Загальна характеристика та склад апаратури РЛС П-18 (5Н84А).

3. Порядок використання органів керування режимами захисту РЛС 19Ж6 (П-37) від протирадіолокаційних ракет.

БІЛЕТ № 21

1. Вимоги до позицій радіотехнічних підрозділів. Робота рекогніційної групи з вибору позиції радіотехнічного підрозділу.

2. Призначення, склад та режими роботи системи відображення в РЛС 19Ж6 (П-37).

3. Військовий ремонт РЕТ РТВ. Система ремонту РЕТ. Відновлювальний ремонт РЕТ.

БІЛЕТ № 22

1. Підготовка окремої радіолокаційної роти до виконання бойового завдання. Етапи роботи командира окремої радіолокаційної роти та їх зміст .

2. Принцип роботи приймального пристрою РЛС П-18 (5Н84А) за функціональною схемою.

3. Порядок і особливості включення РЛС 19Ж6 (П-37) у бойовий режим.

БІЛЕТ № 23

1. Бойові документи підрозділу РТВ. Зміст робочої карти командира радіотехнічного

підрозділу РТВ.

2. Порядок перевірки й оцінка догляду та збереження зразка техніки.

3. Склад інформації, яка відображається на екрані індикатора РЛС 19Ж6 (П-37) у різноманітних режимах.

БІЛЕТ № 24

1. Організація виконання бойового завдання окремою радіолокаційною ротою. Обладнання КП окремої радіолокаційної роти при відсутності та наявності на озброєнні комплексу засобу автоматизації.

2. Принцип роботи передавального пристрою РЛС П-18 (5Н84А) за функціональною схемою.

3. Підготовка до розгортання РЛС 19Ж6 (П-37). Графік розгортання РЛС.

БІЛЕТ № 25

1. Основні організаційні та технічні заходи щодо захисту ОВТ і ВО підрозділів РТВ від радіотехнічної розвідки та оцінка їх ефективності.

2. Призначення, склад та технічні характеристики приймального пристрою РЛС П-18 (5Н84А).

3. Установка вихідних положень органів керування режимами роботи РЛС РЛС 19Ж6 (П-37).

БІЛЕТ № 26

1. Основи організації та проведення маршу радіотехнічного підрозділу. Розрахунок часу на передислокацію. Оформлення плану передислокації.

2. Призначення, склад та основні тактико-технічні характеристики РЛС П-18 (5Н84А).

3. Вимоги техніки безпеки при розгортанні, згортанні та експлуатації РЛС 19Ж6 (П-37).

БІЛЕТ № 27

1. Проблема електромагнітної сумісності радіоелектронних систем та засобів угруповань військ. Захист радіоелектронних систем та засобів від ненавмисних перешкод.

2. Принципи побудови приймальних пристроїв оглядових РЛС.

3. Порядок проведення повного функціонального контролю РЛС П-18 (5Н84А).

БІЛЕТ № 28

1. Визначення та зміст радіоелектронного захисту РЛС. Основні організаційні заходи та технічні міри щодо радіоелектронного захисту РЛС радіотехнічних підрозділів від активних перешкод.

2. Призначення, склад, технічні характеристики та режими роботи індикаторного пристрою РЛС П-18 (5Н84А).

3. Включення РЛС 19Ж6 (П-37) в черговий режим та перевід її у бойовий режим.

БІЛЕТ № 29

1. Основи організації тактико-спеціальної підготовки в радіотехнічних підрозділах РТВ.

2. Призначення, склад режими роботи апаратури захисту від перешкод.

3. Військовий ремонт РЕТ РТВ. Система ремонту РЕТ. Капітальний ремонт РЕТ.

БІЛЕТ № 30

1. Захист радіолокаційних станцій підрозділів РТВ від самонавідної на випромінювання зброї.

2. Принципи побудови індикаторної апаратури в оглядових РЛС.

3. Особливості бойової роботи на РЛС 19Ж6 (П-37) при різноманітній радіолокаційній обстановці.

БІЛЕТ № 31

1. Визначення, мета та завдання протидії технічним засобам розвідки противника. Вимоги, які пред’являються до ПДТЗР у Повітряних Силах ЗСУ.

