Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальна характеристика та склад апаратури РЛС 19Ж6 (П-37).

Читайте также:
  1. I. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА УЧЕБНО-ОЗНАКОМИТЕЛЬНОЙ ПРАКТИКИ
  2. I. Характеристика проблемы
  3. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена подпрограмма
  4. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  5. I. Характеристика проблемы, на решение которой направлена Программа
  6. I.8.3. Характеристика клеточного воспалительного ответа
  7. II. Загальні обов'язки начальницького складу підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ

РЛС П-37Р є дальноміром. Загальні принципи побудови РЛС аналогічні принципам побудови інших РЛС бойового режиму.

Основними особливостями побудови РЛС П-37Р є:

а) багатоканальна побудова приймально-передавальної апаратури, наявність п'яти незалежних каналів з об'єднанням їхніх сигналів перед подачею на індикатори;

б) застосування цифрового пристрою черезперіодного віднімання в системі СДЦ – цифровий СДЦ. Застосування ЦСДЦ забезпечує істотне підвищення коефіцієнта подавлення пасивних завад (35 дБ проти 15-20 дБ у РЛС П-37М);

в) використання поляризаційної селекції в трьох нижніх променях зони виявлення для подавлення відбитків від метеоутворень;

г) забезпечення можливості сполучення з РЛС, П-18 зі спільним відображенням інформації на екранах ІКО РЛС П-37.

РЛС містить у собі п'ять незалежних радіолокаційних каналів (канали 1-5), ідентичних за побудовою, синхронізованих по запуску й мають індекси Г, Ж, В, Б, Д відповідно номеру каналу.

1. Тракт формування і каналізації зондуючих сигналів. Апаратура передавального пристрою розміщена в шафі передавача ПС-4 машини N1 (ППК). Каналізація зондуючого сигналу до опромінювача антени здійснюється по хвилеводному тракті, що включає в себе елемент сполучення з магнетроном СМС, антенний перемикач АПС і відрізки жорстких і гнучких хвилеводів.

2. Тракт прийому й обробки луна-сигналів. Прийомний пристрій кожного каналу виконаний за супергетеродинною схемою з однократним перетворенням частоти, автоматичним підстроюванням частоти місцевого гетеродина і забезпечує роботу з амплітудною і когерентною обробкою луна-сигналів.

Прийняті антеною сигнали по хвилеводному тракті проходять від опромінювача через антенний перемикач АПС на вхід прийомного каналу. Прийомний канал містить у собі підсилювач високої частоти ПВЧ, блок змішувача сигналу ВСС-1 і блок приймача ПРС-5М.

Апаратура ЦСДЦ забезпечує обробку сигналів амплітудного і когерентного режимів і об'єднання сигналів п'яти прийомних каналів амплітудного і когерентного режимів роздільно.

3. Тракт індикації, хронізації і формування масштабних відміток. Індикаторна апаратура РЛС містить у собі індикатори кругового огляду (ІКО) шаф ДУС-4М і ИКО-2М. Індикаторна апаратура призначена для візуального спостереження за цілями в зоні виявлення РЛС і виміру їхніх координат – азимута і похилої дальності.

На екрані ІКО формується радіально-кругова розгортка шляхом обертання розгортки, формованої в кожнім періоді проходження від імпульсу запуску до імпульсу кінця дистанції, зі швидкістю обертання антени. Для підвищення точності виміру дальності і розрізнювальної здатності використовуються також секторний і кільцевий режими. Відмітки цілей на екрані індикатора спостерігаються у виді яркісних відміток (дужок). Вимір координат здійснюється шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі відносно масштабних відміток дальності й азимута.



Визначення державної приналежності виявлених цілей здійснюється на екранах ІКО по відмітках пізнавання, отриманим від НРЗ.

Синхронізація роботи індикатора з приймально-передавальною апаратурою здійснюється за допомогою імпульсів запуску, формованих у пристрої хронізації блоку хронізації і спеціальних режимів 39УФ02. Пристрій хронізації забезпечує формування синхроімпульсів в одному з режимів запуску: рідкий РІ, РІІ або частий Ч, формуючи необхідні послідовності синхроімпульсів, подавані на різні системи і пристрої РЛС і системи, що сполучаються, з відповідними часовими затримками. Частота повторення імпульсів контролюється на індикаторному табло блоку 39УФ02.

Обертання розгорток на екранах ІКО забезпечується обертанням відхиляючих котушок електронно-променевих трубок. Синхронне і синфазне обертання відхиляючих котушок з антенами РЛС забезпечується синхронно-слідкуючою передачею (ССП).

Загрузка...

4. Радіотрансляційна лінія РЛ-30-1М.

Радіотрансляційна лінія служить для передачі зображення з ІКО РЛС П-37Р на ІКО КП, розташованих на видаленні до 15 км від позиції РЛС. Це дає можливість оцінювати на КП повітряну обстановку в зоні виявлення РЛС, приймати рішення на організацію бойових дій, забезпечувати штурманів наведення радіолокаційною інформацією і КП ЗРВ – цілевказівкою для ЗРК.

До складу РТЛ входять передавальний і приймальний пункти з антенами.

 

3. Основні поняття та положення теорії надійності. Показники надійності. об’єктів.

Кожний стан зразка ОВТ (виробу) характеризується сукупністю значень параметрів, що описують стан цього виробу, і якісних ознак, для яких не застосовують кількісні оцінки. Номенклатуру цих параметрів та ознак, а також межі допустимих їх змін установлюють в нормативно-технічній документації (НТД) і (чи) конструкторській документації на зразок.

Зразок може знаходитись у справному (несправному) і (чи) працездатному (непрацездатному) стані або граничному стані.

Справність - стан зразка, який характеризується його здатністю виконувати усі задані функції (при якому він відповідає усім вимогам нормативно-технічної і (чи) конструкторської документації).

