Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Види валютних правовідносин

Читайте также:
  1. Ліцензування Національним банком України учасників валютних відносин
  2. Особливості правового статусу жінок та неповнолітніх в трудових правовідносинах
  3. Особливості проведення окремих валютних операцій та розрахунків в іноземній валюті
  4. Підстави виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин
  5. Поняття валюти та валютних цінностей
  6. Поняття і ознаки трудових правовідносин

Валютні правовідносини можуть бути класифіковані з ура­хуванням багатьох аспектів, тому навряд чи можна надати ви­черпний перелік критеріїв поділу. Наведемо основні з них.

1. Залежно від основних функцій права правовідносини по­діляються на регулятивні та охоронні, хоча є й інші критерії такого поділу, наприклад, за метою.

Регулятивні валютні відносини формуються на підставі ре­гулятивних правових норм, закріплюють систему суб'єктів ва­лютних правовідносин, їх суб'єктивні юридичні права та обо­в'язки, їх загальне правове становище. Основною метою регу­лятивних валютних відносин є упорядкування та розвиток суспільних відносин, пов'язаних з обігом валюти і валютних цінностей та процесом функціонування уповноважених дер­жавою органів з приводу валютного регулювання та валютно­го контролю.

Охоронні валютні правовідносини виникають на підставі норм охоронного характеру та передбачають здійснення захо­дів юридичної відповідальності, застосування засобів державно­го примусу до осіб, що порушили юридичний обов'язок. Охо­ронні валютні правовідносини виникають за умови порушення прав та невиконання обов'язків, коли учасники правовідносин потребують захисту із застосуванням правових способів. Захист, як правило, здійснюється державою. Однією із сторін у таких правовідносинах є компетентний суб'єкт. Іншою стороною є особа, до якої застосовуються способи державного впливу.

2. Залежно від сфери здійснення слід вирізняти два рівня валютного регулювання: міжнародне та внутрішньодержавне.

Міжнародне валют­не регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (головним чином Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валют­ної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосторонніх платежів за по­точними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі.

3. Залежно від змісту валютні правовідносини можна кла­сифікувати на матеріальні та процесуальні.

У матеріальних валютних правовідносинах реалізуються права та обов'язки суб'єктів валютного права з приводу воло­діння, користування та розпорядження валютою чи валютними цінностями.

У процесуальних валютних правовідносинах виражається юридична форма, в якій здійснюється порядок надання дозволів та ліцензій на право здійснювати операції з валютою або валю­тними цінностями, а також виражена процедура здійснення ва­лютного регулювання та валютного контролю уповноваженими суб'єктами валютного права. У них виражено юридичну форму, в якій відбуваються валютні операції, регламентовано процеду­ру валютного регулювання та валютного контролю, притягнен­ня до відповідальності за порушення валютного законодавства тощо.

4. Залежно від території виникнення розрізняють внутрі­шні і зовнішні валютні відносини.

Внутрішні валютні відносини врегульовуються нормами віт­чизняного законодавства та нормами міжнародних актів, які ратифіковані у встановленому законом порядку і виникають та здійснюються на території України незалежно від складу учас­ників (резиденти, нерезиденти).

Зовнішні (міжнародні) валютні відносини визначаються еко­номістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світовій господарській сфері, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національ­них господарств. Міжнародні валютні правовідносини - це від­носини, які урегульовані нормами як внутрішнього законодав­ства однієї країни, так і міжнародними актами і виникають у процесі здійснення господарської діяльності між країнами. Ви­діляються міжнародні валютні відносини публічного характеру та міжнародні валютні відносини приватного характеру.

5. Залежно від суб'єктного складу розрізняють правовідно­сини між національним банком та урядом, між національним банком та комерційними банками, між комерційними банками, між банками та клієнтами. Усередині цієї класифікації можна виділити валютні відносини, що виникають між банками та ре­зидентами; банками та нерезидентами.

6. Залежно від характеру зв'язків між суб'єктами валютні правовідносини поділяють на вертикальні й горизонтальні. Ве­ртикальні відносини виникають між сторонами, з яких одна під­порядкована іншій Горизонтальні валютні відносини виникають на засадах рів­ності та співробітництва між суб'єктами (наприклад, клієнт і банк з приводу відкриття валютного рахунку).

7. Ю.А. Крохіна також поділяє валютні правовідносини у залежності від сфери валютно-правового регулювання виділяються валютні правовідносини: у сфері валютного регулювання; у сфері валютного контролю; у сфері валютного обігу.

Валютні правовідносини у сфері валютного регулювання охоплюють діяльність уповноважених органів щодо встановлення порядку здійснення валютних операцій резидента і нерезидентами. У рамках цього виду валютних правовідносин реалізується компетенція органів валютного регулювання з видання нормативних правових актів з питань валютного регулювання, встановлення валютних обмежень.

Валютні правовідносини у сфері валютного контролю похідні від валютних правовідносин у сфері валютного регулювання. Їх зміст становить діяльність спеціально уповноважених суб'єктів з перевірки дотримання валютного законодавства та актів органів валютного регулювання учасниками валютних правовідносин. У цих правовідносинах уповноваженому суб'єкту протистоїть конкретний учасник валютного правовідносини, зобов'язаний дотримуватися норм валютного права, а саме здійснювати або не здійснювати певні дії.

Валютні правовідносини у сфері валютного обігу припускають реалізацію суб'єктами прав щодо здійснення валютних операцій та валютних операцій. І основі цих правовідносин лежить рівність учасників, що складається в тотожності тієї ролі, яку вони виконують в конкретному правовідношенні. Кожен із суб'єктів має власний інтерес у валютній сфері. Рівність у цих правовідносинах полягає у відсутності між ними імперативних зв'язків.


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 345 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Признаки классификации трудовых ресурсов | Поняття валюти та валютних цінностей | Ліцензування Національним банком України учасників валютних відносин | Особливості проведення окремих валютних операцій та розрахунків в іноземній валюті | Поняття та особливості валютного контролю | Відповідальність за порушення валютного законодавства |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Валютне право як інститут фінансового права: поняття, особливості| Поняття та особливості валютного регулювання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)