2. РЛС бойового режиму. Основні характеристики РЛС бойового режиму.

3. Робота оператора РЛС 19Ж6 (П-37) при виявленні та супроводженні цілей ручним способом.

БІЛЕТ № 32

1. Зміст та основні заходи протидії технічним засобам розвідки противника в підрозділах радіотехнічних військ.

2. Структурна схема РЛС П-18 (5Н84А). Основні тракти.

3. Матеріальне забезпечення експлуатації і ремонту РЕТ. Зберігання та консервація РЕТ.

БІЛЕТ № 33

1. Призначення, завдання та організаційно-штатна структура радіотехнічних військ ППО Повітряних Сил Збройних Сил України.

2. Призначення і склад АФС РЛС П-18 (5Н84А). Особливості побудови і роботи елементів АФС.

3. Підготовка РЛС 19Ж6 (П-37) до бойової роботи. Обладнання робочого місця оператора.

БІЛЕТ № 34

1. Визначення радіоелектронної боротьби. Складові частини радіоелектронної боротьби та їх зміст.

2. Призначення, склад, технічні характеристики передавального пристрою РЛС П-18 (5Н84А).

3. Обов’язки осіб обслуги РЛС 19Ж6 (П-37) при її бойовому застосуванні.

БІЛЕТ № 35

1. Інформаційні показники можливостей технічних систем та засобів розвідки.

2. Первина обробка радіолокаційної інформації в оглядових РЛС.

3. Включення та контроль порядку включення РЛС П-18 (П-37) з виносного поста.

БІЛЕТ № 1

1. Призначення, завдання та організаційна структура радіотехнічних військ ППО

Повітряних Сил Збройних Сил України.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформації про повітряну обстановку. Вони ведуть радіолокаційну розвідку і видають інформацію на командні пункти корпусів (дивізій) ППО, командні пункти з’єднань та частин ЗРВ, ВА, частин РЕБ, здійснюють контроль польотів своєї авіації. РТВ можуть залучатися дo контролю за дотриманням правил використання повітряного простору України повітряними суднами усіх відомств та іноземних держав, а також для виявлення надводних цілей. Крім того, підрозділи РТВ у районах свого розташування ведуть розвідку наземного і морського противника, радіаційну, хімічну, біологічну розвідку, здійснюють спостереження за метеорологічною обстановкою.

Організаційна структура РТВ знаходиться у залежності від воєнної доктрини, рівня розвитку оперативного мистецтва військ ППО, їх тактики, озброєння, характеру і обсягу задач, що вирішуються. У зв’язку з цим організаційна структура з’єднань, частин і підрозділів РТВ неодмінно зазнає періодичних змін.

На даний час радіотехнічні війська складаються з радіотехнічних бригад, що включають у свою структуру радіотехнічні батальйони, окремі радіолокаційні роти, окремі радіолокаційні взводи. Організаційно радіо­технічні бригади входять до складу корпусів і дивізій ППО та складають РТВ об’єднань (з’єднань) ППО.

Радіотехнічна бригада (ртбр) – тактичне з’єднання РТВ, що складається, як правило, з 4-5 радіотехнічних батальйонів, командного пункту, підрозділів управління і забезпечення.

Радіотехнічний батальйон (ртб)– основний тактичний підрозділ. Він складається з 2-4 окремих радіолокаційних рот, командно-технічного та радіолокаційного вузлів, радіолокаційного підрозділу при управлінні батальйону, окремих радіолокаційних взводів, підрозділів управління і забез­печення. Він здатний самостійно або у взаємодії із сусідніми радіотехнічними підрозділами вести радіолокаційну розвідку, видавати розвідувальну інформацію на КП ртбр і бойову інформацію на КП ЗРВ, ВА, РЕБ.

Окрема радіолокаційна рота (орлр)– тактичний підрозділ. Вона складається з радіолокаційних взводів (обслуг РЛС), взводів управління і зв’язку, відділення (взводу) матеріального забезпечення і здатна у складі ртб або самостійно вести радіолокаційну розвідку і видавати розвідувальну інформацію на КП ртб (ртбр) і бойову інформацію на КП ЗРВ, ВА, РЕБ.

