Порядок надання і оплати щорічних відпусток

Відпустки надаються працівникам за наявності у них відповідного робочого стажу, який дає на неї право. Законодавством України визна­чено порядок вираховування стажу, який дає право на щорічні відпус­тки. При цьому встановлені правила вираховування стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, і окремо визначається стаж роботи, з яким пов'язується право на щорічну додаткову відпустку.

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості за пер­ший рік роботи надаються після закінчення шести місяців безпе­рервної роботи на даному підприємстві.

У тому випадку, коли працівнику щорічні основна та додаткова відпустка надаються до закінчення шести місяців, їх тривалість визна­чається пропорційно до відпрацьованого часу. Однак, Законом Ук­раїни «Про відпустки» передбачено певні категорії працівників, яким

щорічна відпустка повної тривалості надається до спливу шестимісяч­ного терміну безперервної роботи у перший рік за їхнім бажанням.

Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються праців­нику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графі­ком відпусток. Цей графік затверджується роботодавцем за погод­женням з профспілковим органом. Якщо профспілкова організа­ція відсутня на підприємстві, то графік погоджується з іншим упов­новаженим на представництво органом найманих працівників.

Законодавством визначено певний порядок та умови складання графіку відпусток. Зокрема, при його розробці необхідно врахову­вати інтереси виробництва, а також особисті інтереси працівників та можливості для її відпочинку. Крім того, законодавство встанов­лює перелік категорій працівників, яким відпустки надаються у зруч­ний для них час, що теж має бути враховано при складанні графіку. Право працівника на відпустку у зручний для нього час означає обов'язок роботодавця, враховуючи інтереси виробництва, нада­ти відпустки працівнику у період, коли він того бажає.

Якщо працівник має право на щорічні основну та додаткову відпустку, то вони можуть надаватися як одночасно, так і окремо. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, які працюють на підземних гірничих обєктах-69 календарних днів. У тих випадках, коли працівник має право на щорічні додаткові відпу­стки на декількох підставах, то йому надається лише одна додат­кова відпустка на підставі, яку він сам обирає. Це правило не зас­тосовується, якщо у Списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р., конкретна професія чи посада позначена спеціальним значком. У цих випадках щорічні додаткові відпустки надаються за кількома підставами.

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, незалежно від графіку відпусток, у разі, якщо роботодавець не повідомив працівника про дату її початку не пізніше, ніж за два тижні. При цьому бажано, щоб працівник повідомляв про час настання відпу­стки у письмовому вигляді під розписку. Це дозволило б у випадку виникнення з цього приводу розглядати письмове попередження як доказ правомірності чи неправомірності вимог працівника.

Перенесення відпустки на вимогу працівника передбачено також при несвоєчасній виплаті роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Згідно з частиною третьою ст.115 КЗпП України, щорічна відпустка повинна бути оплачена не пізніше, ніж за три дні до її початку. Однак, в умовах економічної кризи і відсутності коштів на оплату праці, у тому числі на оплату відпусток, вимога цієї норми не завжди дотримується. Несвоєчас­ну оплату відпустки необхідно у таких випадках трактувати як по­рушення прав працівника на заробітну плату з усіма негативними наслідками для роботодавця.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або її тривалість має бути продовжена у наступних випадках, передба­чених законодавством:

> тимчасової непрацездатності працівника;

> виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо на час їх виконання згідно з законодавством він підлягає звільненню від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

> настання строку відпустки з причин вагітності та пологів;

> збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням. У разі перенесення щорічної відпустки, новий термін її надання

встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості про­тягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні до­даткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах чи з особ­ливим характером праці.

Закон передбачає право працівника використати щорічну відпу­стку повністю або частково. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди робото­давця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів.

Відкликати працівників з щорічної відпустки допускається за за­конодавством лише у наступних випадках:

а) для запобігання стихійного лиха, виробничої аварії і негайного

усунення їх наслідків;

б) для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зіпсут­тя майна підприємства.

Крім того, відкликання працівника з відпустки допускається за наявності згоди самого працівника, а також за умови надання не­використаної частини щорічної відпустки не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який вона надається. Закон також встановлює, що основна безперервна частина відпустки до відкли­кання має становити не менше 14 календарних днів.

Дата добавления: 2015-07-15