Оцінка та особливості обліку зобов’язань за їх видами

11.1 Визнання та класифікація зобов’язань за П(С)БО 11 «Зобов’язання»

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов’язання може здійснюватися шляхом:

- сплати кредиторові грошових коштів;

- відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;

- заміною одного зобов'язання іншим;

- переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

Можливі й інші засоби врегулювання, такі, як відмовлення або втрата кредитором своїх прав. Але у кожному випадку погашення зобов’язання пов’язане з вибуттям активів, а значить, із зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Таким чином, є дві необхідні умови відображення заборгованості як зобов’язань певної балансової категорії:

- можливість достовірної оцінки;

- вірогідність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому.

Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання.

З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:

- термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;

- термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.

Класифікація зобов’язань:

- за тривалістю терміну погашення заборгованості: поточні та довгострокові зобов’язання;

- залежно від визначеності терміну та оцінки зобов’язань: зобов’язання з повністю визначеними умовами, забезпечення, непередбачені зобов’язання;

- за платністю: із виплатою відсотків позичальнику (відсоткові); фінансові зобов’язання; безвідсоткові;

- за видами господарської діяльності: пов’язані та непов’язані з комерційною діяльністю підприємства зобов’язання;

- за видами кредиторів: зовнішні та внутрішні зобов’язання; заборгованість перед банками та інша (небанківська); заборгованість перед пов’язаними та непов’язаними сторонами;

- за умовами виникнення: у зв’язку з одержанням товарів, робіт та послуг (аванси отримані); у зв’язку з нарахуванням витрат; у зв’язку з випуском цінних паперів (векселів, облігацій);

- за виконанням умов погашення: прострочені зобов’язання; непрострочені зобов’язання; відстрочені зобов’язання.

За П(С)БО 11 «Зобов’язання» з метою бухгалтерського обліку зобов'язання класифікують на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- цільове фінансування;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов’язання (рахунки і субрахунки класу 5). Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, варто розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більш дванадцяти місяців і до твердження фінансової звітності існує договір про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

До довгострокових зобов'язань відносять:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання;

- інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокове зобов'язання за кредитним договором (якщо договір передбачає погашення зобов'язання за вимогою кредитора (позикодавця) у випадку порушення визначених умов, зв'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якого порушені, вважається довгостроковим, якщо:

- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;

- не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відбивають у балансі по їхній дійсній вартості. Визначення дійсної вартості залежить від умов і виду зобов'язання.

Поточні зобов’язання (рахунки і субрахунки класу 6). Поточні зобов'язання визначаються як зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашеними протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. До поточних зобов’язань включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість по довгострокових зобов'язаннях;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками за отриманими авансами, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками за позабюджетними платежами, за розрахунками за страхуванням, за розрахунками за оплатою праці, за розрахунками за авансами отриманими, за розрахунками з учасниками, за розрахунками за внутрішніми розрахунками;

- інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відбивають у балансі за сумою погашення.

Забезпечення (субрахунки рахунку 47). Забезпечення є різновидом потенційних зобов’язань, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду.До них відносять:

- забезпечення виплат відпусток робітникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов’язань;

- реструктуризацію.

Цільове фінансування (субрахунки рахунку 48). Це фінансування заходів цільового призначення: субсидії, асигнування із бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб, дотації, капітальні трансферти. Слід підкреслити, що облік дотацій та субсидій ведеться за П(С)БО 15 «Доходи».

Непередбачені зобов’язання (позабалансовий рахунок 042). Такі зобов'язання виникають при узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщо відбудеться у майбутньому одна або декілька певних подій. Непередбачені зобов’язання мають три основних характеристики: є обставина; є невизначеність конечного результату цієї обставини; вирішення визначеності на підставі однієї або декількох майбутніх подій. Тобто непередбачене зобов’язання може потребувати витрат ресурсів у сумі очікуваних збитків, але повної впевненості у цьому немає.

Доходи майбутніх періодів. Доходи майбутніх періодів – це доходи, які отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнаються як особливий вид зобов’язань. До доходів майбутніх періодів відносяться, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Найбільш складними з точки зору їх класифікації у бухгалтерському обліку є фінансові зобов’язання. Головною ознакою всіх фінансових зобов’язань є їх платність. Ця категорія зобов’язань обумовлює нарахування відсоткових витрат та, відповідно, зобов’язань за нарахованими відсотками.

Довгострокові зобов’язання часто бувають структуровані таким чином, що певні частки їх повинні погашатись протягом всього терміну дії угоди. В такому випадку частина, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, або в термін що не перевищує одного операційного циклу, становить особливий вид поточної заборгованості, яка окремо обліковується і відображається у фінансовій звітності – поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Із звичайною комерційною діяльністю підприємств пов’язано виникнення поточної заборгованості за поставки товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення нормального функціонування підприємства, виробництва продукції, надання їм послуг тощо. Ця частина заборгованості становить окремий вид зобов’язань, який дуже часто має значну питому вагу у структурі балансу підприємства і обов’язково виділяється окремою позицією у фінансовій звітності.

Окремо у фінансовій звітності виділяють поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом. До таких зобов’язань відносяться:

- зобов’язання з податку на прибуток;

- зобов’язання з податку на додану вартість;

- зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб;

- інші податки, що сплачуються підприємством згідно з чинним законодавством до бюджетів різних рівнів.

Інші поточні зобов’язання – заборгованість за розрахунками некомерційного характеру та заборгованість, яка звичайно становить незначну частину балансу і не виділена в окрему категорію. Тут слід зазначити, що заборгованість за нарахованими відсотками для цілей складання фінансової звітності теж відноситься до цієї категорії поточних зобов’язань, оскільки ПБО не передбачено іншого.

Дата добавления: 2015-07-12