Екологічні права та обов'язки територіальної громади.

1. Право комунальної власності на землю та інші природні ресурси, віднесені законом до об'єктів права комунальної власності, а також кошти від їх відчуження належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах (ст. 60 Закону України 7 «Про місцеве самоврядування в Україні»). Право комунальної власності на землю - це право територіальної громади володіти, ефективно використовувати та розпоряджатися за власним розсудом і у власних інтересах землею та іншими природними ресурсами як безпосередньо, так і через свої органи місцевого самоврядування. Однак, чинним законодавством до цього часу не розмежовано землі та інші природні ресурси на комунальні і державні. У екологічному законодавстві прийнято розподіл на природні ресурси загальнодержавного та місцевого значення, який можна тимчасово взяти за основу для характеристики права власності територіальної громади. При цьому, законодавець називає тільки природні ресурси загальнодержавного значення, а до місцевих - відносить всі ті, які не увійшли до цього переліку (ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") [149]. Так, до природних ресурсів місцевого значення відносяться загальновизнані корисні копалини, поверхневі води, що знаходяться або що використовуються на території одного населеного пункту, природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення і інші. Разом з тим, об'єктами права комунальної власності можуть бути далеко не всі природні ресурси місцевого значення, оскільки щодо кожного природного ресурсу є ще і власні обмеження. Наприклад, до водних ресурсів місцевого значення відносяться тільки поверхневі води, які знаходяться і використовуються у межах однієї області та які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення, а також підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (ст. 5 Водного кодексу України) [150]. Отже, законодавець обмежив право розпорядження такими ресурсами рівнем обласної ради (ст. 8 Водного кодексу України).

Територіальна громада може бути суб'єктом права власності на землю, об'єкти тваринного світу та природно-заповідного фонду, лісів, що знаходяться в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, за винятком тих, що знаходяться в загальнодержавній, колективній і приватній власності. Стосовно інших природних ресурсів (вода, надра) територіальна громада може здійснювати повноваження власника, якщо вони делеговані їй державою. Так, відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України, територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування реалізується право комунальної власності на ліси. При цьому, в комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності, а крім того у такій власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку[151].

Право комунальної власності на землю та інші природні ресурси може виникати у випадку: 1) передачі природних ресурсів з державної у комунальну власність; 2) вилучення (викупу) природних ресурсів для суспільних потреб згідно із законом; 3) придбання природних ресурсів за цивільно-правовими право чинами.

Порядок передачі природних ресурсів із державної у комунальну власність визначається, як правило, Кабінетом Міністрів України.

Від імені територіальної громади землею та іншими природними ресурсами розпоряджаються органи місцевого самоврядування. Ради можуть передавати відповідним органам свої повноваження по розпорядженню природними ресурсами, зокрема, по передачі, наданню і вилученню земельних ділянок відповідним органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування (ст. 3 Земельного кодексу України)[152], проте, така практика є поодинокою.

Реалізація права власності територіальної громади на природні ресурси здійснюється виходячи з пріоритету охорони життя і здоров'я людини, її всебічного розвитку, забезпечення сприятливих екологічних умов для її життєдіяльності.

Право власності та користування на природні ресурси територіальної громади у інших суб'єктів може виникати як безоплатно так і на оплатній основі у порядку, встановленому законодавством та територіальною громадою. Користування природними ресурсами може бути постійним чи тимчасовим, платним і безкоштовним. Жителі територіальної громади можуть самостійно реалізувати право власності, користування на природні ресурси, якщо це передбачене законодавством.

Відносини з використання природних ресурсів між територіальною громадою та іншими суб'єктами екологічних відносин будуються на договірній основі.

Найбільш складними на місцевому рівні є земельні відносини. При відсутності розмежування земель, право власності територіальної громади регулюється нормами Земельного кодексу України, з якого слідує, що суб'єктами таких відносин виступають відповідні ради, а об'єктами - всі землі у межах кордонів відповідних адміністративних одиниць, за винятком земель державної, колективної і приватної форми власності

Використання земель відповідних територіальних одиниць та інших природних ресурсів, що на них розташовані, здійснюється відповідно до проектів планування і забудови населених пунктів і планів земельно-кадастрового устрою. Такі відносини органів місцевого самоврядування з іншими суб’єктами регулюються законами України «Про основи містобудування»[153], «Про планування і забудову територій»[154] та іншими нормативно-правовими та нормативними актами.

Територіальна громада як суб'єкт права на землю та інші природні ресурси наділена всіма правами власника (володіння, користування і розпорядження), реалізація яких має ряд особливостей, і, в основному, співпадає з компетенцією органів місцевого самоврядування у сфері охорони навколишнього середовища.

2. Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі землекористування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради, як власники земель в межах своїх територій, мають право самостійно розпоряджатися ними, передавати у власність, надавати в користування або вилучати їх.

Самостійними суб'єктами права власності на землю для особистих потреб та для здійснення підприємницької діяльності можуть виступати жителі територіальної громади, що є громадянами України, яким земельні ділянки передаються за рішенням відповідної ради. Відмова в наданні земельної ділянки, припинення права власності на землю можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Основні повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначено ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Дата добавления: 2015-07-11