних перешкод усього різноманіття радіоелектронних засобів угруповання військ.
До основних організаційних заходів РЕЗ, які повинні проводитись в угрупованнях військ, належать наступі:
створення розгалуженої мережі командних пунктів і систем управління, здатних вчасно оцінювати РЕО що складається й адаптувати до неї всю систему роду військ;
раціональне розміщення РЕС на місцевості й в угрупованнях військ, їхнє уміле використання й організація взаємодії;
комплексне використання РЕС різних принципів дії і частотних діапазонів роботи;
створення помилкових угруповань, "схованих" РЕС і радіомереж, що дублюють і обхідних напрямків зв'язку;
визначення сил, засобів і порядку першочергового знищення спеціальних засобів РЕБ супротивника, створення груп боротьби зі ЗПП. розробка заходів взаємодії із сусідами;
систематичний збір, аналіз і узагальнення інформації про засоби і способи ведення РЕБ супротивником з метою виявлення їх сильних і слабких сторін, а також своєчасного використання цих зведень в інтересах удосконалювання РЕЗ (наприклад, з використанням моделювання бойових дій в умовах РЕБ);
підготовка командирів, штабів усіх ступенів і бойових розрахунків до ведення бойових дій в умовах РЕБ.
Технічні міри радіоелектронного захисту закладені в методах передачі, прийому й обробки сигналів, використовуваних у РЕС, а також у спеціальних схемах і пристроях захисту і реалізуються розрахунками при бойовому застосуванні РЕС.
Відповідно до видів перешкод, застосовуваних супротивником, їх можна розділити на дві групи: методи захисту РЕС від активних і від пасивних перешкод.
В основі технічних заходів для РЕЗ РЕС від перешкод різного виду лежать технічні рішення, що дозволяють виділяти корисні сигнали з чи перешкод використовувати перешкодові коливання для визначення координат цілей.
Захист РЕС від активних перешкод технічними методами здійснюється наступним чином:
створенням умов, що виключають порушення нормального режиму роботи прийомних пристроїв РЕС при впливі перешкод;
виділенням корисних сигналів з перешкод;
обліком особливостей формування перешкод, що імітують, і їхнього впливу на системи автосупроводження цілі по дальності, швидкості і кутовим координатам;
використанням перешкодових сигналів для отримання інформації про координати і параметри носіїв перешкод і наведення на них засобів поразки.
Для виключення перевантаження приймальних пристроїв РЕС через їх обмежений динамічний діапазон використовують наступні технічні міри:
ü у вихідних каскадах УПЧ і відеопідсилювача використовують могутні підсилювальні прилади, що працюють при підвищених напругах;
ü уводять ручну і різного виду автоматичні регулювання посилення. Особливо ефективної в умовах перешкоди, що маскує, є шумове автоматичне регулювання посилення, що підтримує постійний рівень умовної імовірності помилкової тривоги незалежно від інтенсивності перешкод;
ü використовують прийомні пристрої з логарифмічними амплітудними характеристиками.
2. Призначення, склад, технічні характеристики та режими роботи індикаторного пристрою РЛС П-18 (5Н84А).
Індикаторна апаратура призначена для відображення повітряної обстановки в зоні виявлення РЛС і визначення двох координат (азимута і похилої дальності) та державної належності (за принципом «свій – чужий») цілей. По постановниках активних шумових завад (ПАЗ) визначається лише азимут при ввімкненні апаратури пеленгування.
До складу індикаторної апаратури входять основний індикаторний пристрій (індикатор кругового огляду – ІКО) і два виносні індикаторні пристрої (виносні індикатори кругового огляду – ВІКО-1 і ВІКО-2). ІКО знаходиться в напівпричепі АП-1, а обидва ВІКО – у напівпричепі АП-3. За функціональним призначенням ІКО є робочим місцем першого (старшого) оператора, а ВІКО-1 і ВІКО-2 – робочими місцями другого і третього операторів.
Основу ІКО становить блок трубки. На екрані електронно-променевої трубки формується радіально-кругова розгортка і відображається радіолокаційна інформація у вигляді позначок цілей, позначок пізнавання, позначок пеленга і масштабної сітки (мітки дальності та азимута). Робота всіх блоків синхронізується імпульсами запуску ІЗ, які надходять з системи хронізації.
Принцип формування радіально-кругової розгортки ґрунтується на використанні в блоці трубки обертальної відхиляючої системи. Тому для створення означеної розгортки достатньо сформувати пилкоподібні імпульси і надіслати їх на відхиляючу систему, яка має обертатися синхронно і синфазно з антеною РЛС. Такі імпульси (UР), тривалість яких залежить від масштабу, формуються блоком розгортки і надходять на відхиляючу систему блока трубки. Одночасно з UР у цьому блоці формується також так звана напруга (імпульси) підсвічування (UП) прямого ходу променя, яка надходить на прискорюючий електрод трубки і на цей час «відкриває» її. Обертання відхиляючої системи блока трубки здійснюється через шестерневу передачу серводвигуном, який знаходиться в блоці серводвигуна ІКО.