Окремий радіолокаційний взвод (орлв) складається з обслуг РЛС та засобів зв’язку і призначений для нарощування або посилення радіолокаційного поля бригади на найбільш імовірних напрямках польоту ЗПН противника і відновлення порушеного радіолокаційного поля. Він здатний самостійно або у складі ртб (орлр) вести радіолокаційну розвідку і видавати радіолокаційну інформацію.

2. Призначення та етапи розвитку засобів радіолокаційної розвідки ППО.

Засоби радіолокаційної розвідки військ ППО призначені для:

- безперервної радіолокаційної розвідки повітряного противника;

- виявлення його на максимальних дальностях у всьому можливому діапазоні висот і швидкостей польоту;

- визначення просторових координат засобів повітряного нападу (ЗПН);

- розкриття його складу;

- визначення державної приналежності ПО (повітряних об’єктів);

- визначення класу цілей (за наявністю технічних можливостей РЛС).

Етапи розвитку:

1. 1933 – 1946р. РЛС типу РУС1, РУС2, П-3А.
2. 1946 – 1965р. РЛС типу П-50, П-20, П-30, П-15, П-35, П-14, П-80.
3. 1965 – 1975р. РЛС типу П-70, П-95, 64Ж6, 5Н87, ПРВ-11, ПРВ-13, ПРВ-17.
4. З середини 70-х р. Перехід до виробництва РЛС на інтегральних схемах: 5Н69, 19Ж6, 55Ж6, 5У75, СТ-67.

3. Підготовка РЛС П-18 (5Н84А) до вмикання. Установка вихідних положень органів керування.

БІЛЕТ № 2

1. Стратегічна авіації. Призначення, завдання та тактико-технічні характеристики літаків стратегічної авіації.

Серед усіх літальних апаратів військового призначення стратегічна авіація займає особливе місце. У війні із застосуванням ядерної зброї їй приділяється роль головної повітряної ударної сили, що істотно доповнює можливості ракетних балістичних засобів нападу.

У ході ядерної війни на стратегічну авіацію покладається рішення таких основних задач:

руйнація найважливіших військово-промислових центрів противника;

знищення рухомих, недостатньо розвіданих і малорозмірних об’єктів;

придушення засобів ППО, що перешкоджають виконанню бойової завдання;

знищення кораблів флоту на базах та у морі;

ведення стратегічної повітряної розвідки в глибині території противника з одночасним нанесенням ударів по знов виявлених цілях.

У разі використання стратегічної авіації в звичайній війні вона має вирішувати такі завдання:

безпосередня авіаційна підтримка сухопутних військ;

ізоляція району бойових дій;

ведення розвідки на океанських і морських театрах;

постановка мінних загороджень для блокування важливих зон, військово-морських баз і портів;

знищення надводних сил флоту;

прикриття тактичної авіації радіоелектронними перешкодами.

До літаків, що вирішують стратегічні завдання, відносяться стратегічні бомбардувальники і стратегічні розвідники.

Стратегічні бомбардувальники призначені для нанесення ударів ядерним і звичайним озброєнням по наземних об’єктах у глибокому тилу противника, по його морських об’єктах у ядерній або звичайній війні. Вони підрозділяються на важкі (В-52, В-1, В-2, Ту-95МС, Ту-160) і середні (FB-111, Mirage-IV, Ту-22М3).

Важкі стратегічні бомбардувальники можуть нести різноманітні види озброєння і засобів РЕБ, що дозволяють їм долати систему ППО й вражати об’єкти на відстанях більш ніж 8000 км від баз вильоту. Їх максимальне бомбове навантаження може досягати 50 тонн. Стратегічні бомбардувальники планувалося використовувати, в основному, в ядерній війні, проте вони широко застосовувалися в локальних війнах та збройних конфліктах (В’єтнам, Перська затока, Югославія, Афганістан, Ірак). На найближчі роки вони залишаться одним з найбільш могутніх засобів повітряного нападу.

