Поняття та особливості валютного контролю

Важливим видом фінансового контролю є валютний контроль - контроль за дотриманням валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів, а також за зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Його призначенням є: визначення відповідності, валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів у іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Об'єктом валютного контролю є валютні операції.

Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до Декрету КМУ №15-93 та Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 року №49 (далі Положення про валютний контроль), НБУ, уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку, а також органами ДПС, Міністерством, транспорту і зв'язку України та Держмитслужбою України.

Сфера валютного контролю визначена у статті 12 Декрету. Відповідно до цієї статті валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному конт­ролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валют­них цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 Декрету. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан бан­ківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, ви­значених статтею 13 Декрету, а також про майно, що підлягає де­кларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 Декрету.

Валютний контроль є невід'ємною складовою валютної полі­тики держави. До традиційних заходів, застосовуваних у міжна­родній практиці при запровадженні режиму валютного контролю, належать обов'язковий продаж експортної виручки; обмеження передоплати імпорту; обмеження (заборона) деяких переказів (дивідендів, роялті); депонування в центробанку передоплати за імпортом, переказу; обмеження за кредитами іноземним фір­мам; контроль за прямими та портфельними інвестиціями за кордон; обмеження іноземних позик за термінами погашення; оподаткування (ліміти) на депозити нерезидентів у вітчизняних банках; множинні обмінні курси при торгівлі різноманітними товарами. Наприклад, у Франції, Італії, Бельгії існували дво­ярусні валютні ринки, на яких поточні операції здійснювали за офіційним курсом, а капітальні — за ринковим¹.

В Україні валютний контроль організований на підставі Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 12 Декрету, валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю, так само як зобов'язання щодо деклару­вання валютних цінностей та іншого майна.

Валютний контроль розглядають як комплекс заходів, спрямованих на стримування вивезен­ня та стимулювання повернення валютних цінностей до країни. Валютний контроль може поширюватись як на всі опе­рації, включені до платіжного балансу держави, так і лише на певну, визначену законодавством, їх частину. Зазвичай він охоп­лює рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів. Підвищену увагу до застосування інструмен­тів і засобів валютного контролю приділяють у країнах із пере­хідною економікою або економікою, орієнтованою на державну форму власності.

Валютний контроль запроваджують для виконання таких функцій, як забезпечення режиму законності при проведенні ва­лютних операцій; запобігання скоєнню правопорушень у сфері валютної діяльності; виявлення фактів правопорушень валютного законодавства та вжиття заходів юридичної відповідаль­ності.

Серед основних напрямів валютного контролю можна виріз­нити такі:

— перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних опе­рацій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю»;

— перевірка дотримання порядку реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань пе­ред нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

— перевірка правомірності відкриття та використання бан­ківських рахунків резидентами за межами України;

— виконання резидентами вимог до порядку і термінів декла­рування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

— виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу над­ходжень в іноземній валюті на користь резидентів—юридичних осіб;

— перевірка дотримання валютного законодавства при пере­міщенні валютних цінностей через митний кордон України;

— своєчасність і повнота подання встановленої НБУ звітнос­ті про валютні операції.

Суб'єктів, що здійснюють валютний контроль, можна поді­лити на дві групи — органи валютного контролю й агенти валю­тного контролю.

Органи валютного контролю визначено у вищезазначе­ному Декреті Кабміну. Це НБУ, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Міністерство транс­порту та зв'язку України. Органи, що здійснюють валютний конт­роль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і не­резидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню, в межах законодавчо ви­значених повноважень.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

1) контролює виконання правил регулювання валютних опе­рацій на території України з усіх питань, які за Декретом не на­лежать до компетенції інших державних органів;

2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій зі здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами законодавства України.

Державна податкова адміністрація України провадить фі­нансовий контроль за валютними операціями, здійснюваними резидентами та нерезидентами на території України.

Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює кон­троль за дотриманням правил поштових переказів і пересилан­ням валютних цінностей через митний кордон України.

Державна митна служба України наглядає за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Агенти валютного контролю, на відміну від органів валю­тного контролю, не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють питання у сфері валютного контролю. їх компетенція обмежується реалізацією контрольних повнова­жень за дотриманням валютного законодавства резидентами і нерезидентами. Прикладом нормативного закріплення такої ком­петенції у сфері валютного контролю може бути Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, на­ціональному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджене постановою Прав­ління НБУ від 09.08.2002 р. № 297 (зі змінами).

Відповідно до п. 1.2 Положення про валютний контроль, за­твердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (зі змінами), функції агента валютного контролю — це обов'яз­ки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та націо­нального оператора поштового зв'язку, які отримали від На­ціонального банку генеральні ліценції на валютні операції, зі здійснення контролю за такими операціями, що їх проводять резиденти й нерезиденти через ці установи.

Зміст валютного контролю, здійснюваного агентами, поля­гає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансови­ми установами та національним оператором поштового зв'язку

проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи не­законних валютних операцій та/або у своєчасному інформуван­ні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, встановлених законодавством, зокрема нормативно-правовими актами НБУ, відповідних державних органів про по­рушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'яза­ного із проведенням валютних операцій.

Дата добавления: 2015-07-14