Висновок. У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної

У результаті тривалого процесу політичної, економічної та етнокультурної консолідації східнослов'янських племен виникла Київська Русь з центром у Києві. З X ст. по 30-ті роки XII ст. Київська Русь як єдина централізована держава пройшла великий шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними і культурними процесами. Особливу роль в становленні держави відіграли соціально-економічні фактори.

Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку грунту і вирощення врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці. Вживання парової системи землеробства з двопільною та трипільною сівозмінами, висока продуктивність праці давали змогу виробляти зерна значно більше, ніж це було необхідно для задоволення біологічних потреб населення.

Важливу роль у господарському розвитку Київської Русі відігравало розвинене ремісниче виробництво, в першу чергу чорна металургія та металообробка. Давньоруські ковалі опанували всіма видами і прийомами технічної і технологічної обробки заліза, які були відомі тоді. Майстерність давньоруських ремісників набула міжнародного визнання.

Ремесло розвивалося як у структурі господарства феодалів, так і на вільній міській основі. У ХІІ ст. посадські ремісники починають об'єднуватися в корпорації, подібні до ремісничих цехів країн Західної Європи. Свідченням цього є назви міських кінців (районів) - гончарський, теслярський, міських воріт - ковальські та ін., а також згадки письмових джерел про артілі городників, теслярів, мостників.

Стан сільського господарства і ремісничого виробництва визначав рівень розвитку торгівлі - як внутрішньої так і зовнішньої. Найбільшими торговельними комунікаціями були шляхи -"Грецький", який зв'язував Русь з балтійськими і чорноморськими ринками, "Соляний" і "Залозний", котрі вели в Галичину і на Кавказ. Шлях Київ - Галич - Прага - Регенсбург сполучав Київську Русь з країнами Центральної і Західної Європи. Для захисту торговельних шляхів від половців неодноразово виступали з'єднані дружини руських князівств.

Основними торговельними партнерами Давньоруської держави були Візантія, Волзько-камська Булгарія, Хозарія, країни Арабського Сходу, скандінавські, центральні та західноєвропейські. Об'єм і рівень торговельних операцій був досить значним, про що свідчить існування купецьких об'єднань, що спеціалізувались на торгівлі з певними країнами, або певними видами товарів. У великих містах розташовувались торговельні двори іноземних купців. Широкою була практика кредитних операцій.

Торгівля викликала до життя грошовий обіг. Якщо на ранньому етапі на Русі оберталися арабські дірхеми, візантійські номісми і міліарісії, західноєвропейські динари, то з Х ст. карбуються свої гроші - срібники та златники, а у великих торговельних операціях використовується гривна.

Як бачимо, давньоруські міста були значними центрами внутрішньої і міжнародної торгівлі, розвинутих ремесел. Це забезпечувало поступальний розвиток всієї держави. Напередодні монголо-татарської навали Давньоруська держава досягла високого європейського рівня, але цей поступ був насильно зупинений.

Список використаної літератури

1. Амвросієв А.А. Економічні проблеми розвитку Давньої Русі //Вісник соціально-економічних до­сліджень. — 2001. — № 8. — Ч. 1.

2. Ганжа О.І. Соціально – економічні відносини часів Київської Русі. –К.: Просвіта, 2002. ст. 23-26

3. Галяцький П.П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. –Л: Мапа, 2002. ст. 325-333

4. Грушевський М.С. Очерки истории украинского народа. – К.: Вакор, 1990. ст.233-238

5. Грушевський М.С. Нарис Історії Київської землі. – К.: Освіта, 1991. ст. 203-221

6. Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: Теза, 1992. Т.2, ст.136-139

7. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Л.: Юноза,2003. ст..32-36

8. Звєряков М.І. Давньоруська держава розквіт та занепад // Україна в історії -1999.-№3. - С.8-12

9. Звєряков М.І. Очерки истории в економическом аспекте. — К.:Тета, 2000. ст. 183-189

10. Крип’якевич П.А. Історія України. Економічний аспект. – К.: Тета, 1992. ст.89-95

11. Ковальчук П.П. Київська Русь. Економічна сторона розвитку // Історичний очерк – 1996.-№5.-ст.9-15

12. Майорчук А. В. Економічний розквіт Давньоруської держави // Історичний очерк -1995.-№3.-С3-12

13. Михасюк С.С. Економічний розвиток Давньоруської держави. – К.: Освіта, 2003. ст. 19-25

14. Триба В.В. Економічна історія світу. – О.: Еко, 2003. ст. 126-129

15. Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу. - С.: Проща, 2001. ст. 83-86

16. Довженко В.Й. Землеробство древньої Русі: До середини XIII ст. - К.: АН УРСР, 1961. - 267 с.

17. Щапово Ю. Л. Стекло Киевской Руси. - М., 1972

[1] Амвросієв А.А. Економічні проблеми розвитку Давньої Русі //Вісник соціально-економічних до­сліджень. — 2001. — 36 ст.

[2] Михасюк С.С. Економічний розвиток Давньоруської держави. – К.: Освіта, 2003.- 21 ст.

[3] Ковальчук П.П. Київська Русь. Економічна сторона розвитку // Історичний Почерк – 1996.-№5.- 11 ст.

[4] Грушевський М.С. Нарис Історії Київської землі. – К.: Освіта, 1991.- 215 ст.

[5] Ковальчук П.П. Київська Русь. Економічна сторона розвитку // Історичний очерк – 1996.-№5.- 13 ст.

[6] Галяцький П.П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. –Л: Мапа, 2002.-326 ст.

[7] Довженко В.Й. Землеробство древньої Русі: До середини XIII ст. - К.: АН УРСР, 1961. - 205 - 208 ст.

[8] Галяцький П.П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. –Л: Мапа, 2002.-330 ст.

[9] Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу. - С.: Проща, 2001.-83 ст.

[10] Грушевський М.С. Нарис Історії Київської землі. – К.: Освіта, 1991. - 210 ст.

[11] Грушевський М.С. Очерки истории украинского народа. – К.: Вакор, 1990. -235 ст.

[12] Галяцький П.П. Ремесло, торгівля та побут Давньоруської держави. –Л: Мапа, 2002. - 330 ст.

[13] Щапово Ю. Л. Стекло Киевской Руси. - М., 1972 - 132 ст.

Дата добавления: 2015-07-11