Середні стратегічні бомбардувальники призначені для виконання завдань у ядерних і обмежених війнах. Їх радіус дії дозволяє уражати об’єкти на відстані 2000...4000 км від аеродромів базування. Для збільшення дальності польоту може здійснюватися їх дозаправлення в повітрі. Варіанти озброєння таких літаків можуть бути різноманітні. Вони можуть нести ядерні і звичайні бомби, керовані ракети “повітря-земля”, засоби РЕБ. Навігаційне обладнання дозволяє здійснювати політ бомбардувальників на малих висотах.

Стратегічні літаки-розвідники (U-2C, RC-135B, TR-1A, Ту-95МР) призначені для ведення стратегічної повітряної розвідки в інтересах усіх видів збройних сил. Стратегічна повітряна розвідка ведеться в мирний час і передбачена під час воєнних дій. У мирний час розвідувальні польоти здійснюються уздовж державних кордонів. Стратегічні розвідники не мають оборонного озброєння, але можуть нести засоби РЕБ.

2. Принципи побудови радіолокаційного поля. Показники радіолокаційного поля.

Радіолокаційне поле – це область повітряного простору, у межах якого засобами радіолокації угруповання РТВ забезпечується виявлення, супроводження та визначення тактичних характеристик повітряних цілей і своїх літаків з імовірністю не менше заданої.

РЛП формується у просторі при сумісному бойовому застосуванні засобів радіолокації підрозділів угруповання РТВ. Радіолокаційне поле, яке створюється угрупованням РТВ, повинно забезпечувати успішне вирішення задач радіолокаційної розвідки, видачі розвідувальної і бойової інформації з’єднанням, частинам ЗРВ, ВА, РЕБ з’єднання ППО.

У залежності від засобів і методів локації угруповання РТВ, які застосовуються, створюється РЛП, що складається з полей активної та пасивної локації.

За призначенням РЛП може бути полем розвідувальної інформації (розвідки) і полем бойової інформації, черговим полем і резервним

За структурою РЛП характеризується частотним діапазоном, кратністю перекриття заданої області простору, ярусністю, безперервністю

До параметрів поля активної локації належать:

рубіж виявлення на даній висоті (межа суцільного РЛП на даній висоті);

висота нижньої межі суцільного РЛП;

висота верхньої межі суцільного РЛП;

коефіцієнт перекриття РЛП.

3. Установка режимів роботи індикаторного пристрою РЛС 19Ж6 (П-37).

БІЛЕТ № 3

1. Тактична авіація. Призначення, завдання та тактико-технічні характеристики літаків тактичної авіації.

Тактична авіація є багатоцільовим, найбільше масовим і практично єдиним видом бойової авіації ВПС багатьох держав. Вона призначена для вирішення наступальних і оборонних завдань самостійно, а також разом із сухопутними військами і ВМС у ядерній і звичайній війні. Літаки тактичної авіації можуть завдавати удари ядерною і звичайною зброєю по об’єктах противника, розташованих у межах театру воєнних дій на відстанях 500...1500 км від аеродромів базування.

Тактична авіація спроможна швидко здійснювати перенацілювання своїх зусиль з одного конфліктного району на інший, змінювати засоби ураження, а також успішно діяти в будь-якій обстановці, що склалася. Досвід локальних війн і збройних конфліктів останніх років показав, що її цілеспрямоване застосування, особливо з використанням нових високоточних систем зброї, може мати вирішальний вплив на хід і результат операцій.

На тактичну авіацію покладаються такі завдання:

завоювання й утримання панування в повітрі;

нанесення ударів по важливих об’єктах;

ізоляція районів бойових дій;

безпосередня авіаційна підтримка сухопутних військ;

ведення тактичної повітряної розвідки.

Тактична авіація має на озброєнні багатоцільові тактичні винищувачі, винищувачі-бомбардувальники, винищувачі, штурмовики.

Багатоцільові тактичні винищувачі (F-4, F-5, F-15, F-16, F-18, F-111, Jaguar, Tornado, Mirage-2000, Mirage-III, МіГ-29, Су-30 та ін.) мають льотно-технічні характеристики, прицільно-навігаційне обладнання й озброєння, що забезпечують їх застосування для ураження як наземних (морських), так і повітряних цілей.