Несправність - стан зразка, за яким він не здатний виконувати хоч би одну з заданих функцій.

Працездатний стан - стан зразка, який характеризується його здатністю виконувати усі потрібні функції. При невідповідності хоч би одного параметра з цього переліку вимог зразок переводиться в непрацездатний стан.

Перехід виробу із справного в несправний стан відбувається внаслідок дефектів – кожна окрема невідповідність виробу встановленим вимогам. Якщо виріб переходить в несправний, але працездатний стан, то цю подію називають пошкодженням – подія, яка полягає у порушенні справного стану виробуколи зберігається його працездатність. І якщо виріб переходить в непрацездатний стан, то цю подію називають відмовою – подія, яка полягає у втратіоб´єктом здатності виконувати потрібну функцію, тобто у порушенні працездатного стану.

Відмови бувають:часткова, повна, ресурсна, критична, систематична, незалежними, залежними, поступовими, збій, повторювальна, явна, прихована, конструкційна, виробнича, експлуатаційна.

Часткова відмова – відмова, що призводить до неспроможності об´єкта виконувати частину з потрібних функцій.

Повна відмова – відмова, що призводить до повної неспроможності об´єкта виконувати жодну з потрібних функцій.

Ресурсна відмова – відмова, внаслідок якої об´єкт досягає граничного стану.

Критична відмова – відмова, що за оцінками може привести до травмування людей, значних матеріальних збитків чи до інших неприйнятних наслідків.

Незалежна відмова-відмова виробу, не зумовлена відмовою іншого виробу.

Залежна відмова-відмова виробу,обумовлена відмовою іншого виробу.

Раптова відмова - відмова, яку неможливо передбачити попередніми дослідженнями чи технічним оглядом.

Поступова відмова - відмова, що характеризується поступовою зміною значень одного або кількох заданих параметрів виробу.

Збій-самоусувна відмова або одноразова відмова, яку незначним втручанням усуває оператор.

Повторювальна відмова - самоусувна відмова виробу одного й того ж характеру, що виникає багаторазово.

Явна відмова-відмова, що виявляється візуально чи штатними методами і засобами контролю та діагностування під час підготовки обєкта до використання чи в процесі його використання за призначенням.

Прихована відмова-відмова, що не виявляється візуально чи штатними методами і засобами контролю та діагностики, але виявляється під час проведення ТО чи спеціальними методами діагностики.

Конструкційна відмова-відмова, яка виникає через недосконалість або порушення встановлених правил і (чи) норм проектування та конструювання виробу.

Виробнича відмова-відмова, спричинена невідповідністю виготовлення обєкта до його проекту чи до норм виробничого процесу.

Експлуатаційна відмова-відмова, яка виникла в результаті порушення установ-лених правил і (чи) умов експлуатації.

Граничний стан-стан виробу, при якому його подальше застосування за призначенням неприпустиме або недоцільне, чи відновлення його справного й працездатного стану неможливе або недоцільне.

Виходячи з можливості подальшого використання виробу після відмови і пристосованості до відновлення, усі вироби можна підрозділити на відновювані й невідновлювані, ремонтовані і неремонтовані.

Відновлюваний виріб - ремонтований виріб, який після відмови та усунення несправності знову стає здатним виконувати потрібні функції з заданими кількісними показниками надійності. Ремонтований (ремонтопридатний) виріб - виріб, для якого проведення ремонтів передбачено в нормативно-технічній і (чи) конструкторській документації. Якщо ремонт виробу не предбачається, то виріб є неремонтований.

Тривалість перебування виробу в різних станах характеризується:

- напрацюванням,

- технічним ресурсом,

- терміном служби,

- терміном схоронності,

- часом відновлення працездатного стану.

Напрацювання - тривалість чи обсяг роботи виробу.

Напрацювання до відмови - напрацювання виробу від початку його експлуатації до виникнення першої відмови.

Напрацювання між відмовами - напрацювання виробу від закінчення відновлення його працездатного стану після відмови до виникнення наступної відмови.

Технічний ресурс-напрацювання виробу від початку його експлуатації або його відновлення після ремонту відповідного виду до переходу в граничний стан.

Термін служби-календарна тривалість від початку експлуатації виробу чи його відновлення після ремонту певного виду до переходу в граничний стан.

Термін збереження-календарна тривалість зберігання і (чи) транспортування виробу, на протязі і після якої зберігаються значення показників безвідмовності, довговічності та ремонтопридатності в установлених межах.

 

БІЛЕТ № 12

1. Бойовий порядок радіотехнічного підрозділу. Основні елементи бойового порядку

радіотехнічного підрозділу РТВ. Вимоги до бойового порядку радіотехнічного підрозділу РТВ.

Радіотехнічні підрозділи розгортаються в бойовий порядок на основній позиції. Бойовий порядок радіотехнічного підрозділу, як правило, включає позиції РЛС і КЗА, командний пункт, передавальний і приймальний радіоцентри (радіопункти), пост візуального спостереження, позицію зенітної кулеметної установки або позицію переносного зенітно-ракетного комплексу, інженерні споруди, запасні, резервні і удавані позиції (рис. 1).

Приймальний і передавальний радіоцентри (радіопункти) розгортаються на віддаленні від позиції РЛС, що виключає вплив взаємних радіоперешкод. Приймальні радіоцентри батальйонів і приймальні радіопункти рот можуть розміщуватися безпосередньо на командних пунктах батальйонів та рот у разі достатнього їхнього віддалення від позицій РЛС.

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Резервні позиції призначаються для розгортання радіотехнічних підрозділів з метою створення прихованого радіолокаційного поля або його нарощування на відповідальних напрямках (у заданих районах), насамперед, на малих і гранично малих висотах, а також для відновлення діючого радіолокаційного поля, порушеного у результаті вогневих ударів противника, і для вирішення раптово виникаючих завдань.

