Грошова оцінка земель лісового фонду

В основу розрахунку грошової оцінки земель лісового фонду покладено капіталізацію нормативного середньорічного економічного ефекту від використання лісу, який диференціюється залежно від типу лісорослинних умов у відповідній природній (лісорослинній) зоні, групі та категорії захисності лісів, лісотаксовому поясі та розряді лісових такс.

Нормативний економічний ефект від вирощування лісу розраховується як різниця між оцінкою тієї продукції та послуг, які можна отримати в еталонному лісонасадженні за чинними цінами, та сумою нормативних витрат, пов'язаних з вирощуванням лісу за період обороту рубки, розрахованих за методом відновної вартості. Середньорічний ефект визначається як частка від ділення отриманої величини на тривалість період обороту рубки в роках.

Середньорічний нормативний економічний ефект (Ел) капіталізується з терміном капіталізації (Тк) 50 років, з урахуванням ефекту від використання недеревної продукції та природних корисних властивостей лісів і відповідності фактичної лісистості оптимальній через коефіцієнти К₁ і К₂. Відповідно до викладених вище методичних положень централізовано виконуються розрахунки грошової оцінки 1 га вкритих лісовою рослинністю або призначених для заліснення земель диференційовано за типами лісорослинних умов, природними (лісорослинними) зонами, групами та категоріями захисності лісів, лісотаксовими поясами та розрядами лісових такс. Результати розрахунків фіксуються в таблицях.

Грошова оцінка ділянки, вкритої лісовою рослинністю або призначеної для заліснення (таксаційного виділу), (Цлд) визначається за формулою:

де Цнол – грошова оцінка 1 га вкритих лісовою рослинністю або призначених для заліснення земель відповідного типу лісорослинних умов у відповідній природній (лісорослинній) зоні, групі та категорії захисності лісів, лісотаксовому поясі та розряді лісових такс, грн.;

Плд – площа ділянки, га.

Грошова оцінка земель лісового фонду за землевласниками та землекористувачами визначається як сума оцінок окремих ділянок (таксаційних виділів). Площі і типи лісорослиниих умов ділянок земель, їх належність до лісорослиниих зон, груп і категорій захисності лісів, лісотаксових поясів та розрядів лісових такс приймаються за матеріалами лісовпорядкування.

Грошова оцінка земель водного фонду. В основу розрахунку грошової оцінки земель під водою покладено нормативний середньорічний ефект від використання водного об'єкта, що розташований на оцінюваній земельній ділянці. Його розраховують як частку загальної суми середнього ефекту, який створюється за рахунок використання водного об'єкта для задоволення народногосподарських і суспільних потреб. Частка землі в загальному економічному ефекті встановлена в розмірі 0,33, вважається, що решта створюється водними ресурсами та виробничими фондами.

Нормативний середньорічний економічний ефект, утворений земельним чинником, (Ен) визначається за формулою:

де Ев, Еп, Ег, Ез, Ерг, Евт, Ер – розрахунковий нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об'єкта (грн.) відповідно для:

- водозабезпечення міського та сільського населення;

- промислового та агропромислового водопостачання;

- виробництва гідроелектроенергїі,

- зрошення та обводнення сільськогосподарських земель;

- введення рибного господарства;

- транспортних цілей;

- лікувально-оздоровчих і туристичних цілей та масового відпочинку населення.

Конкретні значення цих величин розраховано в середньому в Україні. Визначений таким чином нормативний середньорічний економічний ефект капіталізується з урахуванням місця розташування, якісного стану, екологічного значення та функціонального використання водного об'єкта. Зважаючи на такі методичні підходи, формула визначення грошової оцінки земельної ділянки (Цн) під водою набуде такого вигляду:

де Тк – термін капіталізації, встановлений на рівні 33 років;

К₁ – коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об'єкта;

К₂ – коефіцієнт, який враховує якісний стан та екологічне значення водного об'єкта;

К₃ – коефіцієнт, який враховує функціональне використання водного об'єкта;

Пд – площа земельної ділянки, га.

Коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об'єкта (К,), обчислюється за формулою:

де Кзд – коефіцієнт, який характеризує об'єкт загальнодержавного значення;

Кр – коефіцієнт, що характеризує регіональні особливості місця розташування водного об'єкта;

Кз – коефіцієнт, що враховує зональні фактори місця розташування водного об'єкта;

Кл – коефіцієнт, який характеризує локальні особливості місця розташування водного об'єкта.

Значення перелічених коефіцієнтів визначають за даними табл. 4.1-4.5 [50] з урахуванням належності об'єкта оцінки до територій з надмірним, нормальним та недостатнім природним зволоженням, а також їх значення з точки зору загальнодержавних, регіональних, зональних й локальних (місцевих) умов. Наявність перелічених умов є підставою для застосування наведених коефіцієнтів при розрахунку загального коефіцієнта К₁.

Коефіцієнт К₂ визначається як добуток двох коефіцієнтів – Кя і Ке. Перший характеризує якісний стан водного об'єкта, а другий – екологічну цінність (екологічне значення) водойми.

Водні об'єкти можуть використовуватися для різних цілей та народногосподарських і суспільних потреб – як виробничих, так і невиробничих (водозабезпечення побутових і виробничих, рибного господарства, транспортних потреб, лікувально-оздоровчих, туристичних потреб тощо). Водойми можуть використовуватись тільки для однієї цілі, для двох чи більше. Для врахування цього факту використовують коефіцієнт Кз, який визначають за таблицею відповідно до фактичного використання водного об'єкта.

Викладені тут методичні підходи стосуються тільки земель, що знаходяться під водою, грошова оцінка інших земельних ділянок водного фонду (під гідротехнічними спорудами, прибережних смуг тощо) здійснюється з врахуванням їх фактичного використання за відповідними методиками.

Дата добавления: 2015-07-18