Винищувачі-бомбардувальники являють собою, в основному, модифікації багатоцільових винищувачів та призначені для нанесення ударів по наземних цілях. Для цього вони оснащені сучасним прицільним обладнанням і спроможні застосовувати різноманітні засоби ураження. Наявне на них прицільне устаткування й озброєння для дій по повітряних цілях спрощене і призначено, насамперед, для оборонних повітряних боїв у простих метеоумовах.

Винищувачі (F-15, F-16A, Tornado-F, F-14A, МіГ-25П, МіГ-31, Су-27) призначені для вирішення завдань ППО на сухопутних і морських ТВД. Вони можуть застосовуватися також для прикриття ударних груп своєї авіації від винищувачів противника. Винищувальна авіація є одним з основних засобів, спроможних вести ефективну боротьбу з літальними апаратами різноманітних типів.

Штурмовики (А-7D, А-10, Alpha Jet, AV-8, Су-25) призначені, в основному, для безпосередньої авіаційної підтримки сухопутних військ. Вони мають невисокі швидкісні і маневрені характеристики, оснащені прицільним обладнанням і озброєнням, оптимізованим для ураження наземних малорозмірних броньованих цілей. Штурмовики спроможні вести оборонні повітряні бої з використанням керованих ракет із інфрачервоною головкою самонаведення і гармат, а також брати участь у наступальних діях проти гелікоптерів у повітрі. Нові типи штурмовиків спроможні базуватися на аеродромах із ґрунтовими злітно-посадковими смугами обмежених розмірів.

2. РЛС виявлення маловисотних цілей. Основні характеристики РЛС маловисотного режиму.

РЛС виявлення маловисотних цілей призначені для раділокаційної розвідки цілей з висотою польоту менше 5 км і видачі по ним розвідувальної та бойової інформації.

РЛС виявлення маловисотних цілей мають наступні характеристики:

1. Діапазон частот – сантиметровий.
2. Дальність виявлення – менше 200 км;
3. Потолок виявлення – менше 5 км;
4. Точність виміру координат:

По дальності - менше 1 км;

По висоті - менше 500 м (трьох координатна РЛС);

По азимуту - менше 0,5⁰;

Вимірювання координат здійснюється оператором або автоматично.

В наявності апаратура захисту від пасивних, активних завад та апаратура пеленгування ПАЗ (постановників активних завад). Визначається державна приналежність ПО (повітряного об’єкта).

Приклад – РЛС 19Ж6.

3. Порядок проведення мінімального функціонального контролю РЛС П-18 (5Н84А).

БІЛЕТ № 4

1. Радіолокаційне поле. Визначення, Структура та параметри радіолокаційного поля.

Радіолокаційне поле – це область повітряного простору, у межах якого засобами радіолокації угруповання РТВ забезпечується виявлення, супроводження та визначення тактичних характеристик повітряних цілей і своїх літаків з імовірністю не менше заданої.

РЛП формується у просторі при сумісному бойовому застосуванні засобів радіолокації підрозділів угруповання РТВ. Радіолокаційне поле, яке створюється угрупованням РТВ, повинно забезпечувати успішне вирішення задач радіолокаційної розвідки, видачі розвідувальної і бойової інформації з’єднанням, частинам ЗРВ, ВА, РЕБ об’єднання (з’єднання) ППО.

У залежності від засобів і методів локації угруповання РТВ, які застосовуються, створюється РЛП, що складається з полей активної та пасивної локації.

Кожний РЛК (РЛС, РРВ) під час ввімкнення створює зону виявлення. Під зоною виявлення РЛК (РЛС) розуміють область повітряного простору, у межах якої усі літальні апарати з певною ефективною поверхнею розсіювання виявляються з імовірністю не менше заданої. Розміри зони виявлення визначаються технічними характеристиками РЛК (РЛС), ЕПР цілі, рівнем шумів, які надходять на вхід приймального пристрою РЛК (РЛС).

Форма зони виявлення залежить від діаграми спрямованості РЛК (РЛС), підстилаючої поверхні, оточуючого рельєфу місцевості. У якості вихідної зони виявлення, як правило, приймається зона, імовірність виявлення цілі на межі якої дорівнює 0,5 при ЕПР цілі, що дорівнює 1 м².