 
 

Запасні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються на відстані 15…20 км від основних позицій і призначені для маневру підрозділів у ході підготовки й у ході бойових дій. Для кожного підрозділу завчасно вибираються декілька запасних позицій, проводиться їхня топогеодезична прив’язка й обробка.

У радіотехнічних підрозділах можуть обладнуватися удавані позиції, які призначені для дезинформації противника відносно бойового складу, бойового порядку радіотехнічних з’єднань і підрозділів, а також місця розташування основної позиції підрозділу для зниження імовірності нанесення по ній ударів. Вони повинні забезпечити максимально правдо­подібну імітацію основної позиції. З цією метою на удаваних позиціях можуть розгортатися випромінюючі елементи радіолокаційних станцій і засобів зв’язку, інші елементи бойового порядку. Відстань від основної позиції 3..5 км.

Для успішного виконання бойового завдання проводяться:

інженерне обладнання основних позицій підрозділів, основних і запасних командних пунктів, будівництво ліній зв’язку і електропередач;

маскування і заходи з протидії іноземним технічним розвідкам;

обладнання удаваних позицій;

вибір, топогеодезична прив’язка й обробка запасних позицій;

будівництво і ремонт доріг, складів, укриттів для особового складу, техніки і матеріальних засобів.

Безпосереднє прикриття і наземна оборона радіотехнічних підрозділів і командних пунктів організовуються вкругову із посиленням на окремих напрямках, виходячи з оцінки противника і умов місцевості.

Пости візуального спостереження обладнуються для ведення розвідки повітряного, наземного (морського) противника, засічки ядерних вибухів. Їхнє розміщення має забезпечувати найкращий огляд повітряного простору і підступів до позиції.

2. Принципи побудови тракту формування зондувальних сигналів РЛС 19Ж6 (П-37) за функціональною схемою.

Апаратура передавального пристрою розміщена в шафі передавача ПС-4 машини N1 (ППК).

Зондуючі радіоімпульси формуються на фіксованій несучій частоті автогенератором на магнетроні МИ-29. При цьому радіолокаційні канали працюють на різних несучих частотах.

Імпульсний режим роботи магнетрона задається імпульсним модулятором. Модулятор виконаний за класичною схемою з резонансним зарядом накопичувача у виді штучної лінії ІДЛ від високовольтного випрямляча ВВС-3 і повним розрядом її (із приходом імпульсу запуску) через тиратронний комутатор ТС і імпульсний трансформатор. Імпульсний трансформатор забезпечує узгодження хвильового опору ІДЛ з опором магнетрона і підвищення амплітуди модулюючих імпульсів, які подаються на катод магнетрона.

Каналізація зондуючого сигналу до опромінювача антени здійснюється по хвилеводному тракті, що включає в себе елемент сполучення з магнетроном СМС, антенний перемикач АПС і відрізки жорстких і гнучких хвилеводів. Перші три канали підключаються до однорупорних опромінювачів блоку опромінювачів ОВН-АМ-1 нижньої антени, четвертий і п'ятий канали – до опромінювачів блоку опромінювачів ОВВ-АР верхньої антени.

Елемент сполучення з магнетроном забезпечує перехід від коаксиального виходу магнетрона до хвилеводного тракту.

Антенний перемикач забезпечує підключення антени до передавального пристрою на час зондуючого сигналу і до прийомного пристрою на іншій частині періоду проходження. Антенний перемикач виконаний на відрізку хвилеводу з розрядниками.

У блоці опромінювачів нижньої антени ОВН-АМ-1 реалізоване формування кругової поляризації електромагнітної енергії на передачу і прийом. Досягається це застосуванням поляризаторів у виді спеціальних хвилеводних скруток, дільників потужності і фазообертачів. Керування видами поляризації здійснюється дистанційно з блоку керування поляризацією УП-01, розташованого в індикаторної машині.

Випромінювання енергії зондуючого сигналу в простір здійснюється нижньою і верхньою антенами, кожна з якої складається з відбивача і блоку опромінювачів. Зміна кута нахилу антени з індикацією встановлюваних кутів здійснюється механізмами качання МК-I і МК-II. Керування механізмами здійснюється дистанційно із шафи дистанційного керування ДУС-4М і шафи ІКО-2М індикаторної машини.

 

3. Життєвий цикл зразка радіолокаційного озброєння.

Під життєвим циклом зразка ОВТ (озброєння та військової техніки) слід розуміти сукупність взаємопов’язаних процесів послідовної зміни стану зразка конкретного типу від початку досліджень і обґрунтування розробки до закінчення його експлуатації (рис. 1).

 

 


С т а д і ї ж и т т є в о г о ц и к л у

 

 


Рис. 1. Життєвий цикл зразка ОВТ

 

Стадія життєвого циклу- частина життєвого циклу, яка характеризується визначеним станом зразка ОВТ, сукупністю видів передбачених робіт та їх кінцевими результатами.

 

 

БІЛЕТ № 13

1. Бойові можливості окремої радіолокаційної роти. Інформаційні показники бойових можливосте окремої радіолокаційної роти.

Показники бойових можливостей можна поділити на чотири групи:

просторові (параметри РЛП або зони радіолокаційної інформації, рубежі видачі розвідувальної та бойової інформації);

інформаційні (кількість радіолокаційних цілей, що одночасно супроводжуються і видаються, кількість пеленгів на ПАП, що одночасно видаються, кількість цілей, що одночасно видаються для цілевказівок ЗРВ, кількість цілей і винищувачів, що одночасно видаються для наведення винищувачів);

точнісні (СКВ координат цілей на виході з каналу інформації, імовірність видачі бойової інформації заданої точності для цілевказівок ЗРВ, імовірність видачі бойової інформації заданої точності для наведення винищувачів);

часові (час виконання основних заходів приведення з’єднання (частини, підрозділу) до вищих ступенів бойової готовності та час для здійснення маневру).