Усі необхідні для відображення радіолокаційної інформації сигнали надходять спочатку на блок відеосигналів. Луна-сигнали (Э – «эхо») надходять з вихідного блока ЧПК. Сигнали пізнавання (З – сигнали запитувача) надходять від спряженого з РЛС наземного радіолокаційного запитувача (НРЗ). Мітки азимута (МА-10о, МА-30о) формуються безпосередньо в блоці відеосигналів з напруги, яка надходить від датчика азимутальних імпульсів, розташованого у блоці серводвигуна ІКО. Мітки дальності (МД – 10 км, 50 км, 100 км) формуються калібратором (блоком масштабних міток дальності). У блоці відеосигналів усі ці сигнали об’єднуються в один комплексний сигнал (Є+М+З – «эхо + метки + запрос») і надсилаються на керуючий електрод трубки.
На екрані формується радіально-кругова розгортка на масштабах 200, 400, 600 і 1200 км або кільцева розгортка тільки на масштабі 200 км із затримкою початку відліку на 100, 200, 300 і 400 км.
3. Включення РЛС 19Ж6 (П-37) в черговий режим та перевід її у бойовий режим.
БІЛЕТ № 29
1. Основи організації тактико-спеціальної підготовки в радіотехнічних підрозділах РТВ.
Тактична та спеціальна підготовка є основними видами бойової підготовки. Бойова підготовка -
це система заходів направлених на підтримання необхідного рівня виучки особового складу.
Тактична підготовка призначена для вивчення військами способів підготовки і ведення бойових дій у різних умовах бойових дій. Вона включає предмети начання: розвідувальна підготовка, тактика родів військ ПС, радіоелектронна боротьба.
Спеціальна підготовка прзначена для освоєння особовим складом функціональних обов’язків в експлуатації та бойовому застосуванні ОВТ.
Основні форми організації навчання – це: лекція, практичні і контрольні заняття, самостійна підготовка.
2. Призначення, склад режими роботи апаратури захисту від перешкод.
Апаратура захисту від активних перешкод.
Придушення активних шумових завад, які діють по головному променю та по бокових пелюстках ДНА, здійснюється шляхом застосування автокомпенсатора завад. При наявності допоміжних антен, які перекривають бокові та задні пелюстки діаграми спрямованості антени основного каналу, а також забезпечують приймання електромагнітних коливань з вертикальною поляризацією, є можливість широкого вибору режимів захисту залежно від завадової обстановки. Коефіцієнт придушення активних шумових завад, які надходять до приймальних трактів, становить не менше 20дБ.
Перестроювання робочої частоти або багатоканальність застосовується для захисту від прицільних по частоті завад. Вибір частоти здійснюється оператором.
Задача захисту від несинхронних імпульсних завад вирішується спеціальним пристроєм, який конструктивно об'єднаний із системою захисту від пасивних завад.
Використання в трактах обробки сигналів автоматичних регулювань підсилення забезпечує розширення динамічного діапазону приймальних трактів, що також сприяє підвищенню захищеності РЛС від завад.
Захищеність від пасивних завад забезпечується наявністю апаратури селекції рухомих цілей (СРЦ), яка являє собою систему двократної черезперіодної компенсації пасивних завад.
Апаратура цифрової СРЦ (ЦСРЦ) призначена для виявлення сигналів, відбитих від рухомих цілей, на фоні відбиттів від місцевих предметів, дипольних відбивачів і метеоутворень, а також для подавлення несинхронних імпульсних завад.
Апаратура забезпечує роздільну обробку сигналів після амплітудного детектування, сигнали на проміжній частоті fпр з ППЧ і опорна напруга на проміжній частоті fоп від когерентного гетеродина.
В апаратурі виробляється роздільна обробка сигналів в амплітудному і когерентному каналах.
З метою усунення сліпих фаз фазове детектування і подальша обробка в когерентному каналі здійснюється в двох квадратурних каналах. Квадратурність забезпечується зсувом фази опорної напруги на 90°. На виході фазового детектора мають місце відеосигнали, промодульовані по амплітуді доплерівскою частотою.
Для зменшення впливу сліпих швидкостей використовується вобуляція частоти повторення.
Ці сигнали далі піддаються дворазовому черезперіодному відніманню в кожному квадратурному каналі в цифрових пристроях, у результаті якого подавлюються сигнали, відбиті від нерухомих і малорухомих об'єктів, і виділяються сигнали рухомих цілей. Обробка в когерентному каналі закінчується об'єднанням сигналів двох квадратурних каналів у єдиний сигнал.
Коефіцієнт подавлення відбитків від місцевих предметів не менше 35 дБ. У силу того, що дальність виявлення в когерентному режимі в середньому менше, ніж в амплітудному, передбачене стробування режимів роботи приймальних трактів по дистанції. У ближній зоні реалізується когерентний режим, у дальній – амплітудний режим.
3. Військовий ремонт РЕТ РТВ. Система ремонту РЕТ. Капітальний ремонт РЕТ.
Ремонт - це комплекс робіт по відновлюванню й підтримці справності або працездатності зразка ОВТ.