За структурою РЛП характеризується частотним діапазоном, кратністю перекриття заданої області простору, ярусністю, безперервністю

До параметрів поля активної локації належать:

рубіж виявлення на даній висоті (межа суцільного РЛП на даній висоті);

висота нижньої межі суцільного РЛП;

висота верхньої межі суцільного РЛП;

коефіцієнт перекриття РЛП.

Рубіж виявлення на даній висоті є межею поля на цій висоті і являє собою замкнуту лінію, отриману при перетині поля уявною поверхнею, яка рівновіддалена всіма своїми точками від поверхні землі (моря).

Висотою нижньої межі РЛП називається мінімальна висота, на якій забезпечується виявлення і безперервне супроводження локаційних цілей хоча б одним підрозділом угруповання у кожен момент часу.

Висотою верхньої межі РЛП називається максимальна висота, на якій можливе виявлення і безперервне супроводження локаційних цілей хоча б одим підрозділом угруповання у кожен момент часу.

2. Принципи вимірювання дальності цілей в оглядових РЛС.

Вимір дальності цілей здійснюється імпульсним методом за часом запізнювання луна-сигналів відносно зондуючих.

Тоді дальність до целі розраховується за формулою:

D = cT_з/2,

де с – швидкість світла:

T_з – час запізнення луна-сигналів відносно зондуючих:

D – дальність до цілі.

Вимір координат здійснюється оператором ручним (візуальним) методом по екрану ІКО шляхом інтерполяції середини відмітки від цілі щодо масштабних відміток дальності, відображуваних на екрані.

На екранах ІКО відображаються 10 і 50-кілометрові відмітки дальності.

3. Вмикання та контроль порядку вмикання РЛС П-18 (5Н84А) зі станції апаратної.

БІЛЕТ № 5

1. Призначення, ТТХ та способи бойового застосування протирадіолокаційних ракет класу ”повітря – поверхня”.

Авіаційні ПРР розглядаються військовими фахівцями як один з основних засобів ураження РЛС наземного та корабельного базування. ПРР перебувають на озброєнні літаків ТА і авіації ВМС практично у всіх розвинених країнах.

Основним елементом протирадіолокаційної СН (системи наведення) є приймач випромінювання від РЛС, який забезпечує виявлення джерел радіовипромінювання у типових діапазонах хвиль. Для протирадіолокаційних ракет створено декілька варіантів ГСН (головок СН), що дозволяє застосовувати їх по РЛС різних типів і призначення. Всі ГСН працюють у режимі моноімпульсного приймання у широкому діапазоні частот та можуть мати спеціальну електронну апаратуру для запам’ятовування координат РЛС, що атакується. Це дозволяє наводити протирадіолокаційну ракету (ПРР) на ціль у випадку, коли на станції після пуску ракети вимкнули передавач.

Одним з типів протирадіолокаційної ГСН є головки, що працюють за принципом виявлення цілей за їх паразитним електромагнітним випромінюванням, джерелами яких є двигуни внутрішнього згоряння наземної техніки та різноманітне електронне і електротехнічне обладнання.

2. Види технічного обслуговування. Особливості проведення щоденного ТО.

Під технічним обслуговуванням (ТО) при використанні за призначенням розуміється технічне обслуговування при підготовці до використання за призначенням, при використанні за призначенням, а також безпосередньо після його закінчення.

Технічне обслуговування ОВТ (озброєння та військової техніки) полягає в перевірці його укомплектованості і справності (працездатності), чистці і митті, налагодженні і регулюванні, змащуванні і заправці (дозаправці) експлуатаційними матеріалами, усуванні несправностей і недоліків, заміні деталей з обмеженими термінами служби і зберігання, перевірці засобів вимірювання, технічному огляді вантажопідйомних машин і посудин, які працюють під тиском.

Під системою ТО слід розуміти сукупність взаємозв`язаних засобів, виконавців, документації необхідних для підтримки і відновлювання якості ОВТ, які належать до цієї системи.

