Оцінка висновку експерта

Висновок експерта є одним з джерел доказів, передбачених процесуальним законодавством, і, не маючи наперед встановле­ної сили, підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. Метою оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких грунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів.

Законодавство, перш за все — кримінально-процесуальне, пе­редбачає правила оцінки доказів, згідно з якими оцінці підляга­ють всі наявні докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і в сукупності — достатності для вирішення справи.

Належність висновку експерта визначається наявністю зв'яз­ків і детермінацій встановлених ним фактів стосовно предмета доказування або окремих його елементів. Відомо, що факти, встановлені в результаті проведення експертизи, найчастіше на­лежать до об'єктивної сторони злочину: у який спосіб, за допомо-

гою яких засобів, яким чином, у який час тощо було скоєно зло­чин. Однак ці факти можуть сприяти і встановленню обставин, які характеризують інші ознаки складу злочину, допомагати в його кримінально-правовій оцінці, правильній кваліфікації, вста­новленні особи злочинця, визначенні вини, мотивів і цілей злочи­ну. Інакше кажучи, оцінюючи висновок експерта з точки зору його належності, треба мати на увазі, що факти, встановлені екс­пертним шляхом, можуть стосуватися будь-якого з елементів складу злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню.

Для визнання висновку експерта допустимим необхідно, щоб висновок грунтувався на результатах дослідження об'єктів, зібра­них з дотриманням відповідних процесуальних вимог. Оскільки у переважній більшості випадків при проведенні експертизи до­сліджуються об'єкти, у виявленні і вилученні яких експерт участі не бере, один з важливих компонентів оцінки висновку — пере­вірка дотримання процесуального порядку одержання (виявлен­ня, фіксації, вилучення, упаковки) досліджуваних речових дока­зів, документів та зразків. Порушення порядку вилучення дослі­джуваних об'єктів і добору зразків може викликати сумніви у до­пустимості висновку експерта, оскільки є сумнівною належність таких об'єктів до розслідуваної події і походженні зразків від кон­кретного об'єкта, що перевіряється.

Складнішою є оцінка достовірності висновку експерта, яку треба розглядати з формального і змістового боків. Перший поля­гає в аналізі поданого на дослідження матеріалу (об'єктів, що пе­ревіряються, і зразків); вихідних даних, одержаних особами, які призначили експертизу; відповідності за кількістю і повнотою відповідей експерта поставленим питанням; береться до уваги стаж роботи експерта, його науковий ступінь тощо.

Змістовий бік оцінки достовірності висновку експерта містить вивчення (констатацію) компетентності експерта; наукової об­грунтованості застосованих засобів і методів дослідження; рівня застосованих методик дослідження з точки зору сучасних досяг­нень науки і техніки; логічності умовиводів експерта; повноти і ґрунтовності проведеного дослідження; правильності виявлених експертом ознак і переконливості обгрунтування переваги спів­падаючих ознак над розбіжностями; відповідності даних, одер­жаних під час дослідження і описаних у дослідницькій частині висновку, підсумковому висновку.

Оцінюючи різні за характером висновки експерта, слід пам'я­тати, що найбільшу (конкретну) доказову цінність мають одно­значно позитивні або негативні висновки з ідентифікаційних та

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

діагностичних досліджень, на основі яких встановлюється наяв­ність (існування в минулому) або відсутність певних фактів.

Висновок експерта про однакову групову належність порівню­ваних об'єктів не можна розцінювати як висновок про їх тотож­ність. У той же час висновок про різну групову належність об'єк­тів, що грунтується на відмінностях їх загальних ознак, свідчить про те, що досліджуваний об'єкт ні в якому разі не міг відноси­тись до розслідуваної події.

Непридатність об'єкта для ідентифікації не слід оцінювати як заперечення тотожності. Можливість її існування не заперечуєть­ся, але вона не може бути встановлена експертом з не залежних від нього причин.

Результати повторної експертизи оцінюються за такими сами­ми правилами.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андерсон Б. Определение драгоценных камней. — М., 1983.