Бойові можливості залежать від:

1) бойового складу;

2) рівня оперативно-тактичної та тактичної підготовки керівного складу;

3) укомплектованості особовим складом, його бойової виучки, морально-психологічного стану;

4) тактико-технічних даних і стану військової техніки й озброєння;

5) бойового порядку і характеристик позицій РЛК (РЛС);

6) способів обробки і видачі радіолокаційної інформації;

7) радіоелектронної обстановки;

8) стану усіх видів забезпечення;

9) місцевості, погодних, кліматичних умов та ін.

Оцінка бойових можливостей полягає у:

визначенні кількісних значень кожного показника відносно конкретних бойових завдань і умов їх виконання, співставленні отриманих показників з вимогами, що висуваються;

формулюванні висновків відносно бойових можливостей;

виявленні причин і факторів, які викликають невідповідність бойових можливостей вимогам, і визначенні найбільш ефективних заходів, що спрямовані на ліквідацію виявлених невідповідностей.

Від якості оцінки бойових можливостей командиром радіотехнічного з’єднання (частини, підрозділу) безпосередньо залежить успішність виконання поставленого перед ним бойового завдання.

Інформаційні показники характеризують бойові можливості з видачі радіолокаційної інформації. Зазвичай як інформаційний показник використовують кількість цілей (постановників перешкод) що одночасно супроводжуються та видаються за одиницю часу.

 

2. Призначення, склад, конструктивні особливості та робота антенно-хвилеводної системи РЛС 19Ж6 (П-37) за функціональною схемою.

У РЛС використовуються дві антени – верхня і нижня. Кожна антена складається з відбивача і блока опромінювачів, розташованого у фокусі відбивача.

Відбивачі обох антен однакові і являють собою несиметричну відносно фокальной осі вирізку з параболоїда обертання. Розміри їх 9,7х3 м, фокусна відстань 2,5 м.

Ширина діаграми спрямованості в горизонтальній площині обох антен дорівнює ∆β0,5р = 10.

Блок опромінювачів нижньої антени містить три однакових однорупорних опромінювача, що формують три промені шириною у кутомісцевій площині ∆ε0,5р ≈ 2,50, зміщених один відносно одного на 20. Цими променями перекривається зона кутів місця до 70. Коефіцієнт підсилення антени порядку 8000.

Блок опромінювачів верхньої антени містить дворупорний опромінювач, що формує четвертий промінь шириною за кутом місця ∆ε0,5р ≈ 50, і вертикальну лінійку з восьми дипольных випромінювачів, що формує п'ятий промінь косекансної форми шириною ∆ε0,5р =16-180 (рис.2.4). Коефіцієнт підсилення антени по четвертому каналу порядку 5000, по п'ятому – порядку 1500.

Поляризація електромагнітних хвиль нижньої антени кругова або лінійна вертикальна. Поляризація хвиль верхньої антени – лінійна вертикальна.

Швидкість обертання антени 6 об/хв і 3 об/хв.

3. Види технічного обслуговування. Особливості проведення СТО.

Під технічним обслуговуванням (ТО) при використанні за призначенням розуміється технічне обслуговування при підготовці до використання за призначенням, при використанні за призначенням, а також безпосередньо після його закінчення.

У радіотехнічних військах технічне обслуговування РЕТ носить планово-попереджувальний характер і для мирного часу є регламентованим. Для воєнного часу технічне обслуговування РЕТ визначається її технічним станом. За змістом, обсягом і періодичністю на РЕТ у процесі їх використання за призначенням у мирний час установлені такі технічні обслуговування :

- контрольний огляд (КО);

- щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

- технічне обслуговування (ТО-1);

- технічне обслуговування (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СТО);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

- У військах деякі особливості має проведення сезонного технічного обслуговування. Переведення ОВТ на режим зимовой (літньої) експлуатації здійснюється у строки за планами командирів частин.

- Як правило, проведення СТО здійснюється сумісно з ТО-1 або ТО-2. Загальна схема організації СТО не відрізняється від схеми організації ТО-1 або ТО-2.

- Для проведення СТО видається наказ командира частини “Про підготовку ОВТ до зимового (літнього) періоду експлуатації”, в якому вказується:

- підстава проведення СТО та його цілі;

- який вид ТО (ТО-1 або ТО-2) проводиться на ОВТ, номери зразків ОВТ, які додаткові роботи необхідно виконати з підготовки ОВТ до зимового (літнього) періоду експлуатації;

- В наказі по результатах проведення СТО зазначається рішення командира про допуск особового складу до експлуатації ОВТ в зимовий період та необхідності експлуатувати ОВТ на зимових нормах витрати ПММ.

 

БІЛЕТ № 14

1. Зміст і принципи ведення радіолокаційної розвідки. Вимоги до радіолокаційної інформації, що видається частинам (підрозділам) ЗРВ.

Радіолокаційна розвідка – це процес добування відомостей про об’єкти (цілі) противника в призначеній області повітряного простору за допомогою засобів радіолокації.

Радіолокаційна розвідка ведеться з метою своєчасного виявлення, розпізнавання, опізнавання і визначення координат та характеристик цілей, безперервного супроводження, своєчасного викриття дій повітряного противника і визначення напрямку головного удару, кількісного складу і бойового порядку, застосування радіоперешкод та способів його дій.

У процесі радіолокаційної розвідки добуваються відомості також і про свої літаки для вирішення задач забезпечення бойових дій авіації та радіолокаційного контролю порядку використання повітряного простору.

Всі виявлені радіолокаційними засобами об’єкти іменуються локаційними цілями. Всі локаційні цілі поділяються на повітряні цілі і свої літаки.

До повітряних (надводних) цілей відносяться:

1) літаки та інші засоби повітряного нападу противника;

2) літаки (літальні апарати) – порушники державного кордону України;

3) іноземні літаки (літальні апарати), що спостерігаються за кордоном;

4) локаційні цілі, належність яких не встановлена;

5) літаки – порушники встановленого режиму польотів;

6) літаки, що позначають повітряного противника на маневрах, навчаннях, тренуваннях, а також літаки, що здійснюють контрольні польоти.