Заводський ремонт - ремонт зразка ОВТ на ремонтному підприємстві МО або заводі промисловості, при передачі (здачі) на які зразок знімається з експлуатації.
Військовий ремонт - ремонт зразка ОВТ в місцях розміщення або базуванні частин, або розташування несправних ОВТ, силами і засобами частин (рухомими ремонтними або ремонтно-відновлювальними підрозділами), а також бригадами ремонтних підприємств МО і (або) заводів промисловості.
Військовий ремонт в воєнний час, як правило, буде проводитися в польових умовах, силами ремонтних органів частин, з`єднань, а також ремонтно-відновлювальними підрозділами (частинами), які входять до складу ремонтно-відновлювальних баз армійського корпусу, оперативного командування.
Відповідно до Державного стандарту під системою ремонту розуміється сукупність взаємозв`язаних зразків ОВТ, засобів їх ремонту, виконавців і документації, взаємодія яких відбувається відповідно до завдань кожного виду ремонту.
В мирний час середній, капітальний, регламентований ремонти є плановими.
Капітальний ремонт проводиться з метою відновлення справності і повне або близьке до повного (80-90%) відновлення ресурсу ОВТ з заміною або відновленням будь-яких його складових частин, включаючи і базові.
Капітальний ремонт проводиться при отриманні сильних бойових пошкод-жень, усунення яких передбачено НТД при відновлювальному ремонті або після установленого міжремонтного ресурсу. Проводять стаціонарні рем.підприємства підпорядкування ОК, центру.
БІЛЕТ № 30
1. Захист радіолокаційних станцій підрозділів РТВ від самонавідної на випромінювання зброї.
Захист РЛС від самонавідної на випромінювання зброї – це сукупність організаційних заходів та технічних мір, які спрямовані на запобігання або зниження ефективності застосування противником самонавідної на випромінювання зброї (протирадіолокаційних ракет).
Всі відомі в теперішній час методи захисту РЛС від ПРР можливо умовно поділити на пасивні, активні і комбіновані.
Пасивні методи застосовуються з метою знизити ефективність впливу ПРР шляхом удосконалення РЛС та способів їх бойового застосування. Захист РЛС від ПРР пасивними методами здійснюється за наступними напрямками:
1. Підвищення стійкості РЛС щодо вражаючих факторів ПРР.
Цей напрямок забезпечується розробкою спеціальних конструкцій антенних систем, винесенням антен на визначену дистанцію від іншої апаратури, а також інженерним обладнанням позицій РЛС.
2. Підвищення енергетичної та просторової прихованості роботи РЛС.
Заходи цього напрямку спрямовані на припинення або утруднення надходження на ГСН ПРР інформації від працюючої РЛС–цілі, що приводить до зменшення спроможності ПРР щодо знаходження та ураження цілі. До цих заходів можна віднести:
− короткочасну роботу РЛС (радіовисотоміру) на випромінювання, що не дозволяє здійснювати її пеленгацію та передпускове наведення ПРР у напрямку РЛС. Так, час, який потрібен для пуску ПРР з борту літака стратегічної авіації дорівнює близько 30 с, а з борту літака тактичної авіації – 15 с;
− використання мінімально потрібної потужності випромінювання для вирішення завдань щодо виявлення та супроводження цілей;
− звуження головної пелюстки та зниження рівня бокових пелюсток діаграми спрямованості антени РЛС;
− застосування сигналів, що мають широку смугу. Такі сигнали не дозволяють отримати потрібне для самонаведення ПРР відношення сигнал/перешкода у разі неоптимальної обробки сигналів, що випромінюються по бокових пелюстках ДСА РЛС;
− виключення (зниження) рівня небажаних випромінювань РЛС (електромагнітних, теплових та ін.).
3. Зміна часових режимів функціонування та параметрів випромінювання РЛС.
Для реалізації заходів цього напрямку в РЛС можуть застосовуватися спеціальні системи управління випромінюванням. Вони формують команди, які, впливаючи на пристрої синхронізації та формування зондувальних імпульсів, викликають зміну режимів випромінювання на визначений час або зміну періоду проходження зондувальних сигналів через визначені часові інтервали.
До заходів цього напрямку можна віднести такі:
− повне своєчасне вимикання РЛС, яка атакується ПРР, наприклад, після розділення відмітки від літака-носія та ПРР на екрані індикатора РЛС. Оскільки дальність і надійність виявлення ПРР істотно залежать від кваліфікації оператора РЛС, виявлення та проводку ПРР покладають на оператора, який відповідає за виявлення та проводку маловисотних цілей і призначається з числа найбільш досвідчених і підготовлених. Своєчасність виявлення моменту пуску ПРР досягається за рахунок найшвидшого передавання радіолокаційної інформації по прямих каналах радіозв’язку від попереду розташованих підрозділів РТВ і РЕБ;
− вимикання випромінювання РЛС у секторі;
Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 1580 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Принципи подавлення пасивних перешкод в РЛС 19Ж6 (П-37). | | | ПРЕДМЕТ, МЕТОД И СИСТЕМА УГОЛОВНОГО ПРАВА |