2. Аубакиров А. Ф. и др. Криминалистическое исследование хо­
лодного оружия. —Алма-Ата, 1991.

3. Барсегянц А. О. Судебно-медицинское исследование веще­
ственных доказательств.— М., 1999.

4. БелухаН. Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. — М., 1993.

5. Бергер В. Е., Сапун А. П. Подготовка и направление матери­
алов для проведения судебных экспертиз. — К., 1974.

6. Букалов К. А. Использование специальных товароведческих
познаний на предварительном следствии. — Саратов, 1982.

7. ВинбергА. И., Малаховская Я. Т. Судебная экспертология. —
Волгоград, 1979.

8. Вопросы судебно-автороведческой диагностической экс­
пертизы.— К., 1984.

9. Вул С. М. Криминалистическое исследование признаков
письменной речи. — К., 1973.

10. Гвахария О. Г. Криминалистическая одорология и теория
информации // Криминалистика и судебная экспертиза. — К
1972.—Вып. 9.

11. Георгиев А. И., Ромашов А. М. Судебно-бухгалтерская экс­
пертиза в суде. — М., 1976.

12. Голубятников С. П., Атанесян Г. А. Судебная бухгалте­
рия. — М., 1989.

13. Гончаренко В. И. Гносеологические и процессуальные во­
просы комплексных исследований в гвете теории судебных дока­
зательств // Криминалистика и судебная экспертиза. — К.,
1987.— Вып. 35.

14. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в след­
ственной практике. — К., 1984.

15. Гончаренко В. И. Процессуальные и общеметодические во­
просы использования кибернетики в судебных экспертизах //
Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1984. — Вып. 29.

16. Гончаренко В., Вейсберг Б. Можливості судово-психологіч­
ної експертизи // Радянське право. — 1980. — № 8.

17. Грановский Г. А. Криминалистическое исследование следов
ног.— К., 1970.

18. Грановский Г. А. Основы трасологии. Особенная часть. —
М., 1974.

19. Громов А. П., Капустин А. В. Судебно-медицинское иссле­
дование трупа. — М.: Медицина. 1991.

20. Дидковская С. П., Клименко Н. И., Аисиченко В. К. Подго­
товка и проведение отдельных видов судебной экспертизы. — К.,
1977.

21. Дубровин В. А., Голубятников С. П. Использование эконо­
мического анализа при расследовании преступлений. — М.,
1981.

22. Дулов А. В. Права и обязанности участников судебной экс­
пертизы. — Минск, 1962.

23. Експертизи в судовій практиці. — К., 1993.

24. Ермоленко Б. Н. Теоретические и методические проблемы
судебной баллистики. — К., 1976.

25. Жилинский Г. В., Остаток: О. Я. Методические основы су­
дебно-экспертного исследования технического состояния транс­
портных средств. — К.: РИО МВД УССР, 1982.

26. ЗавизистН. В. Применение угловых измерений признаков
лица в портретно-криминалистической экспертизе. — К., 1970.

27. Зинин А. М., Кирсанова А. 3. Криминалистическая фото­
портретная экспертиза. — М., 1991.

28. Зуев Е. И. Трасологическое исследование микрочастиц. —
М., 1979.

29. Зуев Е. И., Капитонов В. Е. Трасологические исследования
по делам о дорожно-транспортных происшествиях. — М., 1983.

30. Илларионов В. А. Экспертиза дорожно-транспортных про­
исшествий. — М., 1989.

31. КисинМ. В., Снетков В. А., Финн Э. А. Установление личнос­
ти погибшего по черепу. — М., 1973.

32. КокуричевП. И.,ДобинМ. А. Основы судебно-ветеринарной
экспертизы. — М., 1977.

33. Концевич І. О., Михайличенко Б. В. Судова медицина. — К.,
1997.

34. Лазеры в криминалистике и судебных экспертизах / Под
ред. Н. Г. Находкина и В. И. Гончаренко. — К., 1986.

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИАИ ЕКСПЕРТИЗ

381

35. АожкевичА. А. Подготовка и назначение фоноскопической
экспертизы.—М., 1981.

36. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судо­
производстве. — К., 1984.

37. Моисеева Т. Ф. Комплексное криминалистическое исследо­
вание потожировых следов человека. — М., 2000.

38. Новоселов В. П,, Шаронова Д. А. Методы геномной «дактило­
скопии» в экспертизе идентификации личности и кровного род­
ства. — Новосибирск, 1999.

39. Нор В. Г., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экс­
пертиза в уголовном процессе. — К., 1985.

40. Оптическая голография. — Т. 1,2/ Под ред. Т. Колфилда,
пер, с англ. — М.: Мир, 1982.

41. Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка (по уголов­
ным делам). — М., 1995.

42. Орлова В. Ф., Погибко Ю. Н. Современное состояние и пер­
спективы развития судебного почерковедения и судебно-почер-
коведческой экспертизы. — М., 1987.

43. Подшибякин А. С. Холодное оружие. — М., 1997.

44. Полевой Н. С. Аналитический метод идентификации лично­
сти по фотоизображениям // Правовая кибернетика. — М., 1970.

45. Попов В. А. Судебная медицина. — СПб., 1994.

46. Попов И. А. Расследование пожаров. — М., 1998.

47. Российская Е. Р. Естественно-научные и правовые аспекты
комплексных экспертиз по делам о пожарах. — М., 1987.

48. Российская Е. Р. Рентгеноструктурный анализ в кримина­
листике и судебной экспертизе. — К., 1992.

49. Российская Е. Р. Судебная экспертиза в уголовном, граж­
данском, арбитражном процессе. —М., 1996.

50. Руководство по методам анализа качества и безопасности
пищевых продуктов. — М., 1998,

51. Салтевский М. В. Использование запаховых следов для
раскрытия и расследования преступлений. — К., 1982.

52. Сегай М. Я. Методология судебной идентификации. — К.,
1970.

53. Семенова Н., Тюрикова В. Назначение судебно-почвоведче-
ской экспертизы // Социалистическая законность. — 1981. —
№7.

54. Снетков В. А., Виниченко И. Ф., Житников В. С., ЗининА, М.,
Овсянникова М. Н. Криминалистическое описание внешности че­
ловека. — М., 1984.

55. Солодова Ю. П., Андреенко Э. Д., Гранадчикова Б. Г. Опре­
делитель ювелирных и поделочных камней. — М., 1985.

56. Судебно-медицинская экспертиза: Справочник для юрис­
тов. — М., 1985.

57. Судові експертизи в Україні: Збірник нормативних актів. —
К., 2002.

58. Судово-експертна діяльність: Довідник для суддів. — К.,
2003.

59. Тихонов Е. Н. Криминалистическая экспертиза холодного
оружия. — Барнаул, 1987.

60. Тлумачний словник основних термінів судової автотехніч-
ної і транспортно-трасологічної експертизи / За ред. В. Б. Кисе-
льова, В. Д. Гардермана, П. В. Галаси. — К.: КНДІСЕ, 2000.

61. ТомилинВ. В., БарсегянцА. О., Гладких А. С. Судебно-меди­
цинское исследование вещественных доказательств. —М., 1989.

62. Федотов А. И., Аивчинов А. П., Ульянов А. Н. Пожарно-тех-
ническая экспертиза. — М., 1986.

63. Шиканов В. И. Комплексная экспертиза и ее применение
при расследовании убийств. — Иркутск, 1976.

64. Эйсман А. А. Заключение эксперта. Структура и научное
обоснование.—М., 1967.

65. Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних
дел и юстиции. — М., 2003.

66. Яблоков Н. П. Исследование обстоятельств преступных на­
рушений правил безопасности труда. — М., 1980.

67. Yarovoi L. К., Abramov A. A., Gnatovskiy A. V., Robur L. Y.,
Udalov Е. P., Komarov V. A., Robur I. Y. New approaches to the
hologram security elements examination / / Фізичні методи та засо­
би контролю середовищ, матеріалів та виробів. — Київ—Львів,
2001.

Дата добавления: 2015-07-15