До своїх літаків відносяться:

1) літаки – винищувачі, які вилетіли на перехоплення повітряних цілей або в зони чергування в повітрі;

2) літаки (літальні апарати), які вилетіли на розвідку повітряних (морських) цілей;

3) літаки, що здійснюють польоти та перельоти за заявками.

Повітряні об’єкти (повітряні судна, метеоутворення, зграї птахів і та ін.), що не розпізнані, до моменту їх розпізнавання вважаються повітряними цілями.

До радіолокаційної розвідки висуваються такі загальні вимоги, як цілеспрямованість, безперервність, активність, оперативність і прихованість.

Цілеспрямованість полягає у суворій підпорядкованості всіх розвідувальних заходів замислу бойових дій, у зосередженні зусиль на виконанні найважливіших задач на головних напрямках та на добуванні найбільш важливих у даний момент відомостей про противника.

Безперервність розвідки забезпечується постійним її веденням у мирний і воєнний час, вдень та вночі, в будь-яку погоду, в будь-яких умовах обстановки.

Активність – це наполегливе прагнення командирів підрозділів, частин і з’єднань РТВ використовувати всі сили, засоби і способи, які є в їх розпорядженні, для безумовного здобуття необхідних відомостей про повітряного противника. Ні в якому разі не можна допускати нерішучості і пасивності.

Під оперативністю радіолокаційної розвідки розуміється своєчасність (у реальному масштабі часу) добування і доведення до командування необхідних відомостей про противника, а також швидкість реакції командирів і штабів на раптові зміни обстановки і розвідувальні задачі, які щойно виникли.

Прихованість полягає в необхідності зберегти в таємниці від противника точні дані про склад, розташування, бойові можливості і розподілення сил і засобів, що плануються.

Видача радіолокаційної інформації ЗРВ включає видачу розвідувальної інформації для бойового управління зрбр (зрп) і видачу бойової інформації зрбр (зрп) для цілерозподілу і цілевказування зенітним ракетним дивізіонам.

Видача розвідувальної інформації для управління зрбр (зрп) полягає у забезпеченні її КП інформацією про повітряну обстановку з метою оцінки обстановки, приведення зрбр (зрп) у бойову готовність, постановки завдань зрдн, взаємодії з авіацією сусідніми частинами ЗРВ.Вимоги до видачі радіолокаційної інформації ЗРВ поділяються на вимоги до рубежів видачі, якості інформації, кількості цілевказівок, які забезпечуються одночасно.

Рубежі видачі радіолокаційної інформації ЗРВ залежать від дальньої межі зони ураження ЗРК , швидкості Vц і висоти Hц польоту цілі, часу запізнення цілевказування , часу приведення зрдн у бойову готовність і часу виконання бойового завдання .

Розрахунки показують, що для правильного вирішення завдань цілерозподілу ЗРК з імовірністю не менше 0,9 необхідно, щоб середньоквадратичні помилки вимірювання площинних координат і висоти складали ≤ 3000 м, ≤ 1000 м за часом запізнення інформації ≤ 60 с і дискретності видачі Т ≤ 60 с.

Вимоги до кількості одночасних цілевказувань визначаються за щільністю удару, який може відбити дане угруповання ЗРВ. Однак для скорочення часу перенесення вогню зрдн з однієї цілі на іншу необхідно, щоб на екрані індикатора автоматизованого робочого місця офіцера з бойового управління КП зрбр одночасно відображалося “m“ цілей на кожний дивізіон (кількість цілей, за якими дивізіон веде вогонь, і кількість цілей, які можуть бути йому призначені).

 

2. Методи огляду простору та вимірювання координат РЛС 19Ж6 (П-37).

У РЛС П-37Р здійснюється послідовний огляд простору за азимутом шляхом обертання антени з вузькою діаграмою спрямованості вкругову і рівнобіжний (одночасний) огляд за кутом місця. Зона виявлення у вертикальній площині формується методом парциальних діаграм і має косекансну форму. Для створення такої зони в складі РЛС є п'ять незалежних приймально-передавальних каналів працюючих на свої антени.

Діаграми спрямованості антен зміщені за кутом місця і взаємно перекриваються на рівні половинної потужності для створення суцільної безпровальної зони.

Косекансна зона виявлення характеризується такими параметрами: мінімальним кутом місця emin, максимальним кутом місця emax, максимальними дальностями Дmax і висотою (потолком) Нmax виявлення.

Вимір дальності цілей здійснюється імпульсним методом за часом запізнювання луна-сигналів відносно зондуючих. Вимір азимута здійснюється одноканальним методом по центру пачки луна-сигналів, отриманої за рахунок опромінення цілі в декількох періодах проходження при обертанні діаграми спрямованості антени (по середині відмітки від цілі на екрані ІКО). Вимір координат здійснюється оператором ручним (візуальним) методом по екрану ІКО шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі щодо масштабних відміток дальності й азимута, відображуваних на екрані. Масштабні відмітки азимута (5° і 30°). Масштабні відмітки дальності (10 і 50 км).

Вимір азимута постановників активних завад здійснюється по середині сектора засвічування індикатора завадою.

 

 

Видача радіолокаційної інформації ЗРВ включає видачу розвідувальної інформації для бойового управління зрбр (зрп) і видачу бойової інформації зрбр (зрп) для цілерозподілу і цілевказування зенітним ракетним дивізіонам.

Видача бойової інформації полягає у забезпеченні КП зрбр (зрдн) радіолокаційною інформацією з якістю, що відповідає вимогам успішного цілерозподілу і цілевказування. Бойова інформація повинна забезпечувати повну реалізацію бойових можливостей ЗРК та відзначається високим ступенем деталізації, мінімальним часом запізнення, максимальною достовірністю, повнотою і точністю.

