Історія розвитку комп’ютерних технологій.

Вступ

Розвиток електронної обчислювальної машини (ЕОМ) найяскравіше відображає динаміку науково-технічного процесу другої половини ХХ століття.

Витоки інформаційних технологій – одного з найважливіших сучасних напрямків розвитку науки і техніки – сягають далеко в глиб століть. Одним з перших засобів лічби були китайська рахівниця (соан-пан), римська рахівниця (абак) та російська рахівниця.

Пройшло багато часу, перш ніж з’явилася перша лічильна машина, яку в 1642 році винайшов французький математик Блез Паскаль. Ця машина була збудована на основі зубчастих коліс і могла сумувати десяткові числа.

Першу арифметичну машину, яка виконувала всі чотири арифметичні дії, створив у 1673 році німецький математик Лейбніц. Ця арифметична машина послужила прототипом арифмометрів, виробництво яких розпочали серійно з 1820 року і використовувались вони аж до 60-х років ХХ століття.

Одночасно з широким поширенням арифмометрів з’явилася ідея створення універсальної програмованої лічильної машини, яку висунув в 1823 році англійський математик Чарльз Беббідж. Проект цієї машини реалізовувався сімдесят років, але його втілення так і не було завершене, оскільки складність деталей випереджувала технічні можливості свого часу. Проте обчислювальні програми для цієї машини були створені! Їх склала його дочка, яка з повним правом вважається першою жінкою-програмістом. На її честь названа мова програмування Ада.

І тільки через сто років, в 40-х роках ХХ століття, вдалося створити програмовану лічильну машину на основі електромагнітних реле.

В 40-х роках почався бурхливий науковий технічний прогрес у промисловості й обчислювальній техніці. Перша ЕОМ «ENIAK» була створена в США після другої світової війни в 1946 році на основі радіоламп. До групи творців цієї ЕОМ входили Джон Мочлі і Проспер Еккерт та одний з видатних вчених ХХ століття – Джон фон Нейман, який і запропонував основні принципи побудови і функціонування універсальних програмованих ЕОМ

Одночасно над проектами ЕОМ працювали в Англії, де перша універсальна ЕОМ з’явилася в 1949 році, і в Україні (Лебедєв С.О.), де перша ЕОМ, що отримала МЕОМ (мала електрона обчислювальна машина), була створена в 1952 році.

Етапи розвитку ЕОМ можна поділити на п’ять поколінь. ЕОМ першого покоління виготовлена на основі вакуумних електронних ламп. Ці ЕОМ розташовувались у декількох металевих шафах. Програми для ЕОМ першого покоління складалися машинними кодами – у вигляді довгих послідовностей двійкових чисел.

Наступне друге покоління ЕОМ з’явилося через 10 років – у 60-х роках і будувалися на основі напівпровідникових приладів – транзисторів. Тим самим відкрився шлях до серійного виробництва ЕОМ.

У складі ЕОМ другого покоління з’явилися друкувальні пристрої для виведення інформації. Діалог людини з ЕОМ став природнішим завдяки появі мов програмування високого рівня, таких як Фортран, Алгол, Бейсік.

Для появи третього покоління ЕОМ знову треба було близько 10 років. Їх основу складали інтегральні мікросхеми, що містили на одній напівпровідниковій пластинці сотні або тисячі транзисторів. Завдяки цьому зменшились розміри ЕОМ, споживання ними електроенергії і вартість комп’ютерів.

На рубежі 80-х років з’явилися четверте і п’яте покоління комп’ютерів. Елементною базую стали великі інтегральні схеми (ВІС), у яких на одному кристалі кремнію містилися вже десятки і сотні тисяч логічних елементів. Яскравими представниками ЕОМ четвертого покоління були персональні ЕОМ, які можна було встановлювати на будь якому робочому місці.

В наш час розвивається п’яте покоління ЕОМ, елементною базою яких є надвеликі інтегральні схеми (НВІС).

Ера комп’ютерів п’ятого покоління розпочинається з середини 90-х років. Вони створюються на базі супер великих інтегральних схем, де щільність розміщення вимірюється сотнями тисяч і мільйонами елементів на одному квадратному сантиметрі; на використанні оптоелектроніки і нових принципів організації комп’ютерної системи.

Подальше вдосконалення комп’ютерів спрямовується на їх «інтелектуалізацію», на усунення бар’єра між комп’ютером і людиною, на організацію все більш простого і природного людино-машинного діалогу, на створення нового інформаційного оточення людини. Комп’ютери мають бути спроможними сприймати інформацію не тільки з друкованого, а й з рукописного тексту, розпізнавати голосові команди користувача, здійснювати переклад з однієї мови на іншу.

У призначенні комп’ютера вимальовується якісно нова орієнтація – опрацювання знань на основі реалізації систем штучного інтелекту.

Сучасний світ комп’ютерів є надзвичайно різнобарвним. У тому є і крихітні мікрокомп’ютери, які вбудовуються в інші пристрої або навіть у тіло людини, й персональні комп’ютери, які розміщуються на столі чи на долоні, й величезні монстри – суперкомп’ютери, які переробляють в гігантські масиви інформації.

Суперкомп’ютери використовуються для розв’язання складних і трудомістких наукових задач, опрацювання розвідувальних даних, створення спец ефектів у кінематографії, прогнозування погоди, для організації на їхній базі централізованих сховищ інформації.

Дата добавления: 2015-07-11