У радіотехнічних військах технічне обслуговування РЕТ носить планово-попереджувальний характер і для мирного часу є регламентованим. Для воєнного часу технічне обслуговування РЕТ визначається її технічним станом. За змістом, обсягом і періодичністю на РЕТ у процесі їх використання за призначенням у мирний час установлені такі технічні обслуговування:

- контрольний огляд (КО);

- щоденне технічне обслуговування (ЩТО);

- технічне обслуговування (ТО-1);

- технічне обслуговування (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СТО);

- регламентоване технічне обслуговування (РТО).

Мета проведення ЩТО – це підготовка до використання ОВТ. Проводить ЩТО обслуга зразка ОВТ.

3. Порядок проведення скороченого функціонального контролю РЛС П-18 (5Н84А).

БІЛЕТ № 6

1. Радіоелектронна боротьба. Визначення, Складові частини радіоелектронної боротьби та їх зміст.

Радіоелектронна боротьба – сукупність узгоджених за метою, завданням, місцем і часом заходів і дій військ з виявлення систем і засобів управління військами та зброєю противника, їх радіоелектронному подавленню, а також з радіоелектронного захисту своїх систем і засобів управління військами та зброєю.

Радіоелектронна боротьба (РЕБ) є видом оперативного (бойового) забезпечення операцій (бойових дій). Вона організовується і проводиться у тісному поєднанні з бойовими діями об’єднань, з’єднань видів Збройних Сил України, родів військ і спеціальних військ з вогневого ураження (знищення, захоплення, виводу з ладу) пунктів управління та інших важливих радіоелектронних об’єктів, із заходами щодо розвідки, маскування та іншими видами оперативного (бойового) забезпечення.

Сутність РЕБ полягає, з одного боку, у цілеспрямованому впливі радіоелектронними перешкодами на радіоелектронні системи і засоби управління військами та зброєю противника з метою зруйнування корисної інформації (впровадження хибної інформації), а з іншого боку, в радіоелектронному захисті своїх радіоелектронних систем і засобів (РЕСЗ) управління військами та зброєю від аналогічних дій з боку противника.

У широкому розумінні РЕБ – це протиборство (сукупність заходів і дій військ), у якому супротивні сторони вирішують свої бойові завдання з використанням електромагнітних хвиль.

Тобто, основною відзнакою РЕБ, яка обмежує галузь її застосування, є використання у збройній боротьбі електромагнітних хвиль.

Відповідно до визначення, радіоелектронна боротьба містить дві взаємопов’язані між собою складові частини:

− радіоелектронне подавлення (РЕП) РЕСЗ управління військами та зброєю противника;

− радіоелектронний захист (РЕЗ) РЕСЗ управління своїми військами та зброєю.

2. Експлуатаційно-технічні показники РЕТ.

Система ТО характеризується показниками, які дозволяють оцінити ефективність її функціонування.

1. Періодичність ТО (Т_то) - це інтервал часу або наробіток зразка між даним видом ТО і наступним.

2. Цикл ТО (Т_ц) - найменші, які повторюються, інтервали часу або наробітку зразка, протягом яких виконується у визначній послідовності, відповідно до вимог НТД, всі установлені види періодичного ТО.

3. Середня тривалість ТО (t_то) - математичне очікування тривалості одного ТО даного виду за визначений період експлуатації або наробітку.

4. Середня трудомісткість ТО (h_то)- математичне очікування трудомісткості одного ТО даного виду за визначений період експлуатації або наробітка. Трудомісткість ТО встановлена певними керівними документами.

5. Коефіцієнт планованого використання (К_пв) - характеризує

частку часу або періоду експлуатації, протягом якого зразок не повинен знаходиться на плановому ТО або ремонті.

6. Коефіцієнт технічного використання (К_тв) - відношення інтервалу часу перебування зразка в працездатному стані за певний період експлуатації до суми математичних очікувань інтервалів часу перебування зразка в працездатному стані і простоїв, які обумовлені ТО і ремонтом за той же період експлуатації.

7. Витрата ресурсів зразка на проведення ТО (R_то). Цей показник не встановлюється НТД. Досвід експлуатації ОВТ показує, що в окремих випадках витрати ресурсу на проведення ТО досяга- ють 20-30% від річної норми витрати ресурсу.

---

Дата добавления: 2015-07-15