Видача бойової інформації для цілевказування ЗРВ, як правило, покладається на ртб, КП якого суміщений з КП зрбр (зрп), або на ртб, найближчий до КП зрбр (зрп). Для збільшення дальності видачі радіолокаційної інформації на КП цього ртб організовується прийом інформації від одного-двох сусідніх батальйонів.

Вимоги до видачі радіолокаційної інформації ЗРВ поділяються на вимоги до рубежів видачі, якості інформації, кількості цілевказівок, які забезпечуються одночасно.

Рубежі видачі радіолокаційної інформації ЗРВ залежать від дальньої межі зони ураження ЗРК , швидкості Vц і висоти Hц польоту цілі, часу запізнення цілевказування , часу приведення зрдн у бойову готовність і часу виконання бойового завдання .

Потрібний рубіж видачі розвідувальної інформації за централізованим способом видачі радіолокаційної інформації визначається за формулою

,

де – сумарний робітний час КП об’єднання Повітряних Сил, та командних пунктів РТВ і ЗРВ;

,

де – робітний час ЗРК; – час польоту ракети до дальньої межі зони ураження.

Потрібні рубежі видачі бойової інформації для цілерозподілу і цілевказування за децентралізованим способом видачі визначаються за формулою

,

де – робітний час КП тих підрозділів, частин, з’єднань РТВ, які приймають участь у видачі бойової інформації.

Робітний час КП РТВ за децентралізованим способом видачі інформації менший, ніж у разі централізованого.

Потрібні рубежі видачі радіолокаційної інформації розраховують, виходячи з висоти і швидкості польоту цілі і наносяться на карту для кожного дивізіону. Відлік рубежу ведеться від центру позиції дивізіону.

Потрібний рубіж видачі інформації для зрбр (зрп) описується лінією, яка огинає рубежі видачі інформації усіх дивізіонів бригади (полку), що вимагаються.

Співвідношення між рубежами виявлення, видачі розвідувальної та бойової інформації надане на рис. 1.

Цілерозподіл полягає у призначенні тих зрдн, які доцільно використовувати для знищення конкретних цілей.

Видача інформації для цілерозподілу вважається успішною, якщо курс цілі перетинає зону ураження ЗРК і якщо швидкості і висота польоту цілі знаходяться у межах діапазону висот і швидкостей дії ЗРК.


Розрахунки показують, що для видачі бойової інформації для цілевказування з імовірністю 0,9 середньоквадратичні помилки вимірювання площинних координат цілей не повинні перевищувати < 1000 м, а за висотою – < 1000 м у разі запізненні ≤ 10 с і дискретності Т ≤ 10 с.

 

2. Структурна схема приймальної системи РЛС 19Ж6 (П-37). Принципи обробки сигналів на високій частоті.

Прийомний пристрій кожного каналу виконаний за супергетеродинною схемою з однократним перетворенням частоти, автоматичним підстроюванням частоти місцевого гетеродина і забезпечує роботу з амплітудною і когерентною обробкою луна-сигналів.

Прийняті антеною сигнали по хвилеводному тракті проходять від опромінювача через антенний перемикач АПС на вхід прийомного каналу. Прийомний канал містить у собі підсилювач високої частоти ПВЧ, блок змішувача сигналу ВСС-1 і блок приймача ПРС-5М.

Прийняті сигнали підсилюються в ПВЧ, виконаному на ЛБХ. Хвилеводно-коаксиальний перехід забезпечує передачу сигналів від хвилеводу на коаксиальний вхід ЛБХ. Посилені на високій частоті сигнали надходять у блок змішувача сигналів ВСС-1, що включає в себе змішувач сигналу з преселектором і попередній ППЧ. Змішувач із преселектором виконаний на відрізку хвилеводу, у зв'язку з чим необхідний коаксиально-хвилеводний перехід з виходу ЛБХ на преселектор.

Преселектор являє собою смуговий фільтр на хвилеводному резонаторі і призначений для забезпечення необхідної вибірковості по дзеркальному каналі.

У змішувачі за допомогою напруги місцевого гетеродина здійснюється перетворення сигналів на проміжну частоту. Змішувач виконаний на кристалічному НВЧ діоді, поміщеному в хвилевід.

Місцевий гетеродин – високостабільний автогенератор, виконаний на НВЧ тріоді з коливальною системою у виді коаксиальних резонаторів. Напруга місцевого гетеродина подається через дільник потужності ДМ, що забезпечує поділ напруги на змішувач сигналів і змішувач АПЧ.

У прийомному пристрої здійснюється автоматичне підстроювання частоти коливань місцевого гетеродина під частоту зондуючого сигналу. Вхідними напругами системи АПЧ є зондуючі імпульси, що надходять від антенного перемикача через спрямований відгалужувач, і коливання місцевого гетеродина, що надходять через дільник потужності. У змішувачі АПЧ виділяється напруга різницевої частоти й у субблоці АПЧ за допомогою частотного дискримінатора здійснюється порівняння різницевої частоти з проміжною і вироблення керуючої напруги, пропорційне неузгодженості частот зондуючого сигналу і місцевого гетеродина. Ця напруга керує механізмом перестройки місцевого гетеродина, що виконаний на шаговому двигуні. При цьому здійснюється механічне підстроювання коливальної системи місцевого гетеродина.

 

3. Види технічного обслуговування РЛС РТВ. Особливості проведення ТО-2.

Під технічним обслуговуванням (ТО) при використанні за призначенням розуміється технічне обслуговування при підготовці до використання за призначенням, при використанні за призначенням, а також безпосередньо після його закінчення.

У радіотехнічних військах технічне обслуговування РЕТ носить планово-попереджувальний характер і для мирного часу є регламентованим. Для воєнного часу технічне обслуговування РЕТ визначається її технічним станом. За змістом, обсягом і періодичністю на РЕТ у процесі їх використання за призначенням у мирний час установлені такі технічні обслуговування :

- контрольний огляд (КО);

- щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

- технічне обслуговування (ТО-1);

- технічне обслуговування (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СТО);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

Мета ТО-2 – це підтримка боєготового стану до чергового ТО. Проводиться після встановленого Нормативно Технічною Документацією (НТД) наробітку або при постановці на тривале зберігання. Проводять ремонтні органи з залученням обслуги зразка ОВТ.

 

БІЛЕТ № 16

1. Видача радіолокаційної інформації з командного пункту окремої радіолокаційної роти в координатах сітки ППО. Зміст донесення про повітряну ціль.

Сітка ППО є система кодування місцевості на топографічних картах, планшетах і екранах індикаторів, що застосовується у військах ППО для передачі місцеположення літального апарату (цілі), цілевказівок і ціле розподілу.

Сітка ППО поділяє відображуємий на карті район на зони, сектори і квадрати. Сітка ППО наноситься у масштабі 1:500000,1:1000000, 1:2000000, 1: 2500000. Територія Північної півкулі поділяється на 92 зони чотирьох типів (А, Б, В, Г) у наступному порядку:

від екватора до 400 північної широти – на зони типу А розміром 200 за широтою, 180 за довготою кожна;

від 400 до 720 північної широти – на зони типу Б розміром 160 за широтою, 180 за довготою кожна;

від 720 до 800 північної широти – на зони типу В розміром 80 за широтою, 360 за довготою кожна;

від 80о до 90о північної широти – на зони типу Г розміром 10о за широтою, 180о за довготою.

Зони поділяються на сектори:

типу А на 10 секторів (4ох 9о) – п’ять горизонтальних рядів по два сектори в кожному ряду;

типу Б на 8 секторів (4о х 9о) – чотири горизонтальних ряди по два сектори в кожному ряду;

типу В на 8 секторів (4о х 9о) – два горизонтальних ряди по чотири сектори в кожному ряду;

типу Г на 10 секторів – два горизонтальних ряди по п’ять секторів (розмірами 4о х 36о південних секторів і 6о х 36о північних секторів.

Сектори зон поділяються на квадрати:

в зонах типу А, Б, В паралелями, які проводяться через кожен градус, і меридіанами, які проводяться через кожні 1о30/, починаючи від кордону сектору, розмір квадрата по широті 1о, по довготі 1o 30/;

в зоні типу Г розміри квадратів південного ряду секторів по широті 1о, по довготі 6о, північного ряду секторів – по широті 1о, по довготі 12о.

Квадрати в секторах нумеруються двома цифрами, відповідними номерами горизонтального і вертикального номерів квадратів, на схрещенні

яких знаходиться квадрат, що нумерується. Схема розподілу сектору на квадрати і принцип нумерації квадратів показані на мал.3.

 

 


4 5 6 7 8 9 0

5

2

 
 


1

 

Рис. 1.

Кожний основний квадрат поділяється на 9 середніх, середній – на 9 малих квадратів, малий квадрат може бути поділений на 9 уточнюючих квадратів.

Середні, малі і уточнюючі квадрати нумеруються порядковими номерами від 1 до 9 за ходом часової стрілки, починаючи з північно – західного кута і закінчуючи центральним квадратом. Схема розподілу квадратів сітки ППО на середні і малі квадрати показана на рис. 2.

Лінійні розміри квадратів в залежності від широти, місцевості змінюються (збільшуються до екватору). Так для України (Харків) лінійні розміри квадратів складають: великого – 111х111 км, середнього – 37х37 км, малого – 12х12 км

Місцезнаходження цілі за допомогою сітки ППО позначається групою з 7 або 8 цифр: перші дві цифри – номер зони, третя – номер сектора в зоні, четверта і п’ята – номер квадрата в секторі, шоста і сьома – номер середнього і малого квадратів. При восьмизначній групі цифр остання є номером уточнюючого квадрата. В цьому випадку малий квадрат поділяється на 9 уточнюючих квадратів.

 

 

1о 30/

.

           
     
5        
               
      9    
                 
             
               
          5
         

30/ 10/

 

Рис.2

 

Точність передачі координат цілей за квадратами сітки ППО залежить від розміру квадрата, який передано в донесенні, і від часу запізнення оповіщення. Сітка ППО забезпечує точність передачі координат повітряних цілей за малими квадратами 8 – 10 км, а з використанням уточнюючих квадратів – 3 – 5 км.

При передачі розвідувальної інформації на кожну виявлену ціль (об’єкт) оформляється формуляр, в якому вказується її номер та основні характеристики (тип, склад, швидкість, висота, належність та ін.). при першому повідомленні цілі видаються чотирьохзначними номерами, в подальшому можуть передаватися у скороченому вигляді – двозначними номерами.

 

 

 

2. Структурна схема приймальної системи РЛС 19Ж6 (П-37). Принципи обробки сигналів на проміжній частоті.

Прийомний пристрій кожного каналу виконаний за супергетеродинною схемою з однократним перетворенням частоти, автоматичним підстроюванням частоти місцевого гетеродина і забезпечує роботу з амплітудною і когерентною обробкою луна-сигналів.

Попередній ППЧ (підсилювач проміжної частоти) забезпечує посилення сигналів і узгодження виходу блоку змішувача з входом блоку приймача ПРС-5М.

Блок приймача містить у собі субблоки ШОВ, ППЧ-А, ППЧ-К1, АПЧ і місцевого гетеродина .

Субблок ШОВ призначений для захисту РЛС від імпульсних завад малої тривалості і містить у собі широкосмуговий ППЧ, обмежник і вузькосмуговий ППЧ. У субблоці реалізована схема ЧАРП, що забезпечує зменшення посилення тракту на початку дистанції. Схема ЧАРП керується імпульсами запуску РЛС.

У субблоці ППЧ-А здійснюється основне посилення на проміжній частоті, шумова (ШАРП) і миттєва (МАРП) автоматичні регулювання посилення, амплітудне детектування і видача сигналів амплітудного каналу ЕА на апаратуру цифрової СДЦ у канал захисту від несинхронних завад. Крім того, із субблока ППЧ-А сигнали на проміжній частоті fпч видаються на апаратуру цифрової СДЦ на фазові детектори і в субблок ППЧ-К1.

Для виключення роботи схеми ШАРП на початку дистанції по інтенсивних відбиттях від місцевих предметів забезпечується робота схеми в імпульсному режимі з бланкуванням її на початку дистанції. Імпульсний режим роботи ШАРП забезпечується блоком формування імпульсів ШАРП загальним для всіх п'яти каналів.

Субблок ППЧ-К1 формує опорну напругу fоп, яка використовується при фазовому детектуванні. Ця напруга формується когерентним гетеродином, що працює в двох режимах фазування: фазування зондуючим імпульсом (еквівалентна внутрішня когерентність) і фазування завадою (зовнішня когерентність). Зондуючі імпульси для фазування когерентного гетеродина подаються на проміжній частоті із субблока АПЧ, а завада fпч – із субблока ППЧ-А. Напруга когерентного гетеродина fоп подається на апаратуру цифрової СДЦ на фазові детектори.

 

3. Військовий ремонт РЕТ РТВ. Система ремонту РЕТ. Поточний ремонт РЕТ.

Ремонт - це комплекс робіт по відновлюванню й підтримці справності або працездатності зразка ОВТ.

Заводський ремонт - ремонт зразка ОВТ на ремонтному підприємстві МО або заводі промисловості, при передачі (здачі) на які зразок знімається з експлуатації.

Військовий ремонт - ремонт зразка ОВТ в місцях розміщення або базуванні частин, або розташування несправних ОВТ, силами і засобами частин (рухомими ремонтними або ремонтно-відновлювальними підрозділами), а також бригадами ремонтних підприємств МО і (або) заводів промисловості.

Військовий ремонт в воєнний час, як правило, буде проводитися в польових умовах, силами ремонтних органів частин, з`єднань, а також ремонтно-відновлювальними підрозділами (частинами), які входять до складу ремонтно-відновлювальних баз армійського корпусу, оперативного командування.

Відповідно до Державного стандарту під системою ремонту розуміється сукупність взаємозв`язаних зразків ОВТ, засобів їх ремонту, виконавців і документації, взаємодія яких відбувається відповідно до завдань кожного виду ремонту.

Поточний ремонт проводиться для забезпечення або відновлення працездатності ОВТ шляхом за-міни і (або) відновлення окремих частин. Періодичність проведення: при отриманні слабких бойових пошкоджень і виникненні несправностей, усунення яких передбачено нормативно технічною документацією при поточному ремонті. Проводиться ремонтними органами частин із залученням обслуги.

 

БІЛЕТ № 17

1. Загальні положення з організації взаємодії в радіотехнічних військах. Сутність інформаційної взаємодії в РТВ.

Взаємодія в РТВ – це узгоджені щодо задач, цілей, місця, часу способів дії радіотехнічних підрозділів, частин, з’єднань, сил і засобів розвідки повітряного противника інших родів військ ППО і видів Збройних Сил з ведення радіолокаційної розвідки і видачі розвідувальної і бойової інформації в інтересах досягнення загальної мети в бою, операції.

Мета взаємодії – підвищення можливостей РТВ з розвідки, видачі розвідувальної і бойової інформації за рахунок умілого поєднання сильних сторін засобів РТВ ППО, сил і засобів розвідки повітряного противника інших родів військ ППО і видів ЗС.

Крім того, взаємодія забезпечує взаємодопомогу при вирішенні поставлених задач, раціональне використання сил і засобів розвідки, засобів управління і зв’язку, взаємний обмін інформацією, захист від взаємних перешкод і різноманітних видів вогневого впливу противника, включаючи боротьбу з наземним (морським) противником, десантом і диверсійними групами, захист від ЗМУ і подолання наслідків його застосування.

Основою організації взаємодії є рішення командира, вказівки вищого штабу.

Однією з основних форм взаємодії РТВ вважається інформаційна взаємодія. Інформаційна взаємодія полягає у постійному взаємному обміні інформацією про повітряну обстановку між взаємодіючими підрозділами, частинами, з’єднаннями.

Головна задача інформаційної взаємодії полягає в нарощуванні рубежів отримання інформації про повітряного противника для своєчасного приведення своїх військ у готовність і знищення ЗПН противника на дальніх рубежах.

Взаємодія радіотехнічних підрозділів організується:

з сусідніми радіотехнічними підрозділами своєї радіотехнічної бригади та підрозділами сусідніх радіотехнічних бригад;

із забезпечуваними частинами (підрозділами);

з підрозділами розвідки повітряного противника інших видів Збройних Сил України;

із заставами (загонами) прикордонних військ;

з органами організації повітряного руху.

У радіотехнічних підрозділах взаємодія організується у відповідності з вказівками щодо взаємодії, які доводяться у вигляді витягів з бойового наказу командира радіотехнічної бригади.

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 1192 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Загальна характеристика та склад апаратури РЛС 19Ж6 (П-37). | Загальна характеристика та склад апаратури РЛС П-18 (5Н84А). | Робота оператора РЛС П-18 (5Н84А) в умовах впливу шумових перешкод. | Принципи подавлення пасивних перешкод в РЛС 19Ж6 (П-37). | Загальна характеристика та склад апаратури РЛС П-18 (5Н84А). |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Робота оператора РЛС П-18 (5Н84А) в умовах впливу пасивних перешкод.| Принципи подавлення активних перешкод в РЛС 19Ж6 (П-37).

mybiblioteka.su - 2015-2019 год. (0.